Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх


Розділ V КК «Кримінальна відповідальність несовершеннолет-них» об'єднує норми, що регламентують особливі правила застосування заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які не досягли повноліття. Закріплення в кримінальному праві спеціальних норм про відповідальність неповнолітніх ос-новано на принципах справедливості та гуманізму, випливає з положень Конституції РФ про особливу захист дитинства зі сторо-ни держави (ст. 38), відповідає міжнародно-правовим зобов'язанням Росії (Конвенції про права дитини 1989 м., Мі-мінімальним стандартним правилам ООН, що стосуються отправле-ня правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінським правилам). Нарешті, наявність даної глави усуває розрив між кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством по-вом, що містить спеціальну главу про провадження у уголов-ним справах щодо неповнолітніх (гл. 50 КПК РФ).
Відповідно до зазначеної вище Конвенції «дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віз-раста, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше ». Кримінальний кодекс РФ пів-ністю грунтується на даному міжнародно-правовому положенні. Відповідно до ст. 87 КК« неповнолітніми визнаються особи, яким до часу здійснення злочини ня виповнилося чотирнадцять, але не виповнилося восемнадца-ти років ».
Відповідно до ст. 421 КПК України при провадженні поперед-рительного розслідування і судового розгляду по уго-ловного справі про злочин, вчинений несовершеннолет-ним, поряд з доведенням обставин, зазначених у ст. 73
КПК РФ, встановлюються його вік, число, місяць і рік пик-дення. При цьому потрібно враховувати, що особа вважається досяг-шим віку, з якого настає кримінальна відповідальність, не в день народження, а після закінчення доби, на які припадає цей день, тобто з нуля годин наступної доби.

При встановленні віку підсудного судово-міді-Цінської експертизою днем ??його народження вважається останній день того року, який названий експертами, а при визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років суду слід виходити з пропонованого експертами мінімального віку такої особи.
Однак треба мати на увазі, що згідно ст. 96 КК в виключи-них випадках з урахуванням характеру вчиненого і особистості ві-новного суд може застосувати кримінально-правові норми, уста-встановлюються особливості кримінальної відповідальності неповнолітні, і до осіб, які вчинили злочини у віці від 18 до 20 років. Однак їх не можна поміщати в спеціальне навч-но- виховний заклад закритого типу органу управ-ня освітою і у виховну колонію.
У Загальній частині КК ряд положень або спеціально регла-Ментірі кримінальну відповідальність неповнолітніх, або розповсюджуються і на них. Стаття 20 КК встановлює мінімальні межі віку настання кримінальної відпові-дальності. Згідно п. «б» ч. 4 ст. 18 КК судимості за злочини ня, вчинені особою у віці до 18 років, не можуть враховувати-тися при визнанні рецидиву злочинів. До недосконало-річним не застосовується довічне позбавлення волі (ст. 57
КК), не призначається покарання у вигляді смертної кари (ст. 59 КК). Неповноліття винного закон відносить до обставин, що пом'якшують покарання (п. «б» ч. 1 ст. 61 КК).
Таким чином, при вирішенні питань кримінальної відпові-ності осіб, які не досягли 18-річного віку, необхідно керуватися не лише положеннями розділу V, а й дру-шими нормами Кримінального кодексу.
Спільна реалізація норм розглянутої глави та інших глав Загальної частини КК обумовлена ??низкою моментів: 1) у справах неповнолітніх без будь-яких винятків застосовуються основоположні, базові інститути кримінального права, норми, що закріплюють поняття злочину, його категорії, стадії з-вершенія, форми і види вини, підстави кримінальної відпові-ності, визначення співучасті, його форм, видів співучасників, об-стоятельств, що виключають злочинність діяння, і т.д., 2) за та-ким справах підлягають повному застосуванню «загальні» норми,

