| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
в) про розвиток соціального партнерства |
||
|
Відносини у соціально-трудовій сфері між органами державного управління, об'єднаннями наймачів та профспілками, як зафіксовано у статті 14 Конституції Республіки Білорусь, здійснюються на засадах соціального партнерства і взаємодії сторін. Дана конституційна норма націлює всіх учасників цього процесу на конституційні дії. На практиці не завжди цього вдається домогтися. Рішення того чи іншого органу може свідчити не про те, що він прагне "зруйнувати" соціальне партнерство, а про те, що фіксується відповідний рівень відносин, що складаються і з вини інших партнерів, тобто на проблему часто не можна дивитися спрощено. Не завжди соціальне партнерство розвивається рівно і спокійно. Завжди були і будуть періоди, коли з'являються протиріччя, зіткнення інтересів. Головне, щоб конфлікт вирішувався на правовій основі, а якщо правовий акт гальмує цей процес, то він може і повинен удосконалюватися. 21 лютого 2001 Конституційний Суд виніс рішення «Про порядок сплати членських профспілкових внесків». Прийняте в суворій відповідності з правовими нормами, воно дозволило вирішити гостру суперечку. Суд визнав, що утримання членських профспілкових внесків із заробітної плати працівника шляхом безготівкового перерахування на рахунки профспілкових органів відповідає Конституції, міжнародно-правовим актам, законам Республіки Білорусь. Разом з тим звернуто увагу професійних спілок та наймачів на порушення з їхнього боку законодавства, що регулює порядок сплати профспілкових внесків працівниками - членами профспілки. Відзначено, що наймачі вправі робити утримання шляхом безготівкового перерахування членських профспілкових внесків на рахунки профспілкових органів лише за наявності письмової заяви працівника на таке перерахування. При відсутності такої заяви виробництво утримань із заробітної плати є неправомірним. Конституційний Суд зазначив, що працівники - члени профспілки, не подавали заяв і не ставили питання про незаконність сформованої практики виробництва утримань із їх заробітної плати шляхом безготівкового перерахування, тим самим фактично давали згоду на такі утримання за умови , що вони володіли інформацією про це (вказівка в розрахункових листках працівника тощо). Виходячи з вимог статті 107 Трудового кодексу Республіки Білорусь і прийнятого Конституційним Судом рішення, відзначимо, що подібна практика надалі неприпустима. Визнано порушенням конституційних прав працівників, які не є членами профспілок, виробництво утримань із їх заробітної плати грошових сум у рахунок сплати членських профспілкових внесків. Виникаючі у зв'язку з цим спори можуть бути вирішені у встановленому законодавством порядку. Звернуто увагу професійних спілок на відсутність належного контролю з їхнього боку за дотриманням встановленого порядку сплати членських профспілкових внесків, що надходять на їхні рахунки. В цілому це рішення позитивно сприйнято всіма, хто був зацікавлений виключно правовими засобами вирішити виниклу конфлікт. Показові дані перевірки, що проводилася до винесення Конституційним Судом рішення, у вищому навчальному закладі Федерації профспілок Білоруської-Міжнародному недержавному інституті трудових і соціальних відносин (скорочено - МНІТСО). Штат інституту становить 270 осіб. У період з 1 січня 2000 р. по 19 лютого 2001 прийнято на роботу 72 людини. Профспілкові внески "автоматично" утримувалися бухгалтерією з моменту прийняття на роботу. Заяв працівників про утримання профспілкових внесків до бухгалтерії не було. Протоколом № 1 від 1 червня 2000 р. загальними зборами прийнятий колективний договір на 2000 - 2003 рр.. У пункті 8.2.4 колективного договору зазначено наступне: "Зберегти діючий в інституті порядок сплати профспілкових внесків шляхом їх безготівкового перерахування через бухгалтерію інституту на рахунок профкому". В результаті вибіркового опитування 15 осіб, прийнятих в МНІТСО з 2000 року, встановлено, що вони або не є членами профспілки, або не ставали на облік у профкомі МНІТСО. Заяв про утримання профспілкових внесків через бухгалтерію ніхто