Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваІсторія права → 
« Попередня Наступна »
Л. Н. Левіна, Л. Н. Терехова. Римське право. Шпаргалка, 2010 - перейти до змісту підручника

33 ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ


У римському праві існувало безліч способів захисту права власності, але найбільш поширеними були виндикационном-ний, негаторний, прогібіторний, публіціанов і особистий.
Віндикаційний позов (rei vindicatio) - позов не володіють власника до володіючого невласника про витребування речі.
На позивача покладався обов'язок щодо доказування свого права власності на істребуе-мую річ, а також потрібно було довести аналогичность речі, зазначеної в позові, речі, яка знаходиться у володінні відповідача. У зв'язку з цим позивач, перш ніж подати віндикаційний позов, подавав відповідачу особистий позов про огляд спірної речі. Після того як позивач визнавав свою річ, він подавав віндикаційний позов.
Якщо позивач не міг довести своє право власності на спірну річ, то річ залишалася у відповідача.
У ст. н. е.. власник речі не міг витребувати її з чужого володіння без згоди на те власника речі. Якщо власник відмовлявся повернути річ, він повинен був сплатити певну грошову суму, після виплати якої ставав повноправним власником даної речі. Але вже в період правління Юстиніана прийняте судове рішення по вин-дікаціонному позовом підлягало примусовому виконанню. Віндикаційний позов підлягав пред'явленню незалежно від того, яким було володіння - сумлінним або недобросовісним.
Володіння є добросовісним, якщо особа набуло річ у сумлінному омані, причому відповідає за річ з моменту пред'явлення позову. Споживані плоди власник не повертав власнику, а повертав тільки готівкові плоди. Власник речі в свою чергу повинен був повернути власнику понесені витрати і витрати з змісту речі.
Недобросовісний власник речі відповідав за її загибель до подачі позову і після винесення рішення незалежно від форми вини (якщо не доведе, що загибель речі сталася б і у власника). Недобросовісний власник повинен був відшкодувати всі плоди, отримані при користуванні річчю.
Негаторний позов пред'являвся, коли власник речі, що не втрачаючи володіння, зустрічав деякі обмеження з використання даної річчю (наприклад, при прогоні худоби через земельну ділянку сусіда). Якщо позов задовольнявся, то відповідач повинен був відшкодувати позивачеві завдані збитки.
Прогібіторний позов за своїм змістом схожий з негаторний. Прогібіторний позов пред'являвся, коли треті особи, не порушуючи права власності, своєю поведінкою створювали перешкоди щодо його використання.
Позов публіціанов захищав право бонітарной власності і сумлінного власника.
Особистий позов пред'являвся безпосередньо проти порушника, якщо правопорушення носило особливий характер.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 33 ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ "
  1. § 1. Загальні положення
    захисту підприємництва. Здійснюючи правове регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі підприємницької діяльності, держава має реалізувати три взаємопов'язані між собою функції: по-перше, визначити основні риси та елементи змісту комерційних правовідносин, тобто виконати конструктивне або творче регулювання, по-друге, за допомогою
  2. § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
    захисту прав та інтересів підприємця у відносинах з державними органами. У процесі своєї діяльності підприємці вступають у правові відносини з різними органами державної влади і управління. Цими правовими відносинами опосередковується весь просторово-часовий цикл підприємництва, починаючи від установи комерційної організації і конституювання громадянина в
  3. § 2. Правове становище публічних утворень
    захист прав та інтересів однієї категорії суб'єктів цивільного права в порівнянні з правами інших рівних за статусом суб'єктів цивільного права суперечить основним засадам цивільного законодавства (п. 1 ст. 1 ЦК). Очевидно, що питання про наявність тих чи інших особливостей, які не дозволяють застосувати конкретну норму цивільного законодавства, повинен оцінюватися в кожному конкретному
  4. § 2. Способи захисту цивільних прав
    захисту. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Загальний перелік цих заходів дається в ст. 12 ГК, де говориться, що цивільні права захищаються шляхом їх визнання; відновлення
  5. § 1. Власність і право власності
    захисту права власності - громадський аспект цього відношення. Власність і право власності - це зміст і форма одного і того ж явища. Однак не можна погодитися з тим, що власність без права власності як поняття не існує * (714). Власність, будучи суспільним відношенням, виникла ще в додержавні період і отримала юридичне оформлення у вигляді права
  6. Глава 25. Захист права власності та інших речових прав
    права власності та інших речових
  7. § 1. Система цивільно-правових засобів захисту права власності та інших речових прав
    захисту права власності. Під цивільно-правовим захистом права власності та інших речових прав * (1062) розуміється сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, що застосовуються у зв'язку з досконалими проти цих прав порушеннями і спрямованих на відновлення або захист майнових інтересів їх володарів. До захисту прав власності застосовні всі основні положення про
  8. § 2. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)
    захисту права власності особливе місце займають позови про витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикаційний позови. Хоча в судово-арбітражній практиці вони зустрічаються не настільки часто, як зобов'язальне-правові вимоги, їх попереджувально-виховну роль у забезпеченні недоторканності приватної, державної і муніципальної власності від незаконного заволодіння
  9. § 3. Позов про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов)
    захисту права власності. Він пред'являється лише тоді, коли власник і третя особа не перебувають між собою у зобов'язальних чи інших відносних відносинах з приводу спірної речі і коли вчинене правопорушення не призвело до припинення суб'єктивного права власності. Позивач і відповідач за негаторному позовом. Правом на негаторний позов володіють власник, а також титульний власник
  10. § 4. Позов про визнання права власності
    захистити своє право на річ? Звернення в даному випадку до віндикаційним позовом буде неправильним, тому що володіння ломбарду в даному випадку не можна визнати незаконним, бо заставодавець діяв з відома власника. Не можна вдатися і до допомоги негаторного позову, оскільки власник позбавлений володіння. Залишається лише визнати, що власникові в цій ситуації належить право на самостійний позов
© 2014-2022  yport.inf.ua