| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Сейм і Сенат |
||
|
найменування не має, і для його термінологічного позначення в Конституції і Малої конституції вживається тільки вираз «Сейм і Сенат». Предметна сфера к о м п е т е н ц й обох палат у сфері законодавства в основному збігається, хоча повноваження і розрізняються. Обидві палати з різними повноваженнями беруть участь у прийнятті законів, у формуванні таких конституційних органів, як Верховна палата контролю, Уповноважений з прав людини, Всепольський рада з радіомовлення і телебачення. У той же час в цілому компетенція Сейму ширше, ніж компетенція Сенату. Тільки Сейм володіє правом делегувати Уряду законодавчі повноваження (ст. 23 Малій конституції). Тільки Сейм може прийняти постанову про стан війни, але має право зробити це лише у випадку збройного нападу на республіку або якщо з міжнародних договорів випливає необхідність спільної оборони від агресії (ч. 1 ст. 24). Тільки Сейм бере участь у формуванні Уряду (ст. 57 - 60, ч. 4 ст. 66), Конституційного та Державного трибуналів (ч. 4 ст. 33-а та ч. 3 ст. ЗЗ-б Конституції). Тільки Сейм може давати згоду на продовження Президентом виключного становища (ч. 1 ст. 37). Тільки Сейм за пропозицією Президента призначає і відкликає першого голови Верховного суду (ч. 4 ст. 61 Конституції) та голови Польського національного банку (ст. 40 Малій конституції). Нарешті, тільки Сейм здійснює політичний і юридичний контроль за урядовою діяльністю. Основними формами парламентського контролю в Польщі є: усні запитання депутатів до Голови Ради міністрів або окремим його членам (ч. 1 і 3 ст. 25 Малій конституції); інтерпеляція, з якою може звернутися депутат до Голови Ради міністрів або його окремим членам (ч. 1 і 2 ст. 25); слідчі комісії (ст. 11); вотум недовіри Раді міністрів, окремому міністру (ст. 66, 67); затвердження проекту бюджету, підготовленого Радою міністрів, звіту про його виконання (ст. 21, 22) ; отримання інформації від органів парламентського контролю: Уповноваженого з цивільних прав (у порядку, передбаченому Законом про Уповноваженого з цивільних прав 1987 р.), Верховної палати контролю (ст. 35 Конституції). До зовнішньополітичних повноважень Сейму і Сенату відноситься також уповноваження законом Президента на ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів, які стосуються кордонів держави, оборонних союзів, а також договорів, які потребують фінансових витрат держави або змін у законодавстві (ч. 2 ст. 33 Малій конституції). З р о к п о л н о м о ч и й Сейму і Сенату не просто однаковий, але збігається і дорівнює чотирьом рокам. Він починається з дня першого засідання і триває до збору на перше засідання депутатів Сейму наступного скликання. Сейм може бути розпущений на підставі власної постанови, прийнятого більшістю не менше 2/3 від законного числа депутатів, або Президентом за Заслушаніе думок маршалів (голів) обох палат у випадках, передбачених Малої конституцією. Підставами для розпуску є: неприйняття Сеймом закону про бюджет протягом трьох місяців з дня подання його проекту до парламенту (ч. 4 ст. 21 Малій конституції); нездатність Сейму призначити Уряд або вираз йому недовіри у передбачених конституційним законом випадках (ст. 62, 66). Примітно те обставина, що розпуск Сейму тягне за собою одночасно і припинення повноважень Сенату. З дня розпуску Сейм не може вносити зміни до конституційних законів і в положення про вибори, а також змінювати закон про бюджет і приймати закони, що тягнуть принципові фінансові наслідки для бюджету держави. У разі розпуску мають бути призначені нові вибори до Сейму та Сенату на дату в період між двома і трьома місяцями після опублікування акта про розпуск (ст. 4 Малої конституції). Сейм не може бути розпущений під час дії надзвичайного стану, а термін його повноважень не може завершитися раніше трьох місяців після закінчення цього положення. В, період його дії не допускається зміна конституційних законів