Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРИ ПРО позику, банківський кредит і факторинг. ДОГОВОРИ, СПРЯМОВАНІ НА СТВОРЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ УТВОРЕНЬ. Книга п'ята. Том 1, 2006 - перейти до змісту підручника

4. Оспорювання договору позики
Договір позики, будучи двосторонньою угодою, природно, може бути оскаржений його сторонами та іншими зацікавленими особами. Мається на увазі можливість застосування до договору позики передбачених ЦК підстав і наслідків недійсності угод (ст. ст. 166 - 181).
Особливість же правового регулювання договору позики полягає в тому, що ГК включає в себе традиційні правила про можливість заперечування договору позики на тій (ст. 812). Згідно з цими правилами позичальник має право оспорити договір позики на тій, доводячи, що гроші або інші речі насправді не були одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж вказано в договорі. Однак, якщо договір позики повинен бути укладений у письмовій формі, його оспорювання по безгрошовість шляхом показань свідків не допускається, за винятком випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника позичальника з позикодавцем або збігу тяжких обставин. У випадках, коли в процесі заперечування позичальником договору позики на тій буде встановлено, що гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, насправді не були отримані від позикодавця, договір позики вважається неукладеним. Якщо гроші або речі насправді отримані позичальником від позикодавця в меншій кількості, ніж вказано в договорі, договір вважається укладеним на це кількість грошей або речей.
Необхідність включення в ГК правил про оскарження договору позики на тій пояснюється виключно реальним характером договору позики і одностороннім характером виникає з нього зобов'язання. Якими б не були угода сторін, їх домовленість або обіцянку займодавца надати позичальнику відповідну грошову суму або певну кількість речей в силу того, що договір позики сконструйований за моделлю реального договору, вказаний договір вважається укладеним з моменту фактичної передачі позичальнику об'єкта позики. І тільки з цього моменту на боці позичальника виникає зобов'язання повернути позикодавцеві таку ж грошову суму або рівну отриманому кількість речей.
Разом з тим не виключена ситуація, коли позикодавець, що не надав позичальникові грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, може розташовувати розпискою позичальника або іншим документом, що засвідчують факт отримання від позикодавця певної грошової суми або визначеної кількості речей. Наприклад, це можливо у випадку, коли передача грошей або речей відбулася, але в рамках інших правовідносин (у вигляді попередньої плати за товар, авансу за майбутні роботи або послуги, з метою погашення боргу займодавца перед позичальником, в якості відступного за іншим зобов'язанням і т . п.), проте дана обставина посвідчено розпискою чи іншим документом, які були збережені займодавцем і тепер служать підставою його вимоги про стягнення заборгованості з позичальника. Розписка або інший аналогічний документ можуть бути отримані від позичальника обманним шляхом або з'явитися результатом прямих шахрайських дій з боку позикодавця. Більш імовірна ситуація, коли гроші і речі фактично передані позикодавцем позичальникові, але в меншій кількості, ніж те, про яке сторони домовилися і передача якого була посвідчена розпискою позичальника або іншим аналогічним документом.
У подібних випадках позичальник наділяється особливим засобом захисту - правом на оскарження договору позики на тій. Він може будь-якими способами доводити в суді, що гроші або інші речі в дійсності ним від позикодавця не отримані (тобто договір позики не було укладено) або одержані у меншій кількості, ніж вказано в договорі (тобто договір позики укладений у відношенні меншою грошової суми або меншої кількості речей).
Круг доказів, які можуть бути представлені позичальником на підтвердження безгрошовість договору позики, обмежений для тих випадків, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (договори між громадянами, сума позики за якими перевищує не менше ніж в 10 разів перевищує встановлений законом розмір оплати праці, а також договори, за якими в ролі позикодавця виступає юридична особа). Оспорювання таких договорів позики по безгрошовість не допускається. Виняток становлять лише випадки, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника позичальника з позикодавцем або збігу тяжких обставин і з цієї причини допускається його оспорювання по безгрошовість, в тому числі за допомогою показань свідків (п. 2 ст. 812 ЦК).
Не можна не помітити, що обставини укладення договору позики, які дають можливість позичальникові оскаржувати його по безгрошовість з використанням показань свідків, в останньому випадку і в тому випадку, якщо для договору потрібна письмова форма, повністю збігаються з обставинами, які визнаються підставами для визнання угоди недійсною (ст. 179 ЦК), що дозволяє говорити про конкуренцію названих норм.
