ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 1, частина 2, 2010 - перейти до змісту підручника

§ 5. Порука

Поняття поруки. Порука являє собою охоронне зобов'язання, в силу якого поручитель повинен вчинити на користь кредитора ті дії, до вчинення яких зобов'язаний боржник, який відповідає за порушення зобов'язання, як-то: відшкодувати збитки, судові витрати по стягненню боргу, сплатити неустойку, відсотки за порушення грошового зобов'язання і т.д., а кредитор має право вимагати від нього здійснення цих дій. Забезпечувальний характер поручительства полягає в наданні кредитору можливості отримати задоволення при порушенні забезпеченого зобов'язання за рахунок майна не тільки боржника, а й поручителя.
У ст. 363 ГК обов'язок поручителя іменується "відповідальністю". Така термінологія страждає неточністю, оскільки цивільно-правова відповідальність є наслідком правопорушення, в той час як виникнення обов'язки поручителя зумовлено правопорушенням з його боку.
Порука залежить у своєму існуванні від забезпечуваного зобов'язання (п. 3 ст. 329, п. 1 ст. 367 ЦК) і, отже, носить акцесорних характер * (1284).
Від поруки в сенсі ст. 361-367 ГК слід відмежовувати суміжні правові явища і перш за все приєднання до боргу іншої особи в якості солідарного боржника * (1285). Відмінності в правовому становищі поручителя та особи, що приєдналася до боргу, виявляються, зокрема, при визначенні кола заперечень, які вони можуть протиставити вимогу кредитора (пор. ст. 324 і ст. 364 ЦК), а також наслідків виконання зобов'язання цими особами (ср . ст. 325 і ст. 365 ЦК).
Зобов'язання аваліста, тобто вексельний або чековое порука, відрізняється від загальногромадянського поручительства своїм неакцессорним характером: аваліст зобов'язаний і тоді, коли "зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним з будь б то не було підставі", іншому, ніж дефект форми (абз. 2 ст. 32 Положення про переказний і простий вексель; п. 3 ст. 881 ЦК).
Чи не є поручительством делькредере, тобто зобов'язання комісіонера з запоруки перед комітентом за виконання угоди третьою особою, з якою комісіонер уклав угоду за рахунок комітента (п. 1 ст. 993 ЦК) * (1286), тому що комісіонер сам виступає кредитором за зобов'язанням, за виконання якого він ручається перед комітентом .
Підстави виникнення поруки. Зобов'язання поручителя, як правило, виникає з договору поруки, за яким "поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім його зобов'язання повністю або в частині" (абз. 1 ст. 361 ЦК).
Сторонами договору поруки звичайно є поручитель і кредитор за забезпеченим зобов'язанням. Вони можуть укласти цей договір без згоди і навіть без відома боржника, наприклад, у порядку ведення його справ без доручення (гл. 50 ЦК). Однак боржник і поручитель найчастіше пов'язані договором, яким, можливо, встановлюється винагорода поручителя за прийняття ним на себе ризику сплатити грошові суми замість боржника. Відносини, що існують між основним боржником і поручителем, не впливають на дійсність договору поруки * (1287).
Якщо договір поруки укладається між поручителем і боржником, то він будується за моделлю договору на користь третьої особи (ст. 430 ЦК), в якості якого виступає кредитор по забезпеченому зобов'язанню * (1288) У цьому випадку поручитель може протиставити домаганню кредитора свої заперечення з договору з боржником (п. 3 ст. 430 ЦК).
До істотних умов договору поруки відносяться вказівки на зобов'язання, що забезпечується порукою, а також особистість кредитора і боржника. Порука може встановлюватися в забезпечення зобов'язання, яке виникне в майбутньому (абз. 2 ст. 361 ЦК), тобто майбутньої вимоги (наприклад, вимоги за договором позики, укладеним тільки після встановлення поручительства), і вимоги, виникнення якого залежить від відкладальної умови (наприклад, домагання проти поручителя до порушення забезпеченого зобов'язання). Як виняток із загального правила п. 3 ст. 2 ГК поручительство може використовуватися також для забезпечення публічно-правових обов'язків по сплаті податків, зборів та митних платежів (ст. 74 НК; ст. 346 Митного кодексу).
