| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Викрадення людини (ст. 126 КК). |
||
|
в будь-яких напрямках, що виключає яке б то не було зовнішнє примусове вплив на нього. В якості додат-Передачі об'єкта можуть виступати життя і здоров'я людини. Потерпілим від злочину є будь-яка людина, незалежно від статі, віку, національної приналежності, фізичним тичного і психічного стану здоров'я. В окремих випадках законодавець визнає ті чи інші характерні особливості людини в якості обставин, що обтяжують відповідальність винного, наприклад вагітність або неповноліття, про що докладно буде сказано нижче. Об'єктивна сторона злочину характеризується дію-виями, заключающимися у протиправному, як правило, насиль-ственном заволодінні (захопленні) людиною, таємному чи відкритому, і переміщенні його з того місця, де він перебував у момент за - володіння (квартира, установа, вулиця і т.п.) в інше місце з подальшим утриманням всупереч волі викраденого. У від-ділових випадках як такого захоплення може і не відбуватися, коли людина в результаті обману, зловживання його довери-ем добровільно вирушає з викрадачем в призначене місце, де його будуть згодом насильно утримувати або пере-правлять в інше місце утримання. Основний склад злочину (ч. 1 ст. 126 КК) як на-сілія передбачає нанесення побоїв, ударів, висловлювання уг-троянди здійснити перераховані дії, а також вчинки ос-корбітельного характеру. Склад злочину - формальний: воно вважається закінчено-ним з моменту вилучення людини і проштовхування його в приміщення, призначене для подальшого знаходження. Спроба захоплення людину, не увінчалася успіхом по при-чинам, не залежних від волі викрадача, і не призвела до пере-міщення потерпілого в інше місце для подальшого утримано-ня в ньому, утворює замах і підлягає кваліфікації за ч. 3 ст. 30 і ст. 126 КК. У літературі є й інші точки зору, відповідно до яких вже сам факт заволодіння людиною утворює закінчений склад злочину. Таке судження представляється спірним. Судова практика виходить з того, що викрадення як злочинне діяння утворюється єдністю трьох дій: таємний або відкритий захоплення (заволодіння) живого людини, переміщення в інше місце з подальшим утримано-ням його в неволе1. Інсценування викрадення, коли потрапив-ший дає на нього свою згоду, наприклад, для отримання викупу, що розподіляється між «жертвою» і викрадачем, що не обра-зует складу аналізованого злочину. Не утворює складу по-розкрадання і насильницьке заволодіння дитиною одним з народите-лей (або іншим близьким родичем) всупереч волі другого з батьків, якщо таке діяння відбувається в інтересах дитини. У той же час як викрадення не можна розглядати дії навіть стороннього для дитини людини, якщо вони захищають дитину від можливої небезпеки, а також якщо він залишився без прис-Мотря. У тих випадках, коли насильницьке заволодіння людиною є способом вчинення іншого злочину, скоєне не можна розглядати як викрадення, так як винний керівників-дствуется іншими мотивами. Наприклад, людину насильно саджають в автомобіль, щоб викрасти знаходяться при ньому матеріальні цінності, або перевозять в інше місце для вдосконалення-ності вбивства. Якщо ж умисел особи був спрямований на похи-щення людини, а згодом злочинець, скориставшись залежним становищем жертви, здійснює з нею насильництву-ний статевий акт, вчинене утворює сукупність злочини ний, передбачених ст. 126 і 131 КК. Викрадення людини слід відмежовувати від захоплення залож-ника (ст. 206 КК), при вчиненні якого особа має на меті створення неспокійної обстановки в суспільстві, паніки, страху, з тим щоб змусити відповідні державні органи чи інші організації, а також їх представників виконати від-крито виражені вимоги, висунуті злочинцями, як умову звільнення заручника, особа якого не має для злочинця значення. При вчиненні