Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Банкрутство індивідуального підприємця |
||
Громадянин-підприємець, не здатний задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути за рішенням суду визнаний неплатоспроможним (банкрутом). Підстави і порядок визнання судом громадянина-підприємця банкрутом або оголошення ним про своє банкрутство встановлені пп. 1, 5 ст. 25 ГК і ФЗ від 26 жовтня 2002 р. N 127-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)" * (195) (далі - Закон про банкрутство). Справи про банкрутство індивідуальних підприємців підвідомчі арбітражному суду. Підставою для визнання громадянина-підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів. Заява про визнання громадянина-підприємця банкрутом може подати він сам, його кредитор, вимога якого пов'язане з підприємницькою діяльністю даного громадянина, а також уповноважений орган. При застосуванні процедур банкрутства громадянина-підприємця його кредитори, вимоги яких не пов'язані із зобов'язаннями при здійсненні підприємницької діяльності, а також кредитори, вимоги яких нерозривно пов'язані з особистістю кредиторів, має право також висунути свої вимоги (ст. 215 Закону про банкрутство, п. 2 ст . 25 ЦК). Вимоги кредиторів громадянина-підприємця у разі визнання його банкрутом задовольняються за рахунок належного йому майна в порядку та черговості, які передбачені Законом про банкрутство (п. 3 ст. 25 ЦК). 1. Насамперед, у позачерговому порядку (тобто до задоволення вимог кредиторів) покриваються витрати, пов'язані з розглядом справи про банкрутство та виконанням рішення суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва. 2. Після цього задовольняються вимоги кредиторів у такій послідовності: в першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів, а також вимоги про стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці осіб, які працюють за трудовим договором, і з виплати винагород авторам результатів інтелектуальної діяльності; в третю чергу виробляються розрахунки з іншими кредиторами (докладніше про порядок розрахунків з кредиторами різних черг див. ст. 135-137 Закону про банкрутство). При задоволенні вимог кредиторів закон виходить з двох принципів - послідовності (вимоги кредиторів кожної черги задовольняються лише після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги) і пропорційності (при недостатності коштів вони розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог) (див. ст. 211 з урахуванням правил ст. 202 Закону про банкрутство) * (196). Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від виконання решти зобов'язань, пов'язаних з його підприємницькою діяльністю, та інших вимог, пред'явлених до виконання і врахованих при визнанні його банкрутом. Однак зберігають силу ті вимоги громадян, перед якими банкрут несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, а також інші вимоги особистого характеру (п. 4 ст. 25 ЦК). З моменту прийняття судом рішення про визнання громадянина-підприємця банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва втрачає силу його реєстрація як підприємця, анулюються видані йому ліцензії, він не може бути зареєстрований як підприємець знову протягом одного року з моменту визнання його банкрутом (пп. 1, 2 ст. 216 Закону про банкрутство, п. 1 ст. 25 ЦК). Правове регулювання банкрутства селянського (фермерського) господарства має специфіку (ст. 217-223 Закону про банкрутство). Так, присвячені цьому питанню правила передбачають особливості в проведенні як антикризових заходів - фінансового оздоровлення та зовнішнього управління селянського (фермерського) господарства, спрямованих на запобігання його банкрутства, так і самого конкурсного виробництва. Конкурсну масу господарства утворює тільки те майно, яке знаходиться у спільній власності членів господарства, відповідно, сюди не може входити приватне майно глави і членів господарства, а також майно, придбане на доходи, які не є спільними коштами господарства. Конкурсна маса господарства підлягає реалізації з торгів, при цьому переважне право придбання майна господарства мають особи, які займаються виробництвом сільгосппродукції та володіють земельними ділянками, безпосередньо прилеглими до земельної ділянки господарства-банкрута. Реалізація самої земельної ділянки господарства-банкрута можлива тільки з дотриманням земельного законодавства. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Банкрутство індивідуального підприємця " |
||
|