і положень про вибори (ч. 2 і 3 ст. 37). С т а т у з п а р л а м е н т а р і я. Правовий статус депутатів і сенаторів врегульовано Малої конституцією, Законом про здійснення мандата депутата і сенатора 1996 р., регламентами обох законодавчих палат. Депутат і сенатор набувають свій статус з принесенням присяги на першому ж засіданні палати, в якому візьмуть участь, перед маршалом цієї палати (на першому засіданні палати - перед маршалом-сеньйором). У ст. 6 і 26 Малій конституції передбачається вільний мандат депутата і сенатора, які проголошуються представниками всієї нації, не пов'язаними наказами виборців; останні не володіють правом відкликання депутата або сенатора. Мала конституція (ст. 7 і 26) гарантує імунітет і індемнітет депутатам Сейму і сенаторам. Імунітет полягає в тому, що вони не можуть бути притягнуті до кримінальної та кримінально-адміністративної відповідальності, заарештовані або затримані без згоди відповідно Сейму або Сенату, вираженого більшістю не менше 2/3 голосів у присутності не менше половини від загального числа депутатів або сенаторів. Згідно зі згаданим вище законом, імунітет поширюється і на діяння, вчинені до отримання мандата; розпочате кримінальне провадження зупиняється з моменту отримання мандата і може поновитися лише за згодою палати. У той же час в період користування імунітетом термін давності кримінального переслідування не тече. Відмова від імунітету не приймається. Індемнітет депутата Сейму і сенатора означає, що вони не можуть бути притягнуті до відповідальності за діяння, які витікають з виконання ними свого мандата ні в період дії мандата, ні після його закінчення, якщо тільки вони не заподіяли шкоди особистим благам інших осіб. Мандати депутата і сенатора взаємно несумісні. Вони несумісні також з посадами судді Конституційного трибуналу, Державного трибуналу, Верховного суду, голови Польського національного банку, Уповноваженого з цивільних прав, голови Верховної палати контролю, посла і воєводи (ст. 8 і 26). Депутати Сейму користуються, згідно з ч. 1 ст. 15, правом законодавчої ініціативи. Згідно з Регламентом Сейму 1992 р. (в редакції 1996 р.), вона здійснюється від імені комісії Сейму або за підписом не менше 15 депутатів. Законодавча ініціатива сенаторів, згідно з Регламентом Сенату 1990 р. (в редакції 1996 р.), здійснюється комісіями Сенату або групами сенаторів чисельністю не менше 10 членів. Крім того, депутати Сейму користуються правом інтерпеляції або запиту до Голови Ради міністрів або його окремим членам (ст. 25). Депутати і сенатори мають право створювати в палаті за політичним принципом свої об'єднання - клуби, а в Сеймі також депутатські групи. Крім того, депутати можуть створювати колективи на інших підставах. Їх керівні органи подають до президії палати інформацію про персональний склад об'єднання та про регламент його діяльності. Сенатори, які не ввійшли в політичні клуби Сенату, можуть створити свій клуб. Згідно з Регламентом Сейму, мінімальний чисельний склад клубу - не менше 15, а депутатської групи - не менше трьох депутатів. Депутат може входити до складу лише одного клубу або депутатської групи; клуби можуть мати будь-яку чисельність. Депутати і сенатори можуть утворювати спільні парламентські клуби, групи або колективи. Участь у роботі палати та її органів - право і обов'язок депутатів і сенаторів. Свою присутність на засіданні вони підтверджують, розписуючись у списку. У разі неможливості присутності необхідно протягом семи днів повідомити про це маршала палати. Відповідальність депутатів і сенаторів регулюється регламентами палат. У кожній з них діють постійні комісії з питань регламенту і депутатських (сенаторських) справ. Президія палати передає на розгляд такої комісії справи про неналежне виконання парламентарієм своїх обов'язків або про негідну його поведінці. Сейм за поданням комісії може оголосити парламентарію зауваження, поставити на вид або оголосити догану. У Сенаті в цих