Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Т.К. Андрєєва. Арбітражний процесуальний кодекс російської федерації з постатейними матеріалами судової практики і коментарями, 2013 - перейти до змісту підручника

Стаття 255. Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження

Коментар до статті 1. Арбітражний суд приймає як докази офіційні документи з іншої держави за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами Російської Федерації.
Легалізація іноземного документа необхідна для представлення останнього як доказ в арбітражному процесі, але не виключає перевірки з боку суду з метою встановлення правильності містяться в ньому відомостей по суті.
В силу порядку, встановленого низкою міжнародних договорів Росії про правову допомогу, арбітражний суд має право приймати іноземні офіційні документи з Азербайджану, Вірменії, Албанії, Алжиру, Білорусі, Болгарії, Угорщини, В'єтнаму, Греції, Грузії, Іраку, Іспанії, Італії, Ємену, Казахстану, Кіпру, Китаю, КНДР, Куби, Киргизії, Латвії, Литви, Молдови, Монголії, Польщі, Румунії, Таджикистану, Тунісу, Туркменістану, України, Узбекистану, Фінляндії, Чехії та Словаччини, Естонії, Югославії без консульської легалізації.
Арбітражний суд приймає офіційні документи з Австралії, Австрії, Антигуа і Барбуди, Аргентини, Вірменії, Багамських Островів, Белізу, Бельгії, Білорусії, Боснії і Герцеговини, Ботсвани, Брунею, Великобританії, Угорщини, Німеччини, Греції, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Кіпру, Латвії, Лесото, Ліхтенштейну, Люксембургу, Маврикія, Македонії, Малаві, Мальти, Мавританії, Маршаллових островів, Мексики, Нідерландів, Норвегії, Панами, Португалії, Сан-Марино, Сейшельських Островів, Словенії, США, Сурінаму, Тонги, Туреччини, Фіджі, Фінляндії, Франції, Хорватії, Швейцарії, Югославії, Південно-Африканської Республіки, Японії без їх легалізації у випадках, передбачених Конвенцією, що скасовує вимоги легалізації іноземних офіційних документів (м. Гаага, 1961 р.) .
Відповідно до цієї Конвенцією на документах, скоєних компетентними органами однієї держави і призначених для використання на території іншої держави, проставляється спеціальний штамп (апостиль).
Див: п. п. 25 - 27 Постанови Пленуму ВАС РФ від 11.06.1999 N 8 "Про дію міжнародних договорів Російської Федерації щодо питань арбітражного процесу".
Документи, які виходять від іноземних органів юстиції, державних або адміністративних органів, можуть бути представлені в якості письмових доказів лише за умови їх легалізації у дипломатичній або консульській службі (органах зовнішніх зносин) Міністерства закордонних справ РФ.
Документи, які виходять від іноземних органів, можуть бути представлені в якості письмових доказів лише за умови їх легалізації.
Див: п. п. 4 і 5 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 25.12.1996 N 10 "Огляд практики розгляду спорів у справах за участю іноземних осіб, розглянутих арбітражними судами після 1 липня 1995 ".
Згідно ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (далі - Конвенція), учасниками якої є як Російська Федерація, так і Великобританія і США, Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
В силу ст. 3 Конвенції єдиною формальністю, дотримання якої може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, і в належному випадку автентичності відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ, є проставлення передбаченого ст. 4 Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Оскільки Конвенція поширюється на офіційні документи, у тому числі виходять від органу або посадової особи, що підкоряється юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять з прокуратури, секретаря суду або судового виконавця, такі документи повинні відповідати вимогам Конвенції, тобто містити апостиль.
Див: Постанова Президії ВАС РФ від 28.06.2005 N 990/05.
