|
. Як уже зазначалося, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов'язок прийняти її. Тому спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не вчинив жодної з дій, передбачених ст. 549 ЦК УРСР, що свідчать про прийняття спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом може відмовитися від спадщини і шляхом подачі про це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може подати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (ст. 553 УРСР). Разом з тим у законі передбачається можливість відмовитися від спадщини (також протягом шести місяців з дня її відкриття) на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкування за законом чи заповітом, а та-
кож на користь держави, окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 24 червня 1983 р. (п. 9) зазначає, що після закінчення вищезгаданого шестимісячного строку "не може бути збільшена частка у спадщині з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців".
Отже, після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини спадкоємець не має права відмовитися від неї на користь іншого спадкоємця, але він може передати останньому одержане майно на підставі загальноцивільних угод: за договорами купівлі-продажу, дарування, міни.
Якщо спадкоємець за законом або заповітом відмовиться від спадщини, не зазначивши, на чию користь зроблена ця відмова (або відмовиться на користь осіб, не згаданих у ч. 1 ст. 553 ЦК УРСР), його частка переходить до спадкоємців за законом та поділяється між ними у рівних частках.
Наприклад, якщо заповідач у заповіті зазначить, що предмети домашньої обстановки та вжитку він заповідає дочці, а автомашину - сину, то в разі відмови сина прийняти спадщину, автомашина перейде до спадкоємців за законом (у тому числі й до дочки), що виплаває з аналізу статей 554 і 537 ЦК УРСР.
Те саме правило застосовується і до випадків, коли спадкоємець позбавлений права спадкування (статті 528 і 534 ЦК УРСР). Інакше це питання вирішується за ЦК України. Так, в ч. 1 ст. 1294 зазначено: "якщо від прийняття спадщини відмовиться один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну". Отже, частка спадщини, від якої відмовився спадкоємець за заповітом, переходить не до спадкоємців за законом, як це передбачено у ЦК УРСР, а до спадкоємців за заповітом.
Якщо все майно спадкодавець заповідає призначеним ним спадкоємцям, частка спадкоємця, що відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними у рівних частках.
Отже, коли заповідач залишив би все своє майно дочці та сину, то в разі відмови сина прийняти спадщину, його частка перейшла б до дочки, інші ж спадкоємці за законом не були б у цьому випадку закликані до спадкування (звичайно, коли ніхто з них не має права на обов'язкову частку в спадщині).
|
- 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
Підготовка проекту ЦК УСРР 1922 р. відбувалася в умовах і на засадах, загальних для більшості тодішніх радянських республік. Тому, природно, що вказівки і зауваження В.І. Леніна відносно ЦК РРФСР слугували орієнтиром і для розробників проекту ЦК УСРР (Української Соціалістичної Радянської Республіки). Принципово важливим було положення про зосередження в руках радянської держави основних
- § 2. Зміст заповіту
Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майнових прав та обов'язків. Оскільки склад спадщини визначається на час відкриття спадщини, немає значення, чи були в наявності зазначені у заповіті майнові права та обов'язки на момент складання заповіту (ст. 1236 ЦК). Отже, при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається надання доказів про наявність у нього певного
- § 2. Черги спадкування за законом
Черга спадкоємців за законом - це коло осіб, які закликаються після смерті спадкодавця одночасно і спадкують, як правило, у рівних частках. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК). Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є
- § 1. Прийняття спадщини
Здійснення права на спадкування полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини можливе у 2 способи: 1) шляхом мовчазного прийняття (пасивна поведінка спадкоємця); 2) шляхом подачі заяви про прийняття спадщини (активна поведінка). Можливість прийняття спадщини шляхом пасивної поведінки передбачена ст. 1268 ЦК, згідно з положеннями якої
- § 2. Відмова від прийняття спадщини
Спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття (ст. 1273 ЦК). Якщо спадкоємець має бажання відмовитися від спадщини, він зобов'язаний подати заяву про відмову від спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, яким вважається місце останнього проживання спадкодавця або, якщо не можна встановити останнє місця проживання
- Що таке спадщина?
Після смерті громадянина його майнові права та обов'язки, а також деякі немайнові права (спадщина) переходять до інших осіб (спадкоємців). Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадкуванням. Умови та порядок спадкування регламентуються низкою цивільно-правових норм, що в сукупності становлять окремий цивільно-правовий інститут -- спадкове право. Саме спадкове
- Що таке право на відмову від спадщини?
Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини. Така відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть відмовитись від спадщини тільки за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальника
- СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Н-П
Назва місця походження товару - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для цього географічного місця людським фактором. Найм за договором
- § 1. Поняття та види угод
До найпоширеніших юридичних фактів належать угоди (ст. 41 ЦК України), тобто дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Відомо, що дії як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на правомірні й неправомірні. Угоди - це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме:
- § 1. Поняття та види угод (правочинів)
До найпоширеніших юридичних фактів належать угоди (ст. 41 ЦК УРСР), а за новим ЦК України - правочини (ст. 203), тобто дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відомо, що дії як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на правомірні і неправомірні. Правочини - це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення
|