| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Порівняльне правознавство в Англії та США |
||
|
У 1861 р. вийшла книга «Стародавнє право», і її автор сер Г. Мен був призначений завідувачем кафедрою порівняльної юриспруденції Оксфордського університету. Майже в той же час в США також почалися дослідження з порівняльного права і були створені кафедри римського права в Єльському (1876 р.) та Колумбійському (1880 р.) університетах. У колоніях Британської імперії діяло законодавство, сильно відрізнялося від англосаксонського загального права, що послужило поштовхом для їх порівняння в практичних цілях, оскільки британська система «непрямого правління» колоніями зберігала тубільне право і дозволяла застосовувати місцеві закони до правовим відносинам, не представляє інтересу для британців. Це змушувало британську колоніальну адміністрацію знайомитися з звичаями та законами завойованих народів. Пізніше Таємна Рада - вищий судовий орган Британської імперії - зіткнувся з цією ж проблемою як апеляційної інстанції. З цим, зокрема, пов'язана публікація в 1839 р. книги Берджа «Коментарі до колоніального і іноземному праву». Розвитку порівняльних досліджень вимагали також комерційні та інші ділові зв'язки з іншими країнами, обсяг яких постійно зростав. Це ставило англійських юристів перед необхідністю вивчати закордонне торговельне право. У 1859 р. вийшов у світ праця професора А. Леві «Міжнародне торгове право», в якому проводився порівняльний аналіз англійського торгового права з торговим правом 28 зарубіжних країн. Всі ці чинники привели до створення в 1895 р. Товариства порівняй-тельного законодавства і до випуску «Журналу Товариства порівняй-тельного права». Якщо Товариство ставило своєю основною метою се- тематизації статутного права, що діяв у Великобританії і США, то журнал пропонував англійським читачам і колоніальним владі відомості про юридичних події у всій імперії. Проте розвиток порівняльного права йшло дуже повільно, і англійські автори вважають, що в сучасному розумінні цього поняття воно стало тут відомо не раніше другої половини XIX в. У США в перші десятиліття існування американської держави відзначалася велика неприязнь до всього англійського, а порівняльне право розглядалося переважно як спосіб виявлення природного права, тобто деяких загальних правових принципів. Саме такий підхід лежав в основі праць Кента і згорить, які добре знали римське і французьке право. Разом з тим практичні потреби і насамперед існування численних штатів зі своїми правовими системами викликали необхідність у порівняльно-правових дослідженнях. Прийняття моделі англійського загального права вело до того, що доводилося звертатися до англійського досвіду. Таке звернення можна назвати внутріродинним порівнянням, а порівняння правових систем різних штатів - межштатной. У порівняльному правознавстві Англії XIX в. особливе місце займає Г. Мен. Він вважав, що «головною функцією порівняльної юриспруденції є розвиток законодавства та практичне вдосконалення права». Особливо слід відзначити його історизм, що зробив значний вплив на подальший розвиток теорії права взагалі та порівняльного правознавства зокрема. Для історизму Мена характерні зворотна проекція оцінок і прагнення генерализовать в історичному плані особливості англійського права. Це виразилося, наприклад, в його положенні про те, що матеріальне право випливає з процесуального. Порівняльно-історичні дослідження права в англійській юриспруденції найтіснішим чином були пов'язані з характерними рисами англійського загального права (Common Law) як права, історично виробленого судовою практикою. Історизм є істотний елемент загальної культури Common Law. Англійські юристи завжди підкреслювали історичну спадкоємність, властиву розвитку загального права і визначається ходом суспільного розвитку країни. Історизм в англійському правовому мисленні тісно переплетений також з емпіризмом, з «антітеоретічностью». Для нього характерно те, що можна умовно назвати «емпіричним буттям» на відміну від характерного для німецького правового мислення «повинності». Особливість порівняльного правознавства в англосаксонських країнах полягала в тому, що воно довгий вре, ма не приводило до вироблення цілісної концепції. У англосаксонському світі теорія порівняльного права в цілому повністю ігнорувалася, всі проблеми вивчалися на чисто емпіричної грунті. Так було аж до виходу в світ класичної праці англійського компаративіста X. Гаттерід-жа. Пізніше, тобто після Першої світової війни, інтерес до порівняльного правознавства в Англії та США зріс ще більше. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Порівняльне правознавство в Англії та США " |
||
|
||