| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Захист авторських і суміжних прав |
||
|
На жаль, далеко не всі можливості, закладені в нормах права, реалізуються на практиці. Кількість порушень авторських і суміжних прав залишається високим, а більшість порушників уникає відповідальності. Причини цього явища носять комплексний характер і, зокрема, криються в менталітеті населення, загальному низькому рівні правопорядку в країні, необізнаності авторів про свої права та способи їх захисту, дефіциті кваліфікованих фахівців, здатних надати авторам і власникам суміжних прав правову допомогу, недоліки чинного законодавства і т.д. Авторські та суміжні права порушуються не тільки приватними юридичними особами, а й державними організаціями, в бюджетах яких нерідко навіть не передбачаються кошти, призначені для виплати авторського гонорару. Особливо часто порушуються права іноземних авторів та організацій, на що, на жаль, практично не звертають уваги органи правопорядку. У цих умовах знання форм, засобів і способів захисту авторських і суміжних прав, якими можуть скористатися потерпілі, що залишаються, як правило, один на один з правопорушниками, набуває особливої актуальності. Суб'єктами права на захист є передусім самі автори творів науки, літератури і мистецтва, власники суміжних прав, а також їх спадкоємці та інші правонаступники. За життя автора за загальним правилом тільки він сам або його уповноважений представник може виступати з вимогою про захист порушених або оспорюваних прав. Права на твори, створені декількома співавторами, можуть захищатися усіма ними спільно або кожним з них окремо. Після смерті автора вимоги, які з порушення його авторства, неправильного зазначення імені автора, недоторканності твору, можуть бути заявлені спадкоємцями автора, особою, на яку автор в заповіті поклав охорону своїх творів після смерті, а також авторсько-правовою організацією або прокурором. Порушення, що зачіпають майнові права спадкоємців, дають останнім право на захист їх майнових інтересів. Якщо автор або його спадкоємці за авторським договором про відчуження виключних майнових прав переуступили свої права набувачеві, захист порушених прав здійснюється ним самим. При укладанні ліцензійного договору передбачається, що право на захист зберігається за автором. Лише в тому випадку, коли порушення третіми особами майнових прав, на використання яких видана виняткова ліцензія, зачіпає права ліцензіата, він може скористатися тими ж можливостями захисту, якими володіють самі правовласники (ст. 1254 ЦК) * (190). Майнові права авторів та власників суміжних прав, які передали повноваження на управління ними спеціально створеним для цього організаціям, захищаються цими організаціями. Такі організації мають право від імені правовласників або від свого імені пред'являти вимоги в суді, а також здійснювати інші юридичні дії, необхідні для захисту прав, переданих їм в управління на колективній основі. Акредитована організація (ст. 1244 ЦК) вправі пред'являти вимоги в суді, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює така організація, також від імені невизначеного кола правовласників. Порушником авторських і суміжних прав є будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог, встановлених чинним авторським законодавством. Порушення прав може відбутися як в рамках авторського чи іншого договору, що має справу з творчим твором або об'єктом суміжного права, так і поза рамками укладених договорів. Якщо порушені умови авторського договору, застосовуються санкції, передбачені договором. При внедоговорном порушення, а також тоді, коли в договорі не вказані конкретні санкції, потерпілий може скористатися тими заходами захисту, які встановлені чинним законодавством. Захист авторських і суміжних прав може здійснюватися як в юрисдикційної, так і в Неюрисдикційна формі. У рамках юрисдикційної форми, в свою чергу, виділяються загальний і спеціальний порядки захисту. За загальним правилом захист авторських і суміжних прав, а також охоронюваних законом інтересів їх володарів здійснюється в судовому порядку. Як засіб захисту виступає позов, тобто звернене до суду вимога про відправлення правосуддя, з одного боку, і звернене до відповідача матеріально-правова вимога про виконання лежачому на ньому обов'язку або про визнання наявності чи відсутності правовідносин - з іншого. Спеціальним порядком захисту авторських і суміжних прав є адміністративний порядок їх захисту (ст. 11 ЦК). Він застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо зазначених у законі випадках. В даний час в області авторських і суміжних прав таких випадків не передбачено. Однак, спираючись на загальні правила, потерпілий може за своїм розсудом звернутися за захистом своїх порушених прав до вищестоящого органу відповідача (якщо такий є), у творчий союз або в антимонопольний орган. Засобом захисту в даному випадку є не позов, а скарга, порядок подання та розгляду якої регламентовані адміністративним законодавством. Неюрисдикційна форма захисту охоплює собою дії громадян і організацій із захисту авторських і суміжних прав, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або іншим компетентним органам. У області спектр Неюрисдикційна заходів захисту досить вузький і, по суті, зводиться до можливості відмови вчиняти певні дії в інтересах несправного контрагента: наприклад, автор має право відмовитися від внесення на витвір змін і доповнень, не передбачених авторським договором, або від виконання договору в цілому у разі його