| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Психіка і мозок |
||
|
Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті І.М. Сеченовим і І.П. Павловим і їх послідовниками принципи і закони вищої нервової діяльності є природничо основою сучасної психології. Слід зазначити, що зв'язок психіки і мозку розумілася не завжди правильно. Одне помилкове уявлення про цей зв'язок одержало назву психофізичного паралелізму, якого з часу Рене Декарта дотримувалися майже всі представники так званої емпіричної психології. Згідно з цим неправильного погляду фізіологічні та психологічні процеси в мозку протікають паралельно один одному, але незалежно одне від іншого; при цьому психіка часто розглядається як епіфеномен, тобто другорядне, побічне явище, паралельне фізіологічним, мозковим явищам. Інше помилкове розуміння зв'язку психіки і мозку пов'язане з ототожненням психічного і фізіологічного. Зокрема, представники німецького вульгарного матеріалізму (Фохт, Бюхнер і Молешотт), наприклад, вважали думка таким же виділенням мозку, як жовч - печінки. Від подібної помилки застерігав ще Ф.Енгельс, який відзначав, що ми, безсумнівно, «зведемо» коли-небудь експериментальним шляхом мислення до молекулярних і хімічним рухам в мозку, але хіба цим вичерпується сутність мислення? * ___ * Маркс К.. Енгельс Ф. Соч. Т. 20, с. 563. Щоб правильно розуміти взаємозв'язок психіки і мозку, необхідно мати уявлення про будову і функції нервової системи людини. Нервова клітина з її відростками являє собою морфологічну одиницю нервової системи, звану нейроном. Вся нервова система ділиться на центральну і периферичну. До центральної нервової системи відноситься головний і спинний мозок. Від них по всьому тілу розходяться нервові волокна - периферична нервова система. Вона з'єднує мозок з органами почуттів і виконавчими органами - м'язами і залозами. Всі живі організми мають здатність реагувати на фізичні і хімічні зміни в навколишньому середовищі. У житті стимули зовнішнього середовища (звук, світло, дотик, запах і т.д.) перетворяться спеціальними чутливими клітинами (рецепторами) у нервові імпульси - серію електричних і хімічних змін у нервовому волокні. Нервові імпульси передаються по чутливих нервових волокнах у спинний і головний мозок. Тут виробляються відповідні командні імпульси, які передаються по моторних нервових волокнах до виконавчих органів, зокрема до м'язів і залоз. Ці виконавчі органи називаються ефекторами. Слід зазначити, що основна функція нервової системи - це інтеграція зовнішнього впливу з відповідною пристосувальної реакцією організму. Центральна нервова система складається зі спинного та головного мозку, в якому розрізняють сіру речовину, що є скупченням нервових клітин, і біла речовина, що представляє собою пучки нервових волокон, що з'єднує одні клітини їхньої групи з іншими. У спинному мозку сіра речовина розташована в глибині мозку і має в розрізі форму, що нагадує метелика. У задніх «рогах» спинного мозку розташовані клітини, які отримують імпульси з периферії та передавальні їх в передні «роги» або догори в головний мозок. Передні «роги» складаються з рухових клітин, які отримують імпульси із задніх «рогів» або з верхніх центрів і передавальних їх на периферію. Сіра речовина спинного мозку оточено білою речовиною, або так званими стовпами: передніми, бічними і задніми, що складаються з пучків провідних нервових волокон. За переднім стовпів нервове збудження йде від центру до периферії; по заднім - від периферії до центру. Слід зазначити, що в ряді випадків нервовий імпульс не піднімається вище спинного мозку і нервова діяльність здійснюється по механізму так званих спинномозкових рефлексів. Зокрема, якщо людині, навіть сплячому, вколоти руку, він її отдернет. Хід нервового імпульсу при цьому буде від рецептора по афферентному нерву в спинний мозок, передача його - із задніх «рогів» у передні і по афферентному нерву в м'яз. М'яз зі спинним мозком пов'язана не тільки еферентних, але і афферентними нервовими волокнами, по яких йде сигнал про скорочення або, навпаки, розслабленні м'язів. Це приклад найпростішої зворотного зв'язку нервової регуляції і діяльності організму. Нижчі, стовбурні відділи головного мозку - довгастий і середній мозок - за своєю будовою і функції близькі до спинного мозку і є центральним апаратом, що здійснює ряд складних і життєво важливих рефлексів. Так, в довгастому мозку замикаються дуги смоктального рефлексу, наявного у людини з першого дня народження, слюноотделітельного рефлексу, який проявляється при подразненні їжею порожнини рота, чіхательного - при подразненні слизової оболонки носа, кашльового - гортані і слезоотделітельного - очі. У середньому мозку замикаються рефлекси звуження зіниці у відповідь на висвітлення очі. Ці рефлекси мають біологічно доцільне значення й називаються захисними. Здійснюються тут і складні рефлекторні процеси, що координують спільну роботу багатьох м'язових груп і систем внутрішніх органів. Зі стовбурової частиною мозку пов'язаний і мозочок, що забезпечує рефлекторну найтоншу настройку м'язового напруження, скорочення і розслаблення окремих груп м'язів при зміні положення тіла в просторі, при ходьбі, бігу, стрибках і т. д. На всяке нове, раптове роздратування людина відповідає найпростішими орієнтовними рефлексами , успадкованими їм від тварин: поворотом голови, очей і всього тіла (а у тварин - рухами вух і ніздрів), розширенням зіниць, звуженням кровоносних судин, швидким скороченням всіх м'язів тіла - вздрагиванием. Рефлекторні дуги всіх цих орієнтовних рефлексів замикаються в середньому мозку. Вище і в сторони від середнього мозку лежать скупчення нервових клітин, що отримали назву підкіркових вузлів великих півкуль головного мозку. Вони здійснюють координацію імпульсів, що йдуть від всіх органів почуттів, і грають дуже велику роль у виникненні найпростіших емоцій. Підкіркові вузли забезпечують координацію складних рухових актів. Так, наприклад, голуб, у якого збережені підкіркові вузли, але вилучені вищерозміщені ділянки головного мозку, може літати, виконуючи в польоті складні еволюції. Слід зазначити, однак, що у здорової безсонної людини у випадках описаних вище спинномозкових рефлексів нервовий імпульс не локалізується тільки в спинному мозку, а піднімається в головний мозок. Тому людина, уклав свою руку, не тільки мимоволі її отдернет, а й відчує укол, емоційно оцінить його: розсердиться або розсміється і т. д. Це відноситься і до рефлексам, замикається на більш високому рівні. Всі вони мають своє, як прийнято говорити, коркове представництво, тобто певні ділянки кори головного мозку, пов'язані з тими нижележащими центрами, в яких замикаються рефлекси. Відзначимо, що на відміну від спинного мозку у великих півкулях головного мозку, самої "верхньої" і наймолодшої частини мозку, нервові клітини розташовані не тільки в їх центральних відділах (у підкіркових вузлах), а й головним чином по їх периферії у вигляді так званої кори головного мозку. У клітин кори головного мозку є особливість, дуже важлива для психічної діяльності і відрізняє їх від усіх інших клітин організму. Всі інші клітини людського організму в процесі життя розмножуються і відмирають. Найвиразніше це помітно в поверхневому шарі шкіри, клітини якого живуть тільки кілька днів; клітини крові живуть близько місяця. Клітини ж кори мозку в ранньому дитячому віці перестають розмножуватися і тільки в старечому віці починають відмирати. На місці поранення мозку нові клітини не відновлюються. Зате жодним клітинам людського організму не властива така взаємозамінність, як клітинам кори головного мозку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Психіка і мозок " |
||
|
||