| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
19.6. Договір фінансової оренди (лізингу) |
||
|
За договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець зобов'язується придбати у власність вказане орендарем майно у визначеного ним продавця і надати орендареві це майно за плату в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей. У даному випадку орендодавець не несе відповідальності за вибір предмета оренди і продавця (ст. 665 ГК РФ). Даний вид договору оренди регулюється не тільки ЦК РФ, але і Федеральним законом від 29 жовтня 1998 р. N 164-ФЗ "Про фінансову оренду (лізингу)". Договір лізингу є двосторонньо зобов'язуючим, взаємним, консенсуальних, оплатним, строковим. Лізингодавець (орендодавець) - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених чи власних грошових коштів набуває в ході реалізації лізингової угоди у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу. Лізингоодержувач (орендар) - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і користування. Лізингоодержувач володіє і користується предметом лізингу в підприємницьких цілях. Продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає йому в обумовлений термін вироблене (закуповується) їм майно, що є предметом лізингу. Продавець (постачальник) зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу. Продавець може одночасно виступати в якості лізингоодержувача в межах одного лізингового правовідносини (ст. 4 Федерального закону "Про фінансову оренду (лізингу)"). Закон виділяє наступні форми лізингу: внутрішній і міжнародний. При внутрішньому лізингу лізингодавець, лізингоодержувач і продавець є резидентами РФ. Лізинг носить міжнародний характер, якщо одна із сторін договору лізингу є нерезидентом РФ (ст. 7 Федерального закону "Про фінансову оренду (лізингу)"). Форма договору лізингу незалежно від терміну - письмова. У назві договору лізингу визначаються його форма, тип і вид. Предметом договору лізингу є неспоживна рухомі і нерухомі речі, в тому числі підприємства й інші майнові комплекси. Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також майно, яке федеральними законами заборонено для вільного обігу або для якого встановлений особливий порядок звернення, за винятком продукції військового призначення, лізинг якої здійснюється в відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації, Федеральним законом від 19 липня 1998 р. N 114-ФЗ "Про військово-технічне співробітництво Російської Федерації з іноземними державами" в порядку, встановленому Президентом Російської Федерації, та технологічного обладнання іноземного виробництва, лізинг якого здійснюється в порядку , встановленому Президентом Російської Федерації (ст. 3 Федерального закону "Про фінансову оренду (лізингу)"). Учасники лізингової угоди повинні точно описати предмет лізингу, визначити місце і порядок його передачі. Договір лізингу має містити такі істотні положення: про переданих лізингоодержувачу правомочиях власника; перелік, обсяг і вартість додаткових послуг, що надаються лізингодавцем; обставини, які сторони вважають безперечним і очевидним порушенням зобов'язань і які ведуть до припинення дії договору лізингу та майновому розрахунку, а також процедура вилучення (повернення) предмета лізингу (ст. 15 Федерального закону "Про фінансову оренду (лізингу)"). У імперативній формі законодавство визначає такі основні права та обов'язки учасників лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: 1) придбати майно у продавця, зазначеного лізингоодержувачем; 2) повідомити продавця про те, що купується майно призначене для передачі його в лізинг визначеній особі; 3) надати майно в тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу. По відношенню до лізингодавця лізингоодержувач зобов'язаний: 1) використовувати лізингове майно тільки в підприємницьких цілях відповідно до його призначення та вимог договору лізингу; 2) у порядку і строки, встановлені договором, виробляти лізингові платежі. Під лізинговими платежами розуміється загальна сума платежів за договором лізингу за весь термін дії договору лізингу, до якої входить відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням і передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, відшкодування витрат, пов'язаних з наданням інших передбачених договором лізингу послуг, а також дохід лізингодавця. У загальну суму договору лізингу може включатися викупна ціна предмету лізингу, якщо договором лізингу передбачено перехід права власності на предмет лізингу до лізингоотримувача. У разі неперерахування лізингоодержувачем лізингових платежів більше двох разів поспіль після закінчення встановленого договором лізингу терміну платежу їх списання з рахунку лізингоодержувача здійснюється в безспірному порядку шляхом направлення лізингодавцем у банк або іншу кредитну організацію, в яких відкрито рахунок лізингоодержувача , розпорядження на списання з його рахунку грошових коштів у межах сум прострочених лізингових платежів. Безспірне списання грошових коштів може бути оскаржене лізингоодержувачем в суді. Орендар і орендодавець є солідарними кредиторами продавця. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 19.6. Договір фінансової оренди (лізингу) " |
||
|
||