Головна |
« Попередня | Наступна » | |
6.4. Суб'єктивне та об'єктивне право |
||
Нами вже було зазначено, що право розуміється як суб'єктивне та об'єктивне. Термін "об'єктивне право" розглядається як сукупність (система) загальнообов'язкових юридичних норм, встановлених і охоронюваних державою, а поняття "суб'єктивне право" означає права, належать конкретному суб'єкту, індивіду. Суб'єктивне право є міра можливої поведінки суб'єкта. Для того щоб використовувати можливу поведінку, він повинен рахуватися з аналогічними можливостями інших суб'єктів права. Право в суб'єктивному сенсі є індивідуалізоване право. У ньому загальні юридичні права та обов'язки стають приналежністю конкретних осіб, і таким чином переводять його в площину правовідносин. Суб'єктивне право нерозривно пов'язане з суб'єктивною юридичним обов'язком. Суб'єктивна юридичний обов'язок є міра належної поведінки особи. Якщо суб'єктивне право пов'язане з суб'єктивними інтересами особи, то суб'єктивна обов'язок пов'язана з можливістю примусу. У трактуванні суб'єктивного права є два підходи, залежно від існуючого в юридичній науці і практиці праворозуміння. Перший з них пов'язаний з існуючою характеристикою права як сукупності загальнообов'язкових юридичних норм, встановлених і охоронюваних державою (позитивне право). При цьому суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок розглядаються як наслідок дії норми об'єктивного права. Такий підхід має місце там, де панує система позитивного права, де право і закон збігаються за змістом. Представники природно-правової теорії походження та трактування права вважають, що суб'єктивні юридичні права - наслідок правових домагань (правомочностей), властивих суб'єктам суспільних відносин. Таким чином, складаються фактичні правовідносини, які потім повинні отримати офіційне визнання (санкціонування) з боку держави або ж судовий захист. Суб'єктивне юридичне право характеризується наступними основними ознаками. По-перше, це можливість суб'єкта права самостійно здійснювати свої права в межах, встановлених нормою об'єктивного права. Наприклад, визначати долю належної йому на праві власності речі: володіти, розпоряджатися і користуватися нею на свій розсуд. По-друге, суб'єктивному праву однієї особи відповідає суб'єктивна юридична обов'язок іншої особи на певну поведінку в рамках юридичного відношення, тобто один суб'єкт відносин зобов'язаний не порушувати право іншої. Наприклад, обов'язок повернення в термін взятої в борг суми грошей. По-третє, можливість захищати своє право шляхом звернення до правосуддя або в інший компетентний орган <3>. Центральним елементом є можливість власних дій, у тому числі можливість володіння, користування і розпорядження соціальними благами і цінностями. Однак без другого і третього елементів можливість власних дій не підкріплена обов'язком іншої особи і його відповідальністю. --- <3> Гревцов Ю.І. Нариси теорії та соціології права. СПб., 1996. С. 63. Історично суб'єктивне право зароджується раніше, ніж право об'єктивне. Природа суб'єктивного юридичного права полягає в готівкових природні права людини, які не можуть бути відчужені примусовою силою державної влади. Згодом основні права і свободи людини і громадянина отримали законодавче закріплення. Право як міра свободи немислимо поза загальнообов'язкових правил поведінки. Сукупність загальнообов'язкових юридичних норм, що регулюють систему суспільних відносин, зазвичай прийнято називати об'єктивним правом. Це право звернено до багатьох суб'єктам правовідносин, але не залежить ні від одного суб'єкта. І тому воно називається об'єктивним правом. Об'єктивне право в рамках романо-германської правової системи ототожнюється з сукупністю норм позитивного права, де основним джерелом права є закон. Система сучасного об'єктивного права створюється в результаті нормотворчої діяльності держави (його органів). Вона включає конституцію, кодекси, різні нормативно-правові акти, тобто всю систему законодавства. Структура об'єктивного права складається з галузей законодавства (конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального, процесуального та ін.) Діалектична взаємодія суб'єктивного і об'єктивного права - структурний стрижень ефективної дії механізму правового регулювання суспільних відносин. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 6.4. Суб'єктивне та об'єктивне право " |
||
|