| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Укладення договору |
||
|
Наприклад, зацікавлена сторона, яка б вимагала в тому чи іншому матеріальному активі, може придбати його за договором купівлі-продажу, в оренду, за договором підряду, міни, з використанням фінансової оренди тощо Таким чином, в ході переддоговірних контактів сторін визначається юридична оболонка, в яку буде зодягнений економічний інтерес контрагентів. Моделювання майбутнього договору є наслідком узгодження інтересів обох сторін, які реалізуються в ході проведення переговорів. Разом з тим при збереженні загального інтересу до укладення договору по деяких значущим умовам майбутнього договору сторони можуть і не досягти згоди. У цьому випадку врегулювання розбіжностей можливе в судовому порядку. Однак за загальним правилом передача переддоговірних спорів на розгляд суду допускається за наявності згоди на це обох сторін, одягненого в письмову форму. Як виняток на розгляд суду може бути переданий переддоговірних спір з приводу договору, укладення якого передбачено законом в обов'язковому порядку (ст. 445 ЦК). Рішення, прийняте в цьому випадку судом, стає джерелом тих цивільних прав і обов'язків, щодо яких спір був переданий сторонами на вирішення суду. Процесуальне законодавство конкретизує вимоги до дій сторін і до судового рішення, яким буде дозволено переддоговірних спір. Сторона, яка звернулася до суду з позовною вимогою про спонукання до укладення договору, зобов'язана додати до позовної заяви проект такого договору (п. 8 ст. 126 АПК). Недотримання цього правила тягне залишення позовної заяви без руху і навіть повернення заяви (ст. 128 АПК). За суперечці, що виникла при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині рішення зазначається висновок арбітражного суду з кожної спірної умови договору, а по спору про спонукання укласти договір вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір (ст. 173 АПК). Юридичне значення переддоговірних контактів сторін, крім іншого, полягає і в тому, що при виникненні спору з приводу тлумачення умов договору суд, встановлюючи справжню волю сторін, вдається до дослідженню попередніх договором переговорів і листування, т. е. до тих контактам, які мали місце в переддоговірних період взаємовідносини сторін. Однак ці факти оцінюються в аспекті доказування, але не з позиції право-утворюючого ефекту. Порядок і стадії укладання договору. Виходячи із суті договору як процесу узгодження волі двох або більше що у ньому осіб, укладення договору передбачає таку процедуру вираження воль зацікавлених осіб, яка завершується її остаточним збігом. Укладення договору проходить, як правило, дві стадії. Так, договір укладається шляхом направлення однією стороною (оферентом) оферти (пропозиції укласти договір) іншій стороні (акцептанту) і прийняття цієї пропозиції (акцепту) акцептантом (п. 2 ст. 432 ЦК). Отже, найважливішими поняттями договірного права є оферта і акцепт. Під офертою розуміється адресована одній або кільком конкретним особам пропозиція, яке досить виразно і висловлює намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе що уклали договір з адресатом, яким буде прийнято пропозицію (п. 1 ст. 435 ГК). Зазначена легальна дефініція оферти дозволяє виділити декілька ознак оферти. По-перше, офертою визнається пропозиція укласти договір, тобто виявленнями зовні устремління зацікавленої особи зв'язати себе майбутнім договором. По-друге, в оферті повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, на що вказує вимога закону про те, що відповідна пропозиція має бути достатньо визначеним. Якщо оферта не містить необхідних істотних умов, то особа, яка зробила відповідну пропозицію, не пов'язане ім. По-третє, за загальним правилом оферта повинна мати конкретного адресата (адресатів), тобто спрямована конкретним особам. Правові наслідки оферти полягають в тому, що оферент виявляється пов'язаним зробленим ним пропозицією. Оферент не має права без згоди акцептанта відкликати оферту, якщо інше не обумовлено в оферті або не випливає із суті пропозиції чи обстановки, в якій воно було зроблено (принцип безвідкличну оферту). Однак правило про безвідкличну оферту починає діяти з моменту отримання оферти акцептантом, а не з моменту її напрямки оферентом. З цього ж моменту (тобто з моменту отримання оферти