знаходяться в інших розділах Кодексу, але в тому числі охоплюю-
щие ситуації, коли суб'єкт злочину не досяг віку
18 років; 3) при реалізації норм про особливості відповідальності зазначених осіб необхідно враховувати і «парні» норми, кор-респондірующіе з ними (наприклад, положення ст. 89 КК про на-значенні покарання неповнолітньому доповнюють загальні положення, зазначені в ст. 43 і 60 КК), 4) рішення, що приймаються-мі по кримінальних справах про злочини неповнолітніх, повинні грунтуватися і на положеннях ст. 3-7 КК.
Особливості кримінальної відповідальності несовершеннолет-них виявляються і при її реалізації. Неповнолітнім, які вчинили злочини, може бути призначено покарання або до них можуть бути застосовані примусові заходи воспи-тательной впливу, а при звільненні від покарання суд помістити їх до спеціальної навчально-виховної установи закритого типу органу управління освітою (ч. 2 ст. 87 КК) . Таким чином, ч. 2 ст. 90 КК деталізує положення ч. 2 ст. 2
Кодексу про те, що кримінальне право передбачає заходи нака-
зания та інші заходи кримінально-правового характеру.
Перелік покарань, що застосовуються до неповнолітніх, у порівнянні з особами, які досягли 18-річного віку, сущест-венно обмежений. Згідно ст. 88 КК видами покарань, призначають-одержуваних даної категорії осіб, є: штраф, позбавлення права займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на визначений-ний термін. Таким чином, неповнолітнім не можуть призначатися: позбавлення права обіймати певні посади; лише-ня спеціального військового або почесного звання, класного чину і державних нагород; обмеження по військової служ-бе; обмеження волі; вміст у дисциплінарної воїн-ської частини; довічне позбавлення волі; страта.
Штраф призначається в розмірі від 1 тис. до 50 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу неповнолітнього за період від 2 тижнів до 6 місяців. Цей вид покарання застосовується як при наявності в неповнолітнього засудженого самостійного заробітку чи майна, на яке може бути звернено-но стягнення, так і при відсутності таких. За рішенням суду штраф може стягуватися з його батьків або інших законних

представників з їх згоди. Визначаючи конкретний розмір штрафу, суду необхідно виходити з того, що його виконання не повинно ставити неповнолітнього у важке матеріальне становище, позбавляти необхідних для життя матеріальних благ.
Зміст позбавлення права займатися певною діяльністю, його терміни і порядок призначення стосовно до неповнолітнього в законі не встановлені. Отже, при призначенні цього виду покарання необхідно керуватися ст. 47 КК.
Даний вид покарання може застосовуватися в якості як ос-новного, так і додаткового. Причому як додаткового-ного виду покарання позбавлення права займатися визначений-ної діяльністю може призначатися і у випадках, коли воно не передбачене відповідною статтею Особливої ??частини КК, якщо з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки з-вершенно злочину і особи винного суд визнає неможливим збереження за ним права займатися певною діяльністю.
Відповідно до ст. 47 КК воно встановлюється на строк від одного року до 5 років в якості основного і на термін від 6 місяців до 3 років - в якості додаткового виду покарання.
Термін позбавлення права займатися певною діяльністю залежить від виду покарання і форми його реалізації. При засуджений-ванні винного до штрафу, обов'язкових робіт або исправи-них робіт, а також при умовному засудженні, якщо при цьому виконання додаткового виду покарання не відстрочено, воно обчислюється з моменту вступу вироку в законну силу. В термін зазначеного покарання не зараховується час, в те-чення якого засуджений займався забороненої для нього діяльністю.
При призначенні неповнолітньому позбавлення права зани-маться певною діяльністю як додаткового виду покарання до арешту і позбавлення волі термін рассматривае-мого покарання обчислюється відповідно з дня звільнення засудженого з-під арешту або виправної установи.
Вимоги вироку про заборону займатися певною діяльністю поширюються також на весь час відбування винним зазначених основних видів покарання (ст. 36 ДВК РФ).

