Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Поняття договору купівлі-продажу

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну) (п. 1 ст. 454 ЦК).
Договір купівлі-продажу є консенсусним. Передача товару покупцю являє собою виконання укладеного і вступив у силу договору купівлі-продажу з боку продавця. Якщо момент вступу договору в силу збігається з фактичною передачею товару, то він виконується в момент укладання.
Договір купівлі-продажу - БЕЗОПЛАТНО і двосторонній. Він також є договором сіналлагматіческій, оскільки виконання покупцем зобов'язань з оплати товару обумовлене виконанням продавцем своїх зобов'язань по передачі товару покупцеві (п. 1 ст. 328 ЦК). Іншими словами, покупець не повинен виконувати свої обов'язки з оплати товару до виконання продавцем своїх обов'язків по передачі йому товару. Якщо ж договір купівлі-продажу укладено з умовою про попередню оплату товару покупцем, суб'єктом зустрічного виконання стає продавець, який може не виробляти виконання обов'язків по передачі товару до отримання від покупця обумовленої суми передоплати.
Товаром за договором купівлі-продажу визнаються будь-які речі: як рухомі, так і нерухомі, індивідуально-визначені або визначаються родовими ознаками. Загальні положення про купівлю-продаж товарів застосовуються і до продажу майнових прав, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. У цьому сенсі необхідно визнати, що всяка оплатне відступлення прав (цесія) є продажем цих прав, а правила, що регулюють перехід прав кредитора, і зокрема поступку вимоги (ст. ст. 382 - 390 ЦК), підлягають пріоритетному (по відношенню до загальним положенням про купівлю-продаж товарів) застосування. Договір може бути укладений на купівлю-продаж майбутніх товарів, тобто таких, які ще будуть створені або придбані продавцем.
Якщо до моменту укладення договору купівлі-продажу були його об'єктом індивідуально-визначені речі були втрачені продавцем у результаті їх загибелі, переходу права власності на них до третіх осіб тощо, питання про долю договору купівлі-продажу повинен вирішуватися залежно від того, чи були відомі дані обставини покупцеві. Якщо покупець, укладаючи договір купівлі-продажу, знав або повинен був знати, що річ, що є об'єктом продажу, втрачена продавцем, в наявності договір, який повинен бути визнаний неукладеним за ознакою відсутності угоди сторін щодо предмета договору. У випадках, коли покупцеві на момент укладення договору не було відомо, що індивідуально-визначена річ, що служить товаром, втрачена продавцем, він, виявивши згодом дану обставину, має право вимагати визнання даного договору недійсним як укладеного під впливом обману (ст. 179 ЦК). Така угода є оспорімой, тому покупець замість того, щоб домагатися визнання її недійсною, має право, виходячи з того, що договір дійсний, вимагати від продавця відшкодування збитків та застосування інших заходів відповідальності у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань, що випливають із договору купівлі-продажу .
Мета договору купівлі-продажу полягає у перенесенні права власності на річ, що служить товаром, на покупця. За загальним правилом право власності у набувача речі за договором виникає з моменту її передачі (а не з моменту укладення договору, що і характеризує прийняту вітчизняним законодавством систему традиції), якщо тільки інше не передбачено законом або договором.
У тих випадках, коли відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, якщо інше не встановлено законом (ст. 223 ЦК). У відносинах з купівлі-продажу державної реєстрації підлягає перехід права власності на нерухоме майно (ст. 551 ЦК), на підприємство як майновий комплекс (ст. 564 ЦК), а також на житлові будинки, квартири і інші житлові приміщення (ст. 558 ЦК ). У випадках продажу підприємств і житлових приміщень державної реєстрації підлягають також і укладаються договори купівлі-продажу.
Якщо покупець (юридична особа) не належить до числа суб'єктів, що володіють правом власності на закріплене за ним майно (унітарні підприємства або установи), передача продавцем майна (а у відповідних випадках - її державна реєстрація) служить підставою для виникнення у покупця обмеженого речового права (і права власності - у його засновника).
