ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРНОЕ ПРАВО. ДОГОВОРИ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ І НАДАННІ ПОСЛУГ. Книга третя, 2006 - перейти до змісту підручника

7. Права та обов'язки сторін

Вирішальне значення для визначення кола прав і обов'язків принципала і агента має проведене в п. 1 ст. 1005 ЦК розмежування ситуацій, що складаються при прямому і при непрямому представництві. З цього, зокрема, випливає, що між третьою особою, з яким була укладена агентом угода, і принципалом може виникнути зобов'язання в разі виступу агента від імені принципала, тобто при прямому представництві. У разі ж, коли агент діє за рахунок принципала, але від власного імені (тобто при непрямому представництві), він і стає стороною угод, які укладені ним з третіми особами; причому вказаний результат настає і в тому випадку, коли ці особи знали про здійснення угоди в інтересах принципала, а не його агента (мається на увазі, що принципал був названий в угоді) або навіть сам принципал вступив з третьою особою - контрагентом по угоді - в безпосередні відносини по виконанню.
Е.А. Суханов наводить з цього приводу дуже вдалий приклад: відносини, що склалися при укладанні агентом договору з власником концертного залу про організацію концерту естрадного виконавця, який буде потім виступати в цьому залі "*". Не можуть в зазначеному випадку висувати свої вимоги ні принципал третій особі, ні третя особа безпосередньо принципалу .
--------------------------------
"*" Цивільне право. Т. II, напівтім 2. С. 110.
Маючи на увазі конструкцію "нерозкритого" принципала (undisclosed principal), при якій агент, укладаючи договір від власного імені, не повідомляє про принципалом (тобто не тільки про ім'я, а й про саме існування принципала), Шмиттгофф вказує на те, що "якщо агент був належним чином уповноважений принципалом" (в даному випадку "уполномочие" використовується автором як синонім "доручення"), то "виникають дві можливості: право вибору третього стороною і право принципала на втручання. Третя особа (покупець) по виявленні справжніх фактів може вибирати, переслідувати йому в судовому порядку принципала або його агента. Такий вибір має бути недвозначним ". Автор наводить цю лінію англійського права на противагу підходу, пануючому в континентальному праві більшості європейських країн (Шмиттгофф Експорт: право і практика міжнародної торгівлі. М., 1999. С. 144 - 145). З наведених у тексті містяться в п. 1 ст. 1005 ЦК норм, що виключають подібну альтернативу як для принципала, так і для третьої особи, видно, що Кодекс стоїть на позиціях континентального передоручення щодо агентського договору.
Вміщені в самій гл. 52 ГК норми, які присвячені змісту агентського договору, можуть істотно доповнюватися положеннями, включеними в гол. 49 і 51 ЦК, якщо тільки вони не суперечать тим, які складають гл. 52 ГК.
Як приклад можна вказати на дію правила про делькредере в агентському договорі з непрямим представництвом. Стосовно до агентського договору йдеться про можливість для агента прийняти на себе поруку перед принципалом за виконання третьою особою обов'язків по укладеній цим останнім угоді з агентом (див. п. 1 ст. 993 ЦК).
Інший приклад стосується до скоєння агентом угоди з третьою особою вже від імені принципала. Тоді може йти мова про дію п. 2 ст. 973 ГК. Стосовно до агентського договору це означатиме можливість для агента відступити від вказівок принципала у випадках, коли це необхідно в інтересах принципала, притому агент не міг попередньо запитати його на цей рахунок або не отримав відповіді принципала на свій запит.
ЦК містить спеціальні норми, що відносяться до покладання сторонами на себе різних обмежень, що мають у кінцевому рахунку метою запобігти можливість виникнення конфлікту інтересів контрагентів при здійсненні агентського договору "*". Обмеження, про які йде мова, можуть ставитися і до однієї, і до іншої сторони договору. Так, щодо принципала мається на увазі обов'язок не укладати аналогічних договорів з іншими агентами, які діють на певній договором території, або утриматися від здійснення на цій території їм самим діяльності, яка аналогічна тій, яка становить предмет агентського договору (п. 1 ст. 1007 ЦК). Така ж за своєю природою обов'язок може накладатися і на агента: не укладати з іншими принципалами аналогічних агентських договорів, якщо тільки такі договори повинні виконуватися на території, яка повністю або частково збігається з передбаченою в них (п. 2 ст. 1007 ЦК).
--------------------------------
"*" Типовий комерційний агентський контракт Міжнародної торгової палати надає сторонам можливість вибрати один з наступних варіантів вирішення відповідного питання: "надавати, виробляти або розміщувати будь-яку продукцію, що конкурує з товарами принципала, протягом усього терміну дії контракту" (1), або "утримуватися від надання чи розміщення неконкурентоспроможних товарів виробника, що є конкурентом принципала, якщо цього вимагає принципал, за умови, що вимоги можуть вважатися розумними, беручи до уваги всі обставини випадку "(2), або" агент вправі надавати, виробляти, розміщувати будь-яку продукцію, що не конкуруючу з товарами принципала за умови, що він заздалегідь інформував останнього про такого роду діяльності; агент звільняється від необхідності такої інформації принципала за умови, якщо 1) характеристики товарів, які агент хоче надавати, і 2) сфера діяльності принципала, на якого агент збирається працювати , не дають підставу вважати, що це зачепить інтереси принципала "(Міжнародне приватне право. Нормативні акти / Упорядник М.К. Сулейменов. Алмата, 1999. С. 149 - 150).
Зазначені обмеження є певною мірою традиційними для агентських договорів. Особливість вирішення відповідних питань у ЦК полягає в факультативному характер певних норм (п. 1 і 2 ст. 1007). Це означає, що подібні обов'язки сторін вступають в дію, якщо вони прямо позначені в договорі.
Та ж ст. 1007 ЦК, але вже в п. 3, виділила випадок, при якому обмеження договором прав сторони свідомо не допускається. Йдеться про правило, що забороняє включати в агентський договір умови, якими агенту надається право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців (замовників) або тільки покупцям (замовникам), які мають місце знаходження або місце проживання на визначеній у договорі території . Подібні умови, що виражають обмеження повноважень агента, що вступають у протиріччя з законом (ГК), визнаються нікчемними.
У число обов'язків агента входить надання в ході виконання доручення звітів про свою діяльність принципалу. Стаття 1008 ЦК передбачає, що це має бути зроблено в порядку і в строки, встановлені договором. При відсутності в договорі умови на зазначений рахунок агент вправі, на цей раз вже за власним вибором, представляти звіт (звіти) або по мірі виконання договору, або після закінчення дії договору. Таким чином, при непрямому представництві правило ст. 999 ЦК, в якій передбачено одноразове подання звіту комітенту, на агентський договір з непрямим представництвом не поширюється. Особливо виділена в тій же ст. 1008 ЦК і також у вигляді диспозитивної норми обов'язок агента докладати до звіту необхідні докази зроблених їм за рахунок принципала витрат. У свою чергу, принципал має право заявити заперечення щодо звіту. Для цього йому встановлено певний термін, що становить 30 днів з моменту отримання звіту (якщо в самому договорі не передбачено інше). Протягом зазначеного строку він може повідомляти агенту про наявні у нього заперечення щодо звіту з тим, що неподання у зазначений термін заперечень розглядається як прийняття звіту.
До числа норм, що визначають обов'язки принципала, спеціально врегульовані в гол. 52 ГК, належать норми, пов'язані з виплатою агентської винагороди. Закріпивши безумовну необхідність для принципала сплачувати винагороду агенту у встановлених договором розмірі та порядку, ст. 1006 ЦК передбачає способи усунення зазначеного недоліку. При відсутності в договорі вказівки певної або хоча б визначної ціни відносно розміру винагороди вступає в дію п. 3 ст. 424 ГК (застосування ціни, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні послуги). Що ж до пробілу, що виражається у відсутності в договорі умови про порядок виплати винагороди, то на цей рахунок є пряма вказівка ??в самій ст. 1006 ЦК. Мова йде про необхідність виплатити винагороду агенту протягом тижня, що обчислюється з моменту подання агентом звіту за минулий період. Особливий підприємницький характер агентського договору знайшов, зокрема, вираження в тому, що наведена норма вступає в дію, якщо інше не передбачено не тільки договором, а й звичаями ділового обороту.
У складі актів, що визначають права і обов'язки спеціальних видів агентів, може бути серед інших зазначений Кодекс торговельного мореплавства. В окремих його статтях виділені обов'язки як морських агентів "*", так і принципала, роль якого виконує в таких випадках судновласник .
--------------------------------
"*" Загальні вказівки на цей рахунок включені в ст. 237 КТМ. Вона передбачає необхідність для морського агента здійснювати діяльність в інтересах судновласника сумлінно, згідно з практикою морського агентування, діяти в межах своїх повноважень, вести облік витрачання коштів, представляти контрагенту-судновласнику звіт в порядку і в строки, передбачені договором морського агентування. У цій же статті міститься деталізація перерахованих обов'язків шляхом вказівки на необхідність для агента виконувати різні формальності, пов'язані з приходом судна в порт, перебуванням судна в порту і його виходом з порту, надавати допомогу капітану судна у встановленні контактів з портовими і місцевою владою, а також в організації постачання судна та його обслуговування в порту, оформляти документи на вантаж, інкасувати суми фрахту та інші належні судновласнику суми за вимогами, що випливають з договору морського перевезення вантажу, оплачувати за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, що підлягають сплаті у зв'язку з перебуванням судна в порту, залучати вантажі для лінійних перевезень, здійснювати збір фрахту і експедирування вантажу, а також здійснювати інші дії в області морського агентування.
