Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя


1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
2. У разі встановлення режиму окремого проживання:
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
1. В коментованій статті закріплюються правові наслідки режиму окремого проживання подружжя. Після набрання чинності Законом України від 22.12.2006 p. № 524-V «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України»' таких наслідків в ст. 120 СК України залишилося лише двоє. Вони стосуються як майнових, так і особистих відносин подружжя. В законі зокрема встановлено, що: а) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; б) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка. В первісній редакції передбачалося, що в період існування режиму окремого проживання подружжя кожен з них міг усиновити дитину без згоди другого з подружжя. Останнє правило викликало заперечення і в цілому не узгоджувалося з нормами про усиновлення, тому воно було виключено з закону.
2. Внаслідок встановлення режиму окремого проживання подружжя майно, набуте дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі. Очевидно, закон передбачає, що таке майно буде належати до роздільного майна подружжя, а відносини щодо нього підпорядковуватися загальним правилам закону щодо роздільного майна подружжя (ст. ст. 57-59 СК України).
При реалізації цієї норми можуть виникнути певні складнощі. Справа в тому, що режим окремого проживання може бути припинено не лише за рішенням суду, а й шляхом фактичного поновлення сімейних відносин подружжя (ч. 2 ст. 119 СК України). Закріплення в законі такого невизначеного поняття як «поновлення сімейних відносин», з яким пов'язана ціла низка важливіших наслідків, і створює складнощі. Відомо, що сторони, які мають проблеми в сім'ї, можуть багато разів намагатися поновити свої сімейні відносини. Неможна відкидати можливість набуття ними за цей час певного майна, у тому числі і нерухомого. Зрозуміло, що за таких обставин встановити режим такого майна буде вкрай важко. Неясно, з додержанням яких норм СК України має також відбуватися укладення договорів за такий час. Формально буде продовжувати діяти встановлений судом режим окремого проживання, реально - сторони можуть перебувати у поновленому шлюбі.
Якщо, наприклад, до нотаріуса звернеться особа, яка перебуває у режимі окремого проживання (при наявності копії рішення суду про встановлення такого режиму) і яка стверджує, що вона продає квартиру, яку вона набула за час існування цього режиму, в розумінні ч. 2 ст. 120 СК України нотаріус не повинен вимагати підтвердження згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину. Однак той факт, що подружжя може поновити свої сімейні відносини фактичним шляхом (ч. 2 ст. 119 СК України), створює юридичну невизначеність режиму такого майна. Очевидно, що нотаріусу буде недостатньо встановити наявність рішення суду, яке набрало чинність, про встановлення режиму окремого проживання подружжя. Необхідно буде з'ясувати і відзначити в договорі, що дружина та чоловік фактично не поновили свої сімейні відносини. Навіть якщо заявитель буде стверджувати, що подружжя не поновило свої відносини, нотаріус буде вимушений запросити другого з подружжя для остаточного підтвердження цього факту. Інакше можуть виникнути проблеми, пов'язані з порушенням майнових прав другого з подружжя, який може заявити, що сторони поновили свої відносини і розпорядження майном потребувало його згоди.
3. Режим сепарації має певні межі і не припиняє усіх прав та обов'язків дружини та чоловіка. Деякі правові зв'язки між сторонами все ж таки зберігаються. Відповідно до ч. 1 ст. 120 СК України режим роздільного проживання не припиняє тих прав і обов'язків подружжя, які:
- встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму;
- встановлені шлюбним договором.
Очевидно, мова йде про збереження прав та обов'язків, що встановлені законом і які сторони набули у зв'язку із своїм подружнім статусом. Це може стосуватися обов'язку щодо надання утримання (аліментів) одним з подружжя на користь другого з подружжя. Якщо такий обов'язок виник за час шлюбу, він існуватиме і після встановлення судом режиму сепарації. Крім того, між сторонами зберігатиметься режим спільності майна, набутого до встановлення такого режиму. Відносно цього майна будуть діяти правила, що встановлені законом для подружжя (ст. ст. 60-74 СК України).
Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені також шлюбним договором. Якщо сторони передбачили в договорі певні умови, вони не звільняються від їх виконання і у разі встановлення судом режиму окремого проживання подружжя.
4. Виходячи із загального принципу сімейного права, закріпленого у ч. 2 ст. 7 СК України про те, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за договором між його учасниками, можна вважати за можливе укладення різних варіантів шлюбних договорів, спрямованих на «обслуговування» режиму окремого проживання подружжя. Як уявляється, це можуть бути договори, укладені як до, так і під час дії режиму окремого проживання дружини і чоловіка. Не випадково, за кордоном однією з форм шлюбних договорів є саме договори на випадок окремого проживання подружжя.
Не можна виключити можливість того, що подружжя звернеться до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання та одночасно - до нотаріуса про посвідчення шлюбного договору, в якому будуть встановлені правила щодо правового режиму їхнього майна на цей період. В договорі сторони можуть, наприклад, вказати, що окремі речі, які вони набуватимуть за час окремого проживання, будуть складати їх спільну (сумісну або часткову) власність; спільне майно, набуте за час шлюбу та продане в період окремого проживання, буде належати одному з подружжя; передбачити інші умови договору.
З урахуванням вітчизняної практики можна передбачити, що, якщо в сім'ї виникають проблеми і сторони бажають визначити свої майнові відносини на майбутнє, вони можуть у першу чергу врегулювати їх шляхом укладення шлюбного договору. При цьому, зрозуміло, немає потреби в судовому встановленні режиму окремого проживання подружжя.
5. Режим сепарації торкається не лише майнових, а й особистих відносин подружжя. Це стосується встановлення походження дитини, народженої у період дії режиму окремого проживання подружжя. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 120 СК України дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Ця норма деталізована в п. 2.13 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні. У ньому зазначено, що у разі встановлення режиму окремого проживання подружжя при пред'явленні дружиною копії рішення суду про встановлення для подружжя режиму окремого проживання реєстрація народження дитини провадиться за заявою матері в порядку, передбаченому для реєстрації народження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі, та коли немає спільної заяви батьків, заяви батька про визнання батьківства або рішення суду. За таких обставин за заявою матері прізвище батька дитини зазначається за прізвищем матері, а ім'я та по батькові - за бажанням матері (п. 2.17 Правил).
З аналізу законодавства можна зробити і зворотний висновок: якщо дитина народиться до спливу 10 місяців від дня набрання чинності рішенням суду про встановлення режиму окремого проживання подружжя, запис про народження буде здійснено за загальними правилами, встановленими для запису народження дитини, батько і мати якої перебувають у шлюбі. В такому випадку дружина та чоловік записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя"
  1. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
  2. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  3. § 4. Особливості деяких різновидів права спільної власності
    Правове регулювання спільної власності (часткової і сумісної) може мати особливості, зумовлені призначенням того чи іншого об'єкта, складом або характером зв'язків учасників спільної власності. В умовах становленая правової системи України більш-менш врегульованими виявилися відносини лише спільної часткової власності, за ви- ' Жилинкова И. В. Указ. соч. - С. 235. нятком спільної сумісної
  4. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    Право спільної сумісної власності подружжя займає центральне місце у системі майнових відносин між ними. Визначальним тут є принцип спільності нажитого у період шлюбу майна. Юридичне закріплення цей принцип дістав ще у Сімейному кодексі УРСР 1926 p. (повна назва - Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР)', зберіг свою життєздатність і в чинному
  5. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших особливостей, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. Положення про рівність прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України і цілком стосується особистих немайнових прав. Крім того, ст. 52 Конституції України проголошує рівність прав усіх
  6. Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території' України
    1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. 2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України. 3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України. 4. Питання про
  7. Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
    1. Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я,- карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я - карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
  8. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. 3. Сімейні відносини регулюються лите у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права
  9. Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
    1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. 2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть
  10. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України. Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. У зв'язку з цим в СК України містяться посилання на строки як на обставини, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки. Поняття строків та порядок їх обчислення визначаються не сімейним, а цивільним