Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Стаття 56. Поняття трудового договору. Сторони трудового договору |
||
Трудовий договір - це угода між роботодавцем та працівником, тобто вільне волевиявлення двох сторін. Трудовий договір є основною правовою формою залучення, розподілу, закріплення та раціонального використання трудових ресурсів країни * (74). Трудовий договір - це юридичний факт, з яким законодавство пов'язує виникнення, зміну та припинення трудових відносин (див. коментар. До ст. 16). Трудовий договір виступає в якості регулятора трудових відносин, оскільки містить не тільки умови, що визначають права і обов'язки працівника і роботодавця, а й інші умови праці (наприклад, режим робочого часу і часу відпочинку, якщо для конкретного працівника він відрізняється від загальних правил, що діють у роботодавця). І, нарешті, трудовий договір - це важлива соціальна гарантія охорони умов праці працівника. У 90-х рр.. минулого сторіччя в КЗпП були внесені істотні зміни, що стосуються поняття трудового договору. Наприклад, у ст. 15 КЗпП було включено таке поняття, як "контракт". Стаття, що ТК за своїм змістом значно доповнює і конкретизує положення раніше чинної ст. 15 КЗпП. Насамперед це стосується самого поняття трудового договору: законодавець виключив з нього термін "контракт". Однак звертає на себе увагу той факт, що ці два терміни - "договір" і "контракт" - поняття ідентичні. У 1980-і рр.., Коли поняття "контракт" широко вживалося в наукових, навчальних та нормативних матеріалах, - це було не тільки даниною моді, а й мало практичне значення: контракт розглядався як особливий вид трудового договору, укладеного на визначений строк, у якому особливе місце займали додаткові умови, деколи ущемляли трудові гарантії працівників (зокрема, працювали в приватних фірмах, спільних підприємствах тощо). Виключивши термін "контракт" з ТК, законодавець, по-перше, припинив більш ніж 10-річні суперечки про відмінності між трудовим договором і контрактом і, по-друге, встановив обов'язковість укладання з усіма працівниками трудового договору. 2. У коментованій статті чітко сформульовані зобов'язання двосторонньої угоди між працівником і роботодавцем. Зокрема, зазначено, що роботодавець зобов'язаний надати працівникові роботу за обумовленою трудової функції, тобто надати працівникові саме ту роботу, яка передбачена трудовим договором. Крім того, роботодавець зобов'язаний забезпечити умови праці, передбачені трудовим законодавством і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективним договором, угодою, локальними нормативними актами та цією угодою (тобто укладеним трудовим договором). Таким чином, нова редакція коментованої статті уточнює перелік джерел, що забезпечують умови праці (див. коментар. До ст.ст. 5, 8, 40, 41, 45 і 46 ТК). Крім того, на відміну від ст. 15 КЗпП, покладається на роботодавця обов'язок виплачувати заробітну плату, коментована стаття покладає на роботодавця обов'язок не просто виплачувати заробітну плату, але й обов'язок робити це в повному обсязі і своєчасно. 3. У визначення поняття трудового договору включений термін "трудова функція", під якою розуміється робота з певної професії, спеціальності, кваліфікації або на певній посаді (див. ст. 15 ТК). Професія - це вид трудової діяльності працівника, що вимагає спеціальних навичок і відповідних знань (наприклад, будівельник, лікар). Спеціальність - це вид заняття в рамках однієї професії. Вона залежить від характеру навичок і знань, досвіду, набутого працівником. Спеціальність вимагає більш вузької підготовки і виробничих навичок в тій чи іншій області, що відноситься до професії працівника (наприклад, лікар: терапевт, хірург, стоматолог, педіатр; будівельник: муляр, тесляр, штукатур, зварювальник і т.д.). Кваліфікація - це ступінь і вид професійної навченості, тобто сукупність необхідних знань, умінь, навичок, виробничого досвіду для виконання певних видів робіт. Посада - це встановлений коло обов'язків і прав, що визначається місцем і роллю працівника в тій чи іншій організації, на підприємстві. Відповідно до коментарів статтею працівник зобов'язується особисто виконувати покладену на нього трудову функцію, він не може доручити виконувати її іншим особам, найняти іншого працівника для виконання зобов'язань, взятих на себе за трудовим договором. При цьому працівник зобов'язується дотримуватися які у даного роботодавця правила внутрішнього трудового розпорядку (тобто дотримувати встановлений режим робочого часу, трудову дисципліну, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця). 4. У правозастосовчій практиці дуже часто відбувається підміна понять трудового договору (трудової угоди) і цивільно-правових договорів. Сформульоване в коментованій статті поняття трудового договору дозволяє виділити основні відмінні ознаки трудового договору від суміжних цивільно-правових договорів. Такі цивільно-правові договори, як договір підряду (ст. 703 ЦК), договір на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт (ст. 769 ЦК), договір надання послуг (ст. 779 ЦК), договір доручення (ст. 971 ЦК) та інші, також пов'язані з застосуванням праці. Основними відмітними ознаками трудового договору є: - особисте виконання певної трудової функції у загальному процесі праці даної організації; - виконання роботи пов'язано з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку; - обов'язок роботодавця забезпечити працівникові нормальні умови праці, організувати його працю, забезпечити охорону праці, своєчасно і в повному обсязі виплачувати працівникові заробітну плату. Що стосується цивільно-правових договорів, то вони полягають для виконання певної роботи, метою якої є отримання кінцевого результату праці за часом або за об'ємом. Наприклад, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати за завданням другої сторони (замовника) певну роботу і здати її результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат роботи й оплатити виконану роботу. Працівник, який уклав цивільно-правовий договір, не зобов'язаний підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника (підприємства, організації). Так, за договором підряду, якщо інше не встановлено договором, підрядник самостійно визначає способи виконання завдання замовника (п. 3 ст. 703 ЦК). За цивільно-правовими договорами виконавець організовує роботу самостійно, виконує її на свій ризик, забезпечуючи собі охорону праці. Оплата робіт здійснюється після їх закінчення після приймання кінцевого результату відповідно до ціни, обумовленої договором. Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів має насамперед практичне значення. З укладенням трудового договору пов'язане право працівника на надання йому трудових і соціальних гарантій. 5. Оскільки трудовий договір є двосторонньою угодою, то однією стороною трудового договору є роботодавець, а інший - працівник (див. ст. 20 ТК і коммент. До неї). Слід зауважити, що в попередній редакції коментованої статті в якості сторони трудового договору виступає не тільки "роботодавець", а й "організація" (це випливає з вимоги до працівника дотримуватися які у організації правила внутрішнього трудового розпорядку). Така "плутанина" мала місце і в інших статтях колишньої редакції ТК. У новій редакції ТК відбулася заміна практично у всіх статтях ТК поняття "організація" на поняття "роботодавець", що, безумовно, знімає існуючі перешкоди при застосуванні норм трудового законодавства у тих випадках, коли роботодавець не є юридичною особою. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 56. Поняття трудового договору. Сторони трудового договору " |
||
|