| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Доручення |
||
|
Легальне визначення договору доручення дано у ст. 971 ЦК, відповідно до якої за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Права та обо- Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 388 занности по угоді, зробленої повіреним, виникають безпосередньо у довірителя. Сторони, предмет договору. У договорі доручення беруть участь дві сторони: довіритель і повірений. Довіритель доручає вчинення певних дій повіреному. При цьому такі дії завжди носять юридичний характер і здійснюються повіреним не від власного імені, а від імені довірителя. Повірений не стає стороною угоди, що укладається ним для довірителя. Тим самим права та обов'язки, що виникають в ході виконання доручення повіреним, отримуються безпосередньо довірителем, хоча зазначені юридичні дії здійснюються через повіреного. Слід зазначити, що не всі юридичні дії можуть стати предметом договору доручення. Зокрема, це стосується випадків, коли закон вимагає вчинення певних юридичних дій особисто суб'єктом. Так, наприклад, не можна через повіреного скласти заповіт, вступити в шлюб. Договір доручення належить до фідуціарні угодами, тобто до угод, в яких відносини сторін мають довірчий характер. Подібний довірчий характер відносин повинен існувати протягом усієї дії договору, тому головною особливістю фідуціарних угод є те, що при втраті довіри будь-яка зі сторін може припинити договір, не посилаючись на якісь інші обставини. Договір доручення вважається укладеним з моменту досягнення угоди, тому він є консенсусним. За загальним правилом, договір доручення є безоплатним, якщо законом, іншими правовими актами або угодою сторін не встановлено інше. Однак у тих випадках, коли доручення пов'язане із здійсненням сторонами або хоча б однієї із сторін підприємницької діяльності, він є оплатним, якщо договором не передбачено інше. Договір доручення взаємний, тобто права і обов'язки виникають у обох сторін. Форма договору. У гол. 49 ЦК не міститься спеціальних правил, що відносяться до форми договору. Однак слід зазначити, що загальні правила, встановлені для форми укладання угод, слід застосовувати з урахуванням ст. 975 ГК, а також норм гл. 10 ЦК, яка встановлює регулювання відносин представництва. Таким чином, слід вказати, що договір доручення повинен бути укладений у письмовій формі. Але недотримання письмової форми договору доручення не тягне визнання його недійсним. Правові наслідки недодержання даного правила наступають відповідно до п. 1 ст. 162 ГК: сторони у разі спору позбавляються права посилатися на показання свідків. Довіреність, що видається повіреному для представлення третім особам, не можна розглядати як письмової форми договору доручення, так Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 389 як вона підписується тільки довірителем. Водночас довіреність є допустимим доказом як факту укладення договору доручення, так і його умов Посвідчення повноважень повіреного для представництва перед третіми особами, за загальним правилом, також має бути вироблено в письмовій формі. Виняток з цього загального правила становить лише випадок, коли повноваження представника свідчать з обстановки, в якій діє представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир і т п.). Письмове підтвердження повноважень повіреного для третіх осіб можуть бути засвідчені договором, укладеним у письмовій формі, або довіреністю. Слід зазначити, що договір доручення, укладений у письмовій формі, служить підставою для представництва повіреного перед третіми особами лише при одночасному дотриманні двох умов. Першою умовою є те, що повірений діє в якості комерційного представника (при цьому всі суб'єкти - як сторони договору доручення, так і сторона угоди, яку укладе повірений для довірителя, повинні бути підприємцями і полягати всі договори повинні в сфері підприємницької діяльності). Другою умовою є наявність у договорі доручення вказівок на повноваження представника. У такому випадку немає необхідності у видачі довіреності. Якщо ж вказівка на повноваження комерційного представника в договорі не міститься, то вони повинні бути вказані в довіреності. У всіх інших випадках повноваження повіреного перед третіми особами також засвідчуються довіреністю, виданою довірителем. У тому випадку, коли предметом договору доручення є вчинення правочинів, що потребують нотаріальної форми, довіреність має бути нотаріально посвідчений. Термін. Договір доручення може бути укладений на певний строк або без зазначення строку. Слід пам'ятати, що для виконання доручення щодо третіх осіб для повіреного необхідно наявність доручення Оскільки термін дії довіреності на території Росії не може перевищувати три роки, то якщо термін дії договору доручення перевищить цей термін, необхідно видати нову довіреність. Довіреність без зазначення строку діє протягом одного року з моменту видачі, і лише нотаріально засвідчена довіреність, видана для вчинення дій за кордоном без зазначення строку, діє аж до її скасування довірителем. Виконання договору доручення. Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя. Подібні вказівки обов'язкові для повіреного, якщо вони є Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 390 правомірними, здійсненними і конкретними (п. 1 ст. 973 ЦК). Повірений має право відступити від вказівок довірителя в двох випадках по-перше, якщо за обставинами справи це необхідно зробити в інтересах довірителя, а повірений позбавлений можливості заздалегідь запитати довірителя або не одержав від нього відповіді в розумний строк, але в цьому випадку повірений зобов'язаний поставити до відома довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим, по-друге, якщо повіреному, що діє в якості комерційного представника, надано право відступати в інтересах довірителя від його вказівок без попереднього запиту про це. На комерційного представника закон (п. 3 ст. 973 ЦК) також покладає обов'язок повідомити у розумний строк повіреного про допущені ним відступи. Останнє правило носить диспозитивний