Стаття 238 КТМ називає в числі обов'язків судновласника надання морському агенту коштів, достатніх для вчинення дій відповідно до договору морського агентування; відшкодування йому зроблених витрат; несення відповідальності за наслідки дій морського агента, скоєних від імені судновласника і в межах своїх повноважень; сплату винагороди у розмірі та в порядку, що встановлені договором морського агентування.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 7. Права та обов'язки сторін "
  1. § 6. Припинення зобов'язань
    Підставами припинення зобов'язань у сфері підприємництва є такі юридичні факти, у зв'язку з якими припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Підстави припинення зобов'язань передбачені ГК, законами, іншими правовими актами або договором. Насамперед, зобов'язання у сфері підприємництва припиняється його належним виконанням. Належне виконання
  2. § 2. Зовнішньоторговельні операції
    Загальні положення. Найбільш поширеною зовнішньоторговельною операцією традиційно є міжнародна купівля-продаж товарів, яка в ході її виконання «обростає» цілим рядом інших угод, спрямованих, зокрема, на забезпечення доставки товару від продавця до покупця (договори експедиції, перевезення та ін), огорожу продавця і покупця від ризику випадкової загибелі або пошкодження товару
  3. § 1. Введення в цивільне (приватне) право
    Система і галузі права. Право - сукупність норм (правил поведінки), що існують для регулювання та охорони суспільних відносин. У механізмі соціально-нормативного регулювання норми права специфічні тим, що: а) утворюють єдину струнку систему (тому сукупність правових норм не хаотична і не випадкова, а внутрішньо організована і структурована), б) санкціоновані державою
  4. § 5. Умовні угоди
    Умова в угоді: поняття, види, допустимість. Стаття 157 ЦК виділяє угоди, зроблені під умовою. Умовна операція містить в собі умову (condicio), тобто визначення, за допомогою якого наступ або припинення дії угоди з волі сторін поставлено в залежність від майбутнього невідомого обставини * (554). Проте й саме ця обставина також називається умовою. Закон
  5. § 3. Представництво без повноважень
    Поняття представництва без повноважень. Наявність у представника повноважень - неодмінна умова всякого представництва. У цивільному обороті зустрічаються, однак, і такі випадки, коли угоди та інші юридичні дії від імені і в інтересах одних осіб відбуваються іншими особами, які не мають на це необхідних повноважень. Іноді така ситуація виникає в чистому вигляді, коли між
  6.  § 9. Договір фінансової оренди (лізингу)
      Загальна характеристика договору лізингу. За договором фінансової оренди (договору лізингу) орендодавець зобов'язується придбати у власність вказане орендарем майно у визначеного ним продавця і надати орендареві це майно за плату в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей (ст. 665 ЦК). Як видно з визначення, лізинг передбачає, що одна особа, в силу
  7.  § 3. Зміст і припинення договору позички
      Обов'язки ссудодателя. Безплатність позички, безумовно, відбивається на розподілі обов'язків між сторонами договору. У порівнянні з орендодавцем ссудодатель несе менш суворі за своєю суттю обов'язки, тобто закон, керуючись принципом справедливості, звужує обсяг можливих домагань до ссудодателю. По-перше, ссудодатель зобов'язаний надати річ у стані, відповідному
  8.  § 5. Користування житловими приміщеннями
      Користування жилим приміщенням за договором соціального найму в будинках державного і муніципального житлового фонду. За договором соціального найму житлового приміщення одна сторона - власник житлового приміщення державного або муніципального житлового фонду (наймодавець) зобов'язується передати іншій стороні - громадянину (наймачу) жиле приміщення у володіння і користування для проживання в ньому
  9.  § 3. Договір будівельного підряду
      Загальні положення. Договори будівельного підряду укладаються на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд чи інших об'єктів, а також на виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших нерозривно пов'язаних зі споруджуваним об'єктом робіт. Згідно з раніше діючим законодавством виникають при цьому цивільно-правові відносини в
  10.  § 2. Зобов'язання з перевезення вантажів
      Поняття та ознаки договору перевезення вантажів. Згідно п. 1 ст. 784 ГК перевезення вантажів, пасажирів і багажу здійснюється на підставі договору перевезення. При цьому договір перевезення вантажу знайшов своє загальне врегулювання в ст. 785 ГК, а договір перевезення пасажирів - в ст. 786 ГК. За договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і