|
Сторонами договору купівлі-продажу (його суб'єктами) є продавець і покупець.
За загальним правилом продавець товару повинен бути її власником або володіти іншим речовим правом, з якого випливає правомочність продавця за розпорядженням майном, що є товаром (наприклад, правом господарського відання). В якості продавця можуть виступати публічно-правові утворення при продажу державного або муніципального майна, що не закріпленого за утвореними ними юридичними особами.
У випадках, передбачених законом або договором, правомочності щодо розпорядження майном можуть бути надані особі, яка не є суб'єктом права власності або обмеженого речового права на це майно. Зокрема, при укладенні договору купівлі-продажу шляхом проведення публічних торгів продавцем, підписує договір, зізнається організатор торгів (п. 5 ст. 448 ЦК); при продажу майна на виконання договору комісії продавцем за договором купівлі-продажу з покупцем цього майна є комісіонер , який діє від свого імені (ст. 990 ЦК); в такому ж порядку укладає договір купівлі-продажу агент, який діє від свого імені за дорученням і за рахунок принципала на підставі агентського договору (п. 1 ст. 1005 ЦК); право на укладення правочинів від свого імені (в тому числі в якості продавця) надано також довірчого керуючого щодо майна, переданого йому за договором довірчого управління (п. 3 ст. 1012 ЦК).
Покупцем за договором купівлі-продажу може бути всяке особа, визнане суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Купуючи товар за договором купівлі-продажу, покупець за загальним правилом стає його власником. Винятки становлять, по-перше, державні та муніципальні унітарні підприємства, що володіють правом господарського відання або оперативного управління (казенні підприємства) на закріплене за ними майно, а також установи (суб'єкти права оперативного управління). В якості покупців вони набувають на майно відповідне обмежене речове право, власником ж товару стає особа, яка є власником майна, закріпленого за цими юридичними особами. По-друге, не стають власниками придбаних за договором купівлі-продажу товарів також громадяни чи юридичні особи, наділені повноваженнями на вчинення зазначених дій від свого імені в силу договорів комісії, агентського договору або договору довірчого управління.
Серед договорів купівлі-продажу виділяються договори, продавці і покупці за якими, продаючи або купуючи товари, діють в рамках здійснюваної ними підприємницької діяльності. До правовідносин, що випливають з таких договорів, застосовуються деякі спеціальні правила, які стосуються зобов'язаннями, пов'язаними із здійсненням підприємницької діяльності.
Разом з тим ця обставина не дає підстав для виділення в якості самостійного виду договору купівлі-продажу так званого підприємницького договору купівлі-продажу (1). Особливості правового регулювання зобов'язань, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, в рівній мірі відносяться до всякого зобов'язанням, що випливає з будь-якого цивільно-правового договору, і не можуть служити критерієм для виділення особливого "підприємницького" договору купівлі-продажу. Навпаки, загальні положення про купівлю-продаж (§ 1 гл. 30 ЦК) поширюються на всі договори купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснюється їх сторонами підприємницька діяльність.
---
(1) Цивільне право Росії. Зобов'язальне право. С. 46 - 47.
|
- Глава 24 Формування нової системи права
сторін суспільного та приватного життя. Тому особлива увага приділялася формам правових актів і правового регулювання. Найбільш поширеними формами в першій чверті XVIII в. були: 1) Регламенти. Всього в цей період було затверджено сім регламентів - кригс-комісаріату (про видачу платні в полках -1711 р.), Штатс-конторі (про державні витрати - 1719 р.), Комерц-колегії (про
- 3. Висновок та оформлення договору позики
сторонами, а шляхом видачі на підтвердження договору позики та його умов розписки, позикового зобов'язання чи іншого документа, що підписується тільки позичальником. Ці документи розглядаються як засвідчують передачу позичальникові позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (п. 2 ст. 808). У разі оформлення та видачі таких документів позикодавцеві вимоги про укладення
- Стаття 5
сторонами договору
- § 11. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок
сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу - правопорушник усвідомлено прагне до порушення громадського порядку, передбачаючи шкідливі наслідки свого діяння. Об'єктом зазначеного правопорушення є громадський порядок - врегульовані правом правила поведінки громадян у їх спілкуванні з іншими фізичними особами. Такі правила виключають всі дії, що порушують
- § 3. Виконання зобов'язань
сторонам можливість в договорі вирішувати питання про стабільність зобов'язання так, як це найбільшою мірою відповідає їх інтересам. Відповідно до ст. 310 ЦК одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускаються (за винятком випадків, передбачених законом). Однак у цій же статті формулюються істотно інші правила для суб'єктів,
- § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). Сторонами договору купівлі-продажу можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи. Разом з тим ЦК передбачає такі види договору купівлі-продажу, в яких або двома сторонами, або однієї зі сторін
- § 2. Оренда
сторін, або обома сторонами можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності, що діють в підприємницьких цілях. До такого виду договору оренди відно-Комерційне право. Ч. I. Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 271 сится договір прокату, який є публічним підприємницьким договором оренди. Тільки між
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
боку, з моменту визнання громадянина недієздатним всі укладені ним угоди, включаючи дрібні побутові, визнаються нікчемними, навіть якщо при вчиненні конкретної угоди громадянин цілком віддавав звіт у своїх діях і міг ними керувати. З іншого боку, якщо громадянин у момент здійснення операції вже страждав психічним захворюванням, тобто фактично не віддавав звіт у своїх діях і не
- § 5. Умовні угоди
сторін поставлено в залежність від майбутнього невідомого обставини * (554). Проте й саме ця обставина також називається умовою. Закон вживає термін "умова" як у першому (пп . 1 і 2 ст. 157 ГК: "Угода вважається укладеною під ... умовою ..."), так і в другому значенні (абз. 1 і 2 п. 3 ст. 157 ЦК: "Якщо настанню умови ... ") * (555). Умовна угода вважається досконалої з
- § 9. Договір фінансової оренди (лізингу)
стороннього або тристоронньої (багатосторонній) угодою. Видається, що договір лізингу як угоду між лізингодавцем і лізингоодержувачем завжди носить двосторонній характер * (287). Учасники договору лізингу не мають жодного права або обов'язки, які належали б одночасно кожному з них, що характеризує багатосторонні угоди * (288). Цей висновок не вагається тим , що в
|