Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Зміст і виконання договору дарування

Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний. Як договір дарування припускає участь у ньому дієздатних осіб. Проте відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 2 ст. 28 ГК малолітні і неповнолітні мають право самостійно здійснювати операції, спрямовані на безоплатне отримання вигоди (якщо тільки вони не вимагають нотаріального посвідчення або державної реєстрації), тобто виступати в якості обдаровуваних. У ролі дарувальників вони можуть виступати лише при здійсненні ними дрібних побутових угод або розпоряджаючись строго певним майном в межах, прямо передбачених законом (п. 1 і 2 ст. 26, п. п. 1 і 2 ст. 28 ЦК). При цьому забороняється дарування майна від імені малолітніх або недієздатних громадян їх законними представниками, якщо тільки мова не йде про звичайні подарунках вартістю не понад п'ять мінімальних розмірів оплати праці (ст. 575 ЦК), для здійснення яких необхідно попереднє дозвіл органів опіки та піклування (п . 2 ст. 37 ЦК).
Юридичні особи, які не є власниками свого майна, можуть дарувати його лише за згодою власника-засновника (п. 1 ст. 576 ЦК), якщо тільки мова не йде про звичайні подарунках зазначеної вище вартості. Сказане відноситься і до дарування рухомого майна, що перебуває у господарському віданні підприємства (п. 2 ст. 295 ЦК) або в самостійному розпорядженні установи (п. 1 ст. 298 ЦК). Але й передача речі в дар юридичній особі-несобственнику спричиняє появу у нього лише відповідного обмеженого речового права на дану річ, а права власності на неї - у його засновника (наприклад, у випадках дарування майна державним музеям, вузам або бібліотекам).
Закон забороняє угоди дарування у відносинах між будь-якими комерційними організаціями, якщо тільки мова не йде про звичайні подарунках незначної вартості (п. 4 ст. 575 ЦК). Безоплатні майнові відносини між організаціями, що мають на меті отримання прибутку, становлять рідкісне виключення, дозвіл якого могло б бути використане ними на шкоду інтересам кредиторів і публічним інтересам.
Можливість зробити дарування виключається і для тих випадків, коли є та чи інша (необов'язково формальна) залежність дарувальника від обдаровуваного. Йдеться, по-перше, про дарування працівникам лікувальних, виховних, соціальних та аналогічних установ громадянами, що перебувають у них на лікуванні, вихованні або змісті (або їх подружжям і родичами), по-друге, про дарування державним службовцям (або службовцям органів муніципальних утворень) у зв'язку з їх посадовим становищем або виконанням ними службових обов'язків (п. п. 2 і 3 ст. 575 ЦК). У перерахованих випадках дарування може приховувати в собі хабар чи інше підношення, пов'язане з можливістю зловживань названими працівниками своїм статусом. Тому тут припустимі лише звичайні подарунки вартістю не вище зазначеної (1).
---
(1) Див: п. 6 ч. 1 ст. 17 Федерального закону від 27 липня 2004 р. N 79-ФЗ "Про державну цивільну службу Російської Федерації" / / Відомості Верховної. 2004. N 31. Ст. 3215.
Об'єктами угод дарування можуть виступати речі, не вилучені з обігу (ст. 129 ЦК), а також майнові права (речові, зобов'язальні, корпоративні та виключні), що не носять строго особистого характеру (ст. 383 та п. 2 ст. 388 ЦК), або звільнення від аналогічних майнових обов'язків. У ряді випадків закон обмежує ціну подарунка п'ятикратним мінімальним розміром оплати праці (звичайний подарунок).
Залежно від характеру обдарованого майна і від юридичної природи самого дарування встановлюються вимоги до форми цього договору. Реальний договір дарування може бути здійснений усно, якщо тільки його предметом не є нерухомість або рухома річ вартістю понад п'яти мінімальних розмірів оплати праці, отчуждаемая юридичною особою. Договір дарування нерухомості в усякому разі підлягає державній реєстрації (п. 3 ст. 574 ЦК), а дарування рухомого майна зазначеної вартості, що здійснюється юридичною особою, вимагає простої письмової форми (під страхом визнання угоди нікчемною). У письмовій формі повинен бути здійснений і консенсуальної договір дарування (що містить обіцянку дарування в майбутньому) незалежно від предмета і суб'єктного складу (п. 2 ст. 574 ЦК).
Консенсуальної договір дарування (обіцянка дарування) вимагає не тільки обов'язкової письмової форми, а й сформульованого в ньому ясно вираженого наміру вчинити дарування в майбутньому. У такому договорі потрібно також вказівку конкретного обдаровуваного особи і точного предмета дарування - у вигляді речі, права чи звільнення від обов'язку. Перераховані положення складають істотні умови аналізованого договору. Недотримання будь-якого з цих вимог тягне нікчемність договору дарування (п. 2 ст. 572 ЦК).
Консенсуальної договір дарування, будучи одностороннім договором, породжує для обдаровуваного право вимагати його виконання дарувальником, а для дарувальника - обов'язок його виконання у відповідний термін (ст. 314 ЦК) і не тягне жодних обов'язків для обдаровуваного. Виняток становлять дві ситуації:
- по-перше, обов'язок обдаровуваного дбайливо ставитися до подарованої речі, представляє велику немайнову цінність для дарувальника (наприклад, до листів, щоденників, рукописів) (п. 2 ст. 578 ЦК);
- по-друге, обов'язок приймаючого пожертву особи забезпечити використання пожертвуваного майна за певним жертводавцем призначенням (п. п. 3 і 5 ст. 582 ЦК).
Як і більшість інших угод, договір дарування може бути укладений під відкладальною умовою, наприклад, під умовою досягнення обдаровуваним певного суспільно корисного результату (закінчення навчального закладу, вступ у шлюб і т.п.). Можливі отменітельнимумовою дарування прямо визначені законом (п. 2 ст. 577, ст. 578 ЦК).
У консенсуального договору дарування обдаровуваний має право відмовитися від прийняття дарунка в будь-який момент до його передачі дарувальником (п. 1 ст. 573 ЦК), оскільки він не зобов'язаний приймати дар. Відмова від дару вимагається здійснити у письмовій формі, якщо в такій же формі укладено сам договір дарування (а в разі державної реєстрації останнього відмова від дару теж підлягає реєстрації). Тим самим допускається одностороннє розірвання даного договору. Тому дарувальнику в такому випадку надається право на відшкодування реального збитку (частини понесених ним збитків), якщо договір дарування був укладений у письмовій формі (п. 3 ст. 573 ЦК).
Дарувальник в консенсуального договору дарування також має право відмовитися від виконання цього договору, оскільки воно тягне безоплатне зменшення його майна, але лише в двох випадках. По-перше, йдеться про можливість настання після укладення договору такого погіршення його майнового або сімейного стану або стану здоров'я, при якому передача дару призведе до істотного зниження рівня життя дарувальника (п. 1 ст. 577 ЦК) у зв'язку зі значним зменшенням складу його майна. Тому дане правило не застосовується до звичайних подарунків невеликої вартості (ст. 579 ЦК). По-друге, відмова від передачі дару допускається з підстав, що дає дарувальнику право скасувати дарування (п. п. 1, 2 і 4 ст. 578 ЦК). В обох ситуаціях обдаровуваний позбавлений можливості вимагати відшкодування збитків, завданих йому відмовою дарувальника від виконання договору (п. 3 ст. 577 ЦК).
Все це свідчить про дуже обережному підході сучасного вітчизняного законодавця до додання обов'язкової (юридичної) сили обіцянці дарування, тобто до визнання можливості укладення консенсуального договору дарування.
Скасування дарування дарувальником (а іноді й іншими особами) можлива як в консенсуальної, так і в реальному договорі дарування у випадках обнаружившегося протиріччя між мотивами і результатами дарування або недосягнення цілей дарування (ст. 578 ЦК):
- при злісній невдячності обдаровуваного, що виразилася в умисному злочині проти життя чи здоров'я дарувальника, членів її сім'ї чи близьких родичів (оскільки мотив дарування передбачає подяку або хоча б лояльність обдаровуваного);
- при виникненні загрози загибелі подарованої речі, представляє велику немайнову цінність для дарувальника, внаслідок неналежного поводження з нею обдаровуваного (оскільки дарувальник припускав збереження даної речі обдаровуваним);
- при вчиненні дарування індивідуальним підприємцем або юридичною особою в порушення положень законодавства про банкрутство (протягом шести місяців, що передували оголошенню дарувальника неспроможним і за рахунок коштів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси), оскільки дарування при цьому, по суті, здійснюється за рахунок кредиторів дарувальника і нерідко переслідує мети зменшення забезпечення їх вимог. Очевидно, що в цьому випадку скасування дарування відбувається на вимогу зацікавлених осіб (кредиторів), а не самого дарувальника;
- за наявності в консенсуального договору дарування умови про право дарувальника скасувати дарування у разі смерті обдаровуваного (бо саме його хотів облагодіяти дарувальник).
Скасування дарування тягне для обдаровуваного обов'язок повернути збережену річ дарувальнику (реституція дару), а при злісної невдячності обдаровуваного - також і обов'язок компенсувати дарувальнику збитки (якщо дар втрачений або не носив матеріалізованої характеру). Вона може складатися і в реституції подарованого права або звільнення від обов'язку (у випадках визнання дарувальника банкрутом, а в консенсуального договору - у разі смерті обдаровуваного). Правила про скасування дарування не поширюються на випадки дарування звичайних подарунків (ст. 579 ЦК).
У консенсуального договору дарування смерть громадянина або реорганізація юридичної особи, що були обдаровуваними, припиняє їх право на отримання дару, тоді як смерть громадянина або реорганізація юридичної особи, що були дарителями, тягне перехід їх обов'язку передати дар до спадкоємців (правонаступникам). Однак ці правила ст. 581 ГК диспозитивності і можуть бути змінені в самому консенсуального договору дарування.
Безплатність дарування за загальним правилом виключає відповідальність дарувальника за неналежне виконання договору. Однак дарувальник відповідає за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну обдаровуваного недоліками подарованої речі. Умовою такої відповідальності згідно ст. 580 ГК є наявність в подарованої речі відомих дарувальнику прихованих недоліків (що виникли, отже, до передачі речі), про які він не попередив обдаровуваного, тобто заподіяння останньому майнової шкоди навмисними або грубо необережними діями дарувальника. Така відповідальність застосовується за правилами про відшкодування позадоговірної шкоди (гл. 59 ЦК). У консенсуального договору дарування можлива також і договірна відповідальність дарувальника у вигляді відшкодування одаряемому збитків, які він поніс внаслідок порушення дарувальником деяких умов такого договору, наприклад про кількість і якість обдарованого майна (1).
---
(1) Див: Маковський А.Л. Указ. соч. С. 308.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Зміст і виконання договору дарування "
  1. § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
    змісті). Відносини, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, обумовлюють відповідну правову форму - договір у сфері підприємництва. При визначенні поняття торгової угоди використовуються два різних критерію такої угоди - об'єктивний і суб'єктивний. Об'єктивно-торговельною є угода, якої закон надає торговий характер незалежно від того, ким вона
  2. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    змісту і способів надання такої інформації. До укладення договору роздрібної купівлі-продажу покупець має право оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей або демонстрації використання товару, якщо це не виключено з огляду властивостей товару і не суперечить правилам, прийнятим у роздрібній торгівлі. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф.
  3. § 3. Правові форми інноваційної діяльності
    змісті яких відбулися якісні зміни, є лист від 31 березня 1997р. № 26-21/26-54-3 «Про інноваційні виданнях в області гуманітарної освіти» [9]. Цим листом Міносвіти інформує про вихід з друку нових серій видань, які отримали високу оцінку з боку провідних вітчизняних вчених і викладачів-практиків, і рекомендує їх до використання як у процесі
  4. § 2. Права, обов'язки і відповідальність платників податків
    утримання міліції, благоустрій; збір за паркування автотранспорту) додалися податок на утримання житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери, а також збір за відкриття грального бізнесу. Правове регулювання обов'язків, що входять в податковий статус підприємців, ще більш недосконало, ніж правове регулювання їх прав. Зокрема, обов'язок з ведення бухгалтерського
  5. § 2. Предмет цивільного права
    змісту або змісту угоди між учасниками не випливає інше (п. 3 ст. 423 ЦК). Безоплатні відносини не грають суттєвої ролі в цивільному обороті, не є для нього типовими (поширеними) і в кінцевому рахунку похідні від відносин відплатних. Зрозуміло, що перш ніж подарувати річ, її треба створити або придбати, а перш ніж надати гроші в борг, їх треба
  6.  § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
      виконання можливо за позовом Генерального прокурора (Attorney-General), або для ряду інших цілей, дозволених правом, але не користуються судовим захистом "* (108). Зміст довірчої власності полягає в розщепленні правомочностей, що випливають з права власності, між довірчим власником і бенефіціаром . Юридично такий поділ стає можливим в результаті того, що
  7.  § 2. Поняття і основні види угод
      змістом волевиявлень. Як приклади таких угод можна послатися на договір купівлі-продажу (п. 1 ст. 454 ЦК), договір банківської гарантії (ст. 368 ЦК), договір простого товариства (п. 1 ст. 1041 ЦК) і договір про прощення боргу ( ст. 415 ЦК). Існують угоди, які поряд з волевиявленнями містять ще інші складові частини. Наприклад, фактичний склад договору про передачу
  8.  § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
      зміст угоди, тобто її умови, не повинно суперечити чинному законодавству. З урахуванням цього дійсність угод і в доктрині, і на практиці зазвичай оцінюється з позицій відповідності чинному законодавству їх: а) суб'єктного складу; б) волі і волевиявлення; в) форми; г) змісту * (531). Неважко помітити, що даний підхід грунтується на традиційному вченні про
  9.  § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
      змістом. Примусове припинення права власності на земельну ділянку підпорядковується загальним положенням ГК про способи припинення права власності, спеціальним нормам, закріпленим у ст. 235, 239, 284 ЦК, а також нормам ЗК (гл. VII, VIII). Спеціальним підставою вилучення земельних ділянок, призначених для сільськогосподарського виробництва або будівництва, є
  10.  § 4. Суб'єкти зобов'язання
      змісту (п. 1 ст. 601 ЦК), про компенсацію моральної шкоди (ст. 151 ЦК), про виконання заповідального відмови (ст. 1137 ЦК) * (1131). Не є высокоперсонифицированными, а отже, не заборонені до поступку вимоги, що виникли з договору, укладеного цедентом відповідно до ліцензії. Зокрема, можлива цесія вимоги банку до позичальника про повернення кредиту. При цьому цессионарием