Головна
Головна → Теорія та історія права і держави → Теорія права і держави → 
« Попередня Наступна »
М.І. Абдулаєв. Теорія держави і права. Підручник, 2004 - перейти до змісту підручника

6.4. Суб'єктивне та об'єктивне право

Нами вже було зазначено, що право розуміється як суб'єктивне та об'єктивне. Термін "об'єктивне право" розглядається як сукупність (система) загальнообов'язкових юридичних норм, встановлених і охоронюваних державою, а поняття "суб'єктивне право" означає права, належать конкретному суб'єкту, індивіду. Суб'єктивне право є міра можливої поведінки суб'єкта. Для того щоб використовувати можливу поведінку, він повинен рахуватися з аналогічними можливостями інших суб'єктів права. Право в суб'єктивному сенсі є індивідуалізоване право. У ньому загальні юридичні права та обов'язки стають приналежністю конкретних осіб, і таким чином переводять його в площину правовідносин.
Суб'єктивне право нерозривно пов'язане з суб'єктивною юридичним обов'язком. Суб'єктивна юридичний обов'язок є міра належної поведінки особи. Якщо суб'єктивне право пов'язане з суб'єктивними інтересами особи, то суб'єктивна обов'язок пов'язана з можливістю примусу.
У трактуванні суб'єктивного права є два підходи, залежно від існуючого в юридичній науці і практиці праворозуміння. Перший з них пов'язаний з існуючою характеристикою права як сукупності загальнообов'язкових юридичних норм, встановлених і охоронюваних державою (позитивне право). При цьому суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок розглядаються як наслідок дії норми об'єктивного права. Такий підхід має місце там, де панує система позитивного права, де право і закон збігаються за змістом.
Представники природно-правової теорії походження та трактування права вважають, що суб'єктивні юридичні права - наслідок правових домагань (правомочностей), властивих суб'єктам суспільних відносин. Таким чином, складаються фактичні правовідносини, які потім повинні отримати офіційне визнання (санкціонування) з боку держави або ж судовий захист.
Суб'єктивне юридичне право характеризується наступними основними ознаками. По-перше, це можливість суб'єкта права самостійно здійснювати свої права в межах, встановлених нормою об'єктивного права. Наприклад, визначати долю належної йому на праві власності речі: володіти, розпоряджатися і користуватися нею на свій розсуд. По-друге, суб'єктивному праву однієї особи відповідає суб'єктивна юридична обов'язок іншої особи на певну поведінку в рамках юридичного відношення, тобто один суб'єкт відносин зобов'язаний не порушувати право іншої. Наприклад, обов'язок повернення в термін взятої в борг суми грошей. По-третє, можливість захищати своє право шляхом звернення до правосуддя або в інший компетентний орган <3>. Центральним елементом є можливість власних дій, у тому числі можливість володіння, користування і розпорядження соціальними благами і цінностями. Однак без другого і третього елементів можливість власних дій не підкріплена обов'язком іншої особи і його відповідальністю.
---
<3> Гревцов Ю.І. Нариси теорії та соціології права. СПб., 1996. С. 63.
Історично суб'єктивне право зароджується раніше, ніж право об'єктивне. Природа суб'єктивного юридичного права полягає в готівкових природні права людини, які не можуть бути відчужені примусовою силою державної влади. Згодом основні права і свободи людини і громадянина отримали законодавче закріплення.
Право як міра свободи немислимо поза загальнообов'язкових правил поведінки. Сукупність загальнообов'язкових юридичних норм, що регулюють систему суспільних відносин, зазвичай прийнято називати об'єктивним правом. Це право звернено до багатьох суб'єктам правовідносин, але не залежить ні від одного суб'єкта. І тому воно називається об'єктивним правом.
Об'єктивне право в рамках романо-германської правової системи ототожнюється з сукупністю норм позитивного права, де основним джерелом права є закон.
Система сучасного об'єктивного права створюється в результаті нормотворчої діяльності держави (його органів). Вона включає конституцію, кодекси, різні нормативно-правові акти, тобто всю систему законодавства. Структура об'єктивного права складається з галузей законодавства (конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального, процесуального та ін.)
