Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 3. Види конституцій |
||
Незважаючи на відмінність у змісті конституцій вони можуть бути з урахуванням покладених в їх основу різних ознак класифіковані. Класифікація конституцій дозволяє виявити притаманні їм риси та особливості правового регулювання. По терміну дії конституції можна класифікувати на тимчасові і постійні. Тимчасові мають обмежений термін дії: в основному законі прямо вказується період дії конституції. Зазвичай конституції приймаються на невизначений термін, тобто вони є постійними. Безумовно це не гарантує їх стабільності, стійкості, не виключає появи у певного кола осіб, політичних сил бажання ініціювати зміни конституції, аж до прийняття нової. У деяких конституціях безпосередньо вказується, що вона є непорушною (Мексика), що не виключає внесення необхідних до неї поправок. Найстаріша в світі конституція - конституція США, прийнята в 1787 році, доповнена 27 поправками. Конституції залежно від форми або структури, в якій вони виражені, підрозділяють на писані й неписані. До писаним відносять конституції, прийняті у вигляді єдиного документа, до неписаним - сукупність законодавчих актів. Однак ця класифікація не зовсім точна, в останньому випадку слід вести мову про кодифікованих конституційних актах, які також викладені в письмовій формі. Є конституції за своєю структурою складаються не з одного, а декількох конституційних законів (Швеція, Канада та ін.) У Великобританії та Нової Зеландії конституції не мають чіткої структури. На практиці до них відносять, виходячи з важливості існування і розвитку правової системи, групу актів, що становлять некодифицированного конституцію. За способом прийняття конституції поділяються наступним чином. 1. Прийняті шляхом народного голосування (референдумом). В останні роки таким способом були прийняті Конституції у Франції, Естонії, Румунії, Росії, Казахстані та ін 2. Прийняті законодавчим органом. Це другий найбільш поширений спосіб прийняття Конституції. У цьому випадку може діяти інша, більш жорстка процедура, ніж при прийнятті звичайних законів, потрібно більш високе (кваліфіковане) більшість. 3. Прийняття конституції спеціально створюваним для цих цілей органом. До таких установчим органам можна віднести Конституційну асамблею, установчі збори та ін 4. Найбільш рідко зустрічається в даний час є введення конституції допомогою октроірованіе - одностороннього акту "дарування" конституції суверена (монарха) народу. У Франції одна з конституцій була "дарована" імператором Наполеоном I. У 1990 р. король Непалу дарували конституцію народові. По порядку зміни конституції поділяють на гнучкі і жорсткі, а також змішаного типу (що поєднують в собі різні елементи). Конституцію характеризують гнучкою у зв'язку з тим, що вона може змінюватися (доповнюватися) в тому ж порядку, що і звичайні закони, яких спеціальних процедур не передбачено. Типовими прикладами гнучких конституцій є Конституції Великобританії та Нової Зеландії. Жорсткими конституціями є ті, які змінюються (доповнюються) в особливому, більш складному порядку, ніж це відбувається при звичайній законодавчій процедурі. Зараз нерідко парламент чи іншої установчий орган обмежується в межах змін (доповнень) конституції, тобто може встановлюватися можливий предмет перегляду або, інакше кажучи, зміст перегляду. Найбільш важливі з точки зору суб'єкта, що прийняв конституцію, положення оголошуються не підлягають зміні. До них часто відносять основи конституційного ладу, права і свободи людини. В Італії, наприклад, не може бути змінена республіканська форма правління. Відповідно до Російської Конституцією Федеральне Збори не може переглядати глави, присвячені основам конституційного ладу, правовому статусу особистості, порядку зміни Конституції. У Конституції Республіки Білорусь передбачено, що основи конституційного ладу, права і свободи громадян, порядок зміни Конституції і розділ IV "Президент, Парламент, Уряд, суд" можуть бути змінені лише шляхом референдуму, тобто по суті йдеться про обов'язкове референдумі, який на відміну від факультативного референдуму повинен обов'язково проводитися з цих питань. Подібного роду обмеження сприяють стійкості, стабільності Конституції. Нерідко вводяться обмеження на зміни конституції за часом і обставинами. У конституціях окремих країн (Бразилії 1988 р.) закріплювалося, що вона не підлягає зміні протягом п'яти років, що, на думку прихильників такого підходу, має сприяти створення та забезпечення ефективного функціонування органів державної влади. У Білорусі не допускається зміна і доповнення Конституції в останні шість місяців повноважень Палати представників. Більш поширеними є обмеження за обставинами. У Республіці Білорусь не допускається зміна і доповнення Конституції в період надзвичайного стану. Аналогічні правила діють в Румунії, Іспанії, Естонії. Стабільності конституції сприяє більш складна процедура внесення до неї змін (доповнень). По-перше, встановлюється більш вузьке коло суб'єктів, в порівнянні з правом законодавчої ініціативи, на внесення конституційних законопроектів до парламенту щодо тих статей, які він має право контролювати. Так, відповідно до статті 138 Конституції Республіки Білорусь питання про зміну і доповнення конституції розглядається палатами Парламенту за ініціативою Президента або не менше 150 тисяч громадян Республіки Білорусь, що володіють виборчим правом (ст. 99 Конституції Білорусі). Більш вузьке коло суб'єктів, що володіють правом на внесення пропозицій про зміну і доповнення конституції, передбачений також в Конституції Португалії, Росії. Згідно з Конституцією Республіки Білорусь закон про зміну і доповнення Конституції може бути прийнятий після двох обговорень і схвалень Парламентом з проміжком не менше трьох місяців. Дане правило можна вважати дотриманим, якщо проект як при першому читанні, так і при другому обговоренні буде ідентичним. В інших державах встановлюються ще жорсткіші умови для прийняття закону про зміну (доповнення) Конституції. Наприклад, у Швеції передбачена необхідність прийняття такого конституційного закону двома складами Парламенту, тобто після його прийняття одним складом Парламенту оголошуються нові вибори в Парламент, новий склад якого повинен також прийняти такий закон. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Види конституцій " |
||
|