|
Договір купівлі-продажу (emptio-venditio) - консенсусний контракт, за яким одна сторона (продавець) була зобов'язана надати іншій стороні (покупцеві) річ (товар) у власність, а покупець був зобов'язаний сплатити продавцеві встановлену в договорі грошову суму.
Істотні умови договору купівлі-продажу:
1) предмет договору - конкретний товар, яким могли бути не вилучені з обігу речі, як вже існуючі в натурі, так і ті, які з'являться або надійдуть у власність продавця в майбутньому. Речі повинні були бути індивідуалізовані, так як речі, визначені родовими ознаками, відчужувалися у формі стіпуляціі, а не купівлі-продажу;
2) ціна - умова договору, яке володіло такими ознаками, як:
а) грошовий вираз (in pecunia nume-rata), інакше договір визнавався не договором купівлі-продажу, а договором міни;
б) визначеність (certum), коли обидві сторони договору правильно оцінювали розмір ціни і були згодні з нею;
в) реальність (verum), тобто ціна повинна була відповідати звичайної вартості аналогічного товару, що обертається на ринку.
Обов'язки сторін за договором купівлі-продажу:
1) продавця:
а) передати покупцеві товар і гарантувати, що він вільний від прав будь-яких третіх осіб;
б) передавати товар належної якості або попереджати покупця про наявні недоліки речі, в тому числі і про приховані недоліки, які покупець міг би не виявити при простому огляді; в) передати продану річ з приладдям і плодами, отриманими після укладення договору;
2) покупця:
а) прийняти поставлений товар;
б) своєчасно сплатити поставлений товар;
в) нести ризик випадкової загибелі проданої речі;
г) внести в рахунок оплати придбаної речі певну грошову суму, в разі забезпечення виконання договору завдатком.
Відповідальність сторін:
1) продавця:
а) за евікція речі, тобто позбавлення покупця права власності на придбану ним річ, внаслідок витребування її дійсним власником або держателем. При цьому продавець не відповідав за ЕВІКЕМ-цію, якщо покупець знав про права третьої особи в момент укладання договору.
При виселення продавець захищав покупця, а якщо це не вдавалося, відшкодовував понесені покупцем збитки;
б) за неналежну якість поставленого товару. За цивільному праву продавець ніс відповідальність у разі обіцянки покупцеві, що річ не має недоліків, а в класичну і посткласичного епоху ще й у тому випадку, коли він не знав і не міг знати про недоліки;
2) покупець був відповідальним за неоплату придбаного ним товару в межах вартості проданої речі і відсотків за прострочення.
|
- § 1. Поняття комерційного права
договором. У цьому випадку настає майнова відповідальність підприємця або його контрагента, що виражається в несприятливих майнових наслідки для відповідної особи і обумовлено правопорушенням з його боку. Так, підприємець несе відповідальність у тому випадку, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної
- § 2. Правовий режим речей
договорів купівлі-продажу, угод приватизації, може бути предметом аукціону або конкурсу. У всіх цих випадках воно розглядається як єдиний комплекс і угода відбувається відносно всього підприємства як єдиного цілого на момент виникнення відповідних прав і обов'язків, наприклад, на зазначену в самому договорі дату або на день складання останнього балансу, на день державної
- § 3. Правовий режим грошей
договорів купівлі-продажу, то гроші виступають у цій ролі не як правило, а навпаки, скоріше - виняток. Так, вони можуть бути предметом договору купівлі-продажу, якщо купуються грошові знаки у вигляді банкнот або монет в якості колекційного матеріалу. Іноземна валюта також може бути предметом договорів купівлі-продажу, причому купувати її за договорами купівлі-продажу можуть як
- § 4. Правовий режим цінних паперів
договорів, а також від інших документів, які є цінними паперами. Зокрема, по відношенню до письмових договорами не застосовується поняття обов'язкових реквізитів, а лише поняття істотних для договорів даного виду умов. На відміну від цінного паперу договір може бути складений довільно. Крім того, щоб здійснити права за договором, його не обов'язково фактично пред'являти
- § 5. Об'єкти інтелектуальної власності підприємця
договорів, як і речові об'єкти. Однак маркувати послугу, яка являє собою, згідно ЦК, певну діяльність, неможливо. Тому говорять про знаки обслуговування, які, як правило, використовуються в різного роду рекламних матеріалах, прикрашають обладнання та інвентар, що використовуються для надання послуг. Економічне значення використання знаків обслуговування і комерційна
- § 3. Виконання зобов'язань
договором. Наприклад, при невиконанні зобов'язання, тобто при повній відсутності здійснення боржником будь-яких дій на дату виконання, боржник, відшкодував кредитору збитки, має право не виконувати зобов'язання в натурі. Охарактеризоване Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 212 правило (п. 2 ст. 396 ЦК)
- § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
договорів, застосовуваних у майновому обороті, зокрема у сфері підприємницької діяльності За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). Сторонами договору купівлі-продажу можуть бути будь-які фізичні та
- § 2. Оренда
договором оренди (майнового найму) орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачу) майно за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування. Орендодавцем у договорі оренди є власник майна, тобто будь-яка фізична або юридична особа, яка має титул власника. Орендодавцями можуть бути також особи, уповноважені законом
- § 2. Розрахунки і кредитування
договорів у сфері розрахунків і кредитування. Розрахункові операції являють собою акти виконання зобов'язань. Умова про платіж входить у зміст будь-якого возмездного договору про продаж товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Але платежі в безготівковій формі, а в ряді випадків і платежі готівкою, обумовлюють необхідність укладення спеціальних договорів, які опосередковують ці фінансові
- § 6. Комісія
договору комісії. Договором комісії присвячена гл. 51 ГК. Легальне визначення цього договору дано в ст. 990 ЦК: «За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента». Таким чином, договір комісії опосередковує відносини, що виникають при непрямому
|