Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРИ ПРО позику, банківський кредит і факторинг. ДОГОВОРИ, СПРЯМОВАНІ НА СТВОРЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ УТВОРЕНЬ. Книга п'ята. Том 1, 2006 - перейти до змісту підручника

3. Висновок та оформлення договору позики

У ст. 808 ГК містяться норми про форму договору позики: зазначений договір між громадянами повинен бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір оплати праці, а в разі, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми позики. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена ??розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У першому ж коментарі положень названої статті С.А. Хохлов вказував: "На договір позики поширюються загальні правила Кодексу про форму угод (ст. ст. 158 - 163) та договорів (ст. 434). Відповідно, пунктом 1 ст. 808 встановлено, в яких випадках договір позики підлягає висновку у письмовій формі . Разом з тим враховується, що на практиці договір позики часто полягає не шляхом складання єдиного документа або обміну документами, підписується обома сторонами, а шляхом видачі на підтвердження договору позики та його умов розписки, позикового зобов'язання чи іншого документа, що підписується тільки позичальником. Ці документи розглядаються як засвідчують передачу позичальникові позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (п. 2 ст. 808). У разі оформлення та видачі таких документів позикодавцеві вимоги про укладення відповідного договору позики у письмовій формі слід вважати дотриманими "" * ".
---
"*" Хохлов С.А. Указ. соч. С. 422.
У юридичній літературі по-різному визначається правова природа розписки позичальника, що засвідчує передачу йому позикодавцем об'єкта позики (іншого аналогічного документа). Іноді такий розписці (аналогічного документу) надається значення простої письмової форми договору позики. Наприклад, Е.А. Суханов вважає, що простий письмовою формою позики "відповідно до закону може бути розписка позичальника або інший документ, що підтверджує передачу позикодавцем позичальникові певної грошової суми або визначеної кількості речей (наприклад, облігація, рахунок-фактура на товари тощо)" " * ".
---
"*" Цивільне право: Підручник. У 2 т. Т. II. Напівтім 2 / Відп. ред. проф. Е.А. Суханов. С. 207 - 208 (автор гл. 49 - Е.А. Суханов).
Таку ж позицію займає С.С. Занковский, який вказує наступне: "Договір позики може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і іншими способами, обумовленими в п. 2 ст. 434 ЦК. На додаток до цих способів п. 2 ст. 808 ЦК дозволяє оформляти займ спрощено: розпискою позичальника, що підтверджує отримання ним грошей, або іншими документами, що засвідчують передачу грошей чи інших речей (наприклад, завіреними копіями первинних облікових документів, що складаються сторонами з метою бухгалтерського обліку) "" * ".
---
"*" Коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частини другий / Под ред. проф. Т.Є. Абова і Л.Ю. Кабалкіна. С. 498.
Д.А. Медведєв, також підтримує цю точку зору, пише: "Розписка або інший документ скріплюється підписом позичальника і набуває доказове значення. У цьому сенсі розписка прирівнюється до звичайної письмовій формі договору" "*".
---
"*" Цивільне право: Підручник. Ч. II / Под ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. С. 429 (автор гл. 39 - Д.А. Медведєв).
Дещо інше значення надає розписці позичальника Е.А. Павлодский, про що свідчить його наступне твердження: "Розписка позичальника або інший документ (наприклад, письмове прохання про відстрочку повернення боргу), що засвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошової суми (визначеної кількості речей), є підтвердженням укладення договору позики" "*".
---
"*" Павлодский Е.А. Договори організацій і громадян з банками. С. 8.
Як бачимо, одні автори вважають, що розписка позичальника (інший документ), що засвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошової суми або відповідної кількості речей, сама по собі є простою письмовою формою договору; на думку інших, розписка позичальника (інший аналогічний документ) замінює собою письмову форму договору позики або прирівнюється до неї; деякі ж автори розглядають розписку позичальника (інший аналогічний документ) лише в якості доказу, що підтверджує факт укладення договору позики.
Чи може розписка позичальника сама по собі вважатися договором позики, вчиненим у письмовій формі, або замінити собою письмову форму договору? Видається, що на це питання має бути дано негативну відповідь.
Незважаючи на те що договір позики носить реальний характер і породжує двостороннє зобов'язання, він являє собою односторонню угоду. Отже, в укладенні договору позики та вироблення його умов повинні неодмінно брати участь обидві його сторони: як позичальник, так і займодавец. Відповідно до п. 1 ст. 432 ЦК договір вважається укладеним, якщо між сторонами в необхідній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Тому вимога дотримання простої письмової форми для двосторонніх угод адресовано саме такою угодою сторін.
