|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
|
|
У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
1. В коментованій статті визначається час, з якого шлюб є недійсним. Цей, на перший погляд, формальний момент має вирішальне значення для визначення суті відносин сторін та правових наслідків, що виникають у зв'язку з недійсністю шлюбу.
В коментованій статті встановлюється єдине правило: шлюб є недійсним від дня його реєстрації. Це правило діє щодо усіх трьох видів недійсних шлюбів: а) шлюбу, який є недійсним (ст. 39 СК України); б) шлюбу, який визнається судом недійсним (ст. 40 СК України); в) шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК України).
Оскільки шлюб як юридичне явище виникає від дня його державної реєстрації (ч. 1 ст. 21, ст. 27 СК України), то і визнання його недійсним пов'язується саме з цим моментом.
2. Недійсність шлюбу від дня його реєстрації означає, що такий шлюб не породжує жодних прав та обов'язків подружжя, які виникають при укладенні дійсного шлюбу. Сторони не мають права на зміну прізвища у зв'язку з реєстрацією шлюбу, вони не набувають права спільної власності на майно, а також права користування майном другої сторони, вони не можуть вимагати сплати аліментів на своє утримання тощо. Вказані наслідки не діють щодо особи, яка не знала про перешкоди до реєстрації шлюбу (ст. 46 СК України).
Недійсність шлюбу принципово відрізняється від розірвання шлюбу. У першу чергу це стосується тих правових наслідків, що виникають у першому та другому випадках. При розірванні шлюбу права та обов'язки подружжя, що виникли і реалізувалися з моменту реєстрації шлюбу та до моменту його розірвання, не втрачають свого юридичного значення. Більш того, деякі права та обов'язки подружжя зберігаються і після розірвання шлюбу. Це стосується права на прізвище, яке особа одержала у зв'язку з реєстрацією шлюбу (ст. 113 СК України), права спільної сумісної" власності щодо майна набутого за час шлюбу (ст. 68 СК України); права на утримання за законом або за договором (ст. ст. 76, 89 СК України) та інші. Таким чином при розірванні шлюбу основні права та обов'язки подружжя припиняються «наперед», у той час як при недійсному шлюбі - «назад», тобто від дня його укладення.
В цьому аспекті недійсний шлюб відрізняється і. від неукладеного шлюбу (ст. 48 СК України). Недійсний шлюб, це, образно кажучи, - все ж таки певна точка у юридичному часі, оскільки в законі йдеться про день державної реєстрації такого шлюбу. У свою чергу, неукладений шлюб нібито взагалі у часі не існує.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним" |
- § 2. Поняття спадкування і права на спадкування
часника цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті фізичної особи. Це складне суб'єктивне право охоплює низку правомочностей, що з'являються у спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини (право на прийняття спадщини, право на розподіл спадкоємцями спадкової маси, право на підтвердження законності набуття спадкового майна тощо). За своєю суттю воно співпадає з поняттям "право на спадкування
- Стаття 252. Зміст заяви
статті, додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усииовлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної
- § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
статті, - нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю". Отже, режим спільності не поширюється на майно, придбане до шлюбу або після його припинення. При цьому юридичну силу має шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГСу). Нерідко чоловік і жінка з певних причин не реєструють шлюб, перебуваючи у так званих фактичних шлюбних відносинах. На майнові
- § 2. Дієздатність громадян
статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
- Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
- Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
- Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
- Стаття 22. Шлюбний вік
статті визначається шлюбний вік жінки та чоловіка, які бажають укласти шлюб. З урахуванням норм СК України можна дійти висновку, що шлюбний вік - це біологічний вік особи, який визначається законом або, у певних випадках - судом, з досягненням якого особа набуває права на шлюб. Виходячи з ч. 2 ст. 23 СК України мінімальний шлюбний вік (незалежно від статі) в Україні встановлено у 14 років (див.
- Стаття 25. Одношлюбність
статті закріплюється принцип одношлюбності (моногамії), який полягає у тому, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому шлюбі. Таким чином, шлюб не може бути укладений, якщо жінка або чоловік перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі. При вирішенні цього питання закон закріплює суто формальний підхід - значення має лише факт існування зареєстрованого шлюбу, а
- Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
статті встановлюються перешкоди до укладення шлюбу. Такі перешкоди пов'язані з наявністю одного з двох факторів: а) факту споріднення (ч. ч. 1-3 ст. 26 СК України); б) факту усиновлення дитини (ч. 4, ч. 5 ст. 26 СК України). Вважається, що особи, які пов'язані між собою близьким ступенем споріднення або фактом усиновлення дитини, не можуть укладати шлюб, враховуючи біологічні або соціальні
|