Застосування даного виду покарання представляється целесо-подібним у випадках, коли злочин пов'язаний з особистісними якостями неповнолітнього, які є щодо відповідності-але стійкими і негативно впливають на реалізацію професійних функцій.
Обов'язкові роботи є основним видом покарання, полягають у виконанні посильних для неповнолітнього робіт і призначаються на строк від 40 до 160 годин. Відбувають вони у вільний від навчання або основної роботи час. Щоденна їх тривалість диференційована залежно від віку засудженого і становить: віком до 15 років - не більше 2 ча-сов; віком від 15 до 16 років - не більше 3 годин. Щодо осіб віком від 16 до 18 років діє загальне положення, закре-полонених у ст. 49 КК: обов'язкові роботи відбувають не більше
4 годин на день. ДВК РФ передбачає і потижневий облік відпрацьованого часу (ст. 27). За наявності поважних при-чин кримінально-виконавча інспекція вправі дозволити осу-ждения пропрацювати протягом тижня меншу кількість годин, ніж передбачено.
Виповнюється розглянутий вид покарання за місцем жи-тва засудженого. Надання йому чергового ежегод-ного відпустки не призупиняє реалізацію покарання у вигляді обов'язкових робіт (ч. 2 ст. 26 ДВК РФ).
Неповнолітніх не можна залучати до виконання таких видів робіт, які можуть поставити під загрозу їх здоров'я.
У разі злісного ухилення неповнолітнього від отби-вання обов'язкових робіт застосовується загальне правило, вони заме-няются арештом (ч. 3 ст. 49 КК). Їх заміна обмеженням свобо-ди неможлива, оскільки цей вид покарання в силу ст. 88 КК не застосовується до неповнолітніх.
Виправні роботи є основним видом наказа-ня і призначаються неповнолітнім на строк до одного року. Мінімальний же строк виправних робіт є однаковий-вим для всіх вікових категорій злочинців і визначено у ст. 50 КК - 2 місяці. Однакові і межі утримань із заробітку засуджених - від 5 до 20%.
Треба мати на увазі, що відповідно до ст. 63 ТК РФ заклю-
чення трудового договору допускається з особами, які досягли

16 років. У випадках отримання основного загальної освіти або залишення у відповідності з федеральним законом загальноосвітніх-вательного установи його можуть укладати та особи, яким ис-повнилося 15 років. За згодою одного з батьків (опікуна, попе-читель) та органу опіки та піклування на роботу можуть бути прийняті і учні, які досягли віку 14 років, для виконання у вільний від навчання час легкої праці, не завдає вре-так їх здоров'ю і не порушує процес навчання.
Виходячи зі змісту ст. 50 КК, що визначає загальні умови і порядок призначення виправних робіт, це покарання може застосовуватися до неповнолітнього, який має постійну роботу. Отже, особам віком від 14 до 15 років, соглас-но вимогам трудового законодавства, виправні роботи призначатися не можуть.
Оскільки до неповнолітніх обмеження волі не застосовується, то і виправні роботи не можуть замінюватися даним видом покарання, як це передбачено ст. 50 КК. При злісному ухиленні від відбування виправних робіт вони можуть бути замінені тільки арештом або позбавленням волі.
Арешт призначається як основне покарання неповнолітні засудженим, які досягли до моменту винесення судом вироку 16-річного віку, на термін від одного до 4 ме-сяців. У разі заміни обов'язкових або виправних робіт арештом він може бути призначений на термін менше одного місяця (ст. 54 КК).
Засуджені до арешту містяться в арештні будинку, причому підлітки розміщуються окремо від повнолітніх, а також осіб, які раніше відбували покарання і мають судимість. На них поширюються умови утримання, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для засуджених до позбавлення волі, відбувають покарання у в'язниці загального режиму. Несо-вершеннолетніе засудженим додатково надаються короткострокові побачення один раз на місяць тривалістю до 3 годин з батьками або особами, що їх замінюють. Їм уве-ЛИЧЕНА тривалість щоденної прогулянки, яка з-ставлять не менше півтора годин. При виняткових особистих обставин засудженим до арешту може бути дозволений те-лефону розмову з близькими (ст. 69 ДВК РФ).

Позбавлення волі - найсуворіше покарання, яке може застосовуватися до неповнолітніх. Воно призначається засуджений-ним, які вчинили злочини у віці до 16 років, на строк не більше 6 років. Цією ж категорії осіб, які вчинили особливо тяжкий злочин, а також іншим неповнолітнім засуджений-ним покарання призначається на строк не більше 10 років.
Покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначено особі, яка вчинила у віці до 16 років злочин невеликих шой або середньої тяжкості вперше, а також іншим неповнолітні засудженим, які вчинили злочини невеликих шой тяжкості вперше . При призначенні неповнолітньому позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого пре-ступления нижчий межа покарання, передбаченого статтею Особливої ??частини КК, скорочується наполовину.
  У разі, якщо неповнолітній засуджений, якому призначено умовне засудження, скоїв протягом випробувач-ного строку новий злочин, не є особливо тяжким, суд з урахуванням обставин справи і особи винного може повторно прийняти рішення про умовне засудження, встановивши новий випробувальний термін і поклавши на умовно засудженого виконання певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 73 КК.
  При визначенні покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків максимальна тривалість ність позбавлення волі неповнолітніх не може перевищувати 10 років.
  Пленум Верховного Суду РФ у постанові від 14 лютого
  2000 р. № 7 «Про судову практику у справах про злочини не-повнолітніх» особливо підкреслив, що при вирішенні питання про призначення покарання неповнолітнім суду слід обсу-чекати насамперед можливість застосування покарання, що не свя-занного з позбавленням волі. Розглянутий вид покарання щодо зазначених осіб може бути призначений лише у випадках, коли, виходячи з конкретних обставин справи і даних про лич-ності винного, суд прийде до висновку про неможливість обрати інше покарання. Необхідно повною мірою використовувати предос тавленія законом можливості для застосування до них видів покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства. У цих цілях