Як відомо, двосторонні (багатосторонні) угоди, щодо яких діє вимога письмової форми, можуть відбуватися способами, встановленими п. п. 2 і 3 ст. 434 ЦК (п. 1 ст. 160 ЦК). Відповідно до п. 2 ст. 434 ЦК договір у письмовій формі може бути укладений шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором. У п. 3 ст. 434 ЦК міститься правило про те, що письмова форма вважається дотриманою, якщо письмова пропозиція укласти договір прийнято в порядку, передбаченому п. 3 ст. 438 ЦК (мається на увазі, що акцепт письмовій оферти може виражатися не тільки у вигляді письмового ж повного і беззастережного згоди укласти договір на умовах, запропонованих в оферті, а й за допомогою здійснення особою, яка одержала оферту, у термін, встановлений для її акцепту, конклюдентних дій, тобто дій з виконання зазначених в оферті умов договору).
Норми про форму договору позики (ст. 808 ЦК) ніяких винятків з цих загальних положень про порядок укладання якого цивільно-правового договору, щодо якого передбачена вимога письмової форми, не містять. Положення про те, що договір позики між громадянами повинен бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір оплати праці, а в разі, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (п. 1 ст. 808 ЦК), являє собою спеціальне правило по відношенню до норми, що міститься в п. 1 ст. 161 ЦК (про угоди, скоєних у простій письмовій формі). Та особливість, що договір позики повинен укладатися в письмовій формі не у всіх випадках, коли в ньому бере участь юридична особа, як це передбачено в п. 1 ст. 161 ГК, а лише у випадку, коли юридична особа виступає в ролі позикодавця, пояснюється тим, що позикове зобов'язання юридичної особи в якості позичальника може бути посвідчений видачею векселя (ст. 815 ЦК), або тим, що договір позики може бути здійснений шляхом випуску та продажу облігацій (ст. 816 ЦК), а це свідомо виключає необхідність укладення з займодавцем окремої угоди в письмовій формі.
Правда, в юридичній літературі можна зустріти і інше трактування п. 1 ст. 808 ГК. Наприклад, С.С. Занковский пише: "... п. 1 ст. 808 ЦК встановлює її (просту письмову форму. - В.В.) лише для тих варіантів, коли юридична особа - позикодавець, а громадянин - позичальник, причому незалежно від суми. Але якщо громадянин надає позику юридичній особі, то, виходячи зі змісту п. 1 зазначеної статті, письмова форма не потрібно. Такий підхід законодавця абсолютно нез'ясовний, тим більше що на практиці важко уявити ситуацію, коли зобов'язання позики, за яким громадянин передає гроші організації, що не буде прибраний в письмову форму "" * ".
---
"*" Коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частини другий / Под ред. проф. Т.Є. Абова і А.Ю. Кабалкіна. С. 498.
Здається, що очевидність ситуацій, коли позикове зобов'язання юридичних осіб перед громадянами не вдягається у форму письмової угоди (продаж облігацій, посвідчення позики векселем), робить зайвим небудь коментар наведених суджень.
Зміст п. 1 ст. 808 ГК зайвий раз свідчить про те, що вимога простої письмової форми відноситься саме (власне) до угоди сторін, а не до всякого документом, що посвідчує наявність такої угоди (в усній формі).
Що стосується міститься в п. 2 ст. 808 ГК норми про те, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена ??розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, то вона не має відношення до загальних положень про письмовій формі договору (п. п. 2 і 3 ст. 434 ЦК) і не доповнює їх, а скоріше кореспондує ст. 162 ЦК про наслідки недотримання простої письмової форми угоди. Согласно статті за загальним правилом недотримання простої письмової форми правочину не робить зазначену угоду недійсною, а лише позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, але не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази.
Розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, як раз і служать такими письмовими доказами, що підтверджують укладення договору позики (в усній формі) та його умов. І не більше того.
Розписка в отриманні певної грошової суми або визначеної кількості речей (сама по собі) може свідчити про самих різних правовідносинах, що складаються між учасниками майнового обороту. Таким чином, скажімо, може бути посвідчений факт передачі продавцю передоплати за договором купівлі-продажу або авансу підряднику за договором підряду. Видачею розписки (з боку кредитора) може бути підтверджено погашення грошового боргу або виконання іншого зобов'язання з боку боржника (ст. 312 ЦК). Тому при оцінці розписки позичальника або іншого документа, що засвідчують передачу йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, суд має встановити, що волевиявлення обох сторін було спрямоване саме на встановлення позикового зобов'язання. Іншими словами, суд повинен встановити, що між сторонами укладено договір позики (у формі усної угоди) і, отже, їх правовідносини підлягають регулюванню нормами про це договорі.