випадках комісія з питань регламенту і сенаторських справ може оголосити сенатору зауваження або поставити на вигляд. За кожен день відсутності депутата на засіданні Сейму або за неучасть більш ніж в 1/5 числа голосувань у день на засіданні без поважної причини маршал зменшує його винагороду на 1/30. Такому ж стягненню піддається парламентарій за кожен день невиправданого відсутності на засіданні комісії, в якій він складається, якщо він був відсутній більш ніж на 1/5 числа засідань у цьому місяці. За невиправдане відсутність сенатора на засіданні палати з його добових утримуються 10%, а за відсутність на засіданні комісії - 5%. Дисциплінарні рішення комісії можуть бути оскаржені до президії палати. Закон про обмеження права на ведення господарської діяльності осіб, які здійснюють публічні функції, 1982 р. передбачає можливість залучення парламентарія до відповідальності за порушення правил складання декларації про майновий стан. Неподання необхідних відомостей, приховування істини служать підставою для дисциплінарної відповідальності парламентарія, а помилкова інформація - для його кримінальної відповідальності. О р г а н і з а ц і я п а л а т. Вона, як і процедура, регулюється детально регламентами (ст. Малої конституції). Чинний Регламент Сейму, як зазначалося, прийнятий в 1992 р., а Регламент Сенату - у 1990 р. (обидва діють у редакції 1996 р.). На термін своїх повноважень кожна з палат обирає зі свого складу маршала, віце-маршалів і комісії. Маршал і віце-маршали утворюють президію палати, який скликає її засідання та керує її роботою (ст. 10 і 26 Малій конституції). Сейм обирає 20, а Сенат - шість секретарів, які, зокрема, ведуть протоколи засідань. В палатах діють конвенти сеньйорів. У Сеймі цей орган складається з президії Сейму, голів клубів або їх заступників, представників депутатських угод, а також парламентських клубів, якщо в них складаються не менше 15 депутатів. Конвент сеньйорів Сенату включає, крім президії палати, представників парламентських клубів, які налічують не менше семи сенаторів. Інші клуби можуть, об'єднавшись, делегувати свого представника в конвент, якщо в сукупності налічують не менше семи сенаторів. Регламент Сейму передбачає створення наступних 25 постійних комісій: адміністрації і внутрішніх справ; по справах спецслужб; по справах Європейського договору; освіти, науки та технічного прогресу; транспорту, зв'язку, торгівлі та послуг; культури і засобів масової інформації; по зв'язках з поляками, які проживають за кордоном; молоді, фізичної культури і спорту; національних та етнічних меншин; національної оборони; охорони навколишнього середовища, природних ресурсів і лісового господарства; конституційної відповідальності; економічної політики, бюджету і фінансів; територіальної, будівельної та житлової політики; соціальної політики; по справах перетворень у відносинах власності; з питань регламенту і депутатських справ; сільського та продовольчої господарства; місцевого самоврядування; закордонних справ; юстиції та з прав людини; зовнішньоекономічних зв'язків; адміністративно-господарської системи та промисловості; по законодавству; охорони здоров'я. У ст. 11 Малій конституції передбачено право Сейму створювати комісію для розслідування певної справи. Ця комісія має право допитувати викликаних нею осіб у порядку, передбаченому Кодексом кримінального судочинства. У Сенаті створюються 13 постійних комісій: по народному господарству; щодо законодавчих ініціатив і законодавчим роботам; по культурі, засобам масової інформації, фізичного виховання та спорту; науки і національної освіти; національної оборони; охорони навколишнього середовища; соціальної політики та охорони здоров'я; з прав людини та законності; з питань регламенту і сенаторських справ; по сільському господарству; територіального самоврядування та державної адміністрації; з питань еміграції та поляків за кордоном; закордонних справ і міжнародних економічних відносин. Сейм і