| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 186. Заява про фальшивість доказу |
||
|
Якщо експертиза доручена декільком експертам, яка дала окремі ув'язнення, мотиви згоди або незгоди з ними повинні бути приведені у судовому рішенні окремо по кожному висновку (п. 7 Постанови Пленуму ВС РФ від 19 грудня 2003 р. N 23 "Про судове рішення"). § 2. Н. звернулася в Волгоградський обласний суд з клопотанням про дозвіл примусового виконання на території Російської Федерації заочного рішення Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан від 12 грудня 2001 року про відшкодування заподіяної їй дорожньо-транспортною пригодою шкоди в розмірі 259484 тенге та моральної шкоди у сумі 2000 тенге, вказавши на його виправдання, що відсутність дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду створює перешкоди у стягненні названих сум з Р., що проживає у Волгоградській області (Росія). Суддя Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан звернувся в Волгоградський обласний суд з клопотанням про дозвіл примусового виконання на території Російської Федерації заочного рішення Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан від 12 грудня 2001 року про стягнення державного мита в дохід держави в сумі 2998 тенге, вказавши на його виправдання, що відсутність дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду створює перешкоди у стягненні вказаної суми з відповідача. Ухвалою судді Волгоградського обласного суду від 31 серпня 2005 клопотання Н. задоволено і дозволено примусове виконання на території Російської Федерації заочного рішення Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан від 12 грудня 2001 р. в частині, в якій з Р. на користь Н. стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 259 484 тенге, у відшкодування моральної шкоди - 2000 тенге, а в задоволенні клопотання Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан про дозвіл примусового виконання на території Російської Федерації заочного рішення Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан від 12 грудня 2001 р. в частині стягнення з Р. судових витрат (державного мита) в сумі 2998 тенге в дохід держави відмовлено. У приватній скарзі, поданій Р., поставлено питання про скасування зазначеної ухвали з тих підстав, що про час і місце розгляду справи він іноземним судом повідомлений не був, в представлених суду розписках підпис про сповіщення проставлена НЕ їм, а іншою особою, а тому у судді не було підстав, передбачених законом, для задоволення заявленого клопотання. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи приватної скарги, Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Російської Федерації не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду, постановленого у відповідності з встановленими обставинами і вимогами закону. Розглядаючи дану справу, суд обгрунтовано дійшов висновку, що підстав до відмови в дозволі примусового виконання рішення іноземного суду (загальної юрисдикції) на території Російської Федерації, передбачених ст. 412 ЦПК України, ст. 55 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах держав - членів Співдружності Незалежних Держав, яка набула чинності для Російської Федерації 10 грудня 1994, не є. Як встановлено судом, про судове засідання особи, що у справі, були повідомлені належним чином, рішення суду вступило в законну силу, термін давності примусового виконання не минув, виконання рішення не суперечить суверенітету Росії і не загрожує її безпеки. Рішення суду не суперечить основним принципам російського законодавства, розгляд справ зазначеної категорії не відноситься до виключної компетенції російського суду. Суд перевірив доводи Р. в тій частині, що він не був сповіщений про час і місце розгляду справи судом Республіки Казахстан і обгрунтовано не погодився з цими доводами, вказавши у визначенні, що в Волгоградський обласний суд представлена розписка про сповіщення Р. про явку в судове засідання Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан 12 грудня 2001 В розписці є підпис Р. Посилання Р. на те, що дана підпис поставлена не їм, а іншою особою, обгрунтовано не прийнята до уваги Волгоградським обласним судом при розгляді клопотання Н., оскільки в даному випадку до компетенції суду Російської Федерації не віднесені питання перевірки достовірності документів, що надійшли з іноземного суду, а з клопотанням про фальшивість зазначеного докази Р. відповідно до ст. 186 ЦПК РФ не звертався. З матеріалів справи випливає і не заперечується Р., що дорожньо-транспортна пригода мала місце на території Республіки Казахстан. Зазначені обставини послужили підставою для пред'явлення вимог про відшкодування шкоди. Отже, суд Республіки Казахстан був компетентним судом з розгляду заявлених вимог. З довідки судді Ауліекольского районного суду Костанайської області Республіки Казахстан видно, що рішення названого суду від 12 грудня 2001 вступило в законну силу 17 грудня 2001 Н. звернулася з клопотанням про примусове виконання цього рішення 2 квітня 2004, і трирічний строк, встановлений ч. 3 ст. 409 ЦПК РФ для пред'явлення до примусового виконання рішення іноземного суду, не закінчився. Порушень норм процесуального права, що призвели винесення незаконної ухвали, в тому числі і тих, на які є посилання в приватній скарзі, судом не допущено (Визначення ЗС РФ від 22 листопада 2005 р. N 16-Г05 -23). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 186. Заява про фальшивість доказу " |
||
|
||