недійсності. Найбільшу практичну значимість серед форм і видів захисту має цивільно-правовий захист авторських і суміжних прав, що реалізується в рамках юрисдикційної форми. Вона забезпечується застосуванням передбачених законом способів захисту. Способи захисту авторських і суміжних прав. Під способами захисту авторських і суміжних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Частина четверта Цивільного кодексу надає потерпілим досить великий вибір способів захисту, які передбачені як загальними положеннями (ст. 1251-1253 ЦК), так і правилами про авторське право і суміжні права (ст. 1301, 1311 ЦК). Як правило, потерпілий може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Найчастіше спосіб захисту порушеного права або прямо визначений спеціальною нормою закону, або випливає з характеру порушеного права і вчиненого порушення. Так, якщо при опублікуванні твору спотворено ім'я його автора, він може вимагати лише внесення відповідних виправлень. Частіше, однак, володарю порушеного права надається можливість вибору серед допустимих способів захисту. Звернемося до їх короткому аналізу. Необхідність у застосуванні такого способу захисту, як визнання авторського або суміжного права, виникає тоді, коли наявність у особи даного права піддається сумніву, авторське або суміжне право оспорюється, заперечується або є реальна загроза таких дій. Невизначеність існування авторського або суміжного права часто призводить до неможливості його використання або, принаймні, ускладнює таке використання. Наприклад, якщо твір опубліковано автором анонімно або під псевдонімом, може виникнути необхідність підтвердження в судовому порядку авторства на цей твір, без чого неможливо ні передати права на використання твору, ані захистити їх у разі порушення. Визнання права авторства як раз і є засобом усунення невизначеності у взаєминах суб'єктів, створення умов для реалізації інших прав та запобігання з боку третіх осіб дій, що перешкоджають їх нормальному здійсненню. Відновлення становища, яке існувало до порушення права, застосовується в тих випадках, коли авторське або суміжне право внаслідок порушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлена шляхом усунення наслідків правопорушення. Наприклад, автор, який виявив, що в ході підготовки його твори до опублікування або в процесі його використання в нього внесені не узгоджені з ним зміни, може вимагати відновлення твору в його первісному вигляді. У тих випадках, коли твір вже оприлюднено, відновити порушені авторські права в повному обсязі вже неможливо. Однак для захисту своїх порушених інтересів і часткового відновлення прав автор може вимагати публікації відомостей про допущене порушення. Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, як і визнання права, може застосовуватися у поєднанні з іншими способами захисту, наприклад стягненням збитків, або мати самостійне значення. Так, у разі бездоговірного використання твору його автор може вимагати як заборони його подальшого використання, так і відшкодування збитків, які ним понесені у зв'язку з таким використанням. Однак інтерес автора може виражатися і в тому, щоб лише припинити (присікти) порушення його прав на майбутнє час або усунути загрозу їх порушення. Типовими прикладами реалізації даного способу захисту є накладення заборони на випуск твору в світ, заборона подальшого розповсюдження твору, заборона на використання перекладу або переробки тощо Відшкодування збитків, у тому числі стягнення з порушника незаконно отриманого доходу або виплата їм компенсації у твердій сумі, являє собою один з найбільш дієвих способів захисту авторських і суміжних прав. У даному випадку майновий інтерес потерпілого задовольняється за рахунок грошової компенсації понесених ним майнових втрат. При цьому така компенсація може бути або прямо ув'язана з розміром заподіяної шкоди (відшкодування збитків), або пов'язана з ним лише непрямим чином (стягнення незаконного доходу), або взагалі щодо незалежна від нього (виплата компенсації). Відповідно до п. 1 ст. 1252 ЦК основною формою компенсації заподіяної потерпілому шкоди є відшкодування збитків. Збитки стягуються у повному обсязі, тобто і у вигляді реального збитку, і у вигляді упущеної вигоди. Прикладом реального збитку є витрати, витрачені потерпілим на усунення спотворень твору або на відновлення матеріального носія, який пошкоджений або знищений порушником авторських прав. Упущеною вигодою виступають ті не отримані потерпілим доходи, які він міг би отримати при нормальному здійсненні свого авторського або суміжного права. Якщо особа, яка порушила право, одержало внаслідок цього доходи, потерпілий має право вимагати відшкодування поряд з іншими збитками упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж такі доходи (абз. 2 п. 2 ст. 15 ЦК) . У даному випадку відповідальність порушника істотно підвищується, так як потерпілий може стягнути з порушника весь незаконний дохід, а не тільки витягнуту їм прибуток. Навпаки, становище потерпілого полегшується, оскільки довести розмір доходу порушника за загальним правилом набагато простіше, ніж обгрунтувати свою упущену вигоду. Зокрема, це може бути зроблено розрахунковим шляхом, виходячи, наприклад, з обсягу тиражу і вартості одного примірника твору або фонограми. Володарі порушених авторських чи суміжних прав можуть надійти ще простіше, зажадавши від порушника виплати компенсації у твердій сумі: у розмірі від 10 тис. рублів до 5 млн рублів, визначається за розсудом суду. При визначенні конкретного розміру компенсації