Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Викрадення людини (ст. 126 КК).

Безпосереднім ос-новних об'єктом цього злочину є особиста (фізич-ська) свобода людини, що розуміється як можливість індивіда самому визначати місце свого знаходження, пересуватися

в будь-яких напрямках, що виключає яке б то не було зовнішнє примусове вплив на нього. В якості додат-Передачі об'єкта можуть виступати життя і здоров'я людини.
Потерпілим від злочину є будь-яка людина, незалежно від статі, віку, національної приналежності, фізичним тичного і психічного стану здоров'я. В окремих випадках законодавець визнає ті чи інші характерні особливості людини в якості обставин, що обтяжують відповідальність винного, наприклад вагітність або неповноліття, про що докладно буде сказано нижче.
Об'єктивна сторона злочину характеризується дію-виями, заключающимися у протиправному, як правило, насиль-ственном заволодінні (захопленні) людиною, таємному чи відкритому, і переміщенні його з того місця, де він перебував у момент за - володіння (квартира, установа, вулиця і т.п.) в інше місце з подальшим утриманням всупереч волі викраденого. У від-ділових випадках як такого захоплення може і не відбуватися, коли людина в результаті обману, зловживання його довери-ем добровільно вирушає з викрадачем в призначене місце, де його будуть згодом насильно утримувати або пере-правлять в інше місце утримання.
Основний склад злочину (ч. 1 ст. 126 КК) як на-сілія передбачає нанесення побоїв, ударів, висловлювання уг-троянди здійснити перераховані дії, а також вчинки ос-корбітельного характеру.
Склад злочину - формальний: воно вважається закінчено-ним з моменту вилучення людини і проштовхування його в приміщення, призначене для подальшого знаходження.
Спроба захоплення людину, не увінчалася успіхом по при-чинам, не залежних від волі викрадача, і не призвела до пере-міщення потерпілого в інше місце для подальшого утримано-ня в ньому, утворює замах і підлягає кваліфікації за ч. 3 ст. 30 і ст. 126 КК. У літературі є й інші точки зору, відповідно до яких вже сам факт заволодіння людиною утворює закінчений склад злочину. Таке судження представляється спірним. Судова практика виходить з того, що викрадення як злочинне діяння утворюється єдністю трьох дій: таємний або відкритий захоплення (заволодіння) живого

людини, переміщення в інше місце з подальшим утримано-ням його в неволе1. Інсценування викрадення, коли потрапив-ший дає на нього свою згоду, наприклад, для отримання викупу, що розподіляється між «жертвою» і викрадачем, що не обра-зует складу аналізованого злочину. Не утворює складу по-розкрадання і насильницьке заволодіння дитиною одним з народите-лей (або іншим близьким родичем) всупереч волі другого з батьків, якщо таке діяння відбувається в інтересах дитини.
У той же час як викрадення не можна розглядати дії навіть стороннього для дитини людини, якщо вони захищають дитину від можливої ??небезпеки, а також якщо він залишився без прис-Мотря.
У тих випадках, коли насильницьке заволодіння людиною є способом вчинення іншого злочину, скоєне не можна розглядати як викрадення, так як винний керівників-дствуется іншими мотивами. Наприклад, людину насильно саджають в автомобіль, щоб викрасти знаходяться при ньому матеріальні цінності, або перевозять в інше місце для вдосконалення-ності вбивства. Якщо ж умисел особи був спрямований на похи-щення людини, а згодом злочинець, скориставшись залежним становищем жертви, здійснює з нею насильництву-ний статевий акт, вчинене утворює сукупність злочини ний, передбачених ст. 126 і 131 КК.
Викрадення людини слід відмежовувати від захоплення залож-ника (ст. 206 КК), при вчиненні якого особа має на меті створення неспокійної обстановки в суспільстві, паніки, страху, з тим щоб змусити відповідні державні органи чи інші організації, а також їх представників виконати від-крито виражені вимоги, висунуті злочинцями, як умову звільнення заручника, особа якого не має для злочинця значення. При вчиненні злочину, передбачені-ренного ст. 126 КК, факт викрадення не афішується, сторонні особи не присвячуються в суть висловлюваних вимог.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується пря-мим умислом. Винний усвідомлює, що незаконно заволодіває іншою людиною, переміщує проти його волі в інше місце,
1 БВС РФ. 2007. № 9. С. 30.
