|
1. Опікун або піклувальник призначається органом опіки та піклування за місцем проживання особи, яка потребує опіки або піклування, протягом місяця з моменту, коли зазначеним органам стало відомо про необхідність встановлення опіки чи піклування над громадянином. При наявності заслуговують уваги обставин опікун або піклувальник може бути призначений органом опіки та піклування за місцем проживання опікуна (піклувальника). Якщо особі, що потребує опіки або піклування, протягом місяця не призначено опікуна або піклувальника, виконання обов'язків опікуна чи піклувальника тимчасово покладається на орган опіки та піклування.
Призначення опікуна або піклувальника може бути оскаржене в суді зацікавленими особами.
(В ред. Федерального закону від 18.12.2006 N 231-ФЗ)
КонсультантПлюс: примітка.
Про осіб, які не можуть бути призначені опікунами та піклувальниками див. також пункт 3 статті 146 Сімейного кодексу РФ від 29.12.1995 N 223-ФЗ.
Про Перелік захворювань, за наявності яких особа не може прийняти дитину під опіку (піклування), див Постанова Уряду РФ від 01.05.1996 N 542.
2. Опікунами та піклувальниками можуть призначатися тільки повнолітні дієздатні громадяни. Не можуть бути призначені опікунами та піклувальниками громадяни, позбавлені батьківських прав, а також громадяни, які мають на момент встановлення опіки чи піклування судимість за умисний злочин проти життя чи здоров'я громадян.
(В ред. Федерального закону від 24.04.2008 N 49-ФЗ)
3. Опікун або піклувальник може бути призначений тільки за його згодою. При цьому повинні враховуватися його моральні й інші особисті якості, здатність до виконання обов'язків опікуна чи піклувальника, відносини, що існують між ним і особою, яка потребує опіки або піклування, а якщо це можливо - і бажання підопічного.
4. Недієздатним або не повністю дієздатним громадянам, поміщеним під нагляд в освітні організації, медичні організації, організації, які надають соціальні послуги, або інші організації, в тому числі в організації для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, опікуни або піклувальники не призначаються. Виконання обов'язків опікунів або піклувальників покладається на зазначені організації.
(П. 4 в ред. Федерального закону від 24.04.2008 N 49-ФЗ)
|
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
стаття на відміну від ст. 171 ЦК не містить спеціального застереження щодо цього. Однак якщо неповнолітній у встановленому законом порядку був обмежений чи позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК), відповідні угоди неповнолітнього можуть бути оскаржені його батьками, усиновителями і піклувальниками. Аналогічні правила
- § 5. Умовні угоди
опікун не тільки має право вчиняти від імені недієздатного цивільно-правові угоди, але й зобов'язаний це робити, якщо того вимагають інтереси опікуваного. Тому реалізація деяких суб'єктивних прав залежить не тільки від розсуду уповноважених осіб, але й від приписів закону. По-друге, слід підкреслити, що в даному випадку мова йде про конкретні суб'єктивні права, якими володіють
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття трактує про передачі проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
- § 4. Авторські договори
стаття (ст. 1287 ЦК). Постановочний договір укладається тоді, коли основним способом використання твору є його публічне виконання. Він полягає у відношенні драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних та інших творів, які використовуються театрально-видовищними організаціями (театрами, філармоніями, цирками, концертними організаціями і т.д.)
- § 1. Поняття і види сімейних правовідносин
статтях Сімейного кодексу і, безсумнівно, використовується в них в різних значеннях, розкривається він лише одного разу в ст. 2 СК, присвяченій предмету сімейного права. До відносин, регульованим сімейним законодавством, зазначена стаття відносить, серед інших, особисті немайнові та майнові відносини між членами сім'ї: подружжям, батьками і дітьми (усиновителями і усиновленими), а у випадках
- § 1. Загальні положення
опікунів і піклувальників) дитини виконують органи опіки та піклування (п. 2 ст. 123 СК). Постійне влаштування дітей стає необхідним тоді, коли діти позбавлені піклування батьків назавжди або на тривалий час. Ця обставина має встановити орган опіки та піклування і обрати одну з форм постійного влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, із числа
- § 2. Усиновлення (удочеріння) дітей
стаття 126.1, яка встановила неприпустимість посередницької діяльності з усиновлення дітей, тобто будь-якої діяльності фізичних та юридичних осіб, не уповноважених на те законом (у тому числі органів соціального захисту, дитячих установ та ін.), з метою підбору і передачі дітей на усиновлення від імені і в інтересах осіб, які бажають усиновити дітей. Незаконні дії щодо усиновлення, вчинені з
- § 2. Оформлення спадкових прав і розділ спадщини
опікун, піклувальник, батьки неповнолітнього вправі здійснювати будь-які дії, пов'язані з розділом майна, що належить цим особам, тільки з попереднього дозволу органів опіки та піклування. При застосуванні п. 3 ст. 37 ГК до відносин по розділу спадщини діє правило про заборону законним представникам, у тому числі батькам (п. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 1167 ЦК), брати участь в
- Короткий перелік латинських виразів , що використовуються в міжнародній практиці
статтями відповідної глави. * (137) Дане питання врегульовано тільки стосовно до права на використання авторських творів, та й то лише у випадку їх входження до складу виморочність майна (п. 2 ст. 1283 ЦК). В інших випадках доля прав, що переходять до держави, залишається неясною. * (138) В принципі, вона мала бути реалізована ще до 1 січня 2008 р., так як часу для
- 2. Договір дарування за радянським цивільному праву
статтями. Відповідно до першої з них, за договором дарування одна сторона передає безоплатно іншій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним у момент передачі майна. Дарування громадянином майна державної, кооперативної чи громадської організації може бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільно корисної мети (ст. 256).
|