| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Історія розвитку законодавства про відповідальність за злочини проти здоров'я населення і суспільної моралі |
||
|
Історично сукупність норм про злочини проти здоров'я населення і суспільної моралі як система в сучасному розумінні стала складатися лише в радянський час, на початку ХХ ст. Ухвала про покарання кримінальних та виправних 1845 р. в розділі четвертої "Про святотатстві, розриття могил і пограбуванні мертвих тіл" містило всього дві статті, де мова йшла про злочини, які в даний час охоплюються ст. 244 КК "Наруга над тілами померлих і місцями їх поховання". Згідно ст. 256 Уложення за розриття могил для пограбування тіл або наруги над похованими винні могли бути засуджені за відсутності злого наміру, а по пустощі або у пияцтві до покарання у вигляді ув'язнення в гамівній будинок на час від шести місяців до одного року (ч. 3) і максимум - до позбавлення всіх прав стану і до заслання на каторжні роботи у фортецях на час від десяти до дванадцяти років, а також до покарання батогами з накладенням клейм (ч. 1). За знищення або пошкодження надгробних пам'ятників і за зовнішнє пошкодження могил покарання могло бути призначене винному у вигляді грошового стягнення від десяти до п'ятдесяти карбованців і виправлення за свій рахунок пошкодження, коли воно зчиняє з легковажності (ч. 2 ст. 257) і у вигляді ув'язнення в в'язниці на час від шести місяців до одного року, коли се зроблено по злісному проти похованих в цих могилах чи проти сімейств їх відчуттю (ч. 1 ст. 257). За викрадення надгробного пам'ятника або зовнішніх оного прикрас винні каралися вищою мірою покарань, передбачених за злодійство - крадіжку. Кримінальну укладення 1903 р. також містило норми, аналогічні вищевказаним. Так, згідно з ч. 1 ст. 79 Уложення винний у викраденні або ганьбитись дією померлого, відданого або не поховане, карався ув'язненням у виправний будинок на строк не більше трьох років. Якщо при цьому над померлим було учинено оскорбляющее моральність дію, то покарання призначалося ув'язненням у виправний будинок на строк не нижче трьох років (ч. 2 ст. 79). Коли ж зазначені в ч. 1 і 2 ст. 79 Уложення діяння були учинені по марновірству, неразумию, неуцтвом або в стані сп'яніння, винний карався ув'язненням у тюрмі на строк не більше шести місяців. Крім того, в Уложенні 1903 виділялася спеціальна глава - "Про непотребстві". У ній, зокрема, встановлювалася відповідальність: за звідництво для розпусти (ст. 524); за потурання батьком, опікуном, піклувальником або мають нагляд за 17-річним неповнолітнім непотребством такого неповнолітнього (ст. 525); за схиляння особи жіночої статі промишляти непотребством (ст. 526); особи чоловічої статі за витяг у вигляді майнової вигоди від промишляє непотребством жінки і за залучення у вигляді промислу з метою отримання майнової вигоди осіб жіночої статі для звернення ними непотребства в промисел в кублах розпусти (ст. 527); винного в невиконанні встановлених правил для попередження непотребства і припинення шкідливих від нього наслідків (ст. 528); за прийняття в притон розпусти особи жіночої статі, свідомо молодший двадцяти одного року, і за утримання в кублі розпусти промишляє непотребством жінки, якщо вона виявила бажання залишити свій промисел (ст. 529). Покарання за ці діяння передбачалися у вигляді арешту або грошової пенею не більше п'ятисот рублів (ст. 528), ув'язнення в виправний будинок (ч. 2 і 3 ст. 524, ч. 2 і 3 ст. 526) або у в'язницю (ч. 1 ст. 524, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ст. 527, 529). Про відповідальність за деякі інші злочини в галузі здоров'я населення і суспільної моралі згадувалося в інших нормативних актах того періоду. Так, в 1915 р. указом імператора Росії "Про заходи по боротьбі з опіумом" по території Приамурского, Іркутського генерал-губернаторства Забайкальської області в кримінальне право були введені поняття "зберігання, приготування та перевезення наркотиків" * (365). У перші роки Радянської влади, коли ще не було нового кримінального законодавства, приймалися окремі акти у сфері боротьби з різними злочинами. Так, 31 червня 1918 Рада Народних Комісарів прийняла припис "Про боротьбу із спекуляцією кокаїном". На підставі декрету РНК від 4 березня 1920 "Про справи неповнолітніх, обвинувачених у суспільно небезпечних діях" була видана "Інструкція комісіям у справах неповнолітніх", яка зобов'язувала комісії залучати до судової відповідальності дорослих за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність і співучасть з ними, за звідництво, схиляння неповнолітніх до проституції і статевих збочень, за експлуатацію праці неповнолітніх та жорстоке з ними поводження * (366). У післяреволюційний період норми про злочини проти здоров'я населення традиційно розглядалися в одній чолі з нормами про злочини проти громадської безпеки і громадського порядку. Кримінальний кодекс 1922 передбачав спеціальну гл. VIII "Порушення правил, що охороняють народне здоров'я, громадську безпеку і публічний порядок", що складається з двох статей, де йшлося про злочини, що посягають на народне здоров'я: про приготування отруйних і сильнодіючих речовин (ст. 215) і неизвещения відповідних властей з боку осіб , до того зобов'язаних, про випадки заразних хвороб або падежу худоби (ст. 216). Крім того, ст. 171 гл. V "Злочини проти життя, здоров'я, свободи і гідності особи" передбачала відповідальність за примушення з корисливих або інших особистих видів до заняття проституцією, вчинене за допомогою фізичного або психічного впливу (ст. 170), звідництво, утримання місць розпусти, а також вербування жінок для проституції (ст. 171). У розділі VI "Майнові злочини" передбачалася відповідальність за фальсифікацію, тобто обманне зміна з корисливою метою виду або властивості предметів, призначених для збуту або суспільного вживання, а одно самий збут таких предметів (ст. 190) і фальсифікацію предметів споживання, яка мала або могла мати наслідком заподіяння шкоди здоров'ю, а так само збут таких предметів (ст . 191). Незважаючи на серйозну увагу світової спільноти до проблем боротьби з незаконним споживанням наркотичних засобів * (367), відповідних норм у Кримінальному кодексі 1922 спочатку не містилося. Тільки 22 грудня 1924 декретом ВЦВК і РНК СРСР "Про доповнення Кримінального кодексу статтею 140-д" була введена кримінальна відповідальність за виготовлення та зберігання з метою збуту кокаїну, морфію та інших одурманюючих речовин без належного дозволу, а також за утримання притонів, в яких виробляється збут або споживання наркотичних засобів * (368). У серпні 1926 постановою ВЦВК і РНК СРСР "Про державну монополію на опій" в країні вводиться монополія на опій * (369), а в 1928 р. заборонено вільний обіг кокаїну, його солей, гашишу, опію, морфію, героїну і деяких інших речовин * (370). Кримінальний кодекс 1926 р., в кілька уточненому варіанті найменування, передбачив окрему гл. VIII "Порушення правил, що охороняють народне здоров'я, громадську безпеку і порядок", в якій містився ряд статей про злочини, що порушують народне здоров'я. Зокрема, відповідальність встановлювалася за: приготування, зберігання та збут сильнодіючих речовин особами, які не мають на це спеціального дозволу (ст. 179); заняття лікуванням як професією особами, не мають належно посвідченого медичної освіти, а одно заняття медичними працівниками такого роду медичною практикою , на яку вони не мають права (ст. 180), порушення правил з охорони народного здоров'я, спеціально виданих з метою боротьби з епідеміями (ст. 181). Крім того, окремі статті про злочини проти здоров'я і моральності містилися в інших розділах Кодексу. У розділі II "Злочини проти порядку управління" передбачалася відповідальність за виготовлення, зберігання та придбання з метою збуту, а так само самий збут у вигляді промислу продуктів, матеріалів і виробів, щодо яких було спеціальне заборона або обмеження (ст. 99); виготовлення та зберігання з метою збуту і самий збут кокаїну, опію, морфію, ефіру та інших одурманюючих речовин без належного дозволу (ст. 104). У ч. 2 с. 104 КК встановлювалася відповідальність за утримання місць розпусти, в яких проводився збут або споживання кокаїну, опію, морфію, ефіру та інших одурманюючих речовин. Норма про примус до заняття проституцією, звідництві, змісті притонів розпусти, а також вербування жінки для проституції (ст. 156) як і раніше розміщувалася в гол. VI "Злочини проти життя, здоров'я, свободи і гідності особи". У наступні роки в гол. VIII Кодексу вводилися статті про відповідальність за нові злочини. Так, 1 грудня 1934 була передбачена відповідальність за посіви опійного маку та індійської коноплі без відповідного дозволу (ст. 179-а) * (371); 25 листопада 1935 - за виготовлення, поширення і рекламування порнографічних творів, друкованих видань, зображень та інших предметів, а також торгівлю ними або зберігання з метою продажу або розповсюдження їх * (372). Більше розгорнута система норм про злочини проти здоров'я населення була передбачена Кримінальним кодексом 1960 Глава десята "Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров'я населення" містила наступні статті про злочини проти здоров'я населення: втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 210); незаконне лікування (ст. 221), порушення правил, встановлених з метою боротьби з епідеміями (ст. 222), виготовлення або збут наркотичних та інших сильнодіючих і отруйних речовин (ст. 224); посів опійного маку, індійської, південній, маньчжурської або південній чуйской конопель (ст. 225); утримання місць розпусти і звідництво (ст. 226); посягання на особистість і права громадян під виглядом виконання релігійних обрядів (ст. 227), виготовлення або збут порнографічних предметів (ст. 228); наругу над могилою (ст. 229); умисне знищення, руйнування чи псування пам'яток культури (ст. 230). У наступні роки, аж до прийняття Кодексу 1996 р., дана глава піддавалася змінам і доповненням. Зокрема, указами Президії Верховної Ради РРФСР були введені такі статті: 210.1 - "Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння"; 210.2 - "Втягнення неповнолітніх у немедичне вживання лікарських та інших засобів, викликають одурманювання"; 224.1 - "Розкрадання наркотичних засобів"; 224.2 - "Схиляння до вживання наркотичних засобів"; 224.3 - "Незаконні придбання або зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах"; 225.1 - "Незаконні посів або вирощування олійного маку і конопель"; 226.1 - "Організація або утримання місць розпусти для споживання наркотичних засобів"; 226.2 - "Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут сильнодіючих і отруйних речовин"; 228.1 - "Виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості"; 230.1 - "Жорстоке поводження з тваринами" * (373). Водночас ст. 227 - "Посягання на особистість і права громадян під виглядом виконання релігійних обрядів" була виключена * (374). Кримінальним кодексом 1996 р. виділив окрему гл. 25 - "Злочини проти здоров'я населення і суспільної моралі" (18 статей). Як раніше зазначалося, ці статті передбачають три групи злочинів: а) пpеступлений пpотив здоpовья населення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих або отруйних речовин; б) інші злочини проти здоров'я населення; в) пpеступлений пpотив громадської нpавственной. _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Історія розвитку законодавства про відповідальність за злочини проти здоров'я населення і суспільної моралі " |
||
|
||