злочину, передбачені-ренного ст. 126 КК, факт викрадення не афішується, сторонні особи не присвячуються в суть висловлюваних вимог. Суб'єктивна сторона злочину характеризується пря-мим умислом. Винний усвідомлює, що незаконно заволодіває іншою людиною, переміщує проти його волі в інше місце, 1 БВС РФ. 2007. № 9. С. 30. Обмежуючи тим самим свободу пересування останнього, і ж- гавкає вчинення перерахованих дій. Суб'єкт аналізованого злочину - осудна особа, досягла 14-річного віку. У частині 2 ст. 126 КК передбачені такі квалифици-рующие ознаки, наявність яких підвищує ступінь громадською небезпеки скоєного і тягне більш суворе покарання. Викрадення людини групою осіб за попередньою Сговіо-ру (п. «а» ч. 2 ст. 126 КК) розуміється так само, як і вчинення вбивства такою групою. Застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я (п. «в» ч. 2 ст. 126 КК) передбачає або безпосереднє заподіяння будь-якої тяжкості шкоди здоров'ю людини (від легкого до тяжкого) у процесі викрадення, або вчинення насильницьких дей-наслідком, які створюють реальну можливість її заподіяння (наприклад, здавлювання горла потерпілого). Загроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, полягає в таких ви-сказиваніе на адресу потерпілого, які містять в собі наме-ширення заподіяти Викрадають смерть або будь-яку шкоду здоров'ю. Застосування зброї або предметів, використовуваних як зброї (п. «г» ч. 2 ст. 126 КК), означає не тільки реальне при-чинение з їх допомогою того чи іншого шкоди здоров'ю, але і їх демонстрацію з метою налякати людини в процесі викрадено-ня, як засіб зламати його опір. До зброї в відповідної з Федеральним законом від 13 грудня 1996 р. № 150-ФЗ «Про зброю» відноситься будь-яку вогнепальну, газову або хо-лодной зброю. Під іншими предметами слід розуміти як господарсько-побутове начиння (їдальні ножі, сокири тощо), так і будь-які інші предмети, які можна використовувати для нанесення ударів, пошкоджень, наприклад обрізок труби або камінь, знайдені злочинцем в місці, де стався захоплення людини або його утримання. Демонстрація несправного зброї або імітують його предметів не може кваліфікуватися по зазначеному пункті. У той же час такі предмети справляють психічну воздейст-віє на потерпілого і розцінюються ним як загроза для життя і здоров'я, особливо у випадках, коли злочинець з їх допомогою підкріплює свої наміри заподіяти шкоду здоров'ю потер-співав, якщо той не буде йому коритися. При наявності таких обставин вчинене підпадає під ознаки злочину, передбаченого п. «в» ч. 2 ст. 126 КК. Викрадення свідомо неповнолітнього (п. «д» ч. 2 ст. 126 КК) означає, що особа усвідомлювала факт недосягнення потрапив- шим 18 років і бажала його викрасти. Викрадення жінки, яка завідомо для винного перебуває у стані вагітності (п. «е» ч. 2 ст. 126 КК), вимагає уста-лення достовірного знання про цю обставину з сторо-ни суб'єкта злочину. Викрадення двох або більше осіб (п. «ж» ч. 2 ст. 126 КК) як ква-ліфіцірующій ознака охоплює не тільки ті випадки, коли умисел винного був спрямований на одночасне захоплення і утри- жание кількох осіб, але і викрадання людей, вчинені в різний час з самостійним умислом, якщо при цьому не ис-текли строки давності за скоєні раніше діяння. В останньому випадку слід керуватися положенням ч. 1 ст. 17 КК, в со-відповідності з яким сукупність злочинів відсутня, якщо норма кримінального закону як обтяжливої грунтовний-ства передбачає вчинення двох або більше злочинів. Викрадення з корисливих мотивів (п. «з» ч. 2 ст. 126 КК) має місце в тому випадку, коли в результаті вчиненого пре-ступления суб'єкт має намір отримати матеріальну вигоду для себе або третіх осіб , наприклад зажадати викуп від самого викраденого людини або заховати його в затишному місці, щоб таким чином відстрочити сплату боргу. У випадках, коли