Видається, що проблема конкуренції п. 2 ст. 812 та ст. 179 ГК має бути дозволена на користь позичальника (потерпілої сторони угоди). Цього можна домогтися, якщо визнати за позичальником право вибору найбільш оптимального з цих двох способів захисту стосовно до конкретних обставин і умов. Скажімо, визнання договору позики з названих підстав недійсним (замість заперечування його по безгрошовість) дає позичальникові право вимагати від іншої сторони відшкодування заподіяної йому реального збитку, що за певних умов може вплинути на вибір позичальника.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Оспорювання договору позики "
  1. 6. Класифікація договорів
    заперечування договорів позики або зберігання з причини неотримання речі. Однак, на наш погляд, подібне оспорювання може спиратися і на розподіл договорів на консенсуальні і реальні. Тому, наприклад, якщо в силу п. 1 ст. 812 ГК допускається оспорювання позики за його "безгрошовість", йдеться просто про те, що при укладенні реального договору - позики не був передано майно (гроші), а без
  2. 2. Договір позики за радянським цивільному праву
    оспорювання його по безгрошовість не допускалось, за винятком випадків кримінально-карних діянь. Початок другого етапу розвитку правового регулювання договору позики поклала так звана кредитна реформа, проведена в 1930 - 1931 рр.. Законодавством про кредитну реформу, що включало в себе ряд постанов РНК СРСР, було введено заборону для соціалістичних організацій вступати один з
  3. 8. Недійсність договору позики
    заперечування договору позики на тій. У всіх інших випадках послідовність оцінки договору позики - спочатку з точки зору його дійсності (недійсності) як угоди, а потім (за тієї умови, що договір позики - дійсна угода) з точки зору узгодження сторонами усіх істотних умов позикового зобов'язання для визнання договору позики відповідно
  4. Позикові зобов'язання, засвідчені векселем
    заперечування договору позики на тій, що передбачають, що договір позики повинен визнаватися неукладеним, якщо буде доведено, що гроші насправді не були отримані позичальником (ст. 812 ЦК). Включення в цивільно-правові договори (більшість з яких сконструйовано за моделлю консенсуальних угод) умови про надання комерційного кредиту не змінює їх
  5. 5.14. Розрахункові і кредитні правовідносини
    заперечуванню договору позики, надає позичальникові таке право по підставі його тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж вказано в договорі. У таких випадках складність полягає в засобах доказування названих обставин. Питання вирішується так. У тих випадках, коли договір позики повинен бути здійснений в
  6. § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
    заперечувань відмови в державній реєстрації ще тільки створюваного юридичної особи або громадянина, який бажає отримати статус індивідуального підприємця. [7] На нашу думку, до підвідомчості арбітражних судів необхідно віднести спори між учасниками господарських товариств та товариств і виробничих кооперативів, з одного боку, і самими цими комерційними
  7. § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
    заперечування подібних актів до підвідомчості арбітражних судів, що виключає їх компетенцію в силу положень п. 1 ст. 29 і ч. 3 ст. 191 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації. Суд касаційної інстанції з таким обгрунтуванням і висновками погодився. Тим часом судовими інстанціями не враховано, що відповідно до п. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України
  8. § 3. Види цивільних правовідносин
    заперечування) суб'єктивних цивільних прав, коли потрібно запобігти або усунути наслідки їх порушення. Виникнувши як наслідок порушення регулятивного правовідносини і співпадаючи з ним за структурою, охоронне правовідношення має новий зміст (право потерпілого на захист і обов'язок порушника перетерпіти заходи примусу) і новий об'єкт (поведінка зобов'язаної особи,
  9. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    оспорювання угоди на підставі ст. 176 ЦК. Порок в суб'єктному складі можуть мати не тільки угоди громадян, а й угоди, що здійснюються юридичними особами. Цивільний кодекс виділяє два види таких угод : а) угоди, що виходять за межі правоздатності юридичної особи (ст. 173 ЦК), і б) угоди, вчинені з перевищенням повноважень, які обмежені договором або установчими документами
  10. § 5. Порука
    оспорювання угоди, яка встановлює забезпечене зобов'язання, якщо таке право йому спеціально не надано законом (абз. 1 п. 2 ст. 166 ЦК). Поручитель може також посилатися на обставини, які потягли за собою повне або часткове припинення вимоги кредитора. Мета поручительства полягає в забезпеченні виконання зобов'язання, а не у звільненні боржника від його обов'язку до
© 2014-2022  yport.inf.ua