Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей


1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
1. Майно може належати батькам та дітям на праві:
а) спільної сумісної власності (без визначення часток в праві власності на майно);
б) спільної часткової власності (з визначенням часток в праві власності на майно).
Коментована стаття закріплює «вузький» підхід і визначає правовий режим майна, що перебуває лише у спільній сумісній власності батьків та дітей. Аналогічна за змістом норма закріплена в ч. 4 ст. 368 ЦК України, в якій визначається правовий режим майна членів сім'ї. Поряд с цим батькам та дітям майно може належати і на праві спільної часткової власності.
2. В коментованій статті закріплено, що певні види майна належать батькам та дітям на праві спільної сумісної власності. Це стосується майна, набутого батьками та дітьми:
а) за рахунок їхньої спільної праці;
б) за рахунок їхніх спільних коштів.
Батьки та діти можуть набувати право спільної власності щодо об'єктів, створених їх спільними зусиллями та працею. Це може бути будівництво житлового будинку, дачі, спільне вирощування врожаю, худоби тощо. При цьому важливою є спрямованість волі батьків та дітей на створення об'єкта саме спільної власності. Діти можуть вкладати у придбання спільного майна свої кошти. Якщо дитина досягла певного віку і працює за трудовим договором або є суб'єктом підприємницької діяльності, вона може використовувати для набуття спільного майна свою заробітну плату або дохід.
Необхідно зазначити, що режим спільної сумісної власності щодо майна батьків та дітей може виникати і в деяких інших випадках, передбачених законом. Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України від 19.06.1992 p. № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) може здійснюватися у спільну сумісну власність членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
3. Дії батьків та дітей як співвласників підпорядковуються загальним правилам, встановленим в цивільному законодавстві. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Спеціальний порядок встановлюється для розпорядження спільним майном. Співвласники розпоряджаються ним за спільною згодою. Хоча співвласники повинні діяти спільно при здійсненні права власності, кожен із них виступає як самостійний суб'єкт цивільних правовідносин. Тому для продажу, дарування, передання спільного майна за договором оренди потрібна згода кожного зі співвласників. У разі вчинення одним з них правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Закон встановлює, що згода співвласників на вчинення правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (ч. 2 ст. 369 ЦК України).
При розпорядженні майном, що належить дитині на праві спільної сумісної власності, діють загальні правила. Якщо дитина є малолітньою (до 14 років), то від її імені виступають її батьки. При цьому вони діють виключно в межах, встановлених законодавством (ч. ч. 2-5 ст. 177 СК України). Якщо дитина є неповнолітньою (від 14 до 18 років) і не має повного обсягу цивільної дієздатності, вона укладає правочини щодо розпорядження спільним майном власноруч, однак за згодою батьків, а у випадках, передбачених законом, - з дозволу органу опіки та піклування (ч. ч. 2, 4 ст. 32 ЦК України, ч. ч. 2, 3 ст. 177 СК України).
Наприклад, в процесі продажу приватизованої квартири, яка належить батькам та малолітній дитині на праві спільної сумісної власності, батьки зобов'язані одержати дозвіл органу опіки та піклування. Такий дозвіл надається у разі гарантування батьками збереження права дитини на житло (ч. 4 ст. 177 СК України).
4. Майно може належати батькам та дитині не лише на праві спільної сумісної, а й на праві спільної часткової власності. Це означає, що частка кожного з них у праві на майно є визначеною. Зазвичай такі частки є рівними, коли матері, батьку та дитині належить по 1/3 в праві на майно. Така ситуація виникає у випадку, коли батьки та діти одержують майно у спадщину або в процесі приватизації, коли за їх бажанням приватизоване майно передається у спільну часткову власність. Спільна часткова власність може виникати і при укладенні різних договорів - купівлі-продажу, міни тощо. Відносини батьків та дітей стосовно майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, регулюються нормами цивільного законодавства (ст. ст. 356-368 ЦК України).
5. Правовідносини батьків та дітей щодо об'єктів спільної власності, як і будь-які інші відносини спільної власності, мають складну структуру. Вони включають два різновиди правовідносин:
а) відносні правовідносини - між самими співвласниками, тобто між батьками та дітьми;
б) абсолютні правовідносини - між співвласниками (батьками та дітьми) та усіма іншими особами.
Правовідносини першого виду є відносними, оскільки вони виникають між конкретно визначеними особами-батьками та дітьми. Кожен із співвласників зобов'язаний перед іншими співвласниками діяти розумно та виважено щодо спільного майна, поважати інтереси інших співвласників. У свою чергу він також має право вимагати такої ж поведінки від кожного з інших співвласників. Абсолютні правовідносини виникають між батьками і дітьми як співвласниками майна та усіма іншими особами, тобто не власниками. В цих відносинах батькам та дітям протистоїть необмежене коло інших осіб, які не можуть порушувати належне їм право спільної власності.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей"
  1. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    При вступі до шлюбу закон (ст.19 КпШС України) надає подружжю право залишати кожному з них дошлюбне прізвище. За їх взаємною згодою, вони мають право вибирати спільне прізвище, яке повинно бути прізвищем одного з них. Вибір іншого прізвища законодавцем не допускається. Кожний з подружжя не має будь-яких переваг у виборі спільного прізвища, питання про вибір прізвища вирішується ними спільно. В
  2. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  3. § 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
    Ім'я громадянина. Право на ім'я є особистим правом громадянина. Громадянин набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю. Не можна навіть уявити собі, щоб цивільні правовідносини виникали між громадянами, які б не мали чіткого уявлення про того, з ким саме вони вступають у
  4. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України. Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. У зв'язку з цим в СК України містяться посилання на строки як на обставини, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки. Поняття строків та порядок їх обчислення визначаються не сімейним, а цивільним
  5. Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
    1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу
  6. Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
    1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. 2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. 3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. 4. Один із
  7. Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав
    1. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. 2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися,
  8. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.1 сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів
  9. Стаття 286. Порядок обчислення плати за землю
    Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за
  10. § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
    Захист права спільної власності. Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомоч-ностей співвласниками та правові засоби вирішення можливих спорів між ними. Так, у співвласників може виникнути потреба у припиненні права спільної власності. Вони можуть це зробити, зокрема, шляхом виділення своєї частки у спільному майні (його поділу). Згідно зі ст. 115 ЦК України кожний з
© 2014-2020  yport.inf.ua