Сенат можуть створювати і скасовувати також надзвичайні комісії. Про б щ а я п р о ц е д у р а. Робота Сейму і Сенату ведеться окремо на їх відповідних засіданнях (posiedzenia). Палати скликаються на перше засідання Президентом протягом місяця з дня виборів (ст. 9 і 26 Малій конституції). Відповідно до ст. 12 і 26 Сейм і Сенат працюють відкрито, але якщо того вимагає благо держави, вони можуть постановити про роботу в закритому порядку. На засіданнях Голова та члени Ради міністрів, а також державні міністри (див. нижче) можуть за своїм вимогу брати слово позачергово. У передбачених конституційним законом випадках Сейм і Сенат можуть проводити спільні засідання під головуванням маршала Сейму, утворюючи при цьому Національні збори (ст. 27). Мала конституція передбачила наступні такі випадки: прийняття присяги Президента (ст. 30); визнання факту стійкої втрати Президентом здатності виконувати покладені на нього обов'язки за станом здоров'я (п. 3 ч. 1 ст. 49); пред'явлення звинувачень на адресу Президента (ч. 2 ст. 50). Конституційний закон про порядок підготовки і прийняття Конституції прийняття Конституції також поклав на Національні збори. Акти Сейму і Сенату, як правило, приймаються більшістю голосів у присутності не менше половини складу відповідної палати (ст. 13). Голосування - відкрите підняттям руки з одночасним використанням електронного рахункового пристрою або, на вимогу не менше 30 депутатів Сейму і не менше 20 сенаторів, поіменне бюлетенями. Регламент Сенату передбачає також таємне голосування для вирішення персональних питань. Законодавчий процес. У головних своїх рисах він врегульовано Малої конституцією, а докладно - регламентами Сейму і Сенату. Право законодавчої ініціативи, відповідно до ч. 1 і 2 ст. 15 Малій конституції, належить депутатам, про що вже говорилося, а також Сенату, Президенту і Раді міністрів. Рада міністрів, вносячи законопроект, подає відомості про фінансові наслідки його здійснення, а також докладає до нього проекти основних виконавчих актів. Законопроекти вносяться до Сейму і проходять в ньому три читання. Перше читання проводиться на засіданні комісії, за винятком законопроектів про зміну Конституції, проектів конституційних законів, законопроектів, що стосуються цивільних прав, свобод і обов'язків, законопроектів про державний бюджет і податки або тягнуть суттєві наслідки для державного бюджету, про вибори, про державні органи та органах територіального самоврядування, проектів кодексів і змін до них. Президія Сейму може направити на перше читання на засіданні палати і інші проекти. Перше читання включає обгрунтування проекту його ініціатором, запитання депутатів і відповіді ініціатора, а також обговорення загальних принципів законопроекту. Прийнятий у першому читанні законопроект направляється в комісії, в тому числі обов'язково до комісії по законодавству. При другому читанні Сейм обговорює доповідь комісій по законопроекту і приймає рішення щодо поправок, якщо проект не відхиляється. Поправки вносяться ініціатором, депутатами і Радою міністрів (ч. 3 ст. 15 Малій конституції) до другого читання, а якщо внесені у другому читанні, проект повторно направляється в комісії, якщо Сейм не вирішить інакше. Маршал Сейму може з власної ініціативи або за пропозицією уряду відмовити в постановці поправки на голосування, якщо вона не була попередньо представлена в комісію. Якщо проект повторно не направлявся в комісії, третє читання може бути проведено негайно після другого. Воно включає прийняття рішень по поправках і голосування. Спочатку голосується пропозиція про відхилення проекту, якщо було внесено, потім - поправки, починаючи з вирішальних, і нарешті - проект в цілому. У ході законодавчої процедури в Сеймі ініціатор може, відповідно до ч. 4 ст. 15, відкликати законопроект до закінчення його першого читання. У цьому випадку Сейм приймає рішення про подальший хід виробництва за проектом. Рада міністрів в обгрунтованих випадках