|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
2. Особливості договору міни
|
|
Поширення на відносини міни загальних правил про купівлю-продаж виключає необхідність докладного розгляду положень про суб'єктний склад і формі даного договору, а також про наслідки порушення випливають з нього зобов'язань, включаючи передачу товару неналежної якості або з іншими недоліками. Разом з тим у законі є ряд спеціальних приписів, що відображають відомі особливості змісту і виконання договору міни в порівнянні з аналогічними правилами про договір купівлі-продажу.
Перш за все необхідно враховувати еквівалентний характер звичайного товарообміну. Тому, якщо в договорі міни відсутні вказівки на ціну або хоча б порівняльну вартість обмінюваних товарів, вони передбачаються рівноцінними. У цьому випадку витрати по виконанню договору, в тому числі з передачі і прийняття обмінюваних товарів, покладаються на ту сторону, яка в конкретній ситуації несе відповідні обов'язки (п. 1 ст. 568 ЦК), зокрема обов'язки продавця про передачу товару і обов'язки покупця по його прийняттю. Договором міни може бути передбачено інше розподіл таких обов'язків, наприклад, їх покладання на одного з учасників.
Однак закон тепер розглядає як міни і ситуації, коли за умовами договору обмінювані товари не є рівноцінними. Тоді сторона, що надає в обмін менший за вартістю товар, зобов'язана оплатити іншій стороні різницю в цінах обмінюваних товарів (п. 2 ст. 568 ЦК), що не перетворює такий договір у купівлю-продаж або в змішаний договір, що містить елементи міни та купівлі- продажу (1).
---
(1) Див: Хохлов С.А. Мена (гл. 31) / / Цивільний кодекс Російської Федерації, частина друга. Текст, коментарі, алфавітно-предметний покажчик. М., 1996. С. 299.
Обмін товарами за даним договором зовсім необов'язково повинен бути одномоментним і здійснюватися з рук в руки. За умовами конкретного договору одна із сторін може бути зобов'язана передати товар раніше, ніж інша надасть обмінюваний товар. У такому випадку до виконання обов'язку з передачі товару стороною, для якої договором встановлено більш пізній строк передачі товару, застосовуються правила про зустрічний виконанні зобов'язань (ст. ст. 569, 328 ЦК). Для неї це означає насамперед можливість призупинити передачу товару або зовсім відмовитися від виконання договору, якщо контрагент попередньо не передала їй товар.
Перехід права власності на обмінювані товари відповідно до ст. 570 ЦК за загальним правилом відбувається після того, як обов'язки з передачі товарів виконані обома сторонами, тобто передбачається одночасним, якщо тільки інше прямо не передбачено законом або договором (наприклад, право власності на нерухомі речі за загальним правилом п. 2 ст. 223 і п. 1 ст. 551 ГК виникає і припиняється в момент державної реєстрації). Таке положення покликане запобігти ситуації, в якій сторона, перший отримала товар, набуває на нього право власності, не виконавши зустрічного обов'язку з передачі контрагенту іншого товару.
Особливістю у відносинах міни має також правило про виселення - відповідальності продавця за витребування речі у покупця третьою особою. Згідно загальній нормі п. 1 ст. 461 ГК продавець у цьому випадку відшкодовує покупцеві понесені ним збитки. Для відносин міни це означало б не завжди обгрунтоване залишення у такого продавця переданої йому в обмін речі контрагента. Тому ст. 571 ЦК надає право стороні договору міни, у якої третьою особою вилучено товар, вимагати від свого контрагента не тільки відшкодування відповідних збитків, а й повернення отриманого в обмін товару.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 2. Особливості договору міни " |
- § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
Купівля-продаж. Договір купівлі-продажу - основний вид цивільно-правових договорів, що застосовуються в майновому обороті, зокрема у сфері підприємницької діяльності За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
- § 3. Правові форми інноваційної діяльності
Загальна характеристика. Розглядаючи ознаки інноваційної діяльності та аналізуючи її особливості, ми мали можливість переконатися в тому, що створення, виробництво і реалізація інноваційного продукту вимагають участі широкого кола суб'єктів: від винахідників, конструкторів і технологів до професійних підприємців і спеціалізованих організацій. Всі вони є учасниками єдиного
- § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
Загальні положення. Основними дійовими особами на ринку цінних паперів є емітенти, які випускають цінні папери, а також інвестори, ці папери набувають. Перші акумулюють Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 134 фінансові та інші засоби, пропонуючи за це деякий еквівалент у вигляді певного набору
- § 2. Предмет цивільного права
Загальні положення. З розумінням предмета цивільного права і визначенням істоти утворюють його суспільних відносин в літературі пов'язані численні суперечки як за загальними, так і з окремих питань. Не вдаючись зараз в їх аналіз та обмежуючись посиланням на спеціальні джерела * (8), для встановлення предмета цивільного права звернемося до чинного закону. "Громадянське
- § 6. Похідні підстави набуття права власності
Передача речі за договором про її відчуження. Одним з найтиповіших похідних підстав набуття права власності є передача речі за договором про її відчуження (традиція). Суб'єктом, в особі якого виникає право власності у вказаний момент, є сторона договору. ЦК прямо не визначає коло відповідних договорів. Однак він встановлює, що мова йде про такі
- § 2. Право спільної часткової власності
Поняття права спільної часткової власності. Юридична природа частки у праві спільної власності. Загальна часткова власність - це власність двох і більше осіб, чиї частки у праві власності визначені законом або договором. Право спільної часткової власності надає співвласникам можливість володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном, яке є єдиним
- § 4. Укладення договору
Переговори і переддоговірні суперечки. Контрагенти, зацікавлені в укладенні договору, починають дії, спрямовані на встановлення юридичного зв'язку, тобто на укладення договору. На етапі преддоговорного періоду боку формулюють стоять перед ними економічні завдання, які належить реалізувати за допомогою певних юридичних інструментів. В літературі зазначено, що навіть
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіддю (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- § 1. Загальні положення про купівлю-продаж
Поняття і загальна характеристика договору купівлі -продажу. Купівля-продаж - економічне відношення, покоїться на формулі "товар - гроші". Поява купівлі-продажу по праву пов'язують з початком цивілізованих товарних відносин, з історичною епохою появи грошей, на частку яких випала роль і функція загального вартісного еквівалента. Відносини купівлі-продажу не слід змішувати з опосредующей їх
- § 6. Договір міни
Договір міни та кваліфікуючі його ознаки. Натуральний тип господарювання, при якому все необхідне для забезпечення життя виробляється і споживається в рамках одного окремо взятого господарства, не був пов'язаний з обмінними процесами. Найважливішою ознакою переходу від натурального господарства до ринку стала примітивний товарний обмін, а його правовою формою - договір міни (лат. permutatio) -
|