загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

31.4. Адміністративна відповідальність в галузі використання і охорони природних ресурсів

Порушення природоохоронного законодавства та невиконання правил охорони навколишнього природного середовища сьогодні є вкрай небезпечним, тому законодавством України за правопорушення у цій галузі передбачена дисциплінарна, майнова, адміністративна і кримінальна відповідальність

залежно від вини, екологічного ризику, ступеня екологічної небезпеки діянь осіб.
Адміністративна відповідальність за проступки в галузі використання і охорони природних ресурсів передбачена Кодексом України про Адміністративні правопорушення та окремими законодавчими актами («Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину» від 5 грудня 1996 року, «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року, «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 года) і застосовується як до фізичних, так і до юридичних осіб.
Глава 7 КпАП та названі законодавчі акти передбачають більш 100 складів адміністративних правопорушень. Особливості актів, що передбачають відповідальність за екологічні проступки, проявляються в застосуванні найбільш суворих санкцій до правопорушників, в деяких випадках у розмірі, еквівалентному 6600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 24 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України»).
Об'єктивна сторона розглянутих правопорушень виражається в дії (бездіяльності) фізичних та юридичних осіб у галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в галузі землекористування (ст.ст. 52-56 КпАП), використання надр ( ст.ст. 57, 58 КпАП), водокористування (ст.ст. 59-62 КпАП), лісокористування (ст.ст. 63-77 КпАП), правил охорони атмосферного повітря (ст.ст. 78-79 КпАП), правил охорони навколишнього середовища (ст.ст. 791-81, 901-912 КпАП), правил користування промисловими відходами, пестицидами, токсичними речовинами (ст.ст. 82-83, 913 КпАП), правил користування рослинним і тваринним світом ст. 85-912 КпАП), правил діяльності у виключній (морській) економічній зоні України (ст.ст. 22-26 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України»).
Основними актами, що регулюють питання раціонального використання та охорони земель, є: Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року; Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року; Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення »від 24 лютого 1994 роки; інші законодавчі та нормативні акти.
До правопорушень у сфері землекористування відносяться: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52), порушення правил використання земель (ст. 53), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 531), приховування або перекручення даних земельного кадастру (ст. 532), несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан,

придатний для використання за призначенням (ст. 54), та інші правопорушення.
Метою перерахованих правових норм є забезпечення охорони землі як елемента навколишнього природного середовища; дотримання земельного законодавства; порядок тимчасового користування землею; недопущення нанесення екологічної шкоди землям.
Стаття 53 КпАП передбачає відповідальність за порушення правил використання земель. Зміст згаданої статті має на меті забезпечення охорони землі як найважливішого чинника життєзабезпечення населення і засобів виробництва, необхідних для функціонування всіх галузей народного господарства, а також як елемента навколишнього середовища, що перебуває в складній взаємозв'язку з іншими його утворюють - водними ресурсами, лісами, тваринним і рослинним світом.
Стаття містить кілька складів адміністративних правопорушень: 1) використання землі не за цільовим призначенням, 2) невиконання природоохоронного режиму використання земель, 3) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, 4) неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.
Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері раціонального використання та охорони земель.
З об'єктивної сторони вказані правопорушення характеризуються умисною виною.
Суб'єктами можуть бути громадяни та посадові особи. Справи про ці адміністративні правопорушення розглядаються посадовими особами органів земельних ресурсів (ст. 2381) та Мінекоресурсів (ст. 2421).
Правила охорони водних ресурсів регламентуються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 19 лютого 1991 року, Водним кодексом України від 6 червня 1995 року і підзаконними актами.
Порушення таких правил (ст. 59 КпАП) можливе тільки у випадках дії (бездіяльності) водокористувачів. Мета даної статті - забезпечення адміністративно-правовими засобами охорони вод, їх природних якостей, дотримання порядку водокористування та недопущення негативного впливу на інші елементи навколишнього середовища. Стаття містить кілька складів адміністративних правопорушень.
Об'єктом даних правопорушень є суспільні відносини в сфері охорони та використання водних ресурсів, виробничої та іншої діяльності, пов'язаних з їх впливом на води.

Правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 59 можуть вчинятися як умисно, так і з необережності, а передбачені ч. 2 ст. 59 характеризуються умисною виною.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 59, можуть бути як посадові особи, так і окремі громадяни, а суб'єктами ч. 2 - тільки посадові особи.
Справи про ці правопорушення розглядаються органами Мінекоресурсів та органами охорони водних ресурсів.
Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України передбачає адміністративну відповідальність фізичних і юридичних осіб.
Ст. 26 «Забруднення морського середовища» передбачає адміністративну відповідальність юридичних осіб за незаконне забруднення будь-яким способом морського середовища виключної (морської) економічної зони України речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, іншими відходами, матеріалами і предметами, які можуть заподіяти шкоду або створити перешкоди для правомірної діяльності на морі, а також інші порушення правил запобігання забруднення морського середовища.
Мета вищевказаної статті - забезпечення охорони морського водного середовища виключної (морської) економічної зони України від забруднення.
Такі дії юридичних осіб залежно від того, чи вчинені вони вперше або повторно протягом року тягнуть за собою накладення штрафу від 660 до 6600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією морського, повітряного судна або споруди, використання яких заподіяло шкоду, або без конфіскації.
Матеріали про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 22-26 Закону, розглядаються органами Мінекоресурсів, прикордонних військ України, районними (міськими) судами залежно від виду правопорушення.
Застосування адміністративних стягнень до осіб, які вчинили правопорушення в галузі використання і охорони природних ресурсів, є ефективним засобом попередження вчинення нових правопорушень як самим особою, яка вчинила правопорушення, так і іншими особами. Обгрунтоване застосування адміністративних стягнень сприяє зміцненню законності, вихованню громадян у дусі дотримання законів України.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 31.4. Адміністративна відповідальність в галузі використання і охорони природних ресурсів "
  1. § 2. Місцева адміністрація
    Термін "місцева адміністрація" рівнозначний терміну "виконавчо-розпорядчий орган муніципального освіти". Виконавчо-розпорядчий орган є постійно діючим органом місцевого самоврядування. Законодавство не містить норм про можливість і порядок припинення повноважень місцевої адміністрації. Інститут припинення повноважень передбачений лише для посадових осіб
  2. § 1. Поняття комерційного права
    Підприємницька діяльність і відносини, регульовані комерційним правом. Відродження комерційного права в Росії нерозривно пов'язане з її переходом до ринкової економіки. На рубежі 80-90-х років відбулися глибокі зміни у правовому регулюванні економічної діяльності. Було легалізовано підприємництво. Відносини, що є предметом цивільно-правового регулювання,
  3. § 2. Регулювання компетенції органів місцевого самоврядування
    У російській правовій науці загальнотеоретичні аспекти проблеми компетенції досить детально розглянуті. І хоча в наукових роботах, присвячених цим питанням, мова йде, як правило, про компетенції державного органу, видається, що містяться в них положення і висновки про поняття, структуру компетенції цілком застосовні і до органів місцевого самоврядування, оскільки, незважаючи на те що
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  5. Передмова
    Цей підручник включає теми, проблеми і питання навчальної юридичної дисципліни, передбаченої державним освітнім стандартом вищої професійної освіти і відповідною програмою курсу, схваленими в Міністерстві загальної та професійної освіти РФ. Правовою базою викладу служать Конституція РФ 1993 р., Закон РФ про охорону навколишнього природного середовища 1991 р.,
  6. § 2. Предмет екологічного права
    (регульовані суспільні відносини; три складові частини екологічного права) Оригінальність і самостійність галузі права у загальній системі ув'язується звичайно з наявністю свого предмета правового регулювання: якщо є специфічний предмет правового регулювання, т. е . якщо є специфічні суспільні відносини, на впорядкування яких спрямовані норми права, значить, є і
  7. § 3. Метод екологічного права
    (екологізація; адміністративно-правової та цивільно-правової способи; історико - правовий та прогностичний методи) Кожній галузі права повинні бути притаманні свій предмет, метод або комбінація методів: предмет і метод володіють певним єдністю, оскільки відрив способів впливу від змісту регульованих суспільних відносин негативно позначається на самостійності та
  8. § 3. Правове забезпечення екологічних відносин
    (правова реформа в Росії і вдосконалення екологічного законодавства; дотримання вимог законодавства та роль правової служби; судова реформа) Одним з основних принципів охорони навколишнього середовища є її належне правове забезпечення. Воно й обумовлює виникнення екологічного права, необхідність його розробки і вивчення. Правова реформа в Росії та
  9. § 1. Звернення громадян
    (обігу в природоохоронні органи; звернення до правоохоронних органів; підвищення еколого-правової культури) Російська Конституція 1993 р. проголосила екологічні права громадян - на сприятливе навколишнє середовище, на достовірну інформацію про її стан, на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю або майну екологічним правопорушенням (ст. 42). Названим прав відповідає
  10. § 4. Прийняття екологічних рішень і контроль за їх виконанням
    (заява про вплив на навколишнє середовище; оскарження висновків експертизи; контроль громадськості за ходом реалізації проекту; громадський контроль за державними екологічними фондами) В даний час розробка, обговорення та прийняття екологічно значимих рішень визнається однією з найважливіших і ключових стадій в загальному механізмі забезпечення та оздоровлення навколишнього середовища,
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка