|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном
|
|
1. Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
2. Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо він нотаріально посвідчений, зобов'язує правонаступника дружини та чоловіка.
1. Подружжя має право на власний розсуд визначити порядок користування рухомими та нерухомими речами, що належать їм на праві спільної власності. З цією метою сторони можуть укласти відповідний договір про порядок користування майном (окремою річчю або сукупністю речей). Порядок користування майном може бути визначений також шлюбним договором подружжя (ч. 1 ст. 97. ст. 98 СК України). Розбіг між цими видами договорів полягає у ступені визначеності їх предмета. Так, договір про порядок користування майном подружжя може укладатися лише відносно майна, що є наявним на момент укладення договору. Порядок користування майном, що буде набуте подружжям у майбутньому, може визначатися за допомогою шлюбного договору, оскільки лише шлюбним договором визначаються правовий режим майбутнього майна. Не викликає сумніву, що у шлюбному договорі також може визначатися порядок користування наявним майном подружжя. Однак це можливо лише тоді, коли окрім цього у ньому існує хоча б один пункт, що стосується майбутнього майна подружжя (див. ст. 97 СК України та коментар до неї).
Подружжя на свій розсуд визначає порядок користування квартирою, житловим будинком, автомобілем, іншим рухомим та нерухомим майном. Сторони можуть домовитися, що певною річчю, яка належить дружині та чоловікові на праві спільної власності, буде користуватися лише один з них, або встановити часові проміжки користування такою річчю кожним з подружжя окремо. Можуть сторони домовитися і про порядок користування належним їм спільним майном іншими особами, зокрема, батьками дружини та чоловіка, їхніми дітьми від попереднього шлюбу, іншими родичами тощо.
2. В ч. 2 коментованої статті визначаються особливості договору подружжя про порядок користування нерухомим майном. Якщо подружжя уклало нотаріально посвідчений договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою або земельною ділянкою, то зобов'язання з цього договору переходять і до правонаступника дружини та чоловіка.
Ця норма викликає сумніви. Відомо, що подібне правило встановлене в ЦК України. Проте, воно стосується відносин спільної часткової, а не спільної сумісної власності. Так, у ч. ч. 3, 4 ст. 358 ЦК України вказано, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Аналогічної норми щодо відносин спільної сумісної власності в цивільному законодавстві не встановлено і це не випадково. Правило щодо обов'язковості для правонаступника встановленого власниками порядку користування майном має сенс лише у відносинах спільної часткової власності. Саме тут має значення співвідношення так званих реальних та ідеальних часток, що належать кожному із співвласників. У відносинах спільної сумісної власності такого питання не виникає, оскільки частки співвласників у праві на майно не визначені і кожен із них вважається власником усього майна в цілому. Сторони не визначають співвідношення між реальними та ідеальними частками, оскільки їх не існує. Не викликає сумнівів, що подружжя може укласти договір про порядок користування належним їм майном і посвідчити його нотаріально. Однак сторони не можуть визначити порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, як це передбачено ЦК України. На цій підставі можна вважати, що договір подружжя про порядок користування належним їм майном має силу лише для сторін договору. З цього договору не можуть виникати зобов'язання щодо користування певним майном у правонаступників дружини та чоловіка.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном" |
- 3.1. Поняття і види права спільної власності
статті, скільки с г. 640 ЦК. Співвласник мас право на виділ у натурі частки з майна, шо є у спільній частковій власності. Якщо виділ частки я спільного майна не допускається згідно із законом або с неможливим (йдеться про неподільну річ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Договір про
- § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
статтею 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому
- 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
- Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
статтею, не включаються доходи та витрати у вигляді позитивних чи від'ємних курсових різниць, отриманих від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами із довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за договорами із довгострокового страхування життя, у випадках, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті. 153.1.
- Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
статті170 цього розділу: а) творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на
- Стаття. 166. Податкова знижка
статті 164 цього розділу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: 166.3.1. частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього розділу; 166.3.2. суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим
- Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
- § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
статті 18-22 ЦК, статті 261-265 ЦПК). Громадянин може бути визнаний судом безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування (ч. 1 ст. 18 ЦК). ' Цивільне право. - К., 1997. - Ч. 1. - С. 347-372. У разі визнання громадянина безвісно відсутнім над його майном встановлюється опіка. За заявою заінтересованих осіб орган
- § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
статті, - нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю". Отже, режим спільності не поширюється на майно, придбане до шлюбу або після його припинення. При цьому юридичну силу має шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГСу). Нерідко чоловік і жінка з певних причин не реєструють шлюб, перебуваючи у так званих фактичних шлюбних відносинах. На майнові
- § 2. Дієздатність громадян
статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
|