з них не писав, проте утримання із заробітної плати проводилося. Хотілося б відзначити, що в Суду надійшло кілька звернень громадян, де йшлося про стягування внесків як з членів профспілки, так і з тих, хто ними не був. Ці звернення викликали великий резонанс у суспільстві та в адресу Конституційного суду висловлювалися пропозиції, щоб він не торкався проблеми сплати профспілкових внесків. Вважаю, що суб'єкти громадянського суспільства, навпаки, повинні бути зацікавлені в зміцненні конституційного контролю в нашій країні, так як рішення Конституційного суду спрямовані на формування правової системи, правозастосовчої практики, яка б відповідала міжнародним стандартам. Представляється, що прийняте рішення про порядок сплати членських профспілкових внесків повністю відповідає цим вимогам і концепції дій Конституційного Суду в останні роки. Конституційний Суд проаналізував норми Конституції, міжнародних актів (зокрема, конвенції МОП "Про охорону заробітної плати"), відповідні норми постанови Уряду та Нацбанку від 14 листопада 1996 р., ряд підзаконних актів, у тому числі Генеральна угода між урядом, республіканськими об'єднаннями наймачів та профспілками на 1998 - 2000 роки, а також досить грунтовно вивчив наявну практику. На превеликий жаль, слід визнати, що в республіці не був забезпечений необхідний порядок в області справляння профспілкових внесків. При цьому необхідно відзначити, що міжнародні акти та законодавство в принципі допускають використання безготівкових коштів для сплати профспілкових внесків. Що ж до права конкретної людини - члена профспілки, то вибір форми сплати залишається за ним. При його згоді внески можуть утримуватися із зарплати для подальшого перерахування на рахунки профспілкових організацій. Однак, підкреслюю, це можливо лише за наявності письмової заяви. Можливий і другий варіант: отримавши зарплату, працівник сам віддає належну з нього суму профспілковому активістові, відповідальному за збір цих коштів. У будь-якому випадку член профспілки повинен внески платити. Безумовно, краще один раз написати заяву і не мати надалі жодних проблем. З іншого боку, неприпустимо, коли внески утримуються автоматично з тих осіб, які не є членами профспілки - це явне порушення Конституції і законодавства. Виходячи їх цих принципових моментів і було прийнято рішення. Як зазначалося, Конституційний Суд визнав, що утримання членських внесків із заробітної плати працівника шляхом безготівкового перерахування на рахунки профспілкових органів відповідає Конституції і іншим законам нашої країни, міжнародно-правовим актам. Разом з тим звернуто увагу професійних спілок та наймачів на порушення з їхнього боку законодавства, що регулює порядок сплати внесків. Відзначено також, що подібні утримання можуть проводитися тільки за наявності письмової заяви працівника, а за відсутності такого документа вони є неправомірними. Водночас Конституційний Суд вважає: якщо працівник заяви не подавав, але знав (наприклад, виходячи зі свого розрахункового листка), що відрахування провадяться, то тим самим він фактично дав на це свою згоду. Проте надалі подібна практика абсолютно неприпустима. Конституційний суд визнав також порушенням конституційних прав громадян - нечленів профспілки утримання з їхньої зарплати грошових сум у рахунок сплати профспілкових внесків. В цілому ми сподівалися, що прийняте Конституційним Судом рішення послужить цивілізованому розвитку суспільних відносин, у тому числі відносин між державою, професійними спілками та громадянами. Після винесення Конституційним Судом рішення Урядом було прийнято постанову від 14 грудня 2001 р. № 1804 "Про заходи щодо захисту прав членів професійних спілок". Після прийняття Урядом Республіки Білорусь зазначеної постанови майже відразу до Конституційного Суду стали надходити колективні та індивідуальні звернення громадян, причому не тільки від профспілкових організацій, а й від комісій Парламенту, за належністю нам було переслано письмове звернення з Верховного Суду та інші. Всього до нас надійшло понад 200 звернень. Враховуючи, що мова йшла про перевірку конституційності нормативного акта і