Діалектична взаємодія суб'єктивного і об'єктивного права - структурний стрижень ефективної дії механізму правового регулювання суспільних відносин.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 6.4. Суб'єктивне та об'єктивне право "
  1. § 2. Місцеве самоврядування як основа конституційного ладу
    суб'єктивних інтересів людей (я об'єднуватися з тими, хто мені близький), то об'єднання в муніципальні освіти обумовлюється об'єктивним фактом спільного проживання людей. Крім того, людина здатна міняти союзи спілкування, не змінюючи об'єктивних умов свого існування - зміна осередку місцевого самоврядування завжди пов'язана з переміщенням у просторі, тобто із зміною об'єктивних
  2. § 1. Муніципальні вибори, виборче право і виборча система
    суб'єктивне виборче право як право громадян обирати (тобто виступати в ролі виборців) і бути обраними (тобто виступати в ролі кандидатів, зареєстрованих кандидатів, обраних депутатів, виборних посадових осіб). Право обирати іменують активним виборчим правом, а право бути обраним - пасивним виборчим правом. Пасивний характер даного права полягає не в тому, що
  3. § 1. Загальна характеристика відповідальності органів, посадових осіб місцевого самоврядування
    суб'єктивну сторону. Підставою конституційно-правової відповідальності органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб виступає передбачене нормами муніципального права порушення як неправомірне діяння (дія або бездіяльність) відповідних суб'єктів муніципальних відносин, яке заподіяло чи могло завдати шкоди (шкода) відповідним цінностям. Об'єктом
  4. § 1. Поняття комерційного права
    суб'єктивного (особистого) ознаки. Комерційні відносини - це відносини, що регулюються цивільним правом, учасниками яких є спеціальні суб'єкти цивільного права - підприємці (особи, які здійснюють підприємницьку діяльність). На підприємців і відносини з їх участю в рамках цивільного права поширюється особливий нормативно-правовий режим. Комерційне право.
  5. § 2. Джерела комерційного права
    суб'єктивне. Суб'єктивні і елементи цієї системи - галузі законодавства, оскільки тексти складових їх нормативних актів компонуються законодавцем довільно, виходячи з практичної доцільності. Одні нормативні акти містять переважно норми однієї галузі права, наприклад, цивільний, кримінальний кодекси. Такі нормативні акти іменують галузевими і відносять до основних галузей
  6. § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
    суб'єктивний. Об'єктивно-торговельною є угода, якої закон надає торговий характер незалежно від того, ким вона здійснюється. Суб'єктивно-торговельною є угода, здійснювана підприємцем (комерсантом) або з його участю в комерційних цілях. Визнання правового статусу підприємця - важливий юридичний факт. Все укладені підприємцем угоди презюмують пов'язаними з
  7. § 1. Загальні положення
    суб'єктивними правами, тому, як пише Д.М. Чечот, слід відмежовувати юридичний інтерес від соціального. [11] Така конструкція видається штучною, оскільки в ній ототожнюються дві самостійні філософсько-правові категорії. [12] Інтерес як особиста користь в чому-небудь, як усвідомлена і реалізована потреба становить сутність суб'єктивного цивільного права, але
  8. § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
    суб'єктивного цивільного права комерційної організації, а також і інших підприємців, на безпеку підприємницької діяльності. Перехід до ринкової економіки в Росії викликав сплеск злочинності і поява нових видів економічних злочинів, прямо і безпосередньо спрямованих проти вільного підприємництва. Ці злочини відбуваються з метою вилучення у
  9. § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
    суб'єктивні - вихід контролюючими органами за межі своєї компетенції, користолюбство, хабарництво. При порушенні окремих прав та інтересів підприємців у сфері управління порушується, як правило, і узагальнений підприємницький інтерес, що полягає у збереженні та примноженні своїх капіталів. Відмова у видачі ліцензії, наприклад, не дає можливості зайнятися вигідним бізнесом, а
  10. § 2. Суб'єкти і об'єкти інноваційної діяльності
    суб'єктивного властивості призвели до масового відкликання ліцензій на здійснення банківських операцій цими банками. Тільки в Протягом 1996 р. ліцензії були відкликані у семи комерційних інноваційних банків [4]. Тенденція ця зберігається. Суб'єкти, що беруть безпосередню (часткове або повне) участь в інноваційній діяльності, дуже різноманітні. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф.
© 2014-2022  yport.inf.ua