| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Вимоги, що пред'являються до рішень Конституційного Суду |
||
|
Рішення Конституційного Суду оформляються у вигляді окремого документа або протокольно. За деякими винятками, право вибору форми документа належить Конституційному Суду. У законі викладено вимоги, яким має відповідати висновок. Що ж до Послання Конституційного Суду, його запитів, вимог, а також інших рішень з питань процедурного характеру, то вони оформляються в порядку, визначеному Конституційним Судом (ст. 37 закону). Відповідно до статті 11 закону про Конституційний Суд межі вирішення питань, поставлених на розгляд Конституційного Суду, згідно з цим законом визначає Конституційний Суд. Конституційний Суд, перевіряючи конституційність оспорюваного нормативного акта, встановлює відповідність його Конституції, міжнародно-правовим актам, ратифікованим Республікою Білорусь, законам, декретів і указам Президента Республіки Білорусь: 1) за змістом норм; 2) за формою нормативного акта; 3) з точки розмежування компетенції між державними органами; 4) по порядку ухвалення, підписання, опублікування і введення в дію. При розгляді питань Конституційний Суд не зв'язаний доводами і міркуваннями сторін. Конституційний Суд може винести рішення і щодо актів, заснованих на перевіреному акті або відтворюють його окремі положення, якщо вони і не згадувалися в реченні. При перевірці акта Конституційний Суд має на увазі як буквальний його сенс, так і сенс, надавав йому практикою застосування. Конституційний Суд не має права здійснювати контроль і рецензування проектів актів, конституційність яких може бути предметом його розгляду. Є підстави стверджувати, що Конституційний Суд, перевіряючи конституційність нормативного акта, здійснює казуальне тлумачення Конституції. Причому за своєю юридичною силою воно навіть вище, ніж тлумачення Парламенту, так як з ініціативи уповноважених на те суб'єктів конституційний закон про тлумачення Конституції також може бути перевірений на предмет його відповідності Конституції Республіки Білорусь Конституційним Судом. Перш ніж прийняти висновок Конституційний Суд аналізує зазвичай широке коло нормативних актів Республіки Білорусь, міжнародних документів, правозастосовчу практику, так як без цього важко сформувати узгоджену позицію Конституційного Суду. Конституційний Суд, орієнтуючись на практику, при визначенні своєї позиції може критично її оцінити і висловити власний підхід до правозастосування. Певною мірою з'ясуванню змісту конституційної норми можуть сприяти акти тлумачення, прийняті уповноваженими органами. Так, при підготовці до розгляду низки справ у Конституційного Суду виникли питання про правомірність перевірки їм конституційності указів Президента з кадрових питань, була необхідність отримати офіційне роз'яснення Парламентом того, які акти є нормативно-правовими. У цих цілях Конституційний Суд свого часу направив до Верховної Ради звернення з проханням дати відповідні роз'яснення, однак відповідний законопроект був ухвалений лише в першому читанні. Хоча вважаю, що Конституційний Суд міг і сам визначитися з даного питання. Не можна, на наш погляд, погодитися з висловленою в юридичній літературі думкою про те, що тлумачення, яке враховує дійсну волю того органу, який видав акт, або адекватно відбиває практику, має сприйматися як незаперечного свідчення в користь оцінки конституційності акта. Водночас доктринальне тлумачення в силу його умоглядності не може бути доказом на користь визначення виключного розуміння сенсу тлумачиться норми. Конституційний Суд, вирішуючи справи, керується Конституцією Республіки Білорусь, міжнародно-правовими актами, ратифікованими Республікою Білорусь, а також законами та іншими нормативними актами. При цьому слід мати на увазі, що на відміну від більшості інших органів конституційного контролю Конституційний Суд Республіки Білорусь наділений правом перевірки не тільки "верхнього шару" нормативних актів (законів, актів Президента та ін.), але і відомчих нормативних актів, місцевих органів влади , тобто йдеться про багаторівневий шарі нормативних актів. У цьому зв'язку перед Конституційним Судом ініціатором може бути поставлене питання про перевірку відповідності, наприклад, постанови Ради Міністрів, актів Верховного чи Вищого Господарського Суду законів, декретів або указам. Однак у процесі розгляду справи може виникнути питання про конституційність і цих актів (законів, декретів, указів), на предмет перевірки відповідності яким і внесено пропозицію до Конституційного Суду. Саме з цієї причини при розгляді в 1995 році проекту про внесення доповнень і змін до закону про Конституційний Суд автором висловлювалася негативна оцінка в частині закріплення принципу конституційності нормативних актів (частина друга ст. 21 закону). З урахуванням викладеного необхідно зробити поворот в практиці роботи Конституційного Суду. В обгрунтування такої можливості можна навести такі аргументи. За Конституцією Республіки Білорусь Конституційний Суд наділений правом перевірки конституційності всіх нормативних актів, тобто вищим актом є Конституція (ст. 116). Відповідно до частини першої статті 11 закону про Конституційний Суд межі вирішення питань, поставлених на розгляд Конституційного Суду, відповідно до названим законом визначає Конституційний Суд. Тому, якщо перевіряються питання містяться не тільки в оспорюваному акті (окремих його нормах), а й інших актах (інших нормах), то Конституційний Суд має право у вирішенні висловити свою оцінку щодо цього. Саме таким чином Конституційний Суд поступив при розгляді питання про конституційність статті 116 КпШС, висловившись в певній мірі і щодо статті 113 названого Кодексу. При цьому треба мати на увазі, що Конституційний Суд може винести висновок лише з того питання, який вказаний у зверненні. У статті 9 закону про Конституційний Суд вказано, що визнання нормативного акта або окремих його положень не відповідають Конституції або актам, що володіє більш високою юридичною силою, є підставою для скасування в установленому порядку положень інших нормативних актів, заснованих на такому акті або його окремих положеннях або відтворюють його або містять ці положення. Якщо ж аналогічні визнаним неконституційними положення містяться в іншому володіють вищою юридичною силою акті, ніж перевіряється акт, то Конституційний Суд зобов'язаний також запропонувати компетентному органу вжити заходів для приведення його у відповідність з Конституцією. У той же час слід мати на увазі, що Конституційний Суд не зв'язаний доводами і міркуваннями сторін (ст. 11 закону), в тому числі і тими, які були висловлені ініціатором в письмовому реченні на адресу Конституційного Суду . Хоча, звичайно, вони повинні бути вивчені і оцінені. Визначати, які використовувати аргументи, - виняткове право Конституційного Суду. Висновок повинен містити: найменування ув'язнення, дату і місце його прийняття; склад Конституційного Суду, який прийняв рішення; перерахування сторін, учасників засідання; формулювання питання, підстави для її розгляду; норми Конституції і сьогодення закону, що встановлюють право чи обов'язок Конституційного Суду розглядати дане питання; повне найменування акта, конституційність якого перевірялася, із зазначенням джерела його опублікування (отримання); обставини, встановлені при розгляді питання; норми Конституції, міжнародно-правових актів, справжнього закону, якими керувався Суд, приймаючи рішення ; найменування та дату вступив в силу рішення Конституційного Суду, якщо на нього зроблені посилання при підготовці даного рішення; формулювання рішення та його обгрунтування; порядок і термін виконання рішення, особливості його опублікування. У випадку, якщо акт, конституційність якого перевіряється, визнаний конституційним в одних частинах і неконституційним в інших або по одній справі одні акти були визнані конституційними, а інші - неконституційними, про це зазначається у Висновку Конституційного Суду . |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Вимоги, що пред'являються до рішень Конституційного Суду " |
||
|
||