питання мав величезну суспільну значимість, Конституційний Суд на підставі статті 40 і частини першої статті 116 Конституції, якою на нього покладено контроль за конституційністю нормативних актів, 20 Березень 2002 виніс відповідне рішення. Нами був проаналізований широкий спектр правових документів, що мають відношення до даного питання, а також практика їх застосування. Насамперед, досліджені норми Конституції, міжнародно-правових актів (документи Міжнародної організації праці), Трудового кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2000 р., Закону "Про професійні спілки", акти Уряду, в тому числі, хоча і втратили силу, але дозволяють простежити розвиток законодавства у цій сфері та оцінити нинішній стан справ. Вивчено зарубіжна практика в галузі регулювання відносин між державними органами і профспілками. Такі відносини також розвиваються часто не безхмарно. У чому ж суть прийнятого рішення? Насамперед зазначу, що сплата профспілкових внесків - справа добровільна. У тому сенсі, що поки є членом профспілки - внески слід платити, не бажаєш це робити - можна вийти зі складу профспілки. До прийняття 14 грудня 2001 Урядом згаданої постанови профспілкові внески утримувалися із заробітної плати працівників - членів профспілок за місцем їх роботи, тобто використовувалися можливості бухгалтерій організацій, хоча в деяких організаціях працівники продовжували платити членські внески особисто, вносячи відповідні суми казначеям або іншим профспілковим активістам. Згідно з названим постановою Уряду сплата членських профспілкових внесків здійснюється особисто працівниками без утримання внесків з їхньої заробітної плати (п. 2), тобто по суті виключається "допомогу" бухгалтерії за місцем роботи. Якраз у зв'язку з цим і виник основна суперечка, тому ми не перевіряли конституційність п. 1 і 3 зазначеної постанови. Завдання Конституційного Суду - займатися перевіркою конституційності нормативних актів. При цьому зазначу, що не завжди те рішення, яке не є вдалим, може бути визнано таким, що суперечить Конституції. Колишній порядок сплати профспілкових внесків мав як позитивні, так і негативні моменти. Позитивний момент складався насамперед у тому, що по суті автоматичне утримання та перерахування профспілкових внесків полегшувало роботу профактиву, а якоюсь мірою членам профспілки та організаціям, заощаджувало сили і час. У цьому ж полягав і негативний момент: такий порядок послаблював зв'язку між керівними профспілковими органами та працівниками. Одним із приводів для прийняття Урядом постанови стало несвоєчасне перерахування окремими наймачами на рахунки профспілкових органів засобів, утриманих із заробітної плати працівників, особливо тими наймачами, які не мали власних коштів і отримували для виплати заробітної плати кредити. Тим самим, до речі, в багатьох випадках опосередковано здійснювалося кредитування діяльності профспілок. У деяких випадках ці суми використовувалися організаціями для інших цілей. Все це викликало скарги профспілкових органів. Інше питання: наскільки доцільно було замість колишнього порядку встановлювати саме такий, новий порядок сплати профспілкових внесків? У Конституції закріплені основні принципи організації і діяльності громадських об'єднань, у тому числі профспілок, принципи соціального партнерства, гарантії соціально-економічних прав працівників. У Конвенції МОП № 95 "Про охорону заробітної плати" передбачено, що відрахування із заробітної плати дозволяються тільки при дотриманні умов та в розмірах, що визначаються законодавством даної країни або встановлюваних колективними договорами або арбітражними рішеннями. У цьому зв'язку основний акцент нами був зроблений на те, чи може Уряд як орган, що приймає акти загальнодержавного рівня, встановлювати саме такий підхід до стягування профспілкових внесків, який ним і був встановлений. При цьому ми не торкалися локального регулювання відносин у цій області (перед нами таке питання не ставилося, йшлося тільки про акт Уряду). Ми проаналізували зміст постанови Кабінету Міністрів і Національного банку Республіки Білорусь від 14 листопада 1996 р. "Про перерахування профспілкових