У договір поручительства нерідко включаються й інші умови, наприклад встановлюють субсидіарний порядок заяви домагання до поручителя (п. 1 ст. 363 ЦК) або строк, після закінчення якого зобов'язання поручителя припиняється (п. 4 ст. 367 ЦК). При встановленні обсягу зобов'язання поручителя сторони не пов'язані диспозитивним приписом п. 2 ст. 363 ГК. Так, вони можуть встановити суму, в межах якої поручитель зобов'язується задовольнити домагання кредитора, або обмежити зобов'язання поручителя запорукою за виконання конкретних обов'язків боржника * (1289).
Згідно ст. 362 ЦК договір поруки повинен бути наділений в письмову форму, недотримання якої тягне його недійсність. Не виключається складання бланкового договору поруки, при якому в підписаному поручителем документі відсутня вказівка ??на суму боргу, забезпеченого порукою, або особистість кредитора. Видаючи такий документ, поручитель надає його одержувачу (боржника або кредитору) право на заповнення тексту документа відповідно до укладеної між ними угоди * (1290).
Хоча договір поруки і спрямований на встановлення домагання кредитора до поручителя, сам по собі він не спричиняє виникнення цього домагання. Для вступу договору поручительства в силу потрібно настання умови права (condicio juris), в якості якого виступає невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. У період між укладенням договору і настанням умови права кредитор має лише умовним домаганням проти поручителя * (1291).
Необхідно мати на увазі, що поручительство може виникнути не тільки з договору, але і в силу закону. Так, державний замовник визнається поручителем за зобов'язанням оплатити товари за договором поставки для державних потреб (абз. 2 ст. 532 ЦК).
Здійснення домагання проти поручителя і його наслідки. При невиконанні або неналежному виконанні боржником забезпеченого порукою зобов'язання поручитель і боржник "відповідають перед кредитором солідарно" (п. 1 ст. 363 ЦК). Це означає, що отримання кредитором задоволення від основного боржника і поручителя підпорядковується правилам ст. 323 ГК. Проте законом або договором поруки може бути передбачено, що кредитор має право отримати задоволення від поручителя лише в субсидіарної порядку. У цьому випадку здійснення домагання проти поручителя буде підкорятися правилам ст. 399 ГК.
Якщо зобов'язання забезпечується поручительством декількох осіб, то вони виступають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не передбачено договором поруки (п. 3 ст. 363 ЦК).
Поручитель може захищатися проти домагання кредитора тими ж запереченнями, які міг би висунути боржник, якщо інше не випливає з договору поруки. Ця можливість зберігається за поручителем навіть у тому випадку, якщо боржник відмовився від цих заперечень або визнав свій борг (ст. 364 ЦК) * (1292). До таких запереченням, зокрема, відносяться заперечення про наданої боржникові відстрочку, заперечення про сплив позовної давності за основним домаганню (п. 2 ст. 199 ЦК) і заперечення про невиконання договору з боку кредитора (абз. 1 п. 2 ст. 328 ГК ). Стаття 364 ЦК не дає поручителю права на оспорювання угоди, яка встановлює забезпечене зобов'язання, якщо таке право йому спеціально не надано законом (абз. 1 п. 2 ст. 166 ЦК). Поручитель може також посилатися на обставини, які потягли за собою повне або часткове припинення вимоги кредитора.
Мета поручительства полягає в забезпеченні виконання зобов'язання, а не у звільненні боржника від його обов'язку до вчинення надання. Тому поручителю прочитується домагання проти боржника на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням поручительства. Це домагання може бути обгрунтовано двояким способом.