  слід з'ясувати умови життя і побуту підлітка, дані про негативну дію на його поведінку дорослих осіб, враховувати-вать всі інші обставини, що впливають на відповідальність ві-новного.
  Засуджені до позбавлення волі особи, які не досягли до мо-менту винесення судом вироку 18-річного віку, відбувають призначене покарання у виховних колоніях.
  Кримінальний кодекс містить норму, згідно з якою суд може дати вказівку органу, виконуючому покарання, про облік при поводженні з неповнолітнім засудженим визначений-них особливостей його особистості. У законі не обмовляються види покарань, отже, суд вправі адресувати свої реко-дації будь-якому органу, виконуючому покарання з числа передбачених бачених ст. 88 КК. Ці рекомендації грунтуються, напри-мер, на рівні інтелектуального розвитку, наявності психиче-ських захворювань (що не виключають осудності), стані емоційно-вольової сфери, схильності і здібності до визна-поділеній виду діяльності, імпульсивності, сугестивності.
  Покарання неповнолітньому призначається виходячи з об-щих почав, закріплених у ст. 60 КК. Але поряд з цим закон зобов'язує враховувати умови його життя та виховання, рівень психічного розвитку, інші особливості особистості, а також вплив на нього старших за віком осіб. Неповнолітній вік підлягає оцінці в сукупності з іншими пом'якшувально-ми обставинами (ч. 2 ст. 89 КК).
  На вибір виду, строку або розміру покарання впливають причини та умови, що сприяли вчиненню злочину. У част-ності, суд повинен враховувати джерело виникнення у несо-вершеннолетніе антигромадських поглядів і звичок (пло-хой приклад, неправильне виховання в сім'ї, вплив антіоб-суспільних елементів і т.д.); обставини, які призвели до формування злочинного наміру ( наприклад, подстрекательст-во) і створили сприятливу обстановку для підготовки та з-вершенія злочину (відсутність нагляду з боку народите-лей, недоліки виховної роботи в школі, роботи органів внутрішніх справ тощо).
  Умови життя та виховання, які мають враховуватися при визна-
  леніі покарання неповнолітньому, оцінюються виходячи

  з положень ст. 54, 56, 63-65, 123 СК РФ. Так, батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток своїх дітей, вони обя-зани піклуватися про їх здоров'я, фізичний, психічний, духовному і моральному розвитку. При здійсненні батьківських прав батько і мати (усиновитель) не вправі заподіювати шкоди фізичному та психічному здоров'ю підлітків, їх нравст-венному розвитку. Способи виховання дітей повинні исклю-чать зневажливе, жорстоке, грубе, таке, що принижує челове-чеський гідність поводження, образу або експлуатацію дітей.
  Судова практика бере також до уваги грунтовний-ства, що характеризують відносини в сім'ї або в дитячому уста-деніі, де виховується неповнолітній, поведінка роди-телей або осіб, які їх замінюють, характер відносин неповнолітні з однолітками та іншими оточуючими, ставлення підлітка до навчання або роботі, ставлення до нього в навчальному або трудовому колективі, причини і тривалість на-ходіння винного без певних занять, причини втечі з сім'ї або дитячого виховного закладу і т.д.
  Рівень психічного розвитку характеризується станом інтелекту, волі та емоцій неповнолітнього, визначає його здатність керувати своєю поведінкою, в тому числі мають кримінально-правове значення. Він може проявитися у відставанні від нормального для даного віку розвитку та ха-характеризувати запасом знань і уявлень, станом емоційно-вольової сфери та ін Для його встановлення реко-мендується призначати судово-психологічну експертизу.
  Якщо неповнолітній досяг віку, з якого він мо-же бути притягнутий до кримінальної відповідальності, але має не пов'язане з психічним розладом відставання в психиче-ському розвитку, обмежує її здатність усвідомлювати фак-тичні характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними , він не підлягає кримінальній відповідальності.
  При наявності даних, що свідчать про розумову відсталість неповнолітнього, призначається судова ком-комплексна психолого-психіатрична експертиза для вирішення питання про наявність або відсутність у підсудного відставання