внесків", постанова про подальше визнання таким, що втратив його силу, тексти генеральних угод між Урядом, республіканськими об'єднаннями наймачів і профспілок на 1998-2000 роки, а також на 2001-2003 роки (у частині вирішення питання про перерахування профспілкових внесків бухгалтеріями організацій вони принципово різняться: у першому Генеральній угоді є вказівка на це, у другому, чинному зараз, такі норми відсутні, так як мабуть сторони не дійшли згоди в цьому питанні), нарешті, природно, було уважно вивчено сама постанова від 14 грудня 2001 Основний висновок у зв'язку з цим - в даний час на загальнодержавному рівні відсутні акти законодавства, які служать правовою основою в плані покладання на наймача обов'язку утримувати профспілкові внески, т . е. наймач (в силу чинного акта Уряду) не зобов'язаний навіть за наявності письмової заяви працівника робити утримання з його заробітної плати для сплати членських профспілкових внесків. Підкреслюю, зараз одностороннього волевиявлення працівника недостатньо. Раніше в силу дії постанови Кабінету Міністрів і Національного банку від 14 листопада 1996 це було можливо. Як повинні були вирішуватися ці питання на локальному рівні - це особлива тема. У разі сплати профспілкових внесків особисто працівниками наймачі повинні створювати нормальні умови профгрупоргом або уповноваженим особам для збору внесків. Тут учасники процесу повинні діяти взаємно коректно. Не можна порушувати виробничий процес, заважати роботі бухгалтерської служби, касиру, і в той же час той, хто збирає внески, не повинен бути в ролі "бідного родича". У судовому засіданні обговорювалася можливість користування послугами банківських установ. Постанова Уряду не перешкоджав працівникам - членам профспілок, яким заробітна плата перерахована на їх рахунки в банківських установах, робити доручення банкам з перерахування профспілкових внесків у безготівковому порядку на рахунки профспілкових організацій. У процесі підготовки справи до розгляду для нас стала очевидна така можливість. Приємно було також переконатися, що відповідні кроки щодо забезпечення прав працівників членів профспілки робив і Національний банк. Підкреслюю, що право користування послугами банківських установ при перерахуванні внесків є у будь-якого працівника. У зв'язку з вступниками запитами про порядок сплати членських профспілкових внесків Національний банк Республіки Білорусь направив 7 березня 2002 своїм головним управлінням лист, в якому вказав, що грошові кошти, що перераховуються наймачами в банки для виплати заробітної плати працівникам, відповідно до чинного законодавства в обов'язковому порядку підлягають зарахуванню в повній сумі на поточні (розрахункові), вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, зазначені наймачем в списках. Переказ грошових коштів з рахунків клієнтів відповідно до пункту 17 Інструкції про банківський переказ, затвердженої постановою правління Національного банку Республіки Білорусь від 29 березня 2001 р. № 66, може проводитися банком на підставі постійно діючого платіжного доручення власника рахунку. Враховуючи вищевикладене, банкам рекомендовано робити перерахування членських профспілкових внесків із заробітної плати, зарахованої на поточні (розрахункові), вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, лише на підставі постійно діючого платіжного доручення власника рахунку (фізичної особи), за даними, наведеними в списках, представлених наймачем або профспілковими організаціями. За великим рахунком, не в таку вже тягар має бути сплата внесків безпосередньо профспілковому скарбнику. Раз на місяць, якщо людина дійсно бажає складатися в профспілках, можна це зробити. Хіба це найбільші турботи, з якими стикаються наші громадяни, або самі основні завдання профспілок?! Звичайно, ні. Профспілкові активісти повинні зі свого боку створювати максимум зручностей для сплати працівниками профспілкових внесків. Раніше представники профспілок зазвичай самі збирали внески, обходячи членів профспілки на їх робочих місцях. Тим самим був більш тісний контакт між активом і рядовими членами. У той же час прямої збір внесків через