| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Комісія |
||
|
«За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента». Таким чином, договір комісії опосередковує відносини, що виникають при непрямому представництві. На відміну від договору доручення, де довіритель діє за дорученням, за рахунок і від імені повіреного, в договорі комісії комісіонер, хоча і діє за дорученням комітента і за його рахунок, але в обороті комісіонер виступає від власного імені. Таким чином, зобов'язання, що виникає з цього договору, носить складний характер: різняться внутрішні відносини, що встановлюються між комісіонером і комітентом, з одного боку, і зовнішні, ті, в які вступає комісіонер з третіми особами, виконуючи доручення комітента. Права і обов'язки за угодами, що укладаються комісійний- Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 393 ром з третіми особами, купуються комісіонером, який надалі передає все одержане за договором комісії комітенту. При цьому речі, які надійшли до комісіонера від комітента або придбані комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього. Комісія широко використовується в сфері товарного обороту як усередині країни, так і при укладенні зовнішньоторговельних угод. При цьому предметом договору комісії є тільки угоди. Таким чином, коло юридичних послуг, які надає комісіонер комітенту вже, ніж у договорі доручення, бо за договором доручення повірений здійснює не тільки угоди, але і будь-які юридичні дії. Найбільш часто здійснюються договори купівлі-продажу. Вони дозволяють учасникам економічного обороту здійснювати збут продукції і товарів, закупівлю сировини, напівфабрикатів. Однак закон не обмежує коло угод, які можуть бути визначені в якості предмета договору комісії. Це можуть бути будь-які угоди, за винятком тих, які комітент може зробити тільки особисто (що характерно і для договору доручення). Особливості окремих видів договору комісії в силу п. 3 ст. 990 ЦК можуть бути передбачені законом та іншими правовими актами. Оскільки п. 6 ст. 3 ЦК до іншим правовим актам віднесені тільки укази Президента РФ і постанови Уряду РФ, то очевидно, що усталена практика прийняття відомчих актів з цих питань після прийняття ЦК РФ не повинно мати місця. Прикладом інших нормативних актів, що регулюють особливості окремих видів комісії, є Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені постановою Уряду РФ від 20 вересня 1994 р. № 1090 [1], а також Указ Президента РФ № 889 від 31 серпня 1995 р. «Про порядок передачі в 1995 р. в заставу акцій, що перебувають у федеральній власності »[2], в Додаток № 3 якого встановлюються обов'язкові умови договору комісії з продажу закладених в забезпечення кредиту акцій, що належать Російській Федерації. Договір комісії, будучи непрямим представництвом, зберігає деякі риси фідуціарних угод. Зазвичай довірчий характер відносин повинен існувати протягом усієї дії договору, тому головною особливістю фідуціарних угод є те, що при втраті довіри будь-яка зі сторін може припинити договір, не посилаючись при цьому ні на які обставини. Однак, так як комісія в основному використовується в комерційному обороті, довірчий характер відносин проявляється в набагато меншому ступені, ніж при дорученні, зокрема, по об- Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 394 щему правилом, комісіонер не має права відмовитися від виконання договору, укладеного на певний термін. Договір комісії вважається укладеним з моменту досягнення угоди, тому він є консенсусним. Договір комісії, за вказівкою закону, є оплатним. Він є також взаємним, тобто права і обов'язки виникають у обох сторін. Сторони договору. Сторонами договору є комісіонер і комітент. Комісіонером може виступати як юридична особа, так і громадянин. Якщо для комісіонера надання послуг за договорами комісії є промислом, тобто комісіонер є підприємцем, йому для здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням доручення комітента, необхідно в цілому ряді випадків отримати ліцензію. Ліцензована діяльність пов'язана з виконанням доручення комітента, вона становить зміст зовнішніх відносин: торговельна діяльність, діяльність, здійснювана на ринку цінних паперів, на валютних ринках. На відміну від договору доручення, де, за загальним правилом, повірений зобов'язаний виконати доручення особисто, комісіонер, якщо інше не передбачено договором, має