вимоги-ня про передачу майна або грошових коштів адресується родичам або знайомим викраденого як умова його освоєння-бождения, вчинене утворює сукупність з вимаганням (ст. 163 КК), так як злочинець зазіхає на інший об'єкт - соб-відальність інших осіб. Серед кваліфікуючих ознак викрадення відсутня та-кою ознака, що міститься в інших складах злочинів проти особи, як вчинення злочину за наймом. Наявність такого мотиву у викрадача слід розглядати як корисливі спо-дення і у зв'язку з цим кваліфікувати вчинене за п. «з» ч. 2 ст. 126 КК. Особа, склонившее суб'єкта до здійснення такого злочину, підлягає відповідальності залежно від характе-ра скоєних ним дій - як організатор або підбурювач викрадення з посиланням на відповідну частину ст. 33 КК. У частині 3 ст. 126 КК встановлена відповідальність за особливо кваліфіковані склади викрадення людини, вчинені організованою групою і призвели по необережності смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки. Поняття організованої групи дається у ч. 3 ст. 35 КК. Склад викрадення людини, що міститься в п. «в» ч. 3 ст. 126 КК, є матеріальним, так як в якості наслідки-вия законодавець вказав на заподіяння смерті потерпілому з необережності або настання інших тяжких наслідків. Обов'язковою умовою відповідальності є встановлення причинного зв'язку між вчиненим діянням і наслідками. З суб'єктивної сторони цей злочин ха-теризується двома формами вини: особа умисно ставиться безпосередньо до викрадення людини і з необережності - до наступу його смерті. Наприклад, заштовхуючи викраденого в багажник автомобіля або утримуючи його в холодному підвалі в зимовий час, особа передбачає, що в результаті такого звертання-ня може наступити смерть потерпілого або тяжке захв-вання (гостра форма пневмонії), але без достатніх на те осно-ваний самовпевнено розраховує на запобігання подібних наслідків, або не передбачає, але виходячи з обстановки при необхідній уважності і передбачливості повинна і могла їх передбачити. В цілому такий злочин в відповідності зі ст. 25 КК визнається вчиненим умисно. До інших тяжких наслідків належать самогубство, психиче-ське розлад або захворювання наркоманією, якщо потрапив-шему вводилися наркотичні речовини, тощо Умисне заподіяння смерті потерпілому, наприклад, в тому випадку, коли суб'єкт зрозумів, що не отримає за нього викуп, а також з метою приховати скоєний злочин, додатково кваліфікується-ється за п. «в» ч. 2 ст. 105 КК за ознакою «поєднане з похи-щением людини». Відповідно до роз'яснення, даному в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27 січня 1999 «Про судову практику у справах про вбивство (ст. 105 КК РФ)» (з ізм. , внесеними постановою Пленуму Верховного Судна РФ від 6 лютого 2007 р. № 7), по зазначеному пункті настає відповідальність не тільки за умисне заподіяння смерті самому викраденому, а й за вбивство інших осіб, вчинене винним у зв'язку з викраденням людини, наприклад вбивство особи, який намагався звільнити потерпевшего1. У примітці до ст. 126 КК містяться умови звільнення винного від кримінальної відповідальності: це - добровільне звільнення викраденого людини і відсутність в діях особи складу іншого злочину. В рішенні по справі Ф. і Ш. суд зазначив: оскільки з їх боку мало місце добровільне звільнення викраденого ними Т., вони підлягають кримінальній відповідальності лише за заподіяння шкоди його здоровью2. Мотиви звільнення можуть бути самими різними-ми: страх перед покаранням, розкаяння і т.п., за винятком тих випадків, коли не виконуються умови, висунуті викрадачем, або подальше утримування потерпілого стає невозмож-ним, оскільки йому вдалося повідомити про своє ув'язненні іншим особам, і правоохоронні органи готують його звільнення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Викрадення людини (ст. 126 КК). " |
||
|
||