Обмежуючи тим самим свободу пересування останнього, і ж-
гавкає вчинення перерахованих дій.
Суб'єкт аналізованого злочину - осудна особа,
досягла 14-річного віку.
У частині 2 ст. 126 КК передбачені такі квалифици-рующие ознаки, наявність яких підвищує ступінь громадською небезпеки скоєного і тягне більш суворе покарання.
Викрадення людини групою осіб за попередньою Сговіо-ру (п. «а» ч. 2 ст. 126 КК) розуміється так само, як і вчинення вбивства такою групою.
Застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я (п. «в» ч. 2 ст. 126 КК) передбачає або безпосереднє заподіяння будь-якої тяжкості шкоди здоров'ю людини (від легкого до тяжкого) у процесі викрадення, або вчинення насильницьких дей-наслідком, які створюють реальну можливість її заподіяння (наприклад, здавлювання горла потерпілого). Загроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, полягає в таких ви-сказиваніе на адресу потерпілого, які містять в собі наме-ширення заподіяти Викрадають смерть або будь-яку шкоду здоров'ю.
Застосування зброї або предметів, використовуваних як зброї (п. «г» ч. 2 ст. 126 КК), означає не тільки реальне при-чинение з їх допомогою того чи іншого шкоди здоров'ю, але і їх демонстрацію з метою налякати людини в процесі викрадено-ня, як засіб зламати його опір. До зброї в відповідної з Федеральним законом від 13 грудня 1996 р. № 150-ФЗ
«Про зброю» відноситься будь-яку вогнепальну, газову або хо-лодной зброю. Під іншими предметами слід розуміти як господарсько-побутове начиння (їдальні ножі, сокири тощо), так і будь-які інші предмети, які можна використовувати для нанесення ударів, пошкоджень, наприклад обрізок труби або камінь, знайдені злочинцем в місці, де стався захоплення людини або його утримання.
Демонстрація несправного зброї або імітують його
предметів не може кваліфікуватися по зазначеному пункті. У той же час такі предмети справляють психічну воздейст-віє на потерпілого і розцінюються ним як загроза для життя і здоров'я, особливо у випадках, коли злочинець з їх допомогою підкріплює свої наміри заподіяти шкоду здоров'ю потер-співав, якщо той не буде йому коритися. При наявності таких
обставин вчинене підпадає під ознаки злочину,
передбаченого п. «в» ч. 2 ст. 126 КК.
Викрадення свідомо неповнолітнього (п. «д» ч. 2 ст. 126
КК) означає, що особа усвідомлювала факт недосягнення потрапив-
шим 18 років і бажала його викрасти.
Викрадення жінки, яка завідомо для винного перебуває у стані вагітності (п. «е» ч. 2 ст. 126 КК), вимагає уста-лення достовірного знання про цю обставину з сторо-ни суб'єкта злочину.
Викрадення двох або більше осіб (п. «ж» ч. 2 ст. 126 КК) як ква-ліфіцірующій ознака охоплює не тільки ті випадки, коли умисел винного був спрямований на одночасне захоплення і утри- жание кількох осіб, але і викрадання людей, вчинені в різний час з самостійним умислом, якщо при цьому не ис-текли строки давності за скоєні раніше діяння. В останньому випадку слід керуватися положенням ч. 1 ст. 17 КК, в со-відповідності з яким сукупність злочинів відсутня, якщо норма кримінального закону як обтяжливої ??грунтовний-ства передбачає вчинення двох або більше злочинів.
Викрадення з корисливих мотивів (п. «з» ч. 2 ст. 126 КК) має місце в тому випадку, коли в результаті вчиненого пре-ступления суб'єкт має намір отримати матеріальну вигоду для себе або третіх осіб , наприклад зажадати викуп від самого викраденого людини або заховати його в затишному місці, щоб таким чином відстрочити сплату боргу. У випадках, коли вимоги-ня про передачу майна або грошових коштів адресується родичам або знайомим викраденого як умова його освоєння-бождения, вчинене утворює сукупність з вимаганням (ст. 163 КК), так як злочинець зазіхає на інший об'єкт - соб-відальність інших осіб.
