| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Судимість |
||
|
Судимість являє собою особливий правовий стан особи, створене фактом його засудження за вчинений злочин-ня і характеризується певними несприятливими для даного суб'єкта соціальними та кримінально-правовими по-наслідками. Судимість завершує реалізацію кримінальної відпові-дальності у формі, пов'язаної з відбуванням призначеного особі покарання. Стан судимості починається з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває до моменту погашення або зняття судимості (ч. 1 ст. 86 КК). По суті, судимість офіційно засвідчує факт здій-ждения особи за певний злочин і поєднана із неко-торимі елементами обмеження прав цієї особи. Общесоциальное значення судимості полягає в наступному. По-перше, особи, які мають судимість, не можуть виконувати опре-ділені трудові функції (обіймати посади суддів, проку-роров, слідчих, працювати співробітниками міліції і т.д.). По-друге, при заповненні офіційних анкет вони зобов'язані со-спілкуюся про наявність судимості. По-третє, відповідно до ст. 23 Федерального закону від 28 березня 1998 р. № 53-ФЗ «Про військовий обов'язок і військову службу» особи, які мають судимість за тяжкий злочин, що не призиваються на військову службу. По-четверте, судимість перешкоджає в усиновленні дитини. По-п'яте, над деякими категоріями осіб, які мають судимість, може встановлюватися адміністративний нагляд органів внутрішніх справ. По-шосте, судимість може служити підставою для деякого обмеження свободи вибору місця проживання в відповідної з особливим статусом ряду регіонів і міст. По-сьоме, вони обмежені в придбанні та зберіганні вогнепальної ору-жия. По-восьме, деякі держави, наприклад США, обмежуються в'їзд на їх територію осіб, які мають судимість за оп-певне злочину. Кримінально-правові наслідки судимості наступають в разі вчинення особою, яка має незняту і непогашену суди-мість, нового злочину і виражаються в наступному. По-пер-вих, при наявності різних комбінацій судимостей за вдосконалення-шення умисних злочинів встановлюється рецидив, небез-ний або особливо небезпечний рецидив. По-друге, в окремих випадках судимість передбачена законодавцем як ознаки ос-новного складу злочину (наприклад, у ст. 314 КК - ухилі-ня від відбування позбавлення волі). По-третє, у ряді випадків наявність судимостей і їх число впливають на умови відбування на-казания у вигляді позбавлення волі (ст. 58 КК). По-четверте, в випад-ях вчинення нового злочину особою, яка відбуває наказа-ня за раніше скоєний злочин, застосовуються більш жест-кі правила призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 70 КК). По-п'яте, судимість за злочини тієї чи іншої ка-тегории може посилити умови умовно-дострокового звільняються-дення. По-шосте, наявність незнятої і непогашеної судимості є перешкодою для звільнення від кримінальної відпові-дальності за деякими підставах (у зв'язку з дійовим Раск-ням, примиренням з потерпілим). По-сьоме, як правило, на-відмінність судимостей за ряд тяжких або особливо тяжких злочинів при подальшому вчиненні нового умисного злочину є перешкодою для застосування до цих осіб актів про ам-ність (такі положення звичайно включаються в ці акти). Частина 2 ст. 86 КК містить правило, відповідно до кото-рим особи, які вчинили злочин, але звільнені від покарання, вважаються несудимими. Слід, однак, мати на ви-ду, що це положення закону відноситься тільки до остаточного і повного визволення від покарання. Чинне законодавство передбачає два способи припинення судимості: погашення і зняття. Погашення судимості означає автоматичне припинення всіх правових наслідків, пов'язаних з фактом засудження особи за вчинення злочину, внаслідок закінчення зазначених у законі строків. При цьому не потрібно ні спеціального судово-го рішення, ні іншого документа, що засвідчує факт отсутст-вия судимості. У чинному кримінальному законодавстві терміни погашення-ня судимості диференціюються залежно від виду призначають-ченного покарання і категорії злочину. Іс-ключение зроблено тільки для осіб, засуджених умовно: суди-мість цих осіб погашається після закінчення випробувального терміну (п. «а» ч. 3 ст. 86 КК), якщо умовне засудження не було скасування-но на підставі ст. 74 КК. Аналогічно має вирішуватися питання про терміни погашення судимості жінок, відбування покарання яким відстрочено в порядку ст. 82 КК. Однак якщо після исте-чення відстрочки суд знайде необхідне замінити призначене засудженої позбавлення волі більш м'яким видом покарання, строк погашення судимості повинен визначатися на загальних підставах. Згідно п. «б» ч. 3 ст. 86 КК строк погашення судимості для осіб, засуджених до покарання більш м'якого, ніж позбавлення волі, становить один рік. У таких випадках категорія з-вершенно злочину ролі не грає. При засудженні особи до позбавлення волі термін автоматичного погашення судимо-сти залежить від категорії злочину і стано-вить: 3 роки - для осіб, засуджених за злочини невеликих шой або середньої тяжкості; 6 років - для осіб, засуджених за тяж-кі злочини , і 8 років - для осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини. На відміну від КК РРФСР чинний КК не передбачає вилучень з правила про автоматичне погашенні судимості, а також переривання перебігу строків судимості. Відповідно до ст. 86 КК у випадках, коли особі крім основного призначено додаткове покарання, строк автоматичного погашення су-димости починає текти з моменту закінчення додаткового покарання. Частина 4 ст. 86 КК визначає правило, за яким при дос-РОЧНО звільнення засудженого, а також при заміні призначають-ченного покарання більш м'яким строк погашення судимості ис-числяется виходячи з фактично відбутого строку з моменту освоєння-бождения від основного і додаткового покарання. Якщо вирок не був приведений у виконання (за відсутності ухилення засудженого від відбування покарання), то із закінченням-ем строків давності виконання обвинувального вироку особа вважається несудимим (ст. 78 КК). Зняття судимості припиняє дію її правових послід-наслідком до закінчення встановлених КК строків погашення суди-мости. Відповідно до ч. 5 ст. 86 КК, якщо засуджений після відбуття покарання поводився бездоганно, то за його клопотанням суд може достроково зняти з нього судимість. При цьому дію-вующее законодавство не визначає, після закінчення якої частини строку судимості можна звернутися з таким клопотанням. Крім судового порядку законодавство передбачало-ет можливість зняття судимості актом про амністію або по-засобом помилування. З моменту погашення або зняття судимості особа визнається несудимим, а всі правові наслідки, пов'язані з фактом вчинення цією особою злочину і засудження за нього, вікон-чательно і безумовно анулюються. Зняття судимості слід відрізняти від реабілітації особи. Реабілітуючи особа, держава визнає, що помилково засудило його за злочин, який він не скоював. При знятті суди-мости факт вчинення особою злочину не піддається сумніву і лише приймається рішення про дострокове прекраще-ванні реалізації кримінальної відповідальності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Судимість " |
||
|
||