Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян


1. Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, службові особи органів опіки та піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані протягом семи робочих днів подати інформацію про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.
2. Районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них зобов'язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Рада міністрів автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для централізованого обліку до урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини у складі центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї та молоді (далі - урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини).
4. Порядок здійснення централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
5. За невиконання вимог, встановлених у частинах першій - третій цієї статті, подання недостовірних відомостей, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники закладів, у яких перебувають діти, інші службові особи несуть відповідальність, встановлену законом.
1. Порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, регламентується спеціальним Порядком ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2003 p. № 1377. Основною метою названого Порядку є забезпечення надійного захисту прав та інтересів дітей при усиновленні. Ведення спеціалізованого обліку дітей, які можуть бути усиновлені, дозволяє зробити більш доступною інформацію про них, що, безумовно, сприятиме поширенню влаштуванню більшої кількості дітей в сім'ї громадян. Крім цього, правила здійснення обов'язкового обліку дітей, позбавлених батьківського піклування, запобігають зловживанням у зв'язку із влаштуванням дітей в сім'ї громадян України та іноземців при усиновленні чи передачі під опіку (піклування).
2. В Україні створений єдиний банк даних, до якого заносяться відомості про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ведення цього банку даних покладено на урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини, який є оператором, що веде всеукраїнський банк даних дітей, які можуть бути усиновлені. Цей орган та відповідні посадові особи несуть відповідальність за достовірність та повноту даних і забезпечення доступу до цих даних без будь-яких обмежень усім особам, які мають на це право.
3. Централізований облік дітей, позбавлених батьківського піклування, має триступеневу систему. Первинна інформація про дітей, щодо яких може бути проведено усиновлення, надається до органів опіки та піклування керівниками закладів, у яких перебувають ці діти. Крім цього, будь-які інші особи, яким стало відомо про дітей, що залишилися без батьківського піклування, зобов'язані негайно повідомити про це названі державні органи за місцем знаходження таких дітей.
Службові особи органів опіки та піклування у тижневий термін після одержання відомостей про дитину, позбавлену батьківського піклування, зобов'язані провести обстеження і, встановивши факт виникнення підстав для усиновлення, реєструють її в книзі первинного обліку та ставлять на первинний облік для усиновлення, влаштування в сім'ю громадян України, встановлення щодо неї опіки чи піклування.
Відповідні відділи та управління районних державних адміністрацій, міських, районних рад на протязі місяця передають інформацію до Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Рада міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для централізованого обліку до урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.
Датою постановки дитини на централізований облік вважається дата заповнення анкети дитини в органі опіки та піклування за місцем її фактичного проживання (перебування).
4. Урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини є державною установою, яка сприяє влаштуванню дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України та іноземців шляхом усиновлення, який діє відповідно до Положення про Центр з усиновлення дітей, затвердженого наказом Міністерства освіти від 30 березня 1996 р. № 98.
5. Основними завданнями урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини є: координація діяльності відповідних органів і служб з питань усиновлення, опіки та піклування, охорони дитинства; формування банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також банку даних про осіб, які бажають усиновити дітей, створення механізму їх централізованого обліку; забезпечення переважного права передачі дітей на усиновлення громадянам України; сприяння виконанню Україною зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань усиновлення, опіки та піклування; підготовка для подання Верховній Раді України, Уряду інформації про стан додержання законодавства щодо опіки та піклування, усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, громадянами України та іноземцями.
6. До компетенції урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини віднесено: надання громадянам України та іноземцям необхідної інформації про дітей, щодо яких виникли підстави для усиновлення; здійснення обліку іноземців, які виявили бажання усиновити дитину, перевірка повноти і правильності оформлення ними документів; видача особам, які виявили бажання усиновити дитину, направлення в органи опіки та піклування для підбору дитини і знайомства з нею за місцем її проживання; надання органам опіки та піклування дозволу на проведення в установленому порядку усиновлення дитини іноземцями; сприяння забезпеченню нагляду за умовами виховання, навчання, лікування усиновлених дітей в Україні та за її межами; надання методичної допомоги органам опіки та піклування з питань охорони дитинства; сприяння вирішенню інших питань, пов'язаних із захистом інтересів дітей.
7. Для вирішення цих завдань урядовому органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини надані такі права: 1) здійснювати у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства України про усиновлення, опіку та піклування; 2) одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію і документи, а від органів статистики - безоплатно статистичні дані для виконання покладених на нього завдань; 3) скликати в установленому порядку наради, проводити семінари, науково-практичні конференції з питань соціальних, психологічних та юридичних аспектів усиновлення; 4) організовувати навчання із підвищення кваліфікації спеціалістів управлінь освіти обласних, міських (районних у містах) відділів держадміністрацій з питань охорони прав дітей.
8. За невиконання вимог, встановлених у частинах першій-третій цієї статті, подання недостовірних відомостей, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники закладів, у яких перебувають діти, інші службові особи несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та (або) цивільно-правову відповідальність. Так, порушення посадовими особами порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку тягне за собою адміністративну відповідальність - накладення штрафу у розмірі від 15 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 184-2 КпАП України). Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян караються штрафом від 50 до 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років (ст. 169 КК України).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян"
  1. Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
    обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. N 1377, служба у справах неповнолітніх за місцем проживання усиновлювача щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання. За результатами
  2. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    статті170 цього розділу: а) творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на
  3. Стаття 174. Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав
    статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» пункту 174.1, що успадковуються дитиною-інвалідом; в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України,
  4. Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
    статті дій. Факти незаконного усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку тощо як наслідки цих діянь значення для кваліфікації не мають. 3. Суб'єктом цього злочину можуть бути як будь-які приватні особи, включаючи осіб, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її в сім'ю на виховання чи стати опікуном (піклувальником) дитини, так і працівники, у т. ч. службові особи органів,
  5. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
  6. Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я
    статті можуть бути: 1) мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі; 2) мати, яка не перебуває у шлюбі. В даній ситуації вбачається значне обмеження рівності обов'язків батька та матері дитини тому, що законом на нього не покладається обов'язок забрати дитину із пологового будинку чи з іншого закладу охорони здоров'я в тому разі, якщо він не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини; 3) баба, дід
  7. Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
    статті право дитини на належне батьківське виховання включає: 1) право дитини вимагати від батьків здійснення їхніх обов'язків щодо виховання належним чином, а також вимагати утримуватися від тих дій щодо виховання, які суперечать чинному законодавству; 2) право дитини на самозахист шляхом протидії неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї та право дитини звернутися за захистом
  8. Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей
    статті 216 СК України встановлено загальну заборону посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства. Оскільки виявлення та влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, віднесене до виключної компетенції спеціально створених державних органів,
  9. Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним
    статтею переліку осіб, які мають право на звернення до суду з вимогою про визнання усиновлення недійсним чи його скасування, зазначені особи, які захищають власні інтереси, а також особи, які мають право на звернення до суду, зважаючи на "професійний інтерес", виконуючи покладені на них державою завдання та функції. Цей перелік не є вичерпним, адже, наприклад, відповідно до ст. 31 Закону України
  10. Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
    стаття містить основу правового регулювання усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України. Крім внутрішнього законодавства України при вирішенні питань про усиновлення дітей іноземцями, застосовуються також Європейська конвенція про усиновлення дітей від 24.04.67 р., Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29.05.93 р., Конвенція про