  у психічному розвитку. Зазначені питання можуть бути постав-лени на вирішення експерта-психолога, при цьому в обов'язковому порядку слід з'ясовувати ступінь розумової відсталості підлітка, інтелектуальний розвиток якого не відповідає його віку.
  Під іншими особливостями особистості, про яких йдеться в законі, слід розуміти сукупність ціннісних орієнтацій, потреб, інтересів, поглядів неповнолітнього, прояв-ляющая в його поведінці, в тому числі злочинному. Вони можуть характеризуватися ступенем прояви вікових характери-стик психіки: сугестивності, схильності до наслідування і фанта-зирование, імпульсивності і т.д. Інакше кажучи, мова йде про ті особливості особистості неповнолітнього, які впливають на вибір методів і засобів виховного впливу.
  При розгляді справ про злочини підлітків, вдосконалення-шенних за участю дорослих, необхідно ретельно з'ясовувати характер взаємовідносин між ними, оскільки ці дані можуть мати істотне значення для встановлення ролі дорослого у залученні неповнолітнього у вчинення пре-ступления або антигромадських дій.
  Якщо здійсненню підлітком злочину передувало неправомірне чи провокує поведінку дорослих осіб, в тому числі визнаних потерпілими у справі, суд вправі при-знати це обставина пом'якшувальною. До зазначених грунтовний-ствам також належить вчинення злочину в результаті фізичного чи психічного примусу, не виключає злочинності діяння, або в силу матеріальної, службової або іншої залежності неповнолітнього. У зв'язку з цим необ-хідно встановлювати характер фізичного або психічного примусу, реальність існуючої залежності, а також те, що самі злочинні дії неповнолітнього були вимушеними, оскільки його воля була частково пригнічена неправомірними діями дорослого, залучивши підлітка у вчинення злочину.
  При призначенні неповнолітньому покарання з застосований-ням ст. 73 КК в кожному випадку слід обговорювати питання про мож-ложении на умовно засудженого виконання певних обов'яз-занностей.

  Таким чином, при призначенні покарання суд зобов'язаний враховувати-вать як обставини, єдині для всіх осіб, які вчинили пре-ступления, так і обставини, зумовлені недосконало-річчям винного.
  Покарання породжує судимість, суть якої полягає в особливому кримінально-правовий статус особи після відбуття наказа-ня. Виходячи з призначення цього інституту і його ролі в перед-прежденіі злочинності неповнолітніх законодавець диференціював терміни погашення судимості. По-перше, до неповнолітніх, засуджених умовно, а також засудженим до більш м'яким видів покарань, ніж позбавлення волі, примі-няются загальні правила, закріплені в ст. 86 КК. На них в повній мірі поширюються положення про зняття судимості та про анулювання правових наслідків, пов'язаних з судимістю. По-друге, закон істотно скоротив терміни погашення суди-мости, які відповідно рівні:
  а) одного року - після від'їзду позбавлення волі за Престо-
  ння невеликої або середньої тяжкості;
  б) 3 рокам - після від'їзду позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин.
  Відповідно до ст. 1074 ЦК РФ неповнолітні са-мостійно несуть відповідальність за заподіяну шкоду на загальних підставах, і лише у випадках, коли у них немає доходів або іншого майна, достатніх для відшкодування шкоди, він має бути відшкодована - повністю або в відсутньої час-ти - його батьками .
  При розгляді питання про компенсацію моральної вре-так, заподіяної внаслідок злочинних дій неповнолітні, судам необхідно мати на увазі, що на правоот-носіння, що виникають внаслідок заподіяння моральної вре-так, поширюються загальні правила § 1 гл. 59 ГК РФ, зокрема передбачені ст. 1074 ЦК РФ.
  Моральна шкода, завдана діями недосконало-річного віком від 14 до 18 років, підлягає відшкодуванню непо-безпосередніх заподіювача шкоди (ст. 1074 ЦК РФ). Прі не-достатності у нього майна додаткова відповідальність-ність може бути покладена на його батьків, усиновителів, піклувальників, прийомних батьків, установа, що є