акцептантом) починає текти термін, наданий оферентом акцептанту для відповіді на зроблену пропозицію. Акцепт - це відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття (п. 1 ст. 438 ЦК). Така відповідь визнається акцептом за умови, що він є повним і беззастережним. Мовчання не розглядається як акцепту, якщо інше не випливає з закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. У законодавстві встановлено різні правила для тих оферт, які визначають термін для акцепту, і для тих, в яких відповідний термін не визначено. Так, якщо в оферті визначений термін для відповіді, то договір вважається укладеним за умови, що акцепт отриманий оферентом в межах зазначеного в ньому строку. Що стосується письмової оферти, в якій не визначено термін для акцепту, то договір вважається укладеним тоді, коли акцепт отриманий оферентом до закінчення терміну, встановленого законом або іншими правовими актами, а якщо такий строк не встановлено, - протягом нормально необхідного для цього терміну. Для усного оферти, зробленої без зазначення строку, діє правило, згідно з яким договір вважається укладеним за умови, якщо інша сторона негайно заявила про її акцепт. Законодавець передбачив наслідки і для випадків, коли акцепт отриманий із запізненням. Договір вважається укладеним, якщо повідомлення про акцепт було направлено своєчасно, а оферент, отримавши акцепт, негайно не повідомив акцептанта про одержання акцепту із запізненням. Якщо ж акцептант направив оференту відповідь про згоду укласти договір, сформулювавши інші умови, ніж ті, що були в оферті, то така відповідь не є акцептом. Разом з тим така відповідь розглядається в якості нової оферти, звичайно ж, якщо в ньому були дотримані всі вимоги, пропоновані до офертах. За загальним правилом моментом укладення договору визнається момент отримання оферентом акцепту з боку акцептанта. Водночас з цього правила є три винятки. По-перше, якщо для укладення договору необхідна передача майна (а це може бути передбачено законом), то договір вважається укладеним з моменту передачі цього майна. Під передачею речі маються на увазі її вручення набувачеві, а також здача перевізникові для відправлення набувачу або здача в організацію зв'язку для пересилання набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки (п. 1 ст. 224 ЦК). По-друге, договори, які підлягають державній реєстрації, вважаються укладеними з моменту реєстрації, якщо інше не встановлено законом. По-третє, в законодавстві мають місце і спеціальні правила про момент укладення договору. Так, відповідно до п. 1 ст. 540 ГК моментом укладення договору енергопостачання для побутового споживання вважається момент першого фактичного підключення абонента в установленому порядку до приєднаної мережі. Досить часто для осіб, які уклали договір, принципове значення набуває місце його укладення. У зв'язку з цим в законі вказується, що якщо в договорі не зафіксовано місце його укладення, то договір визнається укладеної місці проживання громадянина або у місці знаходження юридичної особи, який направив оферту. Сучасна практика економічного обороту породила різні форми пропозицій зацікавлених осіб до укладення договору (через телебачення, шляхом оголошень в газетах, електронних засобах масової інформації, масових поштових розсилок і інш.). У зв'язку з цим законодавець врегулював ті чи інші форми звернень з приводу укладання договору. Так, в російському праві міститься поняття "публічна оферта" - пропозиція укласти договір, що містить всі істотні умови, з якого вбачається воля особи, що робить пропозицію, укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться на неї. Мета норм про публічній оферті - захист інтересів учасників обороту з тим, щоб виключити можливі зловживання у зв'язку з адресацією пропозиції укласти договір невизначеному колу осіб. Публічна оферта акцептується і тим самим погашається першим відгукнувся на неї особою. Виняток стосується договору роздрібної купівлі-продажу. Якщо пропозиція товару в рекламі, каталогах і описах товарів звернено до невизначеного кола осіб, то воно визнається публічною офертою за умови, що містить всі істотні пункти договору роздрібної купівлі-продажу, і в цьому випадку його акцепт може бути здійснений одночасно кількома особами. Від публічної оферти слід відрізняти рекламу та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, якщо