Серед кваліфікуючих ознак викрадення відсутня та-кою ознака, що міститься в інших складах злочинів проти особи, як вчинення злочину за наймом. Наявність такого мотиву у викрадача слід розглядати як корисливі спо-дення і у зв'язку з цим кваліфікувати вчинене за п. «з» ч. 2 ст. 126 КК. Особа, склонившее суб'єкта до здійснення такого злочину, підлягає відповідальності залежно від характе-ра скоєних ним дій - як організатор або підбурювач викрадення з посиланням на відповідну частину ст. 33 КК.

У частині 3 ст. 126 КК встановлена ??відповідальність за особливо кваліфіковані склади викрадення людини, вчинені організованою групою і призвели по необережності смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки.
Поняття організованої групи дається у ч. 3 ст. 35 КК.
Склад викрадення людини, що міститься в п. «в» ч. 3 ст. 126 КК, є матеріальним, так як в якості наслідки-вия законодавець вказав на заподіяння смерті потерпілому з необережності або настання інших тяжких наслідків. Обов'язковою умовою відповідальності є встановлення причинного зв'язку між вчиненим діянням і наслідками. З суб'єктивної сторони цей злочин ха-теризується двома формами вини: особа умисно ставиться безпосередньо до викрадення людини і з необережності - до наступу його смерті. Наприклад, заштовхуючи викраденого в багажник автомобіля або утримуючи його в холодному підвалі в зимовий час, особа передбачає, що в результаті такого звертання-ня може наступити смерть потерпілого або тяжке захв-вання (гостра форма пневмонії), але без достатніх на те осно-ваний самовпевнено розраховує на запобігання подібних наслідків, або не передбачає, але виходячи з обстановки при необхідній уважності і передбачливості повинна і могла їх передбачити. В цілому такий злочин в відповідності зі ст. 25 КК визнається вчиненим умисно. До інших тяжких наслідків належать самогубство, психиче-ське розлад або захворювання наркоманією, якщо потрапив-шему вводилися наркотичні речовини, тощо Умисне заподіяння смерті потерпілому, наприклад, в тому випадку, коли суб'єкт зрозумів, що не отримає за нього викуп, а також з метою приховати скоєний злочин, додатково кваліфікується-ється за п. «в» ч. 2 ст. 105 КК за ознакою «поєднане з похи-щением людини». Відповідно до роз'яснення, даному в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27 січня 1999
«Про судову практику у справах про вбивство (ст. 105 КК РФ)» (з ізм. , внесеними постановою Пленуму Верховного Судна РФ від 6 лютого 2007 р. № 7), по зазначеному пункті настає відповідальність не тільки за умисне заподіяння смерті самому викраденому, а й за вбивство інших осіб, вчинене

винним у зв'язку з викраденням людини, наприклад вбивство особи, який намагався звільнити потерпевшего1.
У примітці до ст. 126 КК містяться умови звільнення винного від кримінальної відповідальності: це - добровільне звільнення викраденого людини і відсутність в діях особи складу іншого злочину.