Повноваження на ведення справи від імені іноземної особи повинні бути оформлені відповідно до вимог ст. 255 АПК РФ і розд. 7 Постанови Пленуму ВАС РФ від 11.06.1999 N 8 "Про дію міжнародних договорів Російської Федерації щодо питань арбітражного процесу". При цьому повноваження особи, яка видала довіреність, повинні підтверджуватися належним чином оформленими установчими документами, в силу яких дана особа має право діяти від імені компанії. Необхідно зажадати відомості про керівництво компанією, завірені Державним секретарем штату Делавер (США), що володіє повноваженнями з вирішення питань реєстрації компаній.
Див: Постанови Президії ВАС РФ від 02.11.2010 N 6633/10, від 01.10.2002 N 1325/02.
2. Оскільки згідно з ч. 1 ст. 12 АПК РФ "судочинство в арбітражному суді ведеться російською мовою", арбітражний суд приймає документи, складені на мовах іноземних держав, тільки за умови супроводження їх нотаріально завіреним перекладом на російську мову.
Див: п. 28 Постанови Пленуму ВАС РФ від 11.06.1999 N 8 "Про дію міжнародних договорів Російської Федерації при-стосовно до питань арбітражного процесу".
При виконанні вимог про подання завіреного перекладу документів іноземною мовою останні можуть служити в якості письмових доказів позицій сторін, що беруть участь в судовому розгляді економічного спору.
Див: п. 7 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 25.12.1996 N 10 "Огляд практики розгляду спорів у справах за уча-стием іноземних осіб, розглянутих арбітражними судами після 1 липня 1995 року".
Представляються в арбітражний суд письмові докази, сповнені іноземною мовою, повинні супроводжуватися їх належним чином завіреними перекладами на російську мову. Документи, виконані іноземною мовою, можуть бути розглянуті арбітражним судом в якості письмових доказів тільки за наявності належним чином завіреного перекладу їх на російську мову.
Див: Постанови Президії ВАС РФ від 09.09.2008 N 3068/08, від 19.06.2007 N 3323/07.
В обов'язки арбітражного суду входить забезпечення особам, бере участі у справі, права на використання послуг перекладача.
Див: п. 5 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 25.12.1996 N 10 "Огляд практики розгляду спорів у справах за уча-стием іноземних осіб, розглянутих арбітражними судами після 1 липня 1995 року".
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 255. Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження "
  1. Стаття 1534. Реєстрація найменування місця походження товару в іноземних державах
    1. Російські юридичні особи та громадяни Російської Федерації має право зареєструвати найменування місця походження товару в іноземних державах 2. Заявка на реєстрацію найменування місця походження товару в іноземній державі може бути подана після державної реєстрації найменування місця походження товару та надання виняткового права на таке найменування
  2. Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    1. Порядок і умови визнання і виконання на території Російської Федерації іноземних арбітражних рішень в цілому схожі з порядком визнання та виконання рішень іноземних судів. Виходячи з цього ч. 1 ст. 416 ЦПК, відсилаючи до ст. 411-413 цього Кодексу, поширює їх дію (за деякими винятками) на порядок визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (див.