такі не підпадають під ознаки, сформульовані щодо публічної оферти. Подібного роду пропозиції можуть розглядатися як запрошення робити оферти, якщо інше прямо не вказано в пропозиції (п. 1 ст. 437 ЦК). Укладення договору в обов'язковому порядку. Для тих випадків, коли укладення договору для однієї із сторін є обов'язковим, законом встановлена певна процедура його укладення. Залежно від того, хто виступає ініціатором укладення договору, законодавець встановлює два сценарії розвитку відносин між сторонами. Перша ситуація розрахована на випадки, коли ініціатива в укладенні договору виходить від суб'єкта, для якого укладення договору не є обов'язковим. Особа, яка отримала оферту про укладення обов'язкового для неї договору, зобов'язана відповісти на неї протягом 30 днів з дня отримання оферти. Закон передбачає три види наслідків залежно від того, який була відповідь акцептанта. По-перше, якщо послідував повний і беззастережний акцепт, то договір вважається укладеним у момент отримання оферентом відповідного повідомлення. По-друге, якщо акцептант прийняв запропонований проект договору на інших умовах (приклавши протокол розбіжностей до початкового проекту договору), то оференту надається право прийняти умови договору в редакції акцептанта або протягом 30 днів передати розбіжності, що виникли при укладенні договору, на розгляд суду. По-третє, при відмові акцептанта від акцепту стороні, яка направила оферту, надано право звернутися до суду з позовною вимогою про спонукання укласти договір. Друга ситуація розрахована на випадки, коли ініціатором укладення договору є особа, для якої укладення договору не обов'язково. Тут також встановлено ряд правил, що регулюють взаємовідносини сторін. По-перше, законодавець не покладає на особу, якій направлена оферта, обов'язок як-небудь реагувати на пропозицію. Якщо реакції не послідувало, договір не буде укладений і ніяких несприятливих правових наслідків для суб'єкта, який отримав оферту, не передбачено. По-друге, при повному і беззастережному прийнятті пропозиції договір вважається укладеним у момент отримання оферентом повідомлення про прийняття пропозиції. По-третє, якщо акцептант прийняв адресований йому пропозицію про укладення договору в частині, направивши оференту протягом 30 днів з дня отримання оферти протокол розбіжностей, то оферент може або погодитися із запропонованою редакцією договору, сповістивши другу сторону про це, або відхилити протокол розбіжностей, направивши відповідне повідомлення зацікавленій особі. Останнє, отримавши повідомлення про відхилення протоколу розбіжностей або не отримавши ніякого сповіщення, має право звернутися до суду з позовною вимогою про розгляд і вирішення розбіжностей, що виникли. Регулювання строків для процедур укладання договорів в обов'язковому порядку є диспозитивним. Всі ці терміни застосовуються тільки в разі, якщо інші терміни не встановлені законом, іншими правовими актами або особливим чином не узгоджені сторонами. Якщо контрагент ухиляється від обов'язкового укладання договору, то зацікавлена сторона має право звернутися до суду з позовом про спонукання до укладення договору та відшкодування збитків, заподіяних ухиленням від його укладення. Особливості укладення договору за результатами торгів. Закон надає зацікавленій особі можливість організувати торги, за результатами яких з особою, що виграв торги, буде укладено договір. Правовий результат у цьому випадку є наслідком складного юридичного складу, елементами якого виступають як мінімум два юридичних факту - торги і договір, укладений на їх основі. Загальні норми, що регламентують порядок укладення договорів за результатами торгів, передбачені Цивільним кодексом (ст. 447-449). Крім того, деякі спеціальні закони, що регулюють ту чи іншу область відносин, також містять положення, присвячені торгам. Так, відповідно до Федерального закону від 21 липня 1997 р. "Про виконавче провадження" (з наступними зм. Та доп.) * (1167) реалізація нерухомості здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованою організацією. Згідно з Федеральним законом від 21 грудня 2001 р. "Про приватизацію державного та муніципального майна" (з наступними зм. Та доп.) * (1168) до числа способів приватизації віднесені: продаж державного або муніципального майна на аукціоні (ст. 