1. Закон пов'язує з виконанням поручителем свого зобов'язання не припинення зобов'язання боржника, а перехід до поручителя прав кредитора за цим зобов'язанням (п. 1 ст. 365, абз. 4 ст. 387 ЦК). У вилучення із приписи ст. 384 ГК зазначені права переходять до поручителя лише "в тому обсязі, в якому поручитель задовольнив вимогу кредитора" (п. 1 ст. 365 ЦК). У такому ж обсязі ці права забезпечуються заставним правом колишнього кредитора.
Поручитель може вимагати від боржника сплати відсотків на суму, виплачену кредитору (ст. 395 ЦК), і відшкодування інших збитків, понесених у зв'язку з виконанням поруки (п. 1 ст. 365 ЦК). Однак йому не прочитується вимога про сплату відсотків за ставкою, встановленою для основного зобов'язання, оскільки воно припинилося внаслідок його виконання за вилученням, встановленими п. 1 ст. 365 ГК * (1293).
2. З відносин поручителя і боржника може витікати самостійну вимогу поручителя до боржника про відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням поручителем свого зобов'язання (наприклад, вимога з абз. 1 ст. 1001 ЦК, якщо поручитель і боржник пов'язані договором комісії, або з ст. 984 ГК, якщо договір поруки був укладений в інтересі боржника без доручення з його боку).
Поручитель може вибрати, яким з цих домагань він скористається для відшкодування понесених витрат.
Забезпечення виконання зобов'язання через порука не повинно вести до безпідставно збагачення кредитора за рахунок поручителя. Тому на боржника, який виконав зобов'язання, покладається обов'язок негайно сповістити про це поручителя. Якщо він не зробив такого сповіщення, то поручитель, в свою чергу виконав зобов'язання, має право за своїм вибором або стягнути з кредитора безпідставно отримане, або пред'явити регресну вимогу до боржника. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора отримані від поручителя грошові суми як безпідставне збагачення (ст. 366 ЦК).
Припинення поруки. Зобов'язання поручителя припиняється з тих самих підстав, що й інші зобов'язання. Так, воно може бути новіровано угодою кредитора та поручителя (ст. 414 ЦК) або прощено кредитором поручителю (ст. 415 ЦК). Існує також ряд спеціальних підстав припинення поруки.
Акцессорности поручительства передбачає його припинення внаслідок припинення забезпеченого нею зобов'язання (п. 1 ст. 367 ЦК), так як в цьому випадку відпадає сама мета встановлення поручительства.
Згідно п. 1 ст. 367 ГК поручительство припиняється в разі зміни забезпеченого нею зобов'язання, що тягне збільшення відповідальності або інші несприятливі наслідки для поручителя, без згоди останнього * (1294).
Припинення поруки настає внаслідок переведення на іншу особу боргу по забезпеченому поручительством зобов'язанню, якщо поручитель не дав кредитору згоди ручатися за нового боржника за основним зобов'язанням (п. 2 ст. 367 ЦК) * (1295). Відповідне волевиявлення може бути зроблено поручителем вже при укладенні договору поруки.
Порука припиняється у разі відмови кредитора прийняти належне виконання зобов'язання, запропоноване боржником або поручителем (п. 3 ст. 367 ЦК). Таке припинення поручительства є специфічним наслідком прострочення кредитора.