Якщо продавець, не будучи власником товару, відчужує його на підставі наданих йому повноважень щодо розпорядження товаром, передача товару покупцеві (у відповідних випадках - її державна реєстрація) служить підставою припинення права власності у особи, яка є власником товару, а також повноважень продавця з розпорядження товаром. Виняток становлять випадки, коли сторони укладають договір з умовою про збереження права власності на переданий покупцеві товар за продавцем до оплати товару або настання інших певних обставин. У подібній ситуації продавець, залишаючись власником товару, при несплаті покупцем товару у встановлений строк або ненастання інших передбачених договором обставин, за яких право власності переходить до покупця, має право вимагати від покупця повернути переданий йому товар (ст. 491 ЦК).
Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження товару переходить на покупця також з моменту, коли відповідно до закону або договору продавець вважається який виконав свій обов'язок щодо передачі товару покупцеві. Однак у тих випадках, коли товар продається під час знаходження його в дорозі (зокрема, шляхом передачі коносамента або інших товаророзпорядчих документів на товар), ризик випадковою загибелі або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не передбачено самим договором або звичаями ділового обороту (п. 2 ст. 459 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Поняття договору купівлі-продажу "
  1. § 1. Поняття договору купівлі-продажу
    договору
  2. 1. Поняття договору купівлі - продажу
    поняття "елементи договору". Під елементами договору зазвичай розуміються: суб'єкти договору, його предмет, форма договору, зміст договору (права та обов'язки сторін). Сторони договору купівлі - продажу Сторонами договору купівлі - продажу (його суб'єктами) є продавець і покупець. За загальним правилом продавець товару повинен бути її власником або володіти іншим обмеженим речовим
  3. 3. Зобов'язання на боці позичальника
    поняття договору купівлі-продажу (п. 1 ст. 454 ЦК). Більш того, у разі порушення цього обов'язку покупцем продавець отримує право вимагати від нього прийняти проданий товар (п. 3 ст. 484 ЦК). У відносинах, що випливають з кредитного договору, від позичальника не вимагається здійснення яких-небудь спеціальних дій щодо прийняття від банку-кредитора суми кредиту, тому зазначені дії позичальника
  4. § l. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
    договорами, опосредствующее товарно-грошові відносини на національних ринках країн і в міжнародному економічному обороті, належить договір купівлі-продажу (vente, Kaufvertrag, sale). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати продану річ і перенести на неї право власності на іншу сторону (покупця), а покупець зобов'язується прийняти куплену річ і сплатити
  5. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  6. § 2. Правовий режим речей
    поняття, а здійснюючи свої правомочності і надаючи таку будівлю в оренду або використовуючи його в якості предмета іпотеки для отримання банківського кредиту, вона веде вже підприємницьку діяльність. Цей приклад показує, що практичне значення розмежування об'єктів речових прав на такі, які беруть участь тільки в комерційному обороті, і такі, які беруть участь в ньому поряд з
  7. § 3. Правовий режим грошей
    поняття безготівкових та готівкових віднесені до платежів і розрахунків, але не безпосередньо до грошей. Разом з тим спеціальне законодавство, що регулює грошовий обіг і банківську діяльність, широко користується поняттям «безготівкові грошові кошти», що і дозволяє говорити про існування як готівки, і вони-то і можуть бути віднесені до речей, так і безготівкових грошей, які,
  8. § 4. Правовий режим цінних паперів
    поняття цінного паперу міститься в нормі ч. 1 ст. 142 ПС. У відповідності з даним визначенням цінним папером визнається документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. З наведеної дефініції з очевидністю випливає цілий ряд характерних рис цінного паперу.
  9. § 5. Об'єкти інтелектуальної власності підприємця
    поняття, що охоплює як товарні знаки, так і знаки обслуговування. Закон визначає товарний знак як позначення, здатне відрізняти товари або послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів або послуг інших юридичних або фізичних осіб. Товарними знаками можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації. Як бачимо, закон дає
  10. § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
    поняття грунтується на тому визначенні договору, яке закріплене в Цивільному кодексі Російської Федерації. Відповідно до нього «договором є домовленість двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків» (п. 1 ст. 420 ЦК). Договір у сфері підприємництва (торгова угода) - це угода між сторонами, які є суб'єктами