| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Договір морського агентування і агентський договір |
||
|
Як відомо, в ЦК (глава 52) серед самостійних цивільно-правових договорів виділений агентський договір, за яким одна сторона (агент) зобов'язується за винагороду здійснювати за дорученням іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від свого імені, але за рахунок принципала або від імені та за рахунок принципала. При цьому за угодою, укладеної агентом з третьою особою від свого імені та за рахунок принципала, набуває права і стає зобов'язаним агент, хоча б принципал і був названий в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по виконанню угоди; по угоді, зробленої агентом з третьою особою від імені та за рахунок принципала, права та обов'язки виникають безпосередньо у принципала (п. 1 ст. 1005 ЦК). Безсумнівна подібність зазначених договірних правовідносин ставить на перше місце проблему визначення співвідношення цих договорів: договору морського агентування та агентського договору. Від правильного вирішення цього питання залежить і порядок правового регулювання правовідносин, що випливають з договору морського агентування. Зіставлення договорів агентського і морського агентування за їх суб'єктним складом безумовно свідчить про те, що роль принципала в останньому виконує судновласник, а агента - морський агент. Ідентичні і предмети зазначених договорів: агент (морський агент) зобов'язується здійснювати юридичні та інші (фактичні) дії за рахунок принципала (судновласника) як від свого імені, так і від імені принципала (судновласника). Порівняльний аналіз норм, що регулюють агентський договір (глава 52 ЦК) і договір морського агентування (глава XIII КТМ) про права та обов'язки сторін за відповідними договорами, порядок виконання випливають з них зобов'язань, підстави припинення договорів, показує, що норми, вміщені в главу XIII КТМ, являють собою спеціальні правила по відношенню до загальних положень про агентський договір (глава 52 ЦК), що передбачають особливості договору морського агентування. Така схема правового регулювання була вирішена наперед включенням до п. 4 ст. 1005 ЦК норми про те, що законом можуть бути передбачені особливості окремих видів агентського договору. Таким чином, договір морського агентування відноситься до агентського договору як вид до роду, будучи окремим видом агентського договору. Тому, незважаючи на відсутність у главі XIII КТМ-яких правил, що визначають застосування до правовідносин, що випливають з договору морського агентування, норм про агентський договір, які у главі 52 ЦК, ми можемо зробити висновок, що за межами спеціальних правил про договір морського агентування в субсидіарної порядку до зазначеного договору підлягають застосуванню загальні положення про агентський договір (ст. 1005 - 1011 ЦК). Необхідно відзначити, що раніше в юридичній літературі вже висловлювалася точка зору, згідно з якою договір морського агентування визнається окремим видом агентського договору. Наприклад, С.П. Кондрашин вказує: "Договір морського агентування є різновидом агентського договору. Особливості договору морського агентування визначаються тим, що він використовується при наданні як послуг по здійсненню операцій, так і інших послуг у сфері підприємницької та іншої діяльності в галузі торговельного мореплавства в порту або на певній території . Правила коментованої статті (ст. 232 КТМ. - В.В.) відповідають положенням ч. 1 п. 1 ст. 1005 ЦК. Вони разом з положеннями інших статей глави XIII КТМ передбачають особливості договору морського агентування як окремого виду агентського договору згідно п . 4 ст. 1005 ГК "" * ". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації / Під ред. Г.Г. Іванова. М., 2000. С. 393 - 394 (автор відповідного Коментаря - С.П. Кондрашин). Договором морського агентування як окремому виду агентського договору притаманні всі характерні "родові" риси цього договору. Зокрема, договір морського агентування, так само як і агентський договір, відноситься до категорії договорів про надання послуг і носить консенсуальної характер (виникає з моменту досягнення сторонами відповідної угоди). Договір морського агентування відноситься до числа відплатних договорів. Так само як у випадку з агентським договором, стосовно до якого "возмездность є конституюють ознакою як включена в імперативній формі в легальне його визначення" "*", визначення договору морського агентування (ст. 232 КТМ) включає в себе вказівку на те, що агент зобов'язується здійснювати відповідні дії за винагороду судновласника, а на додаток до цього в переліку обов'язків судновласника (ст. 238 КТМ) ми знаходимо відповідну обов'язок сплачувати морському агенту винагороду у розмірі та в порядку, що встановлені договором морського агентування, виражену в імперативній формі. --- "*" Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Книга третя: Договори про виконання робіт і надання послуг. М., 2002. С. 469. Консесуальними і возмездность договору морського агентування зумовлюють двосторонній характер зобов'язання, що випливає з цього договору: і морський агент, і судновласник наділяються як правами, так і обов'язками. Договір морського агентування (як і агентський договір) відноситься до числа представницьких договорів, оскільки морський агент діє за дорученням і за рахунок судновласника, і поєднує в собі елементи як прямого (дії від імені судновласника), так і непрямого (від свого імені) представництва. Як представницький договір, що допускає дії морського агента за дорученням судновласника, в тому числі від імені останнього, договір морського агентування слід віднести також до фідуціарні угодами. Дана обставина має те значення, що, як вказує М.І. Брагінський стосовно до агентського договору, "що виражається в фідуціарних особливу довіру в даній ситуації принципала до агента зумовлює вирішення ряду питань, зокрема, пов'язаних із встановленням підстав припинення договорів. Певний вплив фідуціарних робить і на позицію суду при оцінці поведінки агента, необхідної для застосування окремих норм ГК "" * ". --- "*" Там же. С. 470. Визначення договору морського агентування (ст. 232 КТМ) свідчить про те, що зазначений договір (як і агентський договір) поєднує в собі елементи договорів доручення і комісії, однак таке поєднання зазначених видів зобов'язань не створює конструкцію змішаного договору як в силу формально-юридичних причин (агентський договір - самостійний цивільно-правовий договір), так і істоти зобов'язання, який із цього договору. Як правильно відзначає Г.Е. Авілов, "сенс агентського договору полягає саме в тому, що діяльність здійснювана агентом за дорученням і в інтересах принципала, породжує для принципала майнові наслідки. Що ж до характеру взаємовідносин агента з третіми особами, то сторони вправі використовувати будь-яку модель - і доручення, і комісії , і їх поєднання "" * ". --- "*" Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина друга: Тексти, коментарі, алфавітно-предметний покажчик. М., 1996. С. 526 (автор глави 52 - Г.Є. Авілов). Договір морського агентування (як і агентський договір) відрізняється від інших представницьких договорів (доручення і комісія) більш широким предметом договору. "Якщо в договорі доручення, - пише М.І. Брагінський, - це юридичні дії, в договорі комісії - з їх числа тільки угоди, то в договорі агентській - це дії в рівній мірі і юридичні, і фактичні" "*". --- "*" Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 471. Поряд із загальними з агентським договором "родовими рисами" договором морського агентування притаманні певні кваліфікуючі ознаки, що дозволяють виділяти цей договір в окремий вид агентського договору. У зв'язку з цим можна відзначити деякі специфічні риси договору морського агентування, які проявляються в особливостях його суб'єктного складу, предмета та правового регулювання. Як вже зазначалося, в якості принципала за договором морського агентування може виступати виключно судновласник, тобто особа, яка експлуатує судно від свого імені незалежно від того, чи є воно власником судна або використовує його на іншій законній підставі (ст. 8 КТМ). Дана обставина зумовлює і сферу підприємницької діяльності морського агента, і спрямованість його послуг (представництво інтересів судновласника у відносинах з третіми особами та обслуговування належних йому суден). Конституирующим ознакою договору морського агентування, що належать до його предмету, є обмеження сфери діяльності морського агента кордонами визначеного порту або певної території (ст. 232 КТМ). Як зазначає С.П. Кондрашин, договір морського агентування "повинен передбачати територіальну сферу його дії. Морський агент діє або в певному порту (або декількох певних портах), або у всіх портах, що знаходяться на певній території, безпосередньо або через субагентів" "*". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 394. Необхідно відзначити також істотну особливість у правовому регулюванні договору морського агентування. Згідно ст. 233 КТМ правила про договір морського агентування, встановлені главою XIII КТМ, застосовуються, якщо угодою сторін не встановлено інше. Значення цієї норми пояснюється в літературі тим, що вони дозволяють сторонам відмовлятися від застосування норм про договір морського агентування і регулювати свої відносини іншим чином. Зокрема, на думку С.П. Кондрашина, ст. 233 КТМ дає "можливість російським морським агентам та їх принципалам використовувати міжнародні форми агентського договору. У морській практиці, насамперед у лінійному (регулярному) судноплавстві, широко поширене застосування стандартних форм агентського договору. Великі лінійні судноплавні компанії мають власні форми, розроблені ними відповідно з їх потребами організації агентського обслуговування і з характером експлуатації суден "" * ". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 395. Разом з тим не слід забувати ще про один наслідку можливого відмови сторін від регулювання їх взаємовідносин нормами про договір морського агентування, що містяться в главі XIII КТМ, яке випливає з видової приналежності цього договору до агентського договору. Виключення будь-яких правовідносин з морського агентування, в тому числі шляхом відмови сторін від застосування диспозитивних правил глави XIII КТМ, зі сфери дії норм про договір морського агентування веде до автоматичного поширенню на відповідні правовідносини застосовуваних субсидиарно (а в даному випадку без будь-яких вилучень) норм про агентський договір, які у главі 52 ЦК. Причому в подібній ситуації при застосуванні загальних норм про агентський договір не повинні прийматися до уваги спеціальні правила про договір морського агентування. Отже, і стандартні форми договору морського агентування, розроблені судновласниками і агентськими організаціями, можуть використовуватися сторонами при укладенні відповідного договору (при застосовне російському праві) лише в частині, що не суперечить нормам про агентський договір, що містяться в главі 52 ЦК. Взагалі необхідно зауважити, що застосований в КТМ спосіб регулювання договірних відносин, коли диспозитивний характер надається не деяким нормам, регулюючим окремі умови договору, а всьому комплексу правил про відповідний договір цілком, не відповідає загальній системі регулювання цивільно -правових відносин, застосовуваної в російському цивільному праві. У зв'язку з цим можна, зокрема, звернути увагу на зміст і значення диспозитивних норм в договірному праві, що випливають з п. 4 ст. 421 ГК. Згідно з цим пунктом у випадках, коли умова договору передбачено нормою, яка застосовується остільки, оскільки угодою сторін не встановлено інше (диспозитивним норма), сторони можуть своєю угодою виключити її застосування або встановити умову, відмінну від передбаченого в ній. При відсутності такої угоди умова договору визначається диспозитивної нормою. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Договір морського агентування і агентський договір " |
||
|
||