| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Виконання зобов'язань по страхуванню |
||
|
У майновому страхуванні надаються страховиком страхові виплати зазвичай називаються страховим відшкодуванням, т.к. вони функціонально призначені для відшкодування виникли в результаті страхового випадку збитків. У практиці страхування діяльність страховика з виплати страхового відшкодування отримала найменування ліквідації (врегулювання) збитків. Обов'язок страховика обмежена відшкодуванням виключно прямих (власне "страхових") збитків, тобто таких, які є прямим (безпосереднім) наслідком настання передбаченого в договорі страхового випадку (п. 1 ст. 929 ЦК). Цей обов'язок не поширюється на непрямі збитки, тобто збитки, не тільки з'явилися безпосереднім результатом страхового випадку, а й виникли від інших супутніх обставин, які викликали збільшення збитку (неотримання орендної плати від орендарів знищеного пожежею будинку, додаткові витрати на відновлення порушеної виробничо-торговельної діяльності і т.п.). Непрямі збитки лягають на самого страхувальника, який змушений їх зазнавати. Обмеження обов'язки страховика відшкодуванням прямих збитків тим самим стимулює страхувальника до активних дій щодо ретельному і дбайливому відношенню до належним йому майновим цінностям, тобто до підтримання страхового інтересу. Зобов'язання страховика з виплати страхового відшкодування не є відповідальністю за збитки, заподіяні в результаті страхового випадку. Підставою його виникнення виступає договір страхування, а наступ передбаченого в ньому страхового випадку є юридичним фактом, що тягне обов'язок виплати певної грошової суми в порядку, на умовах і в терміни, встановлені в договорі. Правозастосовна практика кваліфікує зобов'язання з виплати страхового відшкодування як грошові, що дозволяє покладати на страховика за їх невиконання (неналежне виконання) відповідальність за правилами ст. 395 ГК (1). Однак умовами страхування майна та (або) цивільної відповідальності в межах страхової суми може передбачатися заміна страхової виплати (страхового відшкодування) наданням майна, аналогічного втраченому майну (п. 4 ст. 10 Закону про організацію страхової справи). --- (1) Див: Інформаційний лист Президії ВАС РФ від 28 листопада 2003 р. N 75 "Огляд практики розгляду спорів, пов'язаних з виконанням договорів страхування" / / Вісник ВАС РФ. 2004. N 1. Страхове відшкодування визначає обсяг обов'язки страховика в зв'язку з страховими випадком. Визначення конкретного розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі наступних загальноприйнятих у страхуванні правил: 1. Якщо майно застраховане на страхову суму, що дорівнює страхової вартості, і повністю загинуло (втрачено), то страхове відшкодування буде дорівнює страховій сумі. 2. Якщо майно застраховане на страхову суму нижче (менше) страхової вартості і повністю загинуло (втрачено), то страхове відшкодування складе величину страхової суми, хоча його розмір і не буде відповідати дійсно понесених збитків, тобто в невідшкодованої частини збитки залишаться в сфері страхувальника. 3. Якщо майно застраховане на страхову суму, що дорівнює страхової вартості, і піддалося пошкодження, то страхове відшкодування буде дорівнює страховим збитків, хоча і не досягне страхової суми. 4. Майно застраховане на страхову суму нижче (менше) страхової вартості і було пошкоджено. У цьому випадку для розрахунку страхового відшкодування використовуються дві системи: пропорційної відповідальності та першого ризику. При системі пропорційної відповідальності керуються формулою: страхове відшкодування становить таку частину збитків, яку страхова сума становить від страхової вартості. Таким чином, коли майно частково загинуло, а страхова сума встановлена нижче (менше) страхової вартості, розмір страхового відшкодування скорочується в пропорційному відношенні страхової суми до страхової вартості. Система пропорційної відповідальності передбачена ст. 949 ГК, диспозитивний характер якої дозволяє встановлювати в договорі вищий розмір страхового відшкодування, проте не вище страхової вартості. Система першого ризику передбачає страхове відшкодування (покриття) всіх збитків, але не перевищуючи страхової суми, незалежно від співвідношення страхової суми і страхової вартості. У межах страхової суми відшкодування збитків становить ризик страховика (перший ризик) (звідси і найменування даної системи), а в перевищує рамки страхової суми частини збитки залишаються на ризику страхувальника (вигодонабувача) (другий ризик). Для страхувальника (вигодонабувача) переважніше система першого ризику, хоча вона і обтяжливіша з точки зору оплати такого страхування. Можливість заміни умовами страхування майна та (або) цивільної відповідальності в межах страхової суми грошової страхової виплати (страхового відшкодування) натуральною формою (наданням майна, аналогічного втраченому), тобто ситуація, коли для страховика визначається право вибору виконання, означає встановлення альтернативного страхового зобов'язання (ст. 320 ЦК), до конструкції якого особливо часто вдаються при страхуванні засобів транспорту. При цьому відбувається не заміна виконання, а саме виконання страхового зобов'язання, так як і в цьому випадку досягається його мета - відшкодування майнових втрат тим чи іншим способом. Після настання страхового випадку страхувальник може скористатися правом на абандон (фр. abandon - залишення, покидання), тобто заявити страховику про відмову від своїх прав на застраховане майно і отримати повну суму страхового відшкодування. Інститут абандона, історично сформований у практиці морського страхування і закріплений законодавчо, може бути передбачений і умовами конкретного договору майнового страхування у разі втрати, загибелі застрахованого майна (п. 5 ст. 10 Закону про організацію страхової справи). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Виконання зобов'язань за страхуванням " |
||
|
||