18), продаж акцій відкритих акціонерних товариств на спеціалізованому аукціоні (ст. 19); продаж державного або муніципального майна на конкурсі (ст. 20). Федеральний закон від 16 липня 1998 р. "Про іпотеку (заставу нерухомості)" (з ізм. Та доп.) * (1169) передбачає, що майно, закладене за договором про іпотеку, на яке за рішенням суду звернено стягнення, за загальним правилом реалізується шляхом продажу з публічних торгів. В окремих випадках правила проведення торгів врегульовані підзаконними нормативними актами. Так, затвердженими постановою Уряду РФ від 12 серпня 2002 р. N 585 Положення про організацію продажу державного або муніципального майна на аукціоні та Положенням про організацію продажу перебувають у державній або муніципальній власності акцій відкритих акціонерних товариств на спеціалізованому аукціоні "(з ізм. Та доп.) * (1170) визначено порядок проведення аукціону (спеціалізованого аукціону) з продажу державного або муніципального майна, умови участі в ньому, а також порядок оплати майна. Чинне цивільне законодавство регулює дві форми торгів: аукціон і конкурс * (1171). Під аукціоном розуміється така форма торгів, яка виграв торги визнає особа, що запропонувала найбільш високу ціну. Конкурс - це форма торгів, в якій переможцем вважається особа, за висновком конкурсної комісії, заздалегідь призначеної організатором торгів, запропонувало кращі умови. Визначення відповідної форми проведення торгів - прерогатива його організатора, якщо інше не встановлено законом. За загальним правилом на торгах може бути укладений будь-який договір, якщо цьому не перешкоджає істота договору. У ряді випадків закон для укладення договору наказує обов'язкове проведення торгів. Прикладами таких договорів є державні контракти поставки і підряду для державних потреб, деякі випадки укладання приватизаційних договорів, продаж закладеного майна, що реалізується за правилами норм про заставу та іпотеку. Залежно від кола адресатів - учасників торгів - прийнято виділяти торги відкриті (публічні) та закриті. У відкритих торгах (у відкритому конкурсі і у відкритому аукціоні) має право брати участь будь-яка особа. Втім, коло учасників відкритих торгів може бути обмежений будь-яким чином (наприклад, коли аукціон або конкурс проводиться серед спеціальних суб'єктів - фармацевтичних організацій, будівельних фірм, аудиторських компаній), однак у кожному разі для організаторів торгів залишається невідомим персональний і кількісний склад учасників. У закритих торгах беруть участь тільки особи, спеціально запрошені для цих цілей, т. е коло цих осіб заздалегідь відомий організаторам торгів. Процедура організації та проведення торгів врегульована досить докладно (ст. 448 ЦК). Крім того, в законі передбачені й правові наслідки порушення правил проведення торгів (ст. 449 ЦК). Серед найбільш важливих законодавчих правил про торгах слід зазначити норми: про зміст повідомлення про проведення торгів; про процедуру відкликання повідомлення про проведення торгів; про наслідки відкликання повідомлення про проведення торгів; про загальні умови внесення учасниками торгів завдатку та про порядок його повернення; про порядок укладання договору з особою, що виграв торги, і наслідки ухилення від укладення договору. Як вже зазначалося, правовий результат в даному випадку досягається внаслідок бездоганності юридичних фактів, що становлять правовий склад торгів і договору, що укладається на виконання проведених торгів. Торги, проведені з порушенням встановлених правил, можуть бути визнані недійсними за позовом зацікавленої особи. У цьому випадку недійсним визнається і договір, який був укладений з особою, що виграв торги. Судова практика конкретизує правила про проведення торгів в частині підстав заперечування торгів та укладених за їх результатами договорів. Зокрема, до істотних порушень процедури проведення торгів належать: порушення порядку повідомлення боржника і стягувача про проведення торгів; відсутність в повідомленні про торгах відомостей, передбачених законом; неналежна форма доведення інформації про проведення торгів. У всіх випадках при оцінці порушень правил проведення торгів суд повинен оцінити, наскільки істотними є порушення і чи вплинули вони на результат торгів * (1172). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 4. Укладення договору" |
||
|
||