| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Зміст і виконання договору |
||
|
Як бачимо, зміст даної норми обмежено приблизними (не закритим) переліком функцій, які виконуються морським агентом. Не слід забувати, що договір морського агентування є представницьким договором, тому морський агент діє за дорученням судновласника і в рамках отриманих від останнього повноважень. Тому стосовно до прав і повноважень морського агента проблеми можуть виникнути швидше не у внутрішніх відносинах, що складаються між морським агентом і судновласником, а у взаєминах морського агента, що реалізує зазначені права і повноваження, з третіми особами. В інтересах майнового обороту в подібних випадках третім особам, укладає угоди з морським агентом, що діє від імені судновласника, надається додатковий захист. Згідно ст. 234 КТМ при обмеженні судновласником загальних повноважень морського агента на вчинення правочину від імені судновласника угода, укладена морським агентом до діяли сумлінно третьою особою, є дійсною і створює права та обов'язки за досконалої для судновласника угоді, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження. Ця ж ідея (захист прав третіх осіб і майнового обороту), але з більш досконалим юридичним оформленням знайшла своє вираження в п. 2 ст. 1005 ЦК, відповідно до якого у випадках, коли в агентському договорі, укладеному в письмовій формі, передбачені загальні повноваження агента на вчинення правочинів від імені принципала, останній у відносинах з третіми особами не має права посилатися на відсутність у агента належних повноважень, якщо не доведе , що третя особа знала або повинна була знати про обмеження повноважень агента. Коментуючи зазначену норму, М.І. Брагінський зазначає, що "з метою захисту інтересів третіх осіб і, таким чином, одночасно підвищення довіри учасників майнового обороту до юридичних дій, що здійснюються агентом від імені принципала (п. 2 ст. 1005 ЦК), передбачені спеціальні на цей рахунок правила. Суть їх полягає в тому, що при вказівці у скоєному письмовому договорі загальних повноважень агента на вчинення правочинів від імені принципала у своїх відносинах з третіми особами принципал має права посилатися на відсутність в дійсності у агента належних повноважень тільки за умови, якщо він може довести: третя особа знала або повинна була знати про те, що дійсним повноваженнями, одержаними агентом від принципала, укладена агентом з третьою особою угода не відповідала. Зрозуміло, зазначена норма діє на випадок, якщо не було подальшого схвалення принципалом досконалої агентом угоди "" * ". --- "*" Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 476 - 477. Водночас М.І. Брагінський зауважує невідповідність спеціальної норми, що міститься в КТМ (ст. 234), загальним правилом, передбаченим у ст. 1005 ЦК. "Звертають на себе увагу, - пише М.І. Брагінський, - деякі відмінності цієї норми від міститься в ст. 1005 ЦК. Мається на увазі, що КТМ не згадує про можливість для принципала при оскарженні досконалої таким чином агентом угоди посилатися на те, що хоча третя особа і не знало про обмеження повноважень агента, але повинно було про це знати. Наявна в ст. 234 КТМ посилання на "сумлінність" дій третьої особи покликана, очевидно, компенсувати відсутність прямо вираженого вимоги, про який йде мова "" * ". --- "*" Там же. С. 476 - 477. Інший варіант застосування названих норм - ст. 234 КТМ та п. 2 ст. 1005 ЦК - пропонує С.П. Кондрашин, який виражає свою точку зору наступним чином: "Судновласник може оскаржити угоду, якщо доведе або те, що третя особа діяло недобросовісно, або що йому (третій особі) було відомо про обмеження повноважень агента. Водночас дану статтю слід розглядати з урахуванням правила п. 2 ст. 1005 ЦК щодо того, що за наявності письмового договору, що передбачає спільні повноваження агента на вчинення правочинів від імені принципала, останній у відносинах з третіми особами не має права посилатися на відсутність у агента належних повноважень, якщо не доведе, що третя особа знала або повинна була знати про обмеження повноважень агента "" * ". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 396. Представляється, проте, що такий підхід не враховує ту обставину, що договір морського агентування є окремим видом агентського договору, і значення норм, які у главі XIII КТМ, полягає в тому, що вони являють собою спеціальні правила, призначені для регулювання договору морського агентування, по відношенню до загальних положень про агентський договір, що містяться в главі 52 ГК, які можуть застосовуватися до правовідносин морського агентування лише в субсидіарної порядку і за умови їх неврегульованості спеціальними правилами про договір морського агентування. Беручи до уваги, що правовідносини, пов'язані з оцінкою угод, скоєних морським агентом з третіми особами від імені судновласника за межами передбачених договором загальних повноважень, врегульовані спеціальними правилами (ст. 234 КТМ), можливість застосування до вказаних правовідносин загальних положень, що містяться в п. 2 ст. 1005 ЦК, взагалі повинна бути виключена. У зв'язку з цим можна ставити питання про доцільність спеціальних норм, передбачених ст. 234 КТМ, при наявності більш досконалих в правовому відношенні загальних положень, що регулюють відповідні правовідносини, що випливають з агентського договору (п. 2 ст. 1005 ЦК), але не про компенсацію шляхом застосування останніх недоліків спеціальних правил про оцінку угод, скоєних морським агентом за межами обмежень його загальних повноважень. Зокрема, очевидним недоліком правил, поміщених в ст. 234 КТМ (порівняно з положеннями п. 2 ст. 1005 ЦК), є ослаблення захисту прав третіх осіб, що вступили в договірні відносини з морським агентом, що діє від імені судновласника, оскільки в даній статті мова йде про випадки "обмеження судновласником загальних повноважень морського агента ", в той час як п. 2 ст. 1005 ЦК говорить про ситуації, коли в агентському договорі "передбачені загальні повноваження агента". Наявність у договорі морського агентування обмежень загальних повноважень морського агента на вчинення правочинів від імені судновласника значно полегшує для останнього процес доказування того обставини, що контрагенту за такою угодою було відомо про відповідний обмеження, бо повноваження агента визначаються саме текстом договору (а не виходячи з дорученням або обстановки, в якій діяв морський агент). Обов'язки агента за договором морського агентування передбачені в п. 2 ст. 237 КТМ, згідно з яким морський агент зобов'язаний: здійснювати свою діяльність в інтересах судновласника сумлінно і згідно з практикою морського агентування; діяти в межах своїх повноважень; вести облік витрачання коштів та надавати судновласнику звіти в порядку і в строки, які передбачені договором морського агентування. Хоча в цій редакції названі положення виглядають швидше як вимоги, що пред'являються до морського агенту при виконанні ним своїх обов'язків, як параметри такого виконання (діяти сумлінно, в межах повноважень, вести облік і т.п.). Якщо ж говорити власне про обов'язки агента, що випливають з договору морського агентування, то вони полягають у вчиненні за дорученням судновласника юридичних і інших дій від свого імені чи від імені судновласника. При визначенні кола обов'язків морського агента необхідно враховувати і положення про обов'язки агента за агентським договором, дія яких не виключено спеціальними правилами, які у главі XIII КТМ. Зокрема, мова йде про таких положеннях: за відсутності в договорі умов про порядок і строки подання звітів принципалу зазначені звіти повинні представлятися агентом по мірі виконання ним договору або після закінчення дії договору; до звіту агента повинні бути додані необхідні докази витрат, проведених агентом за рахунок принципала; принципал, який має заперечення щодо звіту агента, повинен повідомити про них агента протягом 30 днів з дня отримання звіту, якщо угодою сторін не встановлений інший строк, в іншому випадку звіт вважається прийнятим принципалом (ст. 1008 ЦК). Крім того, агентським договором (а стало бути, і договором морського агентування) може бути передбачено зобов'язання агента не укладати з іншими принципалами (судновласниками) аналогічних агентських договорів, які повинні виконуватися на території, повністю або частково збігається з територією, зазначеної в договорі (п. 2 ст. 1007 ЦК). До речі, в юридичній літературі зазначалося, що подібні обов'язки агента передбачені в деяких стандартних формах договору морського агентування, розроблених і рекомендованих до впровадження міжнародними неурядовими організаціями. Наприклад, стандартним лінійним агентською угодою ФОНАСБА, прийнятим в липні 1993 р., передбачено обов'язок агента не виступати в якості представника інших судноплавних компаній і не займатися на відповідній території діяльністю, яка може скласти пряму конкуренцію перевізної діяльності принципала "*". --- "*" Див: Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 396 - 397. Необхідно також відзначити, що залишилася «не перекритою" спеціальними правилами глави XIII КТМ і норма, яка міститься в ст. 1011 ЦК, згідно з якою до відносин, що випливають із агентського договору, відповідно застосовуються правила, передбачені главою 49 (доручення) і главою 51 (комісія) ГК, залежно від того, діє агент за умовами цього договору від імені принципала або від свого імені, якщо ці правила не суперечать положенням глави 52 ЦК або суті агентського договору. Отже, в коло обов'язків морського агента, зобов'язаного здійснювати юридичні та інші дії від імені судновласника, щодо цих дій можна включити додатково такі обов'язки: особисто виконувати дане йому доручення; повідомляти судновласнику на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; передавати судновласнику без зволікання все отримане за угодами, здійсненим на виконання доручення (ст. 974 ЦК). Якщо ж за умовами договору морського агентування морський агент укладає угоди, а також здійснює інші юридичні та інші дії від свого імені, він зобов'язаний виконувати прийняте на себе доручення на найбільш вигідних для судновласника умовах відповідно до вказівок останнього, а за відсутності в договорі таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться (ст. 992 ЦК). У разі невиконання третьою особою угоди, укладеної з ним морським агентом від свого імені, морський агент зобов'язаний негайно повідомити про це судновласникові, зібрати необхідні докази, а також на вимогу судновласника передати йому права за такою угодою з дотриманням правил про уступку вимоги (п. 2 ст. 993 ЦК). Морський агент не відповідає перед судновласником за невиконання третьою особою угоди, укладеної з ним за рахунок судновласника, крім випадків, коли морський агент не проявив необхідної обачності у виборі цієї особи або прийняв на себе поруку за виконання угоди - делькредере (п. 1 ст. 993 ЦК). При виконанні договору морського агентування морський агент має право укладати з іншими особами договори морського субагентірованія, залишаючись при цьому відповідальним за дії морського субагента перед судновласником. При цьому морський субагент не має права укладати з третіми особами угоди безпосередньо від імені судновласника, якщо тільки морський субагент не діє на основі передоручення (ст. 236 КТМ). На відміну від договору морського агентування, в агентському договорі може бути передбачено обов'язок агента укласти субагентский договір із зазначенням або без зазначення його умов (ст. 1009 ЦК). Очевидно, що дана норма не може застосовуватися до правовідносин, що випливають з договору морського агентування. Представляється також, що винятковий випадок, коли морський субагент, діючи на основі передоручення, отримує право укладати угоди з третіми особами від імені судновласника, стосується лише тих правовідносин, що випливають з договору морського агентування, які засновані на прямому представництві, тобто і за основним договором морський агент укладає угоди і чинить інші юридичні дії від імені судновласника. Чимало запитань викликає норма, яка міститься в ст. 235 КТМ, згідно з якою морський агент може здійснювати юридичні та інші дії за згодою судновласника також на користь іншої сторони, уповноважила його на такі дії. Ясно, що в даному випадку мова йде про так званому комерційному представництві, регульованому ст. 184 ГК, згідно з якою комерційним представником є особа, яка постійно і самостійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Одночасне комерційне представництво різних сторін в угоді допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, передбачених законом. При цьому комерційний представник зобов'язаний виконувати дані йому доручення з дбайливістю звичайного підприємця. Комерційне представництво здійснюється на підставі договору, укладеного в письмовій формі і містить вказівки на повноваження представника, а за відсутності таких вказівок - також і довіреності (п. 2 і 3 ст. 184 ЦК). Проблема полягає в тому, що в главі 52 ГК про агентський договір будь-які норми про дії агента одночасно в інтересах різних сторін угоди (принципала і третьої особи - контрагента по угоді), тобто про комерційне представництво, відсутні, а ст. 235 КТМ, яка припускає стосовно договору морського агентування можливість виступу морського агента в ролі комерційного представника як судновласника, так і третьої особи, не встановлює будь-яких спеціальних правил стосовно загальним положенням про комерційне представництво. Хоча сенс включення даної статті в главу XIII КТМ якраз і полягав у встановленні таких спеціальних правил. Адже згідно з п. 4 ст. 184 ГК особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими правовими актами. Мабуть, можна погодитися з думкою С.П. Кондрашина, який, пояснюючи правило про комерційне представництво, міститься в ст. 235 КТМ, вказує: "Розглянута стаття КТМ вводить можливість не тільки представництва обох сторін, тобто здійснення угод від їх імені, але і дій агента в інтересах обох сторін у інших ситуаціях, а саме: а) від свого імені на користь судновласника і одночасно від імені та на користь іншої сторони, б) від імені та на користь судновласника і одночасно від свого імені на користь іншої сторони. Очевидно, що агент не може виступати від свого імені, але на користь обох сторін "" * ". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 397. Дійсно, одночасне комерційне представництво різних сторін в угоді можливо у випадках як прямого, так непрямого представництва, головне, щоб таке комерційне представництво грунтувалося на договорі, що містить вказівки на повноваження представника (тобто на дії в інтересах представляють). В якості такого договору може виступати будь-який з представницьких договорів: договір доручення, договір комісії, агентський договір (і, природно, його вигляд - договір морського агентування). З цієї причини, до речі сказати, важко погодитися з іншим висновком С.П. Кондрашина, який вважає, що взаємини "між морським агентом і іншою стороною (постачальником предметів постачання, палива, портових послуг і т.д.) при цьому регулюються не договором морського агентування, а агентським договором" "*". Очевидно, що повноваження морського агента на дії на користь іншої сторони можуть бути передбачені не тільки агентським договором, а й договорами доручення або комісії. --- "*" Там же. Коло обов'язків судновласника визначено у ст. 238 КТМ і включає в себе такі обов'язки: надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення дій відповідно до договору морського агентування; відшкодовувати морському агенту зроблені ним витрати; нести відповідальність за наслідки дій морського агента, якщо останній здійснює їх від імені судновласника і в межах своїх повноважень; сплачувати морському агенту винагороду у розмірі та в порядку, що встановлені договором морського агентування. До цього слід додати можливу додатковий обов'язок судновласника, що витікає із родової приналежності договору морського агентування до агентського договору: відповідно до п. 1 ст. 1007 ЦК агентським договором може бути передбачено зобов'язання принципала не укладати аналогічних договорів з іншими агентами, що діють на визначеній у договорі території, або утримуватися від здійснення на цій території самостійної діяльності, аналогічної діяльності, що становить предмет агентського договору. Як відзначається в літературі, в документах міжнародних неурядових організацій, рекомендованих для регламентації відносин з морського агентування, містяться положення про те, що принципал (судновласник) зобов'язується не призначати на території агента інших осіб для надання послуг, передбачених угодою "*". --- "*" Див: Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 397. В силу ст. 1011 ЦК, що передбачає застосування до агентських відносин правил про договори доручення і комісії, у разі, якщо морський агент за умовами договору морського агентування діє від імені судновласника, останній несе обов'язки, що покладаються на довірителя за договором доручення (ст. 975 ЦК), якщо ж відповідно до договору морського агентування морський агент укладає угоди з третіми особами та вчиняє інші юридичні та інші дії від свого імені, судновласник несе обов'язки комітента, виконання яких (зокрема, обов'язки з відшкодування витрат, понесених агентом, сплату йому встановленого винагороди) може бути забезпечено утриманням агентом знаходиться у нього майна, що підлягає передачі судновласнику (ст. 996 ЦК). В останньому випадку агент також має право утримувати належні йому за договором суми з усіх грошових сум, що надходять до нього за рахунок судновласника (ст. 997 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3. Зміст і виконання договору" |
||
|
||