В рішенні по справі Ф. і Ш. суд зазначив: оскільки з їх боку мало місце добровільне звільнення викраденого ними Т., вони підлягають кримінальній відповідальності лише за заподіяння шкоди його здоровью2. Мотиви звільнення можуть бути самими різними-ми: страх перед покаранням, розкаяння і т.п., за винятком тих випадків, коли не виконуються умови, висунуті викрадачем, або подальше утримування потерпілого стає невозмож-ним, оскільки йому вдалося повідомити про своє ув'язненні іншим особам, і правоохоронні органи готують його звільнення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Викрадення людини (ст. 126 КК). "
  1. Стаття 69. Призначення покарання за сукупністю злочинів Коментар до статті 69
    викрадення людини (ст. 126 КК РФ) і спричинення смерті з необережності (ст. 109 КК РФ) можуть становити один злочин - викрадення людини, що призвело з необережності смерть потерпілого (п. "в" ч. 3 ст. 126 КК РФ). Сукупність злочинів буде відсутня також і в тому випадку, якщо діяння, передбачене однією статтею Особливої ??частини КК РФ, характеризується різними
  2. Стаття 75. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям Коментар до статті 75
    викраденого майна, трупа та інші дії, що мають значення для повного, об'єктивного та оперативного розкриття злочину. Відшкодування завданих збитків та загладжування шкоди може відбутися як у формі виплати обумовленої грошової суми, так і в усуненні шкоди в натуральній формі (передача потерпілому рівноцінного іншого майна замість пошкодженого або знищеного, виправлення
  3.  Стаття 126. Викрадення людини Коментар до статті 126
      викрадення людини виступають суспільні відносини, що складаються з приводу реалізації людиною природного, гарантованого нормами міжнародного та конституційного права на свободу місцеперебування і переміщення і забезпечують безпеку свободи як найважливішого соціального блага. Додатковим об'єктом у кваліфікованих складах злочину (ч. ч. 2, 3 ст. 126 КК РФ) є
  4.  Стаття 153. Підміна дитини Коментар до статті 153
      викрадення, вчинене має кваліфікуватися за сукупністю злочинів за п. "д" ч. 2 ст. 126 та ст. 153 КК РФ. Якщо дитину не підміняють, а віднімають у батьків (наприклад, оголосивши померлим при народженні, а потім передаючи зацікавленій стороні), то такі дії розглядаються як викрадення людини (ст. 126 КК РФ). Суб'єкт злочину загальний - осудна особа, яка досягла
  5.  Стаття 206. Захоплення заручника Коментар до статті 206
      викрадення людини (ст. 126 КК РФ). Розмежування проводиться по об'єкту і мети вчинення злочину. Основна відмінність захоплення заручника від викрадення людини полягає в об'єкті злочину. При викраденні людини об'єктом посягання виступають суспільні відносини з охорони особистої свободи людини. Об'єкт захоплення заручника - суспільні відносини щодо забезпечення громадської
  6.  2. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність
      викрадення людини (ст. 126), згвалтування і насильницькі дії сексуального характеру (ст. 131, 132), б) більшість майнових злочинів: крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, заволодіння транспортним засобом без мети розкрадання, умисне знищення або пошкодження майна при обтяжуючих ознаках (ст. 158, 161, 162, 163, 166, ч. 2 ст. 167); в) деякі із злочинів проти
  7.  2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям
      викрадення людини (ст. 126), ухилення від сплати митних платежів, що стягуються з організації або фізичної особи (ст. 194), ухилення фізичної особи від сплати податку або страхового внеску в державні позабюджетні фонди (ст. 198), ухилення від сплати податків або страхових внесків у державні позабюджетні фонди з організації (ст. 199), комерційний підкуп (ст. 204), захоплення
  8.  6. Відстрочка виконання покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей
      викрадення людини (ст. 126 КК), розбій (ст. 162 КК), захоплення заручників (ст. 206 КК), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 277 КК), посягання на життя особи, яка здійснює правосуддя або попереднє слідство (ст. 295 КК), посягання на життя співробітника правоохоронного органу (ст. 317 КК). Необхідно підкреслити, що відстрочення застосовна до
  9.  3. Злочини проти свободи особистості
      викрадення людини в російське кримінальне законодавство вперше була введена 29 квітня 1993 у зв'язку з великим поширенням цього злочину. Кримінальний кодекс 1996 не тільки зберіг норму про відповідальність за викрадення людини, але розширив сферу цієї відповідальності, включивши в норму та інші, поряд з вже мав, обтяжуючі обставини. Суттєвою новелою є
  10.  8. Злочини, що посягають на проголошений Конституцією РФ принцип рівності громадян незалежно від раси, національності та віросповідання
      викрадення людини (ст. 126 КК) та інші більш тяжкі злочини, вчинені в процесі порушення національної, расової або релігійної ворожнечі. Загроза застосування насильства як кваліфікуюча ознака - висловлене зовні намір застосувати фізичне насильство при наявності підстав побоюватися реалізації цієї загрози. Використання особою при порушенні національної, расової чи релігійної