  його піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.
  Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру фізичних і моральних страждань потер-що співав, ступеня вини неповнолітнього заподіювача шкоди та осіб, які здійснюють нагляд за ним, а також майнового стану винних осіб та інших заслуговують уваги обставин.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 1. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх"
  1.  Стаття 87. Кримінальна відповідальність неповнолітніх Коментар до статті 87
      особливостями фізичного, морального, культурного і духовного розвитку специфічної категорії населення - неповнолітніх. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила, прийняті на 96-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН 29 листопада 1985), відзначають, що система правосуддя в
  2.  Стаття 88. Види покарань, що призначаються неповнолітнім Коментар до статті 88
      особливості (за термінами, розмірами, порядку призначення, обчислення і т.п.) порівняно із загальними положеннями, що стосуються цих покарань, встановлених нормами Загальної частини КК РФ. Тут слід зазначити, що в цьому розділі коментаря розглядаються тільки специфічні питання особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Загальні положення, що стосуються кримінальних
  3.  § 2. Вихід з кризи
      особливо гостро стоїть в сучасній Росії. Це пояснюється незахищеністю населення від злочинності та інших незаконних посягань; неефективністю діяльності органів міліції щодо захисту громадян, їх законних інтересів; корумпованістю міліції (поряд з тотальною корумпованістю всіх владних структур та правоохоронних органів); протиправними діями співробітників міліції в
  4.  Тема 8.1. Загальна характеристика кримінального права, його норми і джерела
      особливість. Такі галузі, як конституційне, цивільне, сімейне право тощо, націлені на регулювання звичайних, нормальних суспільних відносин в процесі життєдіяльності громадян і народу в цілому. Вони встановлюють, закріплюють, сприяють реалізації і прогресивному розвитку прав, свобод, законних інтересів, але також і обов'язків особистостей та їх об'єднань у політичній,
  5.  1. Загальні початку призначення покарання
      особливості призначення покарання з урахуванням конкретних і індивідуальних обставин справи. В обох випадках (зміст зазначених норм розкривається в _ 10, 11 цієї глави) йдеться про призначення винній особі покарання за вчинення ним не одного, а двох або більше злочинів. І в цих випадках покарання за кожне окреме злочин призначається в строго зазначених межах закону. Вихід же
  6.  3. Обставини, що пом'якшують покарання
      особливості психіки неповнолітнього. За скоєння однакового за небезпеки злочину не можна карати неповнолітнього в тій же мірі, як і дорослого. Закон в цьому випадку виходить з того, що неповнолітні нерідко скоюють злочини під впливом дорослих, з почуття наслідування, небажання відстати від інших, у прагненні здатися іншим, ніж є насправді, і т.д. Крім
  7.  2. Загальні положення
      особливості особистості, а також вплив на нього старших за віком осіб. У новий КК вперше включена глава 14 "Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх", що сприйняла значною мірою положення відповідного розділу Основ 1991 Зосередження всіх відповідних неповнолітнім норм Загальної частини в одній главі дає можливість показати загальні принципи кримінальної
  8.  § 1. Громадяни як суб'єкти права
      особливість цивільної правосуб'єктності громадян * (144). І це не випадково. Справа в тому, що правоздатність громадянина як абстрактна можливість володіння правами і обов'язками на відміну від дієздатності не сполучена з вчиненням вольових дій. Правоспроможний громадянин цілком може бути недієздатним (ст. 28, 29 ЦК), тобто нездатним до самостійного здійснення вольових дій. У
  9.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      особливості, які притаманні лише правовідносин з участю громадян-споживачів. * (70) Сказане зовсім не означає, що шкода, заподіяна з аналогічних причин при використанні товару (роботи, послуги) у підприємницькій діяльності, взагалі не підлягає відшкодуванню. Така шкода також має бути відшкодована, але на загальних підставах, в тому числі при наявності вини заподіювача шкоди. * (71) Пункт
  10.  § 2. Правопорушення: поняття, ознаки, види
      особливо некримінального характеру, може і не представляти собою великий соціальної небезпеки, але, взяті разом, у сукупності, вони підривають основи нормального життя суспільства, режим законності і правопорядку. Шкода або збитки, заподіяна правопорушенням, може бути фізичним, моральним, матеріальним, особистим, організаційним, а також значним і незначним, відновлюваних і