|
Коментар до статті 1. Самозахист - новий для трудового законодавства спосіб захисту прав працівника. Вона припускає самостійні активні дії працівника по охороні своїх трудових прав, життя і здоров'я без звернення або поряд із зверненням до органів з розгляду індивідуальних трудових спорів або до органів з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.
2. Законодавець не встановлює загальних правил реалізації права працівника на самозахист. Однак, використовуючи загальнотеоретичні положення, можна припустити, що самозахист можлива за наявності грубого порушення трудових прав працівника, спеціально зазначеного в законі (ст. ст. 142, 219 ТК), і необхідності припинити порушення.
3. На відміну від цивільного законодавства, яке допускає будь-які співмірні характером і змістом правопорушення заходи його припинення (ст. 14 ЦК), ТК передбачає лише одну форму самозахисту працівників - відмова від виконання трудових обов'язків.
4. Самозахист трудових прав необхідно відрізняти від страйку.
Самозахист - це відмова від виконання роботи з метою захисту індивідуальних трудових прав працівника (права на визначеність трудової функції, закріпленої трудовим договором, права на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, права на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності). Страйк ж являє собою відмову виконувати трудові обов'язки (повністю або частково) з метою дозволити колективний трудовий спір, тобто є способом вирішення колективного трудового спору і спрямована на відстоювання колективних інтересів чи колективних прав.
Право на самозахист реалізується працівником самостійно. Рішення про оголошення страйку може бути прийняте тільки колективом - загальними зборами (конференцією) працівників організації або профспілкової організації.
Поряд з використанням права на самозахист працівник може звернутися до органів Федеральної інспекції праці або органи з розгляду індивідуальних трудових спорів. Страйк проводиться в ході вирішення колективного трудового спору після необхідних примирних процедур (див. коментар. До ст. Ст. 401 - 404).
І нарешті, самозахист трудових прав і страйк розрізняються за своїми правовими наслідками. Відмова виконувати роботу в порядку самозахисту може тривати до того, як усунуто порушення трудових прав. Результатом такої відмови може бути тільки відновлення порушеного права працівника. Тривалість страйку визначається ефективністю проведених в цей період примирних процедур. Страйк може бути завершена угодою про встановлення нових прав працівників, про виконання або часткове виконання прав, передбачених колективним договором (угодою). Можливо і припинення страйку органом, її очолює, без вирішення колективного трудового спору.
5. Самозахист трудових прав є правомірним дією. Не слід проводити аналогії між самозахистом і адміністративним правопорушенням у формі самовільного припинення роботи як засобу вирішення колективного або індивідуального трудового спору (ст. 20.26 КоАП).
6. Самозахист трудових прав може бути використана у випадках, передбачених ч. 1 коментованої статті, а також в інших випадках, зазначених у трудовому законодавстві. До них, зокрема, відносяться: незаконне переведення на іншу роботу (доручення роботи, не передбаченої трудовим договором); виникнення безпосередньої загрози життю та здоров'ю працівника; виникнення небезпеки для його життя і здоров'я внаслідок порушення вимог охорони праці (ст. 219 ТК); затримка виплати заробітної плати на термін більше 15 днів (ст. 142 ТК); незабезпечення працівника засобами індивідуального та колективного захисту відповідно до встановлених норм; доручення роботи з шкідливими або небезпечними умовами праці, важкої роботи, якщо це не передбачено трудовим договором (ст. 220 ТК).
7. Треба підкреслити, що працівник має право відмовитися від виконання трудових обов'язків лише у випадку незаконного переведення, наприклад, здійсненого без письмової згоди працівника, переведення на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я, переведення на важку роботу, роботу із шкідливими або небезпечними умовами праці (див. коммент. до ст. ст. 72.1, 72.2). Якщо ж переклад здійснюється відповідно до законодавства, наприклад роботодавець використовує своє право на тимчасове переведення в разі катастрофи природного або техногенного характеру, виробничої аварії, нещасного випадку на виробництві, пожежі, повені, голоду, землетрусу, епідемії чи епізоотії і в будь-яких виняткових випадках, ставлять під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього населення або його частини (ст. 72.2 ТК) і при цьому умови праці (вплив шкідливих факторів виробництва або факторів, що визначають небезпеку або важкість праці) не змінюються, працівник не має права відмовитися від виконання роботи.
8. У випадках, передбачених федеральним законом, працівник не може відмовитися від виконання роботи, незважаючи на наявність загрози його життю і здоров'ю (див. коментар. До ст. 219).
9. Загальний порядок використання права на самозахист законодавством не встановлений, проте стосовно окремих видів самозахисту можна говорити про необхідність дотримання певної процедури. Так, зупинення роботи в разі затримки виплати заробітної плати можлива лише після письмового сповіщення роботодавця (див. коментар. До ст. 142).
10. Тривалість призупинення виконання трудових обов'язків у порядку самозахисту не обмежується і визначається часом, необхідним для відновлення порушених прав працівника. Відразу ж після виплати заробітної плати, видання наказу про поновлення на колишній роботі, видачі засобів індивідуального та колективного захисту тощо працівник зобов'язаний приступити до виконання трудових обов'язків (див. коментар. до ст. ст. 142, 219, 220).
11. Порядок і розмір оплати періоду, коли особа не працювала у зв'язку з необхідністю захистити свої трудові права, точно не визначені.
Для випадків захисту права на працю, що відповідає вимогам безпеки і гігієни (ст. ст. 219, 220 ТК), встановлена оплата за простій не з вини працівника (ст. 220 ТК). Це ж правило, очевидно, має діяти і в разі припинення роботи у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати (ст. 142 ТК).
По відношенню до випадків незаконного переведення на іншу роботу такий підхід навряд чи застосовний, оскільки працівник фактично позбавляється можливості трудитися. За практиці при відновленні незаконно переведеного працівника на колишній роботі йому оплачується час вимушеного прогулу (див. коментар. До ст. Ст. 72, 394).
12. Припинення роботи з метою захисту трудових прав не припиняє трудові правовідносини, не применшує і не обмежує права працівника.
|
- Стаття 14. Самозахист цивільних прав
Допускається самозахист цивільних прав. Способи самозахисту мають бути відповідні порушення і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення. Про застосування статті 15 см. Визначення Конституційного Суду РФ від 20.02.2002 N
- § 2. Самозахист цивільних прав
§ 2. Самозахист цивільних
- Самозахист цивільних прав
Самозахист цивільних
- З
Омана як підстава оспорімості угод II, 13, § 3 (7) - з . 501 - 502 Заведений порядок I, 4, § 1 (5) - с. 94 - 95 Залежне товариство II, 8, § 3 (7) - с. 308 Закон як джерело цивільного права I, 4, § 2 (2 - 3) - с. 98 - 104 Законна неустойка III, 16, § 3 (2) - с. 615 Законне представництво, см. Обов'язкове представництво Законний відсоток III, 16, § 3 (3) - с. 617 -
- 1. Поняття самозахисту цивільних прав
Під самозахистом цивільних прав розуміється вчинення уповноваженою особою дій фактичного порядку, відповідають закону і спрямованих на охорону матеріальних і нематеріальних благ. --- Визначення самозахисту цивільних прав як фактичних дій уповноваженої особи дано В.П. Грибановим. Див: Грибанов В.П. Межі здійснення і захисту цивільних
- Поняття самозахисту цивільних прав
Під самозахистом цивільних прав розуміється вчинення уповноваженою особою дій фактичного порядку, відповідають закону і спрямованих на охорону матеріальних і нематеріальних благ. При самозахисту цивільних прав мова в першу чергу йде про фактичні діях, що виражаються у впливі особи на своє власне або перебуває в його титульному (законному) володінні майно. Вони
- 3. Дії в умовах крайньої необхідності як спосіб самозахисту цивільних прав
Одним із способів самозахисту цивільних прав є дії уповноваженої особи в умовах крайньої необхідності. Під діями, вчиненими в стані крайньої необхідності, розуміються дії особи, які заподіюють кому-небудь шкоду, але чинені для усунення небезпеки, що загрожує самому заподіювача шкоди або іншим особам, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути
- Дії в умовах крайньої необхідності як спосіб самозахисту цивільних прав
Одним із способів самозахисту цивільних прав є дії уповноваженої особи в умовах крайньої необхідності. Під діями, вчиненими в стані крайньої необхідності, розуміються дії особи, які заподіюють кому-небудь шкоду, але чинені для усунення небезпеки, що загрожує самому заподіювача шкоди або іншим особам, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути
- Вопрос_27. Здійснення і захист цивільних прав. Межі здійснення цивільних прав. Самозахист як спосіб захисту цивільних прав.