  3. Стаття 1444. Використання селекційних досягнень
    1. Реалізовані в Російській Федерації насіння і племінний матеріал повинні бути забезпечені документом, що засвідчує їх сортову, породну приналежність і походження. 2. На селекційні досягнення, включені до Державного реєстру селекційних досягнень, документ, зазначений у пункті 1 цієї статті, видається тільки патентообладателем і ліцензіатом. Стаття 1445. Патентування
  4. Стаття 1517. Дія виключного права використання найменування місця походження товару на території Російської Федерації
    1. На території Російської Федерації діє виключне право використання найменування місця походження товару, зареєстроване федеральним органом виконавчої влади з інтелектуальної власності, а також в інших випадках, передбачених міжнародним договором Російської Федерації. 2. Державна реєстрація як найменування місця походження товару
  5. Стаття 33. Вимоги , пред'являються до громадян (іноземним громадянам), що надходять на військову службу за контрактом
    Стаття 33. Вимоги, що пред'являються до громадян (іноземним громадянам), що надходять на військову службу за
  6. Стаття 1536. Припинення правової охорони найменування місця походження товару та дії свідоцтва про виключне право на таке найменування
    1. Правова охорона найменування місця походження товару припиняється у разі: 1) зникнення характерних для даного географічного об'єкта умов і неможливості виробляти товар, що володіє особливими властивостями, зазначеними в Державному реєстрі найменувань відносно даного найменування місця походження товару; 2) втрати іноземною юридичною особою, іноземним громадянином
  7. Стаття 1034. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача
    Правовласник несе субсидіарну відповідальність за пред'являються до користувача вимогам про невідповідність якості товарів (робіт, послуг), що продаються (виконуються, надаються) користувачем за договором комерційної концесії. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з
  8. Стаття 1529. Порядок державної реєстрації найменування місця походження товару
    1. На підставі рішення, прийнятого за результатами експертизи заявленого позначення (стаття 1526), федеральний орган виконавчої влади з інтелектуальної власності здійснює державну реєстрацію найменування місця походження товару в Державному реєстрі найменувань. 2. До Державного реєстру найменувань вносяться найменування місця походження товару, відомості про
  9. 40. Закон РФ «Про товарні знаки, знаках обслуговування і найменуваннях місць походження товарів»
    Закон РФ від 23 вересня 1992 р. № 35201 «Про товарні знаки, знаках обслуговування і найменуваннях місць походження товарів» регулює відносини, виникають у зв'язку з реєстрацією, правовою охороною та використанням товарних знаків, знаків обслуговування і найменувань місць походження товарів. Закон складається з 3 розділів, 11 глав і 52 статей. Розділ 1 «Товарний знак і знак
  10. Стаття 1518. Державна реєстрація найменування місця походження товару
    1. Найменування місця походження товару визнається і охороняється в силу державної реєстрації такого найменування. Найменування місця походження товару може бути зареєстровано одним або кількома громадянами або юридичними особами. 2. Особам, котрі зареєстрували найменування місця походження товару, надається виключне право використання цього найменування,
  11. Стаття 411. Зміст клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
    1. Клопотання про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі, підписується стягувачем або його представником. Якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації, то клопотання і ряд доданих до неї документів, виконаних не російською мовою, повинні надаватися з перекладом на російську мову. В іноземних державах
  12. Стаття 1520. Знак охорони найменування місця походження товару
    Володар свідоцтва про виключне право на найменування місця походження товару для оповіщення про своє виключне право може поміщати поруч з найменуванням місця походження товару знак охорони у вигляді словесного позначення "зареєстроване найменування місця походження товару "або" зареєстроване НМПТ ", який вказує на те, що застосовується позначення є
  13. Стаття 1530. Видача свідоцтва про виключне право на найменування місця походження товару
    1. Свідоцтво про виключне право на найменування місця походження товару видається федеральним органом виконавчої влади з інтелектуальної власності протягом місяця з дня отримання документа про сплату мита за видачу свідоцтва про виключне право на найменування місця походження товару. При неподанні в установленому порядку документа, що підтверджує
  14. Стаття 1522. Заявка на найменування місця походження товару
    1. Заявка на державну реєстрацію найменування місця походження товару та на надання виняткового права на таке найменування, а також заявка на надання виняткового права на раніше зареєстрованого найменування місця походження товару (заявка на найменування місця походження товару) подається в орган виконавчої влади з інтелектуальної
  15. Стаття 1524. Формальна експертиза заявки на найменування місця походження товару
      1. Формальна експертиза заявки на найменування місця походження товару проводиться протягом двох місяців з дня її подачі у федеральний орган виконавчої влади з інтелектуальної власності. 2. В ході проведення формальної експертизи заявки на найменування місця походження товару перевіряється наявність необхідних документів заявки, а також їх відповідність встановленим вимогам.
  16. Стаття 1191. Встановлення змісту норм іноземного права
      1. При застосуванні іноземного права суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. 2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися в установленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції Російської Федерації та інші компетентні
© 2014-2022  yport.inf.ua