| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Поняття та види договору лізингу |
||
|
За таких умов одним із найбільш перспективних механізмів забезпечення підприємств новим обладнанням є лізинг (англ. "lease" - здавати в оренду, найм, орендувати, наймати) - різновид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування власних, позичкових або залучених коштів шляхом надання майнового кредиту. Лізинг може стати одним із реальних джерел отримання засобів виробництва. Він відкриває підприємствам, що не мають засобів для купівлі обладнання, великі фінансові можливості для розвитку, оскільки не потребує значної частини оборотних засобів, дозволяє оперативно реагувати на кон'юнктуру ринку, розширюючи можливості оренди додаткового обладнання. Експерти зазначають, що він необхідний кожній галузі виробництва, оскільки рівень зносу основних фондів становить майже 70-80 %. Лізингові операції є також одним із шляхів залучення додаткових іноземних інвестицій у вигляді обладнання, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів тощо. Лізинг здійснюється за договором лізингу, що регулює правовідносини між його суб'єктами. Відповідно до ст. 806 ЦК України договором лізингу є договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодер-жувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лі-зингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Основу правового регулювання лізингових відносин становить ЦК України. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених у § 6 гл. 58 ЦК України. Крім того, до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір поставки, якщо інше не визначено у законі. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Світова практика протягом понад століття напрацювала численні види лізингових правочинів. Критерії їх класифікації різні: 1) за об'єктами: - лізинг рухомого майна, що було і не було у вжитку; - лізинг нерухомого майна; - лізинг виробничих комплексів тощо; 2) за суб'єктами, які беруть участь у лізингу: - прямий; - непрямий; - зворотний; - пайовий; - роздільний; 3) за сектором ринку, в якому здійснюється лізинг: - внутрішній; - міжнародний; 4) за способом передачі об'єкта лізингу у власність лізинго-одержувача: - строковий; - безстроковий щодо викупу; - умовний; 5) за умовами використання об'єкта лізингу: - цільовий; - безумовний; 6) за умовами надання послуг лізингоодержувачу: - лізинг з повним набором послуг; - лізинг з неповним набором послуг; - лізинг із спеціальними послугами; - компенсаційний; - чистий; 7) за характером лізингових платежів: - лізинг з грошовим платежем; - лізинг з компенсаційним платежем; - лізинг зі змішаним платежем1. ЦК України виділяє два види лізингу: прямий і непрямий. Прямий лізинг є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається об'єкт, який є власністю лізингодавця і набутий без попередньої домовленості з лізингоодержувачем. Особливістю непрямого лізингу є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізингодавцем для цього у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Він може укладатися у формі багатостороннього правочину або у формі цілої низки правочинів. Непрямий лі- 1 Див.: Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енциклопедія, 2001. - Т. 3. - С. 488. зинг є класичним видом лізингових відносин і досить часто застосовується у світовій практиці. Про види договору лізингу згадується і в інших нормативно-правових актах. Так, у Господарському кодексі України (далі - ГК України) зазначено, що лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний, однак не вказано, в чому саме полягає відмінність між ними. Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р. обмежується регулюванням відносин тільки одного виду договору лізингу - договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"). Взявши до уваги основну ознаку договору лізингу щодо необхідності спеціального придбання речі лізингодавцем для наступного її передання лізингоодержувачу, можна зробити висновок, що фінансовий лізинг є різновидом непрямого лізингу. Проте до фінансового лізингу висуваються більш жорсткі вимоги, зокрема з точки зору податкового законодавства. Так, відповідно до п. 1.18.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізинг вважається фінансовим, якщо договір фінансового лізингу містить одну з таких умов: 1) об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними законом, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; 2) сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу; 3) якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк; 4) майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоодержувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Загальна характеристика договору лізингу. Договір лізингу є двостороннім (при прямому лізингу) або багатостороннім (при непрямому лізингу), еідплатним (майно передається в користування за встановлену плату - лізингові платежі), реальним (коли договір є укладеним з моменту передачі лізингодавцем лізингоодержува-чеві майна у користування) або консенсуальним (коли лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачеві майно у користування). Сторонами договору лізингу є лізингодавець і лізингоодержу-вач. У договорі непрямого лізингу також бере участь продавець (постачальник)1 . Лізингодавцем є юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Однак фінансовий лізинг є видом фінансових послуг, тому лізингодавцем за цим договором можуть виступати лише фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо), а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи-суб'єк-ти підприємницької діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Крім того, відповідно до Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами-суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21, 1 Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" суб'єктами договору фінансового лізингу, крім перерахованих, можуть бути інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу. лізингодавцем за договором фінансового лізингу може бути юридична особа-суб'єкт господарювання, яка за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, але має визначене законами та нормативно-правовими актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України право надавати окремі види фінансових послуг. Лізингоодержувач - це фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лі-зингодавця. Продавцем (постачальником) за договором лізингу є фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу. Для укладення договору лізингу сторони повинні досягнути згоди за всіма істотними умовами, якими є: 1) предмет лізингу; 2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); 3) розмір лізингових платежів; 4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Пред мето м договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК України). Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 292 ГК України, ч. 2 ст. З Закону України "Про фінансовий лізинг" не можуть виступати предметом цього договору і цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). У випадках і порядку, передбачених законодавством, предмет лізингу підлягає реєстрації. Право власності на предмет лізингу належить лізингодавцеві. У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця переходять до нового власника предмета лізингу. З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодер-жувачу ризик випадкового знищення або пошкодження предмета лізингу переходить до нього, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лі-зингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або пошкодження несе сторона, яка прострочила (ст. 809 ЦК України). Строк договору лізингу визначається сторонами, але строк дії договору фінансового лізингу не може бути меншим одного року. Протягом строку лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в порядку, встановленому договором лізингу. Вони можуть складатися із: 1) суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; 2) платежу як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно (процентних і комісійних платежів); 3) компенсації відсотків за кредитом; 4) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу (витрат лізингодавця, пов'язаних із сплатою податків, доставкою, страховкою тощо). Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Договір прямого лізингу укладається за загальними правилами про порядок укладення договорів (статті 638-650 ЦК України). По-рядок же укладення договору непрямого лізингу має свої особливості і включає в себе кілька етапів, зокрема: 1) лізингоодержувач обирає продавця (постачальника) предмета лізингу; знайомиться з процедурою та умовами його придбання у непрямий лізинг; надає лізингодавцю заяву (клопо-тання) на придбання предмета лізингу та пакет документів, необхідний для здійснення лізингової операції; 2) лізингодавець аналізує лізингоодержувача, продавця, предмет лізингу та виносить рішення щодо ефективності та доцільності проведення лізингової операції. У разі позитивного рішення лізингодавець надає відповідне письмове повідомлення продавцю і лізингоодержувачу; 3) лізингодавець укладає трьохсторонній договір непрямого лізингу (з продавцем предмета лізингу та лізингоодержувачем); 4) внесення лізингоодержувачем авансу на користь лізингодавця, як гарантії виконання умов договору непрямого лізингу; 5) оплата вартості предмета лізингу шляхом перерахування коштів на рахунок продавця (постачальника); 6) відвантаження, транспортування, монтаж, введення в експлуатацію предмета лізингу; укладення та підписання трьохсто-роннього акту прийому-передачі; 7) укладання договорів страхування предмета лізингу, фінансового ризику несплати лізингових платежів або невикупу предмета лізингу тощо. Права та обов'язки сторін за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; 4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та (або) договором; 5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець має право: 1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; 2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; 3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; 4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; 5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; 7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) якщо інше не встановлено договором, оплатити витрати на страхування предмету лізингу та (або) пов'язаних із виконанням лізингового договору ризиків, у разі, коли їх обов'язковість встановлена законом або договором; 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 4) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 5) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 6) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 7) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встаиоллопо договором; 8) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках достроко» вого повернення предмета лізингу - повернути предмет лізин-гу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Лізингоодержувач має право: 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та (або) умовам договору, специфікаціям; 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу; 5) поліпшити річ, що є предметом договору лізингу, але тільки за згодою лізингодавця. У такому випадку лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів. Якщо поліпшення предмета лізингу здійснене без дозволу лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі поліпшення можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього; 6)укладати договір сублізингу, однак лише за письмовою згодою лізингодавця. Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу; 7) вимагати усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу, у тому числі і від лізингодавця. Коло перерахованих прав та обов'язків сторін договору лізингу не є вичерпним - лізингоодержувач та лізингодавець можуть мати й інші права та обов'язки відповідно до умов договору та нормативно-правових актів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Поняття та види договору лізингу" |
||
|
||