судом мають враховуватися передбачуваний розмір збитків потерпілого, розмір витягнутих порушником доходів, ступінь його вини та інші обставини справи з урахуванням вимог розумності та справедливості; у двократному розмірі вартості примірників твору (фонограми) або в двократному розмірі вартості права використання твору (об'єкта суміжного права), яка визначається виходячи з ціни, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за правомірне використання твору або об'єкта суміжного права (ст. 3001, 1312 ЦК). Компенсація підлягає стягненню при доведеності факту правопорушення. При цьому правовласник, який звернувся за захистом права, звільняється від доказування розміру заподіяних йому збитків. Правовласник має право вимагати від порушника виплати компенсації за кожен випадок неправомірного використання результату інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації або за допущене правопорушення в цілому. Поряд з компенсацією збитків потерпілий має право вимагати від винної порушника компенсації заподіяної моральної шкоди. Правовою підставою для цього служать ст. 151, 1099-1101 ЦК, які при наявності передбачених у них умов, зокрема порушення особистих немайнових прав авторів і власників суміжних прав, застосовуються і в розглянутій сфері. Розглянуті способи захисту прав авторів і власників суміжних прав є лише основними і не вичерпують собою всіх можливих заходів, якими можуть скористатися потерпілі. Крім того, до порушників авторських і суміжних прав можуть бути застосовані деякі додаткові санкції, що носять адміністративно-правовий характер. Так, згідно з п. 4, 5 ст. 1252 ЦК контрафактні примірники творів і фонограм, а також устаткування, інші пристрої та матеріали, головним чином використовуються або призначені для вчинення порушення виняткових прав, за рішенням суду підлягають вилученню з обігу та знищення без якої б то не було компенсації, якщо законом не передбачено їх звернення в дохід Російської Федерації. З метою більш ефективного захисту прав потерпілих закон передбачає можливість застосування забезпечувальних заходів у справах про порушення авторських і суміжних прав. Зокрема, суд може заборонити відповідачу або особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що воно є порушником авторських прав, вчиняти певні дії (виготовлення, відтворення, продаж, здавання в прокат, імпорт або інше використання, а також транспортування, зберігання або володіння) з метою введення в цивільний оборот примірників твору і фонограм, щодо яких передбачається, що вони є контрафактними; суд може накласти арешт на всі екземпляри твору (фонограми), щодо яких передбачається, що вони є контрафактними, а також на матеріали і обладнання, що використовуються або призначені для їх виготовлення або відтворення, і т.д. (Ст. 1302 ЦК). Технічні засоби охорони авторських та суміжних прав. Ними визнаються будь-які технології, технічні пристрої або їх компоненти, контролюючі доступ до твору або об'єкта суміжних прав, запобігають або обмежують здійснення дій, які не дозволені правовласником щодо твору або об'єкта суміжних прав. Щодо творів і об'єктів суміжних прав не допускаються: 1) здійснення без дозволу правовласника дій, спрямованих на те, щоб усунути обмеження використання твору або об'єкта суміжних прав, встановлені шляхом застосування технічних засобів захисту авторських і суміжних прав; 2) виготовлення, розповсюдження, здача в прокат, надання в тимчасове безоплатне користування, імпорт, реклама будь-якої технології, будь-якого технічного пристрою або їх компонентів, використання таких технічних засобів з метою отримання прибутку або надання відповідних послуг, якщо в результаті таких дій стає неможливим використання технічних засобів захисту авторських і суміжних прав або ці технічні засоби не зможуть забезпечити належний захист вказаних прав (п. 2 ст. 1299, 1309 ЦК). У разі вчинення зазначених вище порушень правовласник вправі вимагати за своїм вибором від порушника відшкодування збитків або виплати компенсації відповідно до ст. 1301 ЦК, крім випадків коли законом дозволено використання твору або об'єкта суміжних прав без згоди правовласника. З метою охорони авторських і суміжних прав використання відповідних об'єктів нерідко супроводжується спеціальною інформацією про авторські або суміжні права. Згідно п. 1 ст. 1300, ст. 1310 ЦК інформацією про авторське та суміжні права визнається будь-яка інформація, яка ідентифікує твір, об'єкт суміжного права або правовласника, або інформація про умови використання твору або об'єкта суміжного права, яка міститься на відповідному матеріальному носії, прикладена до нього або з'являється у зв'язку з повідомленням в ефір або по кабелю або доведенням цих об'єктів до загального відома, а також будь-які цифри і коди, в яких міститься така інформація. Щодо творів і об'єктів суміжних прав не допускаються: 1) видалення або зміна без дозволу правовласника інформації про авторське або суміжні права; 2) відтворення, розповсюдження, імпорт з метою розповсюдження, публічне виконання, повідомлення в ефір або по кабелю, доведення до загального відома творів і об'єктів суміжних прав, щодо яких без дозволу правовласника була видалена або змінена інформація про авторське або суміжні права. Вчинення зазначених порушень тягне можливість застосування порушникам таких же санкцій, які встановлені за усунення і обхід технічних засобів охорони авторських та суміжних прав. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 6. Захист авторських і суміжних прав" |
||
|
||