| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Виконання договору комісії |
||
|
Якщо комісіонер продасть майно комітента за ціною нижче узгодженої, він стає зобов'язаним відшкодувати різницю, якщо тільки не доведе, що при сформованій кон'юнктурі іншого виходу у нього не було і такий продаж запобігла для комітента ще більші збитки. За відсутності таких доказів комісіонер передбачатиметься винне порушили умови договору, оскільки у звичайній ситуації він зобов'язаний запитати думку комітента про можливість відступу від спочатку даних вказівок (у тому числі про неможливість продати або купити товар за обумовленою в договорі ціною). Тому в даному випадку комісіонер має довести і відсутність можливості отримати пряму згоду комітента на відступ від його вказівок (п. 2 ст. 995 ЦК). Якщо ж справа стосується придбання для комітента майна за ціною вище погодженої в договорі, останній має право не приймати це майно від комісіонера, вважаючи договір виконаним неналежним чином. Комітент, однак, повинен заявити про це комісіонерові в розумний (можливо більш короткий) строк після отримання повідомлення про здійснення угоди. В іншому випадку покупка буде вважатися прийнятою комітентом. У такій ситуації комісіонер може також прийняти різницю в ціні на свій рахунок. Тоді комітент втрачає право відмовитися від укладеної для нього угоди, бо його вказівки слід вважати дотриманими (п. 3 ст. 995 ЦК). Додаткова вигода, яку комісіонер отримав порівняно з очікуваною і зазначеної комітентом, при відсутності спеціального умови в договорі ділиться між комісіонером і комітентом порівну. Справа в тому, що поява такої вигоди часто обумовлено не тільки вдалими діями комісіонера, а й об'єктивно сформованою кон'юнктурою попиту та пропозиції на товари, відчужувані або придбані комітентом. Оскільки комісіонер на відміну від повіреного спочатку сам стає стороною в угодах, укладених ним для комітента з третіми особами, необхідна подальша передача комітенту прав і обов'язків за такими угодами. Ця передача підпорядковується загальним правилам цивільного права про уступку вимоги і переведення боргу. Однак контрагент по угоді може і не знати, що його партнер є комісіонером (посередником), а не основним продавцем або покупцем товару. Більше того, він має право включити в договір умову про заборону передачі випливають з нього прав будь-яким третім особам або її неможливості без його спеціальної згоди (що, зокрема, також характерно для багатьох зовнішньоторговельних угод). При наявності такої умови комісіонер не зможе передати комітенту права по цій угоді і залишиться відповідальним за невиконання прийнятого доручення. Лише у разі, коли третя особа (контрагент комісіонера) сама не виконало або неналежним чином виконало укладену угоду, передача (відступлення) права комітенту від комісіонера допускається і при наявності заборони або обмеження такої поступки в договорі, укладеному комісіонером з третьою особою (п. 3 ст. 993 ЦК) (1). По суті, комісіонеру тут дозволяється знехтувати одним з узгоджених умов договору (купівлі-продажу), тобто відступити від вимог загального принципу свободи договору. Однак і в такій ситуації комісіонер залишається відповідальним перед третьою особою за порушення даної умови. --- (1) Ця можливість особливо актуальна для зовнішньоекономічних контрактів, де також важливо вирішити питання про право комітента зажадати від комісіонера не поступка права, а пред'явлення самим комісіонером позову до третьої особи в інтересах (і, зрозуміло, за рахунок) комітента (докладніше про це див .: Розенберг М.Г. Контракт міжнародної купівлі-продажу. Сучасна практика укладання. Вирішення спорів. 4-е вид. М., 2003. С. 146 - 147). Речі, що надійшли до комісіонера від комітента для реалізації або придбані комісіонером за рахунок комітента, вважаються власністю комітента (п. 1 ст. 996 ЦК). Отже, останній несе і ризик їх випадкової загибелі або псування, якщо тільки за умовами договору він не складе цей ризик на комісіонера чи інша особа (зрозуміло, за додаткову винагороду). Комісіонер повинен страхувати таке майно тільки за вказівкою і за рахунок комітента або якщо страхування даного майна комісіонером прямо передбачено договором комісії або звичаями ділового обороту (наприклад, звичайними умовами зовнішньоторговельних операцій консигнації) (п. 3 ст. 998 ЦК). Разом з тим комісіонер зобов'язаний зберігати дане майно комітента і відповідає за його втрату, нестачу або пошкодження, тобто передбачається винним у відповідних збитки комітента (п. 1 ст. 998 ЦК). Комісіонер зобов'язаний також сповістити власника комітента про явні недоліки його майна (пошкодженнях або недостачу, помітних при зовнішньому огляді речей), як надісланого комітентом для реалізації, так і надійшов для комітента від третіх осіб, та вжити заходів з охорони прав комітента і збору необхідних доказів (наприклад, скласти за участю незацікавлених осіб акти про недостачу або недоброякісності товару) (п. 2 ст. 998 ЦК). Невиконання цих обов'язків дає підставу вважати комісіонера винним у відповідних збитки комітента повністю або в частині. По виконанні доручення комісіонер повинен представити комітенту звіт і передати все одержане для нього за договором комісії. Заперечення комітента за звітом повинні бути повідомлені комісіонеру в 30-денний строк з дня його отримання (якщо інший строк не встановлений договором), інакше звіт вважається прийнятим без заперечень (ст. 999 ЦК). Зі свого боку, комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане ним за договором, включаючи зобов'язання за укладеними для комітента операціях. При цьому він повинен оглянути придбане майно і без зволікання (негайно) сповістити комісіонера про виявлені недоліки. В іншому випадку майно буде вважатися прийнятим без заперечень. Комісіонер наділений спеціальними гарантіями з отримання винагороди та інших належних йому від комітента сум, що особливо важливо для професійних комерційних посередників. По-перше, він користується правом на утримання знаходяться у нього речей комітента до задоволення всіх своїх грошових вимог за договором (винагорода, понесені витрати і т.д.). По-друге, він має право утримати належні йому за договором суми з сум, що надійшли до нього для комітента, шляхом заліку своїх вимог до комітента. При цьому враховуються також інтереси інших кредиторів комітента, серед яких можуть знаходитися привілейовані з точки зору черговості кредитори (зокрема, за вимогами про відшкодування шкоди життю і здоров'ю, виплат заробітної плати та аліментів і т.п .). Вимоги комісіонера до комітента закон тут прирівнює до вимог заставодержателя. Тому кредитори, що володіють перевагою перед заставоутримувачами (СР п. 1 ст. 64 та п. 2 ст. 855 ЦК), право задовольнити свої вимоги до комітента навіть із сум, уже утриманих комісіонером в порядку заліку (ст. 997 ЦК). У разі банкрутства комітента право комісіонера на утримання його речей припиняється (бо ці речі надходять у конкурсну масу), але його вимоги до комітента також прирівнюються до вимог заставодержателів (абз. 2 п. 2 ст. 996, ст. 360 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Виконання договору комісії " |
||
|
||