бухгалтерію економить час і сили. Такий порядок отримав широке поширення. Цікава практика інших країн. У Великобританії робочі, які є членами профспілки, сплачують внески шляхом утримання профспілкових членських внесків безпосередньо із заробітної плати після надання наймачеві заяви у письмовій формі. Відповідно до нормативним актом "The Deregulation (Deduction from Pay of Union Subscriptions) Order 1998", який набрав чинності 23 червня 1998 і що змінив нормативний акт "The Trade Union and Labour Relations (Consolidation) Act 1992", при збереженні вимоги до наймачеві про отримання письмового повідомлення від робочого перед початком утримання профспілкових членських внесків безпосередньо із заробітної плати не потрібно його підтвердження, принаймні, протягом трьох років; виключено вимогу до наймача про повідомлення робочого протягом місяця про зміну суми утримання профспілкових членських внесків безпосередньо з заробітної плати у разі збільшення її розміру. Відповідно до закону робітники мають право в будь-який час відмовитися від утримання профспілкових членських внесків безпосередньо із заробітної плати, подавши заяву в письмовій формі наймачеві. Спосіб стягування профспілкових внесків по німецькому законодавству не є питанням, нужденним у законодавчому регулюванні. Таким чином, згідно з базовими принципами автономії тарифного регулювання і загальної свободи укладення контрактів задіяні сторони (профспілки, працівники, підприємства) мають право укладати між собою домовленості про безготівковому перекладі внесків. Як правило, безготівковий переказ профспілкових внесків базується на відповідному тарифно-договірній угоді між профспілкою і роботодавцем, на внутрішній домовленості між радою представників працівників і підприємством чи на складеній у вільній формі домовленості між профспілкою і відповідним підприємством. Згода конкретного працівника дається одночасно з набранням профспілкову організацію. Враховуючи власну і зарубіжну практику, Конституційний Суд визнав, що новий порядок не є оптимальним, зміна процедури утримання та перерахування профспілкових внесків не сприяє розвитку гармонійних трудових відносин. У своєму рішенні він послався на позицію Комітету зі свободи об'єднань Адміністративної ради МОП, який вказав, що такої ситуації в принципі слід уникати. Тому Конституційний Суд зазначив, що існує необхідність вдосконалення механізму сплати членських профспілкових внесків, хоча і вказав, що нормативний припис про сплату профспілкових внесків особисто працівниками без утримань внесків з їхньої заробітної плати прийнято Урядом в межах його компетенції і не суперечить закріпленим у Конституції і законах основним принципам організації та діяльності профспілок. Як скоро могло статися це вдосконалення і чи не буде за цей час відсіву членів профспілок, є турботою в першу чергу профспілок. Зауважу, що у нас рівень членства в профспілках серед працюючих - один з найвищих. У західних країнах він в два-три рази нижче. Та й обсяг функцій там часто менший. Що стосується коригування законодавства, то це можна було б давно зробити. Наскільки мені відомо, не було пропозицій у вигляді відповідних проектів з боку профспілкових органів закріпити в новому Трудовому кодексі положення про утримання із заробітної плати для сплати профспілкових внесків, як і в новому Трудовому кодексі Російської Федерації, законах України, Молдови. Це вже турбота профспілок, а з іншого боку, і право законодавця зробити відповідний вибір. Безумовно, що більш стабільною в правовому відношенні є ситуація, при якій питання безготівкового перерахування профспілкових внесків були б вирішені не в підзаконному акті, а безпосередньо в Трудовому кодексі. Цікаво знати, що навіть у період гострих баталій між державою і профспілками не надходило пропозицій у вигляді відповідних проектів з боку профспілкових органів закріпити в новому Трудовому кодексі положення про утримання з зарплати для сплати профспілкових внесків. Тут ініціативу повинні були проявити профспілки, а з іншого боку, і законодавець має право зробити відповідний вибір. Саме з метою розвитку соціального партнерства, гармонійних трудових відносин ми дали оцінку встановленим пунктом 2 зазначеної постанови Уряду порядку сплати членських профспілкових внесків - він не є оптимальним і потребує вдосконалення. Таким чином, предметом розгляду Конституційного Суду Республіки Білорусь двічі були положення нормативних правових актів, що стосуються порядку сплати профспілкових внесків. Однак підкреслимо, що в цих актах Конституційного Суду йшлося про різні аспекти: 1) про право наймача без письмової згоди працівника утримувати грошові кошти з зарплати в рахунок сплати профвнесків (такі дії наймача були визнані незаконними), 2) про право уряду видати акт, який виключав в централізованому порядку виробництво утримань внесків з їхньої заробітної плати. Уже в ряді своїх публікацій після прийнятого Конституційним Судом 20 березня 2002 рішення нами висловлювалося побажання, щоб ситуація змінилася на краще і що Уряд в перспективі розгляне питання про вдосконалення законодавства, що стосується механізму утримання та перерахування профспілкових внесків. Варіанти найрізноманітніші - від коригування законодавчих актів до включення відповідних положень у нову Генеральну угоду. Однак рух має бути зустрічним не тільки з боку держави, але і профспілок. Соціальне партнерство, як видається, припускає роботу всіх в ім'я інтересів держави і громадян, тобто рух має бути зустрічним. До задоволення Конституційного Суду, як, втім, і всіх інших зацікавлених суб'єктів - членів профспілки, профактиву, наймачів, Уряду і держави - ситуація вирішилася благополучно. Прийняте Радою Міністрів постанова від 18 вересня 2002 р. № 1282 "Про утримання із заробітної плати працівників грошових сум для виробництва безготівкових розрахунків" - це результат розумного компромісу. Зазначену постанову прийнято з метою впорядкування утримань наймачами із заробітної плати працівників грошових сум за їх письмовою заявою. Встановлено, що утримання із заробітної плати працівників грошових сум для виробництва безготівкових розрахунків здійснюються за їх письмовою заявою з метою вирішення побутових, соціальних питань, у тому числі пов'язаних з виплатою сум за кредитним договором, комунальних платежів, профспілкових внесків. Перерахування зазначених грошових сум у безготівковому порядку здійснюється на рахунки відповідних організацій наймачем на безоплатній основі або на умовах, визначених колективними договорами, угодами, одночасно з виплатою заробітної плати працівникам. При цьому дуже важливою є запис про те, що наймачі не вправі використовувати утримані суми на інші цілі, затримувати їх перерахування. Раніше такі дії породжували гострі суперечки між профспілками і наймачами. У цьому зв'язку виникає питання про те, наскільки зазначена постанова Уряду "впісивется" в прийняте Конституційним Судом рішення від 20 березня 2002? Воно йому не суперечить, більш того можна стверджувати про його реалізацію. Адже, зазначивши, що передбачене в пункті 2 постанови Ради Міністрів від 14 грудня 2001 р. № 1801 "Про заходи щодо захисту прав членів професійних спілок" нормативний припис про сплату профспілкових членських внесків особисто працівниками без утримання внесків з їхньої заробітної плати, хоча і прийнято Урядом Республіки Білорусь в межах його компетенції, Конституційний Суд одночасно вказав, що "встановлений порядок особистої сплати профспілкових внесків, минаючи бухгалтерії організацій, не є оптимальним і потребує вдосконалення". Згідно з рішенням Раді Міністрів Республіки Білорусь слід було "в цілях розвитку соціального партнерства, гармонійних трудових відносин розглянути питання про вдосконалення законодавства, що стосується механізму утримання та перерахування профспілкових внесків, у тому числі і при укладенні нової Генеральної угоди між Урядом Республіки Білорусь, республіканськими об'єднаннями наймачів і профспілок "(п. 2 рішення Конституційного Суду від 20 березня 2002 р.). При аналізі норм постанови Ради Міністрів від 14 грудня 2001 задача Конституційного Суду полягала в перевірці їх конституційності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "в) про розвиток соціального партнерства" |
||
|
||