мають право, згідно зі ст. 16, визнати свій власний законопроект терміновим, якщо мова не йде про закони конституційних, бюджетних, податкових, виборчих, про закони, що регулюють організацію, компетенцію та принципи функціонування органів держави або територіального самоврядування, а також про кодексах. У цьому випадку маршал Сейму зобов'язаний відмовляти у постановці на голосування поправок, попередньо не внесених до комісії. Конституційні терміни, встановлені для законодавчого процесу, скорочуються на сім днів. Термінові проекти розглядаються Сеймом в двох читаннях, причому перше читання може мати місце в комісії. Закон, прийнятий Сеймом, передається його маршалом в Сенат, який протягом 30 днів може прийняти його, запропонувати поправки до його тексту або відхилити його. Поправка, що тягне обтяження бюджету держави, повинна бути забезпечена вказівкою на джерело покриття пропонованих нею витрат. Якщо в зазначений термін Сенат не прийняв ніякого рішення, закон вважається прийнятим. Постанова Сенату, що відхиляє закон або містить поправку, вважається прийнятим, якщо Сейм не відкине його абсолютною більшістю голосів (ст. 17), але це не відноситься до конституційних законів або змін Конституції. Вирішальні законодавчі повноваження, таким чином, належать Сейму. Для розгляду проектів кодексів, положень про введення їх в дію або проектів зміни цих актів Сейм створює надзвичайну комісію. Закон, прийнятий Сеймом і Сенатом, підписується Президентом, який протягом 30 днів повинен це зробити і розпорядитися про офіційне опублікування закону в «Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej» («Щоденник законів Республіки Польща») - офіційному виданні для опублікування законодавчих актів. Однак він володіє правом вето, тобто може повернути закон з мотивуванням до Сейму на повторний розгляд. Подолати вето Президента Сейм може не менш ніж 2/3 голосів, після чого Президент протягом семи днів має підписати закон і розпорядитися про його офіційне опублікування, якщо не звернеться до Конституційного суду з пропозицією підтвердити конституційність прийнятого закону. Таке звернення Президента до Конституційного трибунал призупиняє протягом терміну для підписання закону. Якщо Конституційний трибунал визнав закон відповідає Конституції, Президент не може відмовити у його підписанні (ст. 18). Мала Конституція посилила, таким чином, роль Президента в законодавчому процесі, його вплив на законодавчу діяльність. Бюджетний процес. Бюджетний закон, згідно ст. 20 Малій конституції, приймається на рік, однак в окремих випадках може бути прийнятий закон про тимчасове бюджеті (prowi-zorium budzetowy). Стаття 21 зобов'язує Раду міністрів представити Сейму законопроект про бюджет в термін, що дає можливість прийняти бюджет до початку бюджетного року і лише в особливих випадках до кінця першого кварталу цього року. Сенату для прийняття бюджету, вже прийнятого Сеймом, або пропозиції до нього поправок дається 20-денний термін. Мала конституція не говорить про можливість відхилення Сенатом бюджетного закону. У разі неприйняття бюджетного закону чи закону про тимчасову бюджеті Рада міністрів веде фінансове господарство на основі внесеного ним законопроекту про бюджет. Якщо проект бюджетного закону, який відповідає вимогам бюджетного права, не буде прийнятий Сеймом протягом трьох місяців після його внесення, Президент може розпустити Сейм. Звіт про виконання бюджету і звіти про виконання інших прийнятих Сеймом фінансових планів держави Рада міністрів, відповідно до ст. 22, зобов'язаний подати Сейму протягом шести місяців після закінчення бюджетного року Сейм протягом двох місяців після отримання звітів оцінює їх і по Заслушаніе думки Верховної палати контролю, репрезентованої її головою, приймає постанову з питання про затвердження звітів (absolutorium). Якщо звіти не затверджуються, Рада міністрів подає у відставку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "1. Сейм і Сенат" |
||
|
||