Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Сімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини.
2. Дата народження дитини може бути змінена не більш як на шість місяців.
3. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.
1. Як відзначалося, дитина має право знати своїх біологічних батьків так само, як і право знати справжню дату та місце свого народження. Між тим, специфіка відносин усиновлення потребує збереження цих відомостей у таємниці. І у цьому сенсі збереження таємниці усиновлення є проблематичним. Однак розголошення подібних відомостей поза волею усиновлювачів може спричинити невиправну шкоду відносинам, а дитині - важку травму. Необхідність зміни дати та місця народження може виникати, наприклад, у випадках імітації усиновлювачкою вагітності при наявності в сім'ї другої дитини, вік якої відрізняється від віку усиновленого менш, ніж на вісім-дев'ять місяців, при бажанні зберегти дату народження померлої рідної дитини тощо.
У зв'язку з цим ст. 230 СК надає особі, яка подала заяву про усиновлення, право виявити бажання змінити відомості про місце та дату народження дитини.
Буквальний аналіз тексту названої статті дозволяє дійти висновку, що усиновлювач має право на клопотання одночасно як дати, так і місця народження усиновленого, що видається неправильним. Адже право на вибір засобу забезпечення, надане саме усиновлювачу, і саме за його клопотанням суд приймає рішення про зміну тих чи інших відомостей з метою забезпечення таємниці усиновлення. У зв'язку з цим доцільним видається тлумачення змісту вказаної статті як права усиновлювача виявити бажання змінити відомості про місце та (або) дату народження дитини.
2. Дата і місце народження людини, нарівні з її прізвищем та ім'ям є ознаками її індивідуалізації в суспільстві та державі. З датою та місцем народження пов'язується ціла низка правовідносин. Так, питання про зміну даних про місце народження та дату народження особи стосується такого важливого юридичного факту, як народження людини, а з ним пов'язане виникнення право - та дієздатності, досягнення шлюбного віку, громадянство тощо.
Оскільки дані юридичні факти мають правоутворююче значення, законодавець встановлює певний проміжок часу - шість місяців, у межах якого може бути змінена дата народження усиновлюваного.
3. В юридичній літературі висловлювалася думка про те, що вказівка на дійсну дату народження є невід'ємним правом громадянина, і її зміна, навіть незначна, є порушенням цього права. Звичайно, кожна особа має право знати дату свого народження. Але кожне право містить у собі певний інтерес. І у певних випадках інтереси носія права можуть конфліктувати між собою. При усиновленні інтерес, пов'язаний з забезпеченням його таємниці, явно превалює над інтересом щодо дати народження. Однак, як вірно відзначалося в юридичній літературі, зміна дати народження дитини повинна застосовуватися у виняткових випадках, оскільки така зміна впливає перш за все на медичні показники дитини. Крім того, про зміну дати народження, наприклад, усиновленого немовляти - усиновлювачі вимушені будуть повідомити медичним працівникам дійсний вік дитини.
4. Зміна місця народження усиновлюваного, як однієї з ознак індивідуалізації людини, не дозволяє ідентифікувати її і тим самим забезпечує таємницю усиновлення. Необхідність у такій зміні може виникнути, наприклад, у випадку, якщо усиновлений народився у місцевості, де усиновлювачі ніколи не були і не могли бути, і, відповідно, збереження відомостей про місце народження може розкрити таємницю усиновлення.
У подальшому зміна місця народження може бути пов'язана лише з питаннями громадянства тієї чи іншої країни, де законодавство ставить в залежність від місця народження набуття громадянства. Правоутворюючого значення для громадян України вона не має.
5. У ч. 3. ст. 230 СК встановлено обов'язок суду вказати у рішенні про усиновлення про зміну відомостей про місце та (або) дату народження дитини. Це пов'язано з тим, що лише на підставі судового рішення органи реєстрації актів цивільного стану можуть внести відповідні зміни до актових записів та анулювати попередні записи про місце та (або) дату народження особи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини"
  1. Стаття 70. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків
    статті, митних декларацій під час перетину митного кордону України; 70.12.5. сплати фізичними особами податків і зборів; 70.12.6. проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;
  2. Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
    статті 207, 208, 226-228, 282). Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. (ст. 24). Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Затверджене постановою КМ № 367 від 25 березня 2006
  3. Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
    право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом. До заяви про усиновлення повнолітньої особи, крім зазначених документів, має бути додана згода особи на усиновлення. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крім зазначених документів, додаються дозвіл уповноваженого органу
  4. Стаття 252. Зміст заяви
    статті, додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усииовлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної
  5. Стаття 169. Перерахунок податку та податкові соціальні пільги
    статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: 169.1.1. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для
  6. Стаття 176. Забезпечення виконання податкових зобов'язань.
    статті 167 цього розділу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. 176.2. Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та
  7. Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя
    статтями 132, 189, 232, 330, 381, 386). Якщо незаконне використання конфіденційної інформації утворює склад іншого злочину (наприклад, підробку документів), вчинене потребує кваліфікації за сукупністю злочинів. Цей злочин за своєю конструкцією є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст. 182 дій. Заподіяння в результаті його вчинення суспільно небезпечних наслідків
  8. Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу
    статтею військовозобов'язаний або призовник несуть відповідальність за ухилення від подання до військового комісаріату відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть якщо це вчинено ними з метою ухилення в майбутньому від призову на військову службу (адже готування до вчинення злочину, передбаченого ст. 335, не тягне кримінальної відповідальності). Службові особи
  9. Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
    статті 26 цього Кодексу; 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. 2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки
  10. § 4. Ім'я фізичної особи
    правоздатності, набутті і захисті суб'єктивних прав істотне значення має ім'я фізичної особи, під яким вона набуває прав та обов'язків і здійснює їх, а також місце проживання фізичної особи. Наприклад, місце прожинання враховується при визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні її померлою, визначенні місця розгляду позову тощо. Право на ім'я належить до особистих невідчужуваних прав
© 2014-2022  yport.inf.ua