| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Предмет застави |
||
|
1 Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № ЗО. - С. 47. Азимое Ч. Н. Залоговое право. - Харьков, 1993. - С. 16. 6 звернуто стягнення. Отже, можна сказати, що не самі речі, а їхня вартість є основою застави. Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про заставу" прямо передбачено, що предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Згідно з Положенням про цей реєстр, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р. № 466 до Державного реєстру вносяться: пам'ятки історії - будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями у житті народу, розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів; пам'ятки архітектури та містобудування; пам'ятки мистецтва і документальні пам'ятки. Всі ці предмети, якщо вони перебувають у державній власності, не можуть бути предметом застави. За чинним законодавством, предметом застави не може бути майно громадян, на яке не можна звернути стягнення за виконавчими документами. Перелік його поданий у додатку до Закону України "Про виконавче провадження"1. До переліку входять носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні (одяг для кожної особи: одне літнє або осіннє пальто і т. д.); продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, - на три місяці; інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші) тощо. За ст.19 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації"2 предметом застави не можуть бути майно та кошти благодійної організації. Слід зупинитися на можливості застави об'єктів, які належать до власності народу України. Відповідно до. ст. 13 Конституції України такими об'єктами є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної морської зони. Здається, що ці об'єкти можуть бути предметом застави, однак оскільки народ України здійснює своє право власності на ці об'єкти через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, то ці органи мають бути сторонами у відповідних правовідносинах. Окреме питання - застава землі. Підкреслимо, що проблема реформування земельних відносин досить складна і має багато різних аспектів. Однак необхідно звернути увагу на ряд моментів, пов'язаних із заставою землі. Істотним недоліком Закону України "Про заставу" є те, що в ньому окремо не регламентовано заставу землі. Серед спеціальних норм щодо застави землі слід нагадати положення ст. 133 нового Земельного кодексу України, за яким у заставу можуть передаватися земельні ділянки, що належать громадянам та юридичним особам на праві власності. При цьому земельна ділянка, яка перебуває у спільній власності, може бути передана у заставу за згодою всіх співвласників. Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості). Заставодержателем земельної ділянки можуть бути лише банки, які відповідають вимогам, установленим законами України. Порядок застави земель- 1 Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - С. 207. Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 46. - Ст. 292. 6 них ділянок визначається законом1. Це саме стосується земельної ділянки, яка передана у власність для ведення сільського (фермерського) господарства (ст. 25 Закону України "Про сільські (фермерські) господарства")2 і яка може бути об'єктом застави лише за зобов'язаннями з участю кредитної установи. Слід зазначити, що законодавство України передбачає існування об'єктів права власності із спеціальним режимом права власності на них, який у свою чергу має враховуватися і при заставі такого майна. Йдеться принаймні про дві групи: 1) майно з особливою культурною цінністю; 2) зброя та спеціальна техніка. Щодо застави майна, яке становить особливу культурну цінність, відзначимо, що найбільш детально питання здійснення права власності на таке майно вирішене у новій редакції Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи . Відповідно до ст. 9 цього закону власник володіє, користується та розпоряджається документами Національного архівного фонду з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом, які полягають у такому. По-перше, їх не можна знищити. Не можна їх також пошкоджувати або змінювати зміст цих документів. По-друге, документи, які належать державі чи територіальній громаді, не можуть бути об'єктами застави. Право власності на зазначені документи може бути передане лише згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і законами України. Стосовно права власності на документи цього фонду, які не належать державі чи територіальній громаді, то воно передається лише після попереднього письмового повідомлення центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноважених ним архівних установ за умови оформлення новим власником реєстраційного свідоцтва. При цьому держава має переважне право на їх придбання за ціною, за якою вони продаються. Крім того, вказаним Законом спеціально встановлено, що документи Національного архівного фонду, що не належать державі або територіальним громадам, не можуть бути предметом застави, якщо заставодержатель - іноземець або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Україні. По-третє, заборонено вивезення цих документів за межі України. Таким чином, договір про заставу документів Національного архівного фонду має укладатися з урахуванням вказаних особливостей. Законом України "Про власність" встановлено, що законодавством може бути визначений перелік видів майна, яке не може перебувати у власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав. Цей перелік затверджений Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"4 від 17 червня 1992 р. з наступними змінами та доповненнями. Відповідно до цієї постанови не можуть перебувати у власності вказаних суб'єктів: зброя та боєприпаси (крім мисливської, пневматичної, спортивної зброї та боєприпасів до неї); бойова та спеціальна військова тех- 1 Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3. - С. 27. 2 Там само. - № 14. - С. 186. 3 Там само. - № 11.-Ст. 81. 4 Там само. - 1992. - № 35. - Ст. 517. 680ніка; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (крім отриманих громадянами за призначенням лікаря) та деякі інші речі. У додатку № 2 до вказаної постанови закріплено спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна. У цьому переліку - мисливська та пневматична зброя, об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ятки історії та культури, радіоактивні речовини. Ці об'єкти можуть бути предметом застави лише з урахуванням зазначених обмежень на здійснення права власності на них. Відповідно до ч. З ст. 4 та ст. 5 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути як речі, так і їх невіддільні плоди, якщо інше не передбачено договором. При цьому наступний урожай та приплід від тварин безпідставно віднесені не до плодів, а до інших прибутків. Предметом застави може бути і майно, яке перебуває на праві спільної власності. У зв'язку з тим, що для спільної власності характерне здійснення права власності щодо неї в цілому рівною мірою кожним учасником, то для її відчуження необхідна згода всіх учасників. Тому майно, яке перебуває у спільній власності, може бути предметом застави лише за згодою всіх співвласників. Це правило закріплюється і у ст. 580 нового ЦК. За ст. б Закону України "Про заставу" майно, яке перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі. Говорячи про заставу вимог, відзначимо, що предметом застави може бути лише відчужувана вимога. До невідчужуваних, невіддільних від особи вимог, які з цих причин не можуть бути предметом застави, належать, наприклад, вимоги потерпілого від каліцтва до особи, яка спричинила каліцтво, про відшкодування шкоди; вимоги, що виникають із спадкових прав. Однак, здається, що немає перешкод для того, щоб самі перелічені вимоги були б забезпечені заставою. Зокрема, допускається забезпечення таких невід'ємних від особи вимог, як право на аліментне забезпечення. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майнові права. Слід окремо зупинитися на можливості застави авторських прав. Іноді у літературі трапляється твердження, що ці права можуть бути предметом застави1. Однак, на наш погляд, прихильники цієї точки зору не враховують того, що суб'єктивні права автора поділяються на два види - особисті та майнові. Особистими правами автора є право на авторство, право на авторське ім'я, право на опублікування свого твору та на його недоторканність. Ці права невідчужувані і відповідно не можуть бути предметом застави. Заставленими можуть бути майнові авторські права, тобто право на винагороду за створення та використання твору, право на відшкодування збитків, які завдані незаконним використанням твору. Слід зазначити, що невідчужуваність прав може встановити законодавство. За ст. 578 нового ЦК предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худо- Юмашев А. С, Бездудньш М. А. Залог й его использование в коммерческих целях. - М , 1992 - С. 16. 6 би тощо). Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюється на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від заставленого майна, у випадках, встановлених договором. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об'єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Крім того, застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом. Варто зазначити, що за ст. 581 нового ЦК України предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Слід також звернути увагу на те, що згідно зі ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"1 при передачі майна у заставу обов'язково має проводитись його оцінка. Згідно з ст. 584 нового ЦК України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється законодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета не встановлений договором або законом. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Предмет застави" |
||
|
||