До речі сказати, про те, що розписка позичальника і інший документ, що засвідчують одержання від позикодавця певної грошової суми, не мають значення письмової форми договору позики, а можуть служити лише доказом укладення сторонами договору позики (в усній формі), свідчать і приклади так званих інших документів, які поряд з розпискою засвідчують відповідні обставини, що наводяться в юридичній літературі, в тому числі авторами, що думають, що розписка (або інший документ) повинна кваліфікуватися як письмової форми договору позики. Як випливає з наведених цитат названих авторів, до числа таких "інших документів" (що претендують на значення письмової форми договору позики) відносять: облігацію, рахунок-фактуру на товар (Е.А. Суханов); завірені копії первинних документів, що складаються сторонами в цілях бухгалтерського обліку (С.С. Занковский); письмове прохання про відстрочку повернення боргу (Е.А. Павлодский). Перелік цей говорить сам за себе і не вимагає будь-якої додаткової аргументації тези про те, що зазначені документи ніяк не можуть виконувати роль письмової форми договору позики, а можуть розглядатись (у певних випадках) лише в якості письмових доказів, що підтверджують наявність позикових зобов'язань.
Ставлення до розписці як до доказу укладення договору позики в усній формі (а не як до простій письмовій формі договору позики) має місце і в судово-арбітражній практиці. Ілюстрацією до сказаного може служити наступний приклад.
Підприємець Р. звернулася до арбітражного суду з позовом до підприємця П. про стягнення з останнього 12 тис. руб. основного боргу та 7 тис. руб. відсотків річних за договором грошової позики. Вимоги позивачки були підтверджені розпискою відповідача, що містила відомості про те, що відповідач взяв на себе зобов'язання виплатити позивачці 12 тис. руб., З них 6 тис. руб. готівкою і 6 тис. руб. безготівковим платежем.
При розгляді даної справи арбітражний суд дійшов висновку про те, що представлена ??позивачкою розписка не може служити доказом укладення договору позики, оскільки не містить відомостей про зобов'язання відповідача, в силу якого він повинен виплатити позивачці необхідну його суму, а також не засвідчує факт отримання відповідачем зазначеної грошової суми від позивачки.
  Оскільки відповідно до п. 1 ст. 162 ГК недотримання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, арбітражним судом не були прийняті показання свідка К. як доказ укладення договору позики між позивачкою та відповідачем. У зв'язку з викладеним та керуючись ст. ст. 807, 808 ГК, арбітражний суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
  При перевірці даного судового акта в апеляційному та касаційному порядку це рішення суду було залишено без змін "*".
  ---
  "*" Див: Постанова Федерального арбітражного суду Західно-Сибірського округу від 8 серпня 2002 р. N ФО4/2745-549/А46-2002 / / Довідкові правові системи.
  Підставою виникнення договору позики може служити також новація іншого боргового зобов'язання. Відповідно до ст. 818 ЦК за згодою сторін борг, що виник з купівлі-продажу, оренди майна чи іншого підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням; заміна боргу позиковим зобов'язанням здійснюється з дотриманням вимог про новації (ст. 414 ЦК) і вчиняється у формі, передбаченої для укладення договору позики (ст. 808 ЦК).
  У ГК новація розглядається в якості одного із способів припинення зобов'язань. Відповідно до ст. 414 зобов'язання припиняється угодою сторін про заміну первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими ж особами, передбачає інший предмет або спосіб виконання (новація); новація не допускається щодо зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, і по сплаті аліментів .
  Коментуючи положення, що містяться в ст. 818 ГК, і пояснюючи причини включення їх у текст Кодексу, С.А. Хохлов вказував: "Борг, який виник з договору позики, є" обов'язком в чистому вигляді ", погашення якого не пов'язане з урахуванням взаємно переплітаються обов'язків, як це має місце в багатьох інших договорах. І в ряді випадків сторонам за договором купівлі-продажу, підряду , оренди на певній стадії їх виконання доцільно звести свої відносини за грошовими платежами, поверненню інших речей, відшкодуванню збитків до встановлення найпростішого позикового зобов'язання шляхом заміни боргу за первісним договором, що існував між ними, на борг за договором позики "" * ". При цьому він особливо підкреслював: "Новація є по суті новим договором, на основі якого виникає нове зобов'язання. Як і будь-який договір, новація може здійснюватися тільки з волі, за згодою сторін" .