характер, договором може бути передбачено, що комерційний представник не зобов'язаний повідомляти повіреного. Повірений зобов'язаний виконати доручення особисто. Це правило пов'язане з довірчим характером відносин, що виникають з договору доручення. Передача виконання доручення іншій особі (передоручення) може мати місце лише у випадках, встановлених законом (ст. 187, 976 ЦК). Це можливо або якщо повірений уповноважений на передоручення довіреністю (договором), або змушений до цього силою обставин для охорони інтересів повіреного. При цьому повірений повинен сповістити довірителя про необхідність передачі повноважень іншій особі (заступнику) і повідомити при цьому всі необхідні відомості про заступника. Довіритель вправі відвести заступника. Порушення правил перекладання виконання доручення на заступника повіреним покладає на нього відповідальність за дії замісника як за свої власні. Проте заступник повіреного може бути пойменований у договорі. Тоді повірений не відповідає ні за його вибір, ні за ведення ним справ. Повірений зобов'язаний на вимогу довірителя повідомляти всі відомості про хід виконання доручення. У ході виконання доручення повірений зобов'язаний передавати довірителю все отримане за угодами, здійсненим на виконання доручення. По закінченні доручення або при припиненні договору до його виконання повірений зобов'язаний повернути доручення, термін якої не закінчився, і представити звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це вимагається за умовами договору або характеру доручення. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність (доручення) на вчинення юридичних дій, передбачених договором Однак цей обов'язок не виникає, якщо договір доручення опосередковує діяльність за комерційним представництву, а правомочності комерційного представника обумовлені в договорі, бо відпадає потреба у видачі довіреності. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 391 Довіритель зобов'язаний без зволікання прийняти від повіреного все виконане ним відповідності в договором доручення. Якщо договір доручення є оплатним, то довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду. Розмір винагороди може бути встановлений у договорі. При відсутності в безкоштовне договорі розміру винагороди, а також порядку його сплати, винагорода сплачується після виконання доручення в розмірі, що визначається відповідно до п. 3 ст. 424 ГК, тобто за ціною, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні послуги. За загальним правилом, так як повірений діє за рахунок довірителя, останній зобов'язаний відшкодовувати повіреному витрати, що виникають в ході виконання доручення, а також забезпечувати повіреного засобами, необхідними для виконання договору. Таким чином, якщо договором не встановлено інше, витрати, пов'язані з виконанням, сплачуються повіреному понад винагороди. При невиконанні довірителем обов'язки з виплати винагороди та відшкодування витрат повірений, що є комерційним представником, має право утримувати знаходяться у нього речі, які підлягають передачі довірителю, в забезпечення своїх вимог. Припинення договору доручення та відповідальність сторін. Особисто-довірчий характер взаємовідносин сторін найбільш яскраво виражається в можливості припинити договір в односторонньому порядку будь-якою стороною. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від нього повсякчас. Більше того, закон встановлює, що угода про відмову від цього права мізерно (п. 2 ст. 977 ЦК). Єдиним відступом від цього правила є вимога про повідомлення про майбутнє припинення договору, якщо повірений діє в якості комерційного представника. Це повідомлення має бути направлено стороні не пізніше, ніж за тридцять днів. Договором може бути передбачений і більш тривалий термін. При реорганізації юридичної особи, яка є комерційним представником, дотримання довірителем порядку скасування доручення тільки з попереднім повідомленням не потрібно. Довіритель вправі скасувати доручення в будь-який момент. Припиняється договір також смертю повіреного або довірителя, визнання будь-кого з них недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. Хоча ст. 977 ГК, що встановлює підстави припинення договору доручення, спеціально не згадує ліквідацію юридичної особи, слід зазначити, що вона припиняє всі договори, бо ліквідація відбувається без правонаступництва. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 392 Припинення договору доручення внаслідок смерті повіреного чи ліквідації юридичної особи породжує у спадкоємців повіреного чи у ліквідатора обов'язок сповістити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі і документи, а потім передати це майно довірителю. Припинення договору доручення кожної зі сторін, за загальним правилом, не тягне відшкодування збитків, які можуть виникнути у іншої сторони у зв'язку з цим. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повіреним повністю, довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному понесені при виконанні доручення витрати, а коли повіреному належало винагороду, також сплатити йому винагороду пропорційно виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався або повинен був дізнатися про припинення доручення. Збитки підлягають відшкодуванню при достроковому припиненні тільки такого договору доручення, в якому повірений діє в якості комерційного представника. Незалежно від того, яка зі сторін є ініціатором припинення договору: повірений або довіритель, друга сторона має право вимагати відшкодування збитків. Підлягають відшкодуванню також збитки, що виникли у довірителя при відмові повіреного в умовах, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси. [1] Здійснення договірного представництва можливо не тільки на підставі договору доручення, але і на підставі трудового договору, а також агентського договору, в якому агент діє від імені та за дорученням принципала. Відмінності договору доручення та агентського договору см далі в параграфі агентування. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 5. Доручення" |
||
|
||