право з метою виконання цього договору укласти договір субкомісії з іншою особою. При цьому комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента. Комісіонер залишається відповідальним перед комітентом, в тому числі і за дії субкомісіонера, як за власні. Тому до припинення договору комісії комітент не має права без згоди комісіонера вступати у безпосередні відносини з субкомісіонером, якщо інше не передбачено договором комісії. Комітентом може виступати як громадянин, так і юридична особа. При цьому для юридичних осіб єдиним критерієм, що обмежує можливість укладення ними договору комісії, є наявність спеціальної правоздатності. Оскільки всі виконання за договором комісії комісіонер зобов'язаний передати комітенту, то угода, укладена комісіонером, хоча вона і полягає від його імені, не повинна виходити за межі спеціальної правоздатності юридичної особи-комітента. Форма договору. У гол. 51 ЦК не міститься спеціальних правил, що відносяться до форми договору. Таким чином, якщо інше не встановлено конкретними законами або іншими правовими актами, то форма договору комісії встановлюється відповідно до загальних норм про форму угод. Термін. Договір комісії може бути укладений на певний строк або без зазначення строку. При цьому значення терміну в договорах комісії має суттєві відмінності порівняно з дру- Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 395 шими договорами. Термін в комісії важливий для визначення моменту, не пізніше якого повинна бути укладена доручена комісіонеру угода. Однак дуже часто сторони, в тих випадках, коли укласти угоду на встановлених у дорученні умовах не вдається, продляют дію договору, змінюючи його предмет, наприклад, знижуючи розмір продажної ціни, що підвищує можливість укладення дорученої комісіонеру угоди. Але якщо комісіонеру не вдалося укласти угоду протягом дії договору, то він не вважається таким, що прострочив, бо від нього не можна вимагати більшого, ніж вживання заходів, необхідних для реалізації доручення [3]. Зміст договору комісії. Прийняте на себе доручення комісіонер зобов'язаний виконати відповідно до вказівок комітента. На відміну від договору доручення, в якому вказівки довірителя мають бути правомірними, здійсненними і конкретними, для договору комісії законодавець не виключає можливості вважати укладеним договір і в тому випадку, коли відсутні такі вказівки. Тоді комісіонер зобов'язаний виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться. У всіх випадках комісіонер зобов'язаний виконати доручення на найбільш вигідних для комітента умовах. Проте у ряді випадків комісіонеру в інтересах комітента доводиться оперативно приймати рішення. Це необхідно, наприклад, при реалізації швидкопсувної продукції, коли зволікання може призвести до виникнення збитків. Для цього комісіонеру надається право відступити від вказівок комітента. Це можливо у двох випадках: по-перше, якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповідь на свій запит. У цьому випадку комісіонер зобов'язаний повідомити комітента про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим. По-друге, комісіонеру, що діє в якості підприємця, може бути надано комітентом право відступати від його вказівок без попереднього запиту. У цьому разі комісіонер зобов'язаний у розумний строк повідомити комітента про допущені відступи, якщо інше не передбачено договором комісії. Нехтування від вказівок комітента можуть призвести як до отримання додаткової вигоди, так і до несприятливих майновим наслідків. У тих випадках, коли комісіонер здійснив операцію на умовах більш вигідних, ніж ті, які були зазначені комітентом, додаткова вигода ділиться між комітентом і комісіонером порівну, якщо інше не передбачено угодою сторін. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 396 Оскільки найбільш часто предметом договору комісії є договори купівлі-продажу, то ряд норм статей гл. 51 присвячені регулюванню відносин по виконанню доручення комісіонером пов'язаного із вчиненням цього договору. Так, якщо комісіонер продав майно за ціною, нижче узгодженої з комітентом, то він зобов'язаний відшкодувати останньому різницю, якщо не доведе, що у нього не бьио можливості продати майно за погодженою ціною і продаж за нижчою ціною попередив ще більші збитки. У разі, коли комісіонер був зобов'язаний попередньо запитати комітента, комісіонер має також довести, що він не мав можливості отримати попередньо згоду комітента на відступ від його вказівок. Оскільки комісіонер може не тільки продавати майно комітента, але купувати для нього майно, то ст. 995 ЦК встановлює і правові наслідки придбання речі за ціною, вище погодженої з комітентом. У цьому випадку комітенту надається право відмовитися від прийняття такої покупки. Однак для цього комітент повинен заявити про свою відмову в розумний строк після отримання від комісіонера сповіщення про укладену для нього угоді. В іншому випадку покупка визнається прийнятою комітентом. Комітент не має права відмовитися від укладеної для нього угоди також у разі, якщо комісіонер повідомив, що приймає різницю в ціні на свій рахунок. Так як предметом договору комісії є вчинення угод за дорученням комітента, то це означає, що комісіонер відповідає за дійсність досконалої операції, але не за її исполнимость. Дане правило знає два винятки. Перше з них полягає у прийнятті на себе комісіонером поруки за виконання угоди (делькредере). Делькредере становить самостійний предмет і може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених договором. За своєю юридичною природою делькредере є поручительством, тобто способом забезпечення виконання зобов'язання, підставою виникнення якого з'явилася угода, укладена комісіонером для комітента. Другий виняток є новацією для нашого цивільного законодавства. Правило, передбачене п. 1 ст. 993 ГК, встановлює відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою угоди, укладеної з ним за рахунок комітента, також у разі, коли комісіонер не виявив необхідної обачності у виборі цієї особи. При невиконанні третьою особою угоди комісіонер зобов'язаний вжити цілий ряд заходів, необхідних для захисту інтересів комітента. Він повинен негайно повідомити про це комітента, зібрати необхідні докази, а також на вимогу комітента передати йому права за такою угодою. Передача прав проводиться з дотриманням правил про уступку вимоги. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 397 При цьому поступка прав комітенту за угодою допускається незалежно від угоди комісіонера з третьою особою, що забороняє або обмежує таку поступку. Але покладання на комісіонера обов'язки законом призвести цессию не звільняє його від відповідальності перед третьою особою у зв'язку з поступкою права в порушення угоди про її заборону або про обмеження. Комісіонер несе відповідальність перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження знаходиться у нього майна комітента (ст. 998 ЦК). Але оскільки майно на праві власності належить комітенту і, отже, ризик випадкової загибелі також лежить на останньому, комісіонер відповідає лише за власні упущення. Для охорони прав комітента на комісіонера покладається обов'язок зібрати необхідні докази і про все без зволікання повідомити комітента у випадках виявлення пошкодження або недостачі, які можуть бути помічені при зовнішньому огляді при прийманні майна, як надісланого комітентом, так і надійшов для комітента. Такі ж заходи з охорони прав комітента комісіонер зобов'язаний прийняти при заподіянні будь-ким шкоди майну комітента. Комісіонер, який не застрахував знаходиться у нього майно комітента, відповідає за це лише у випадках, коли комітент наказав йому застрахувати майно за рахунок комітента або страхування цього майна комісіонером передбачено договором комісії або звичаями ділового обороту. По виконанні доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту, повинен повідомити про них комісіонера протягом тридцяти днів з дня отримання звіту, якщо угодою сторін не встановлений інший термін. В іншому випадку звіт за відсутності іншої угоди вважається прийнятим. По закінченні виконання комісіонером доручення комітент зобов'язаний: прийняти від комісіонера все виконане за договором комісії; оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і сповістити останнього без зволікання про виявлені в цьому майні недоліки; звільнити комісіонера від зобов'язань, прийнятих ним на себе перед третьою особою за виконанню комісійного доручення. Комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру винагороду, а в разі, коли комісіонер прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою (делькредере), також додаткову винагороду в розмірі та в порядку, встановлених у договорі комісії. Бели договором розмір винагороди або порядок його сплати не передбачені і розмір винагороди не може бути визначений виходячи з умов договору, винагорода сплачується після виконання договору комісії. Розмір винагороди Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 398 визначається відповідно до ст. 424 ГК, тобто за ціною, зазвичай сплачується за відповідних обставин за подібні послуги. При цьому витрати за зберігання звичайно включаються в розмір винагороди комісіонера. Інші витрати комісіонера по виконанню доручення підлягають відшкодуванню понад винагороди. З метою забезпечення права комісіонера на отримання винагороди та відшкодування витрат ст. 996 ЦК передбачено можливість для комісіонера утримувати речі, які підлягають передачі комітенту або особі, зазначеній комітентом. Крім того, комісіонер вправі утримати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього за рахунок комітента. Однак кредитори комітента, що користуються відносно черговості задоволення їх вимог перевагою перед заставоутримувачами, не позбавляються права на задоволення цих вимог з утриманих комісіонером сум. Припинення договору комісії. Крім загальних підстав припинення договору, для договору комісії передбачено цілий ряд спеціальних підстав, встановлених ст. 1002-1003 ГК РФ. Договір комісії припиняється внаслідок: відмови комітента від виконання договору; відмови комісіонера від виконання договору у випадках, передбачених законом або договором; смерті комісіонера, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; визнання індивідуального підприємця, який є комісіонером, неспроможним (банкрутом). У разі оголошення комісіонера неспроможним (банкрутом) його права та обов'язки за угодами, укладеними ним для комітента на виконання вказівок останнього, переходять до комітента. Комітент має право в будь-який час відмовитися від виконання договору комісії, скасувавши дане комісіонерові доручення. Однак при цьому комітент зобов'язаний відшкодувати збитки комісіонеру, викликані скасуванням доручення. Для припинення договору комісії, укладеного без зазначення строку його дії, закон встановлює спеціальний порядок: комітент повинен повідомити комісіонера про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо більш тривалий строк повідомлення не передбачений договором. У цьому випадку комітент зобов'язаний виплатити комісіонеру винагороду за операції, здійснені ним до припинення договору, а також відшкодувати комісіонеру понесені ним до припинення договору витрати. Комітент при цьому зобов'язаний у строк, встановлений договором комісії, а якщо такий строк не встановлений, негайно розпорядитися своїм які у віданні комісіонера майном. Якщо комітент не виконає цей обов'язок, комісіонер вправі здати иму- Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 399 щество на зберігання за рахунок комітента або продати його за можливо більш вигідною для комітента ціною. Комісіонер, за загальним правилом, не має права відмовитися від виконання договору комісії. Така відмова може мати місце тільки у двох випадках: якщо договір укладено на певний термін, то відмова має бути передбачений договором, якщо ж договір укладено без зазначення строку дії, то з обов'язковим повідомленням комітента про припинення договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо більш тривалий строк повідомлення не передбачений договором. При цьому комісіонер зобов'язаний вжити заходів, необхідних для забезпечення збереження майна комітента, а комітент повинен розпорядитися своїм які у віданні комісіонера майном. Таке розпорядження має бути віддано комітентом протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання повідомлення про відмову комісіонера виконати доручення, якщо договором комісії не встановлений інший термін. Якщо комітент не виконає цей обов'язок, комісіонер вправі здати майно на зберігання за рахунок комітента або продати його за можливо більш вигідною для комітента ціною. Комісіонер, який відмовився від виконання доручення, зберігає право на комісійну винагороду за операції, здійснені ним до припинення договору, а також на відшкодування понесених до цього моменту витрат. Проте останнє правило є диспозитивним і може бути змінено угодою сторін. [1] СЗ РФ. 1994. № 23. ст. 2569. [2] СЗРФ. 1995. № 36. ст. 3527. [3] Іоффе О.С. Зобов'язальне право. М., 1975. С. 526. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 6. Комісія" |
||
|
||