ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А. СУХАНОВ. Цивільне право: У 4 т. Том 2: Речове право. Спадкове право. Виключні права. Особисті немайнові права: Підручник., 2008 - перейти до змісту підручника

2. Форма заповіту

В якості загального правила закон встановлює письмову форму заповіту та посвідчення нотаріусом (п. 1 ст. 1124 ЦК). Недотримання цієї норми тягне абсолютну недійсність, нікчемність заповіту.
Крім нотаріусів в силу прямої дозволу закону заповіту засвідчують посадові особи виконавчих органів влади, а також консульських установ, службовці банку. Крім того, певні особи уповноважені посвідчувати заповіти, що прирівнюються до нотаріальних.
У вітчизняному цивільному праві тепер відновлено інститут свідків, які в необхідних випадках повинні бути присутніми при складанні, підписання, посвідченні заповіту або передачі його нотаріусу. Їх відсутність при вчиненні зазначених дій перетворює заповіт в незначну операцію.
Вимоги до тих, хто виступає в ролі свідків, визначені в п. 2 ст. 1124 ЦК методом виключення. Свідками, зокрема, не можуть бути:
- нотаріус або інша, яка посвідчує заповіт особа;
- особа, на користь якої складено заповіт або зроблено заповідальний відмова, чоловік такої особи, його діти і батьки;
- громадяни, що не володіють дієздатністю в повному обсязі;
- неписьменні громадяни;
- громадяни з такими фізичними вадами, які явно не дозволяють їм повною мірою усвідомлювати істота, що відбувається;
- особи, які не володіють в достатній мірі мовою, на якому складено заповіт, за винятком випадку, коли складається закрите заповіт .
Всі перераховані особи не можуть також виступати в ролі рукоприкладчика, тобто підписувати заповіт замість заповідача.
Необхідно звернути увагу на те, що невідповідність свідків зазначеним вище вимогам тягне оспорімость заповіту.
Заповіт вважається вчиненим у день його посвідчення, тому на ньому обов'язково повинні бути вказані не тільки місце, а й дата вчинення (п. 4 ст. 1124 ЦК).
Нотаріально засвідчується лише таке заповіт, який написаний самим заповідачем або записано з його слів нотаріусом. Причому і в тому і в іншому випадку можуть бути використані різні технічні засоби, наприклад друкарська машинка або комп'ютер.
У тому випадку, якщо заповіт записано нотаріусом зі слів заповідача, воно до його підписання має бути повністю прочитано заповідачем у присутності нотаріуса. Якщо ж заповідач з яких-небудь причин не в змозі особисто прочитати заповіт, його текст оголошується для нього нотаріусом. На заповіті робиться про це відповідний напис із зазначенням причин, за якими заповідач не зміг особисто прочитати заповіт.
Заповіт являє собою вираження особистої волі заповідача, тому воно має бути власноручно підписана заповідачем. Якщо ж заповідач через фізичні вади, хвороби або з інших причин не може власноручно підписати заповіт, воно на його прохання може бути підписана в присутності нотаріуса або іншої посадової особи іншим громадянином (рукоприкладчиком) з обов'язковим зазначенням причин, з яких заповіт не можна було підписати власноручно . Вказуються в заповіті також і прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання рукоприкладчика відповідно до документами, що засвідчують його особу.
За бажанням заповідача при складанні та нотаріальному посвідченні заповіту може бути присутнім свідок. Останній повинен підписати заповіт, в тексті якого в цьому випадку вказуються прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання свідка.
Поряд з нотаріальною формою закон дозволяє здійснювати заповіту, прирівняні до нотаріально посвідчених, даючи їх вичерпний перелік. Серед них, зокрема:
1) заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, госпіталях, інших стаціонарних лікувальних закладах або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних установ, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів;
2) заповіти громадян, які перебувають під час плавання на судах, плаваючих під Державним прапором Російської Федерації, посвідчені капітанами цих суден;
3) заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних або інших подібних експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
4 ) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти працюють у цих частинах цивільних осіб, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами військових частин;
5) заповіти громадян , які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
Оформляються перераховані заповіту за тими ж правилами, що й нотаріальні. Відмінність одна, але суттєва: у п. 2 ст. 1127 ЦК імперативно закріплено необхідність підписувати заповіту такого роду в присутності особи, що посвідчує заповіт, і свідка, також підписує цей документ. Недотримання цього правила тягне нікчемність заповіту.