Нарешті, підставою припинення зобов'язання поручителя виступає закінчення встановленого для нього пресекательной терміну. Відповідно до п. 4 ст. 367 ГК поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя: 1) протягом року з дня настання терміну виконання забезпеченого порукою зобов'язання; 2) протягом двох років з дня укладення договору поруки у випадку, коли строк виконання основного зобов'язання не зазначений і не може бути визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Припис п. 4 ст. 367 ГК є диспозитивним і підлягає застосуванню, оскільки договором поруки не визначено інший термін дії зобов'язання поручителя.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 5. Порука "
  1. § 4. Контрольний орган муніципального освіти
    поручительства, про використання коштів, отриманих в результаті надання муніципальних гарантій та укладання договорів поруки; одержувати від підприємств, установ, організацій м. Єкатеринбурга незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності всю необхідну документацію та інформацію, що відноситься до питань своєї компетенції. Рахункова палата у процесі виконання
  2. § 3. Виконання зобов'язань
    порукою зобов'язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарно - п. 1 ст. 363; особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть перед потерпілим солідарну відповідальність-ч. 1ст. 1080 ЦК). По-друге, такий порядок застосовується, якщо він передбачений угодою сторін (наприклад, не забороняється кільком особам укласти один договір позики, в якому також передбачається їх
  3. § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
      поручительством і завдатком введені такі способи, як утримання і банківська гарантія. При цьому не можна сказати, що ці способи забезпечення були абсолютно невідомими російському цивільному праву та практиці: утримання вже протягом тривалого часу використовується, наприклад, у транспортному законодавстві (перевізник може утримувати вантаж до тих пір, поки не будуть внесені провізні
  4.  § 2. Розрахунки і кредитування
      поручительств, наданих банком своїм учасникам або акціонерам, не може перевищувати 20% від сукупної величини власних коштів банку. Питання надання кредитів розглядаються в комерційних банках зазвичай колегіально - кредитними комітетами або комісіями. При укладенні конкретних кредитних угод застосовуються заздалегідь підготовлені та апробовані в практиці прототипи
  5.  § 6. Комісія
      поручительством, тобто способом забезпечення виконання зобов'язання, підставою виникнення якого з'явилася угода, укладена комісіонером для комітента. Другий виняток є новацією для нашого цивільного законодавства. Правило, передбачене п. 1 ст. 993 ГК, встановлює відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою угоди, укладеної з ним за
  6.  § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
      поручительства, має право відповідно до ст. 359 ГК утримувати знаходяться у нього цінні папери, які підлягають передачі довірителю, в забезпечення своїх вимог за договором доручення (п. 3 ст. 972 ЦК). Застосування утримання брокером, чинним на підставі договору не доручення, а комісії, можливе стосовно будь-яких клієнтів, а не тільки є підприємцями, і не залежить від того,
  7.  § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
      поручительств за третіх осіб, що передбачають виконання зобов'язань у грошовій формі, придбання права вимоги від третіх х осіб виконання зобов'язань у грошовій формі (факторинг), надання в оренду фізичним та юридичним особам спеціальних приміщень чи що у них сейфів для зберігання документів і цінностей, лізингові операції , надання консультаційних та інформаційних
  8.  § 2. Операції банків із залучення грошових коштів юридичних осіб і громадян
      поручительств, наданих банком своїм учасникам (акціонерам), норматив використання власних коштів кредитної організації для придбання часток (акцій) інших юридичних осіб зумовлюються розмірами власних коштів банку. Мінімальний розмір власних коштів (капіталу) банку також нормується Банком Росії і згідно ст. 62 Закону «Про Центральний банк Російської Федерації
  9.  § 3. Активні операції комерційних банків
      поручительств, залишків за рахунками однієї чи пов'язаних між собою кредиторів (вкладників) і власні кошти кредитної організації. З 1 лютого 1998 цей норматив дорівнює 25% [1]. Аналогічним показником обмежується максимальний розмір Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 242 великих кредитних ризиків; до
  10.  § 3. Валютне регулювання і валютний контроль
      поручительства в іноземній валюті, поступка права вимоги, що підлягає оплаті в іноземній валюті і т.д. Для цих та інших валютних операцій, які не підпадають під перелік, що міститься в п. 10 ст. 1 Закону від 9 жовтня 1992 р., резиденту необхідно отримати дозвіл ЦБ РФ, що видається Департаментом валютного регулювання та валютного контролю, якщо інше не встановлено Банком Росії. У