Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 4: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

1. Поняття та види зобов'язань при розрахунках по інкасо

При розрахунках по інкасо банк-емітент зобов'язується за дорученням клієнта здійснити за його рахунок дії щодо одержання від платника платежу або акцепту платежу.
Для виконання доручення клієнта банк-емітент має право залучити інший банк (виконуючий банк) (п. 1 та п. 2 ст. 874 ЦК).
Основна відмінність розрахунків по інкасо від інших раніше розглянутих форм безготівкових розрахунків (розрахунки платіжними дорученнями і розрахунки по акредитиву) полягає в тому, що в ролі особи, що дає доручення банку емітенту про вчинення відповідної банківської операції (що представляє розрахунковий документ), виступає не платник, а одержувач грошових коштів, а саме доручення банку полягає не в перерахуванні коштів, списаних з рахунку особи, яка дала доручення, або в здійсненні платежу, а, навпаки, в отриманні платежу від платника.
Виходячи із суті дій, які повинні бути вчинені банками (банком-емітентом і виконуючим банком) при здійсненні інкасової операції, зазначену форму безготівкових розрахунків (розрахунки по інкасо) нерідко іменують дебетовим переказом коштів (на відміну від кредитового перекладу, який має місце, наприклад, при розрахунках платіжними дорученнями) (1).
---
(1) Див, наприклад: Єфімова Л.Г. Банківські угоди: право і практика. С. 388; Кредитні організації в Росії: правовий аспект. С. 246 (автор розділу - Л.А. Новосьолова).
Учасниками розрахунків по інкасо є:
- одержувач платежу (стягувач) - особа, яка дає банку-емітенту доручення здійснити за рахунок стягувача дії щодо одержання від платника платежу або акцепту платежу;
- банк-емітент - банк, що обслуговує стягувача, яким останній доручає здійснити необхідні дії щодо одержання платежу або акцепту платежу;
- виконуючий банк - банк ( як правило, обслуговує платника), який притягається банком-емітентом для виконання доручення стягувача про платіж або акцепт платежу;
- платник - особа, якій має бути пред'явлено вимогу про платіж або акцепт платежу на основі відповідного доручення одержувача платежу.
Згідно п. 2 ст. 874 ГК порядок здійснення розрахунків по інкасо регулюється законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами і вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту. Прикладом спеціального регулювання розрахунків по інкасо на рівні закону може бути ст. 6 Федерального закону від 21 липня 1997 р. N 119-ФЗ "Про виконавче провадження" (1), згідно з якою виконавчий документ, в якому містяться вимоги судових актів і актів інших органів про стягнення грошових коштів, може бути направлений стягувачем у банк чи іншу кредитну організацію, якщо стягувач має відомості про наявні там рахунках боржника та про наявність на них грошових коштів. У цьому випадку банк або інша кредитна організація, що здійснюють обслуговування рахунків боржника, у триденний термін з дня отримання виконавчого документа від стягувача виконують містяться у виконавчому документі вимоги про стягнення грошових коштів або роблять відмітку про повне або часткове невиконання зазначених вимог у зв'язку з відсутністю на рахунках боржника грошових коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача.
---
(1) СЗ РФ. 1997. N 30. Ст. 3591; 2002. N 52 (ч. 1). Ст. 5132; 2003. N 2. Ст. 160; N 52 (ч. 1). Ст. 5038; N 50. Ст. 4847; 2004. N 10. Ст. 837; N 27. Ст. 2711; N 35. Ст. 3607; 2005. N 42. Ст. 4213; 2006. N 1. Ст. 8.
Розрахунки по інкасо регулюються також Положенням N 2-П (гл. 8 - 12) та Положенням N 222-П (гл. 5), яке визначає особливості застосування правил, що містяться в Положенні N 2 - П, до відносин, пов'язаних з розрахунками по інкасо з участю фізичних осіб.
Всяка інкасова операція, здійснювана банками, включає в себе дві обов'язкові стадії:
- представлення стягувачем банку-емітенту та прийняття останнім до виконання доручення про здійснення інкасової операції, а також відповідних розрахункових (платіжні вимоги, інкасові доручення) та інших необхідних документів;
- пред'явлення вимоги про оплату або акцепт платежу до платника, отримання від останнього виконання і передачі виконаного одержувачу платежу (стягувачу).
На першій стадії одержувач коштів (стягувач) пред'являє в обслуговуючий його банк (банк-емітент) відповідні розрахункові документи (платіжні вимоги та інкасові доручення) до рахунку платника (п. 8.3 Положення N 2-П) . Банк-емітент здійснює перевірку відповідності поданих документів встановленим формам бланків, повноту заповнення всіх передбачених реквізитів, відповідність підписів та печатки отримувача коштів (стягувача) зразків, зазначеним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки власника рахунку, а також ідентичність всіх примірників розрахункових документів. У разі подання стягувачем інкасових доручень з доданими до них виконавчими документами банк-емітент зобов'язаний перевірити відповідність реквізитів розрахункових документів реквізитам виконавчого документа. По її завершенні на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів проставляється штамп банку-емітента, дата прийому та підпис відповідального виконавця банку. Пропущені документи виключаються з реєстру розрахункових документів, переданих на інкасо, і повертаються стягувачу.
Прийнявши на інкасо розрахункові документи, банк-емітент тим самим приймає на себе і зобов'язання доставити їх за призначенням. Точніше, зазначене зобов'язання становить один з елементів змісту договірного зобов'язання банку, що випливає з договору банківського рахунку, укладеного між банком і стягувачем (власником рахунку). Саме в цьому договорі визначаються порядок та строки відшкодування банку витрат з доставки розрахункових документів, прийнятих на інкасо (п. 8.6 Положення N 2-П).
Друга стадія інкасової операції починається з моменту надходження розрахункових документів у виконуючий банк. Вони реєструються в журналі банку, який здійснює контроль повноти і правильності заповнення реквізитів платіжних вимог і інкасових доручень, а також перевіряє наявність на всіх примірниках розрахункових документів штампа та підпису відповідального виконавця банку-емітента. Розрахункові документи, оформлені з порушенням вимог, встановлених Положенням N 2-П, підлягають поверненню, про що робиться запис у реєстраційному журналі виконуючого банку. Розрахункові документи, що відповідають зазначеним вимогам, повинні бути пред'явлені виконуючим банком до платежу (акцепту платежу).
У разі недостатності коштів на рахунку платника і при відсутності в договорі банківського рахунку умови про оплату розрахункових документів понад наявні на рахунку грошових коштів платіжні вимоги та інкасові доручення (у відповідних випадках - з доданими виконавчими документами) поміщаються виконуючим банком у картотеку по позабалансовому рахунку N 90902 "Розрахункові документи, не сплачені в строк". Виконуючий банк зобов'язаний сповістити банк-емітент про приміщення розрахункових документів у картотеку, а останній доводить цю інформацію до свого клієнта-одержувача грошових коштів (стягувача). У цьому випадку оплата розрахункових документів здійснюється в міру надходження грошових коштів на рахунок платника в порядку черговості, встановленої ст. 855 ГК.
Залежно від виду розрахункового документа та порядку одержання платежу від платника можна виділити два види розрахунків по інкасо:
- розрахунки платіжними вимогами, який в свою чергу включає в себе два різновиди розрахунків: розрахунки платіжними вимогами, оплачуваними з акцептом платника, і розрахунки платіжними вимогами, оплачуваними без акцепту платника;
- розрахунки інкасовими дорученнями, серед яких можна виділити такі різновиди зазначених розрахунків, як безперечний порядок стягнення грошових коштів у випадках, передбачених законом або договором, і безспірне стягнення грошових коштів за виконавчими документами.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття та види зобов'язань при розрахунках по інкасо "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    поняття суто економічне, її формальний показник - суспільно необхідні витрати праці . Вони формують суспільну вартість товару, яка, в свою чергу, впливає на його ринкову ціну. Відплатність - поняття економічне за змістом і юридичне за функціями, її формальний показник - ціна (ст. 424 ЦК). Еквівалентність обміну припускає тільки таке зустрічне надання,
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    поняття товару не обмежується і не вичерпується колом речей (предметів матеріального світу), а охоплює й інші майнові блага, здатні одночасно задовольняти суспільні потреби і обмінюватися на ринку (енергія, інформація, майнові права та інші.). До того ж хоча речі - це предмети матеріального світу, аж ніяк не всякий предмет матеріального світу повинен розумітися як
  3. ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
    поняття і види. Договір виключної ліцензії. Договори про передачу прав на засоби індивідуалізації товарів та їх виробників. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт. Договір на передачу науково-технічної продукції. Договір про передачу ноу-хау. Тема 39. Зобов'язання з договору комерційної концесії (франчайзингу) Поняття
  4. 3. Види зобов'язань за безготівковими розрахунками
    поняття. Так, під формами безготівкових розрахунків розуміють "способи документального оформлення та підтвердження волевиявлення власника банківського рахунку або (у встановлених законом випадках) - третьої особи ... на перерахування грошових сум, що значаться на банківському рахунку"; їх розглядають як "різновид зобов'язання клієнта і обслуговуючого його банку по виконанню (отримання) безготівкового
  5. О
    поняття О. XIV, 60, § 1 (4) - с. 407 - представницькою О. XIV, 60, § 1 (4) - с. 408 - сурогат О. XIV, 60, § 1 (3) - с. 407 - емітент О. XIV, 60, § 1 (4) - с. 408 облигационера XIV, 60, § 1 (4) - с. 408 Громадське харчування XIII, 54, § 4 (7) - с. 115 - 117 Загальна аварія XIII, 55, § 6 (5) - с. 182 Суспільство - О. взаємного страхування XIV, 59, § 1 (2) - с. 301; XIV, 59, § 4 (3) - с.
  6. Р
    поняття і види зобов'язання при Р. по інкасо XIV, 62, § 6 (1) - с. 523 - 527 - поняття і обмеження готівкових Р. XIV, 62, § 2 (1) - с. 487 - 489 - поняття Р. правовідносин XIV, 62, § 1 (2) - с. 484 - 487 - правова природа Р. по інкасо XIV, 62, § 6 (2) - с. 527 - 528 - правова природа Р. угод XIV, 62, § 3 (4) - с. 501 - 504 - Р. платіжними дорученнями XIV, 62, § 4 (1 - 3) - с.
  7. 10. Дія норм про договори по особам
    поняття "свій ризик" включає і самостійну відповідальність. ГК (ст. 23), допускаючи можливість заняття громадянами підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, вимагає лише їх реєстрації як індивідуального підприємця. В силу п. 3 ст. 23 ГК до діяльності такого роду осіб застосовуються - якщо інше не випливає із закону, інших правових актів чи істоти
  8. 1 . Поняття договору доручення
    понять, складових тріаду: представництво - доручення - довіреність. --- --- Саме так назвав одну зі своїх робіт І.В. Шерешевський. Мається на увазі: Представництво. Доручення та довіреність. Коментар до ст. 38 - 40 і 251 - 275 Цивільного кодексу. М., 1925. Особливість громадянського обороту виражається в тому, що всі охоплюються їм різноманітні
  9. 5. Розрахунки по інкасо Поняття і види розрахунків по інкасо
    зобов'язання доставити їх за призначенням. Вірніше сказати, зазначене зобов'язання становить один з елементів змісту договірного зобов'язання банку, що випливає з договору банківського рахунку, укладеного між банком і стягувачем (власником рахунку). Саме в договорі банківського рахунку визначаються порядок та строки відшкодування банку витрат з доставки розрахункових документів, прийнятих на
  10. Поняття та види банківських карт, що використовуються в розрахункових відносинах
    поняття банківської карти полягає в тому, що вона визнається інструментом безготівкових розрахунків, призначеним для здійснення фізичними особами операцій з грошовими коштами, що знаходяться у емітента відповідних банківських карт. У доктрині виділяються і інші аспекти поняття "банківська карта", зокрема, остання розглядається як: - засіб ідентифікації її власника; - засіб