| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Індійський федералізм і його особливості |
||
|
Принципові зміни в структурі федеративного устрою Індії були викликані Законом про реорганізацію штатів 1956 р., який, в цілому, став найважливішим актом конституційного значення, що почав корінну перебудову федерації за національною ознакою. Замість 28 старих багатомовних штатів було створено 14 нових, з яких 10 було сформовано за монолінгвістіческому принципом, а в 4 інших застосовувався принцип білінгвізму (використання двох мов). Шість територіальних підрозділів отримали статус союзних територій. Було ліквідовано ділення штатів на юридично нерівноправні групи. Територіальний поділ прийшло у велике відповідність з національними, соціально-економічними та культурними потребами населення країни. Перебудова федерації здійснювалася на основі наступних принципів: збереження і зміцнення єдності і безпеки країни, створення однорідних в мовному та культурному відношенні штатів з урахуванням фінансової та адміністративної доцільності, а також можливість розробки загальнонаціонального плану. Реорганізація штатів 1956 з'явилася вирішальним подією в об'єднанні країни на національній основі. Вона покінчила з існуванням князівств, ліквідувала інститут правителів штатів з феодальних князів - раджпрамукхов і ряд інших пережитків, дала новий стимул розвитку продуктивних сил як окремих штатів, так і країни в цілому. Крім штатів, в індійську федерацію входить ще така специфічна форма "значно обмеженою автоно-мії", як союзна територія. Сім існуючих нині союзних територій мають набір органів управління, аналогічний штатам, хоча їх автономія вже. У сфері законодавства компетенція розподіляється між Союзом і штатами відповідно з трьома переліками пи-тань, даними в додатку VII до конституції. В "союзному переліку" визначені питання, які стосуються сфері исключитель-ної компетенції законодавства федерації. Сюди відносяться такі важливі питання, як оборона країни, внешнеполит-тичні, зовнішньоторговельні зв'язки, банківська справа, грошовий обіг, залізничні, повітряні і водні повідомлення, торгівля між штатами та ін Всього в цьому переліку налічується 100 пунктів. Згідно ст. 248 конституції, до сфери виняткових законодавства Союзу належать також і всі питання, які не увійшли до жодного з переліків згаданого положення. Перелік збігається законодавства містить питання, по яких можутьзаконодательствовать як федерація, так і її суб'єкти (за відсутності відповідного закону федерації або у разі схвалення президентом). У цей перелік входить 48 питань, в числі яких кримінальне, цивільне, трудове, сімейне, соціальне, профспілкове законодавство і т.д. Третій перелік належить до виключної компетенції штатів. Він складається з 66 таких питань, як охорона суспільного венного порядку, поліція, в'язниці, деякі сторони організації судів, місцеве самоврядування, охорона здоров'я та санітарія, допомога інвалідам і безробітним, культура, освіта і т.д. Хоча формально законодательствовать в цих сферах покликані штати, федеральний парламент, за рішенням Ради штатів, прийнятому кваліфікованою більшістю в 2/3, може законодательствовать по кожному з питань, що входять у виняткову компетенцію штатів, розглядаючи їх як відносяться до національних інтересів всієї країни. Отже, незважаючи на наявність цих трьох переліків, центральні власті можуть на практиці видавати закони з будь-яких питань незалежно від того, до компетенції яких органів вони формально віднесені. Усі штати, крім Джамму і Кашміру, що володіє власною конституцією і громадянством, мають єдиний правовий статус в Союзі, який визначається додатком VII та іншими положеннями конституції Індії. Встановлено єдине федераль-ве громадянство. Судові та адміністративні органи всіх штатів і федерації складають єдину систему. Уряд Індійського Союзу може давати урядам штатів будь-які вказівки, що стосуються виконання федеральних законів. Територія штатів, крім Джамму і Кашміру, де необхідна згода центрального уряду, губернатор має права передавати Союзу будь-які функції чи повноваження, належать штату. Найбільш концентрованим виразом зростаючого панування центру над штатами є докладно розроблений інститут надзвичайного стану. Введення такого положення істотно обмежує права штатів, а практичне його здійснення нерідко призводить до масових і серйозних порушень прав і свобод громадян. З чотирьох з невеликим десятиліть незалежного розвитку майже 12 років Індія провела в стані надзвичайного стану. Те, що навіть у цій ситуації Індійський союз зберіг федеративну структуру, доводить її життєздатність. Ще однією формою інституту надзвичайного стану в масштабах штату є президентське правління (ст. 356), з оголошенням якого основні функції з управління тим чи іншим штатом переходять до центральних органів державного-ва. Президентське правління в штатах застосовувалося в Індії понад 90 разів. Деталізація і регламентація процедури застосування норм надзвичайного характеру передбачають певну ступінь контролю парламенту за здійсненням надзвичайних повноважень і як би дозволяють організаційно та процесуально "укладати" ці авторитарні за своєю природою положення в рамки ліберального політичного режиму. Тенденція до унітаризму і централізації в Індії невіддільна від тенденції до регіоналізму і децентралізації, яка знаходить своє вираження у створенні нових штатів і союзних територій, в частіших вимогах надати штатам більше автономії. Останнім часом помітний певний ріст і сепаратистських тенденцій в різних районах країни, особливо в шта-тах Пенджаб, Джамму і Кашмір, Гуджарат і Таміпнаду. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Індійський федералізм і його особливості " |
||
|
||