Вопрос_27. Здійснення і захист цивільних прав. Межі здійснення цивільних прав. Самозахист як спосіб захисту цивільних
- Поняття способу захисту
. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Загальний перелік цих заходів дається в ст. 12 ГК, де говориться, що цивільні права захищаються шляхом їх визнання; відновлення
- Контрольні питання
1. Розкрийте поняття форми держави. 2. Які форми правління існують в сучасному світі? 3. Загальна характеристика президентської та парламентської республік. 4. Назвіть ознаки федерації як складної форми організації державного устрою. 5. За яким принципом утворена Російська Федерація? 6. Чи є конфедерація державним утворенням? 7. Вкажіть форми
- Стаття 12. Способи захисту цивільних прав
Захист цивільних прав здійснюється шляхом: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; визнання заперечної операції недійсною і застосування наслідків її недійсності, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; визнання недійсним акту
- Стаття 162. Наслідки недотримання простої письмової форми угоди
1. Недотримання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, але не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази. 2. У випадках, прямо зазначених у законі або в угоді сторін, недотримання простої письмової форми угоди тягне її недійсність. 3. Недотримання простої
- Захист цивільних прав
Захист цивільних прав, що виражає забезпечення їх здійснення державою, реалізується шляхом судового захисту - судами загальної юрисдикції, арбітражними, третейськими судами. Якщо законом передбачається захист цивільних прав в адміністративному порядку, то відповідне адміністративне рішення може бути оскаржено до суду. ГК РФ визнає також самозахист цивільних прав, способи якої
- Форма захисту
. Захист суб'єктивних цивільних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту. Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів * (619). Розрізняють дві основні форми захисту -
- Стаття 331. Форма угоди про неустойку
Угода про неустойку повинне бути зроблено у письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недотримання письмової форми тягне недійсність угоди про
- ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
Агарков М.М. Проблема зловживання правом в радянському цивільному праві / / Известия АН СРСР. 1946. N 6. Цивільно-правова охорона інтересів особистості / За ред. Б.Б. Черепахина. М., 1969. Грибанов В.П. Межі здійснення і захисту цивільних прав. М., 1972. Захист прав громадян та юридичних осіб в російському і зарубіжному праві / Под ред. Т.Є. Абова. М., 2002. Курбатов А.
- Стаття 352. Способи захисту трудових прав і свобод
Коментар до статті 1. Відповідно до ст. 45 Конституції РФ громадянам Російської Федерації гарантується державна захист прав і свобод людини. Кожен має право захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом. 2. Розвиваючи і конкретизуючи ст. 45 Конституції РФ, ТК передбачив такі способи захисту трудових прав і законних інтересів працівників: самозахист
- § 29. Загальні принципи давньоримського права
Давньоримське право - jus civile antiquum, jus civile Quiritium, регулювало відносини в примітивному римському суспільстві, в період від родо-племінного устрою до римської держави. Для цього примітивного порядку характерні такі риси. Давньоримське право було примітивним, і його примітивізм відбивається насамперед у формі. Довгий час не було писаного права. Прийняття Законів XII таблиць
|