  ---
  "*" Хохлов С.А. Указ. соч. С. 427.
   Там же. С. 428. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "3. Висновок та оформлення договору позики"
  1.  Форма договору позики
      висновку у письмовій формі нотаріальним або домашнім порядком і не міг бути доказуваним показаннями свідків. Договір позики, складений у нотаріуса (кріпосне позикове лист), повинен був посвідчуватися підписами не менше двох свідків. Зобов'язання позики, складене без участі нотаріуса, називалося домашнім і оформлялося будинковим позиковим листом. Різниця між зазначеними двома
  2.  § 4. Правовий режим цінних паперів
      висновку відповідної угоди з самою цінним папером. Саме тому такі цінні папери називаються товаророзпорядчими (п. 3 ст. 224 ЦК). Найважливішою характеристикою цінного паперу, що міститься в її легальному визначенні, є презентаційним. Презентаційна цінного паперу слід розглядати як неодмінну умову здійснення прав по паперу і їх відчуження. Лише в
  3.  § 2. Розрахунки і кредитування
      укладення спеціальних договорів, які опосередковують ці фінансові операції або забезпечують передумови для їх вчинення, бо рух грошових коштів здійснюється через банки та інші кредитні організації. Правові відносини підприємців з комерційними банками та іншими кредитними організаціями також опосередковуються договорами, оскільки ці відносини засновані на рівності, автономії волі і
  4.  § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
      укладення якого передбачено законом або передача розбіжностей по якому на дозвіл арбітражного суду узгоджена сторонами; про зміну умов або про розірвання договорів; про невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань і т.д. Перелік, що міститься в п. 2 ст. 22 АПК, не є вичерпним. У зв'язку з цим слід підкреслити, що «... арбітражним судам підвідомчі
  5.  § 2. Операції банків із залучення грошових коштів юридичних осіб і громадян
      укладення договору банківського вкладу. Вклади можуть бути внесені як в рублях, так і в іноземній валюті. Розмір відсотків за вкладом встановлюється угодою сторін. Закон дає банкам право змінювати розмір процентів за вкладами до запитання, але за строковими вкладами юридичних осіб розмір процентів не може бути односторонньо зраді банком, якщо інше не передбачено законом або договором.
  6.  § 3. Активні операції комерційних банків
      укладено договір поруки між Комітетом фінансів Адміністрації Санкт-Петербурга і «Інкомбанком», за яким Адміністрація Санкт-Петербурга прийняла на себе солідарну з позичальником відповідальність на випадок неповернення ним кредиту. Джерелом можливої ??відповідальності Адміністрації Санкт-Петербурга перед «Інкомбанком» є в даному випадку кошти з бюджету міста, - передбачені
  7.  § 3. Валютне регулювання і валютний контроль
      укладанні договорів експортної купівлі-продажу товарів на умовах CIF, CIP, DDU, DDP); Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 385 2) між імпортерами і транспортними, страховими та експедиторськими організаціями за послуги з доставки вантажів в російські морські та річкові порти, на прикордонні залізничні станції,
  8.  § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
      укладення та виконання умов договорів між органами місцевого самоврядування (або уповноваженими ними службами, які виконують функції замовника), виробниками послуг та їх споживачами, а також нагляд за станом житлового фонду і комунальних об'єктів будь-якої форми власності. Ці функції покладаються на органи місцевого самоврядування та державної житлової інспекції суб'єкта
  9.  § 2. Правове становище публічних утворень
      укладення договору в обов'язковому порядку (абз. 2 п. 1 ст. 421 ЦК), невірно, так як дане виняток із загального правила про свободу договорів встановлено рівним чином для всіх учасників цивільного обороту. По-друге, неможливе використання яких би то не було переваг, що випливають з притаманних публічним утворень владних повноважень. Так, публічна освіта не вправі диктувати
  10.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      укладена сторонами у розрахунку на його остаточне регулювання у подальшому; фактичний стан; ставлення, визнане сторонами 47. MUTATIS MUTANDIS [мутатіс мутандіс] - змінивши те, що слід змінити, внісши необхідні зміни 48. NEMO PLUS JURIS TRANSFERRE POTEST QUAM IPSE HABET [Немо плус юрис трансфере потес Квам іпсе хабет] - ніхто не може передати більше прав, ніж має