Пріоритетність нотаріальної форми заповітів вельми яскраво проявляється в закріпленні законом обов'язки осіб, що володіють правом посвідчувати заповіти, вживати всіх заходів для запрошення до заповідача нотаріуса, якщо громадянин висловлює таке бажання і є розумна можливість його виконати. Крім того, якщо особі, яка посвідчила такий заповіт, відоме місце проживання заповідача, заповіт відразу направляється через органи юстиції відповідному нотаріусу. Якщо ж місце проживання такого громадянина невідомо, передача здійснюється, як тільки для цього надається можливість (п. 3 ст. 1127 ЦК).
Новелою ЦК є надання громадянам можливості здійснити закрите заповіт, суть якого полягає в тому, що його зміст аж до відкриття спадщини відомо лише заповідачеві (п. 1 ст. 1126).
Як і будь-яке інше заповіт, воно має бути власноручно написано і підписано заповідачем під страхом його недійсності.
Закрите заповіт, поміщене в заклеєний конверт, передається заповідачем нотаріусу в присутності двох свідків, які ставлять на конверті свої підписи. Цей конверт запечатується нотаріусом в їх присутності в інший конверт, на якому нотаріус робить запис, що містить відомості про заповідача, про місце і дату прийняття заповіту, а також про ім'я, по батькові, прізвища та місце проживання кожного свідка.
Можна припустити, що в якомусь конкретному конверті заповіту немає. Тому нотаріус, приймаючи конверт, строго кажучи, засвідчує не зміст заповіту, а лише факт передачі йому належним чином оформленого конверта з припущенням, що в ньому знаходиться заповіт.
Конверт із заповітом нотаріус розкриває пізніше 15 днів з моменту подання свідоцтва про смерть тієї особи, яка вчинила закрите заповіт. Процедура ця проводиться в присутності не менше двох свідків, а також побажали присутнім при цьому зацікавлених осіб з числа спадкоємців за законом. Після того як конверт розкритий, заповіт відразу ж оголошується нотаріусом. Потім він складає і разом зі свідками підписує протокол, що містить повний текст заповіту. Мета протоколу - засвідчити розтин конверта із заповітом. Спадкоємцям видається нотаріально завірена копія протоколу. Оригінал же заповіту зберігається у нотаріуса.
Громадянин може опинитися в становищі, явно загрозливому його життя. Природно, що в силу сформованих надзвичайних обставин він позбавлений можливості зробити заповіт у прийнятій формі. Прагнучи посилити гарантії права спадкування, закон тепер дозволяє громадянину в подібній ситуації викласти останню волю щодо свого майна в простій письмовій формі (п. 1 ст. 1129 ЦК).
Зі змісту такого документа має явно випливати, що він являє собою заповіт. Такий заповіт може бути написано тільки власноруч і обов'язково в присутності двох свідків. Порушення цих правил тягне нікчемність заповіту.
Законодавець передбачив особливе підставу припинення дії подібного заповіту: воно втрачає чинність, якщо заповідач протягом місяця після припинення згаданої надзвичайної ситуації не здійснив заповіту в якійсь інший, передбаченої ГК формі.
Виповнюється заповіт, вчинене в надзвичайних обставинах, тільки за тієї умови, що суд на вимогу зацікавлених осіб підтвердить факт вчинення заповіту саме в такій особливій ситуації. Причому зазначена вимога має бути заявлено до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини (термін цей дорівнює шести місяцям з дня відкриття спадщини - п. 1 ст. 1154 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Форма заповіту "
  1. § 3. Форма заповіту
    формами заповітів є власноручні (олографіческіе) * (657) заповіту (без публічного посвідчення), публічні заповіту (завіряються нотаріусом, посадовими особами), приватні заповіту (що здійснюються в спрощеній формі, засвідчені свідками, в тому числі і в усній формі) * (658). У російському законодавстві будь-якому заповітом надається обов'язкова письмова форма угоди,
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    формальний привід до оголошення війни і початку військових дій 9. CETERIS PARIBUS [цетеріс парібус] - при інших рівних умовах 10. COMITAS GENTIUM [коміта генціум] - міжнародна ввічливість 11. CONDITIO SINE QUA NON [кондицио сіне ква нон] - неодмінна умова 12. CONSENSUS OMNIUM [консенсус омніум] - згода всіх 13. CONTRA [контра] - проти 14. CORPUS DELICTI [корпус делікті] -
  3. ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
    формація. Результати творчої діяльності та особисті немайнові блага як нематеріальні об'єкти цивільних правовідносин. Речі як об'єкти цивільних правовідносин. Оборотоздатність речей. Рухомі і нерухомі речі. Інші види речей. Майнові комплекси як об'єкти цивільного обороту. Гроші як об'єкти цивільних правовідносин. Цивільно-правовий режим готівки та
  4. Ф
    заповіту V, 26, § 1 (2) - с. 212 - 216 - Ф. заповідального розпорядження правами на грошові кошти в банках V, 26, § 1 (3) - с. 217 - 218 Формула винаходу VI, 31, § 2 (3) - с. 342 Функції цивільного права з охорони і використання результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них коштів індивідуалізації VI, 29, § 1 (3) - с. 265 - 266 Форми власності - "інші" Ф.
  5. § 1. Колізійні питання спадкування
    формально включеного в іспанський Цивільний кодекс принципу визначення широкого діапазону прав і статусу особистості (ст. 9), народжує проте чимало різних проблем, зокрема у випадках зміни громадянства. Дослідники іспанського права (Бернд Хофманн і Антоніо Ортіс-Арсе) підкреслюють, що внесені в ГК цієї країни в 70-і рр.. відповідні доповнення спрямовані на облік
  6. § 3. Форма заповіту
    форма і зміст заповіту і його зміни підпорядковуються праву тієї держави, де спадкодавець мав своє постійне місце проживання в момент складання акта або його зміни. Однак якщо заповіт або його зміна задовольняють вимогам права місця їх вчинення або таким монгольського права, вони не можуть бути визнані недійсними внаслідок недотримання форми »(п. 2 ст. 436 ГК
  7. § 2. Умови дійсності заповіту
    форма не була безумовно обов'язковою). Поряд з приватними заповітами відбувалися і публічні (за участю органу державної влади): а) шляхом занесення розпорядження заповідача до протоколу суду або муніципального магістрату, б) шляхом передачі в імператорську канцелярію письмового заповіту на зберігання. 3. Спадкоємець повинен бути призначений особисто заповідачем (не можна призначати спадкоємцем, «кого
  8. § 2. Спадкування за заповітом
    формальних вимог тягне за собою недійсність заповіту. Законодавство країн континентальної Європи передбачає такі основні форми заповіту. Власноручне заповіт - це заповіт, цілком написане самим заповідачем, підписану і датоване їм, що покликане зменшити ймовірність підробки (внаслідок чого машинописні тексти не допускаються). Ця форма є
  9. § 5. Доручення
    заповіт, вступити в шлюб. Договір доручення належить до фідуціарні угодами, тобто до угод, в яких відносини сторін мають довірчий характер. Подібний довірчий характер відносин повинен існувати протягом усієї дії договору, тому головною особливістю фідуціарних угод є те, що при втраті довіри будь-яка зі сторін може припинити договір, не посилаючись на
  10. § 8. Довірче управління майном
    форма договору довірчого управління майном. Засновником довірчого управління є тільки власник майна. Інші особи, які не є власниками майна, можуть стати засновниками управління лише з підстав, передбачених законом. Частина цих підстав вказана в ст. 1026 ЦК, до них належать випадки, що виникають внаслідок необхідності постійного управління
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка