Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваТеорія права і держави → 
« Попередня Наступна »
М.Н. Марченко, Е.М. Дерябіна. Право європейського союзу. Питання історії і теорії, 2010 - перейти до змісту підручника

§ 5. Класифікація загальних принципів і їх роль в правовій системі Європейського союзу


1. Згідно склався і загальновизнаного поданням про класифікацію стосовно загальним принципам Євросоюзу остання розглядається як їх розподіл за певними групами, класами, розрядами і т.п. у відповідності з тими чи іншими притаманними їм ознаками або властивостями.
Класифікація загальних принципів даної, так само як і будь-який інший, правової системи має велике теоретичне і практичне значення * (636). У теоретичному плані вона дає можливість, розглядаючи принципи права Європейського союзу не взагалі, а конкретно і диференційовано, їх більш глибокого і різнобічного пізнання. У практичному відношенні класифікація принципів права Європейського союзу сприяє виробленню рекомендацій щодо створення відповідних умов, необхідних для підвищення їх соціальної ролі, значущості та регулятивної ефективності.
Ключове значення в процесі класифікації загальних принципів права Євросоюзу мають насамперед вироблення і застосування об'єктивних критеріїв.
Будь-яка спроба класифікації, писав з цього приводу Жан-Луї Бержель, "припускає наявність якогось критерію, що дозволяє проводити розходження". Проте критерії оцінки принципів, констатував автор, "ніде не описані. І їх (критеріїв) визначення представляється справою нелегким" * (637).
Остання посилюється цілим рядом таких обставин, які пов'язані, наприклад, з особливостями формування і функціонування самого європейського права, зокрема з розробкою і реалізацією ідеї створення "єдиного європейського приватного права", яка стала однією з центральних ідей регіону в кінці XX - початку XXI в. і "реалізація якої залежить від ступеня політичного, економічного, соціального та іншого об'єднання європейських країн в одне ціле" * (638). У такого роду випадках можна говорити лише про загальні принципи формування "єдиного європейського приватного права", так само як і всієї правової системи Європейського союзу в цілому, але не про принципи його внутрішньої будови (організації) та функціонування.
Певні труднощі в розробці критеріїв класифікації загальних принципів права Євросоюзу пов'язані, крім того, з їх динамікою, "збільшенням чисельності та еволюції загальних принципів права", що призводить до "додаткової необхідності визначення їх кількісних і якісних показників" * (639).
Відомі проблеми та труднощі в процесі класифікації та вироблення при цьому відповідних критеріїв обумовлюються іноді, як справедливо відзначається в юридичній літературі, "модифікацією класичних принципів, а в деяких випадках їх зникненням" * (640) або ж підміною загальних принципів права іншими правовими феноменами, зокрема правами і свободами людини і громадянина.
У цьому плані досить спірним видається, наприклад, виділення в якості самостійних принципів права Євросоюзу так званих "принципів правового становища людини і громадянина" - "свого роду найбільш загальних спеціальних принципів інституту прав в Європейському союзі" * (641).
У даному випадку, як видається, має місце підміна декларованого в Договорі про Європейський союз (п. 1 ст. 6) принципу "поваги прав людини та основних свобод" так званими "принципами правового становища людини і громадянина ", а по суті - правовим статусом особистості.
Аналогічна підміна різними правовими феноменами принципів права має місце в деяких випадках не тільки на наднаціональному, а й на національному рівні. Наприклад, на рівні російського трудового права, де в якості принципу права розглядається "свобода праці, включаючи право на працю" * (642) або на рівні російського земельного права, де у вигляді принципу права представляється фактично право на "участь громадян і громадських організацій ( об'єднань) у вирішенні питань, що стосуються їх прав на землю "* (643). Аналогічна підміна категорій і понять принципів права іншими категоріями й поняттями має місце і в інших галузях права.
2. Вирішуючи питання про критерії класифікації принципів права Європейського союзу взагалі і загальних принципів даної правової системи зокрема, слід зауважити, що в силу особливостей права Євросоюзу, а отже, і його принципів у порівнянні з національними правовими системами та їх принципами тут не можуть бути використані в повною мірою критерії класифікації останніх.
Зокрема, не можуть бути використані усталені критерії класифікації принципів національного права на загальні, міжгалузеві і галузеві * (644) або ж їх підрозділи на принципи публічного і приватного права, оскільки в правовій системі Євросоюзу на сучасному етапі ще не склалися в такій же мірі, як це має місце в національних правових системах, галузі, інститути та інші її структурні складові частини.
Виходячи з особливостей Євросоюзу та його правової системи слід визнати, що в процесі класифікації загальних принципів права Європейського союзу повинні бути розроблені і використані свої власні критерії, що не виключає, однак, можливості застосування деяких критеріїв, що використовуються при класифікації принципів національних правових систем.
Серед такого роду універсальних критеріїв, що застосовуються в процесі класифікації принципів права Євросоюзу та національних правових систем, в яких визнається правотворча роль судових органів, що володіють повноваженнями, пов'язаними з формуванням прецедентного права і правових принципів, слід виділити в Як критерій класифікації загальних принципів права спосіб їх виникнення.
Відповідно до цього критерію всі загальні принципи правової системи Євросоюзу, так само як і принципи формування і функціонування самого цього об'єднання європейських держав, можна поділити на принципи, зафіксовані в Установчих договірних актах Євросоюзу і офіційно виникли разом з ними. Це одна група загальних принципів. А другу групу становлять загальні правові принципи, що виникли в результаті повсякденної діяльності Європейського суду справедливості, пов'язаної з тлумаченням конституційно значимих актів, в якості яких, Судом були визнані Установчі договори * (645), і з застосуванням містяться в них положень до мінливих умов життя суспільства.
До першої групи загальних принципів відносяться насамперед ті з них, які закріплені в Договорі про Європейський союз (ст. 6). Це, як неодноразово зазначалося і коментувалося в юридичній літературі, принцип демократії, принцип свободи, принцип поваги прав людини та її основних свобод, а також принцип правової держави.
До цієї ж групи загальних принципів відносяться також аналогічні їм за своїм характером принципи, що містяться в інших установчих договірних актах, і в першу чергу в такому основоположному акті, як Договір про заснування Європейського економічного співтовариства.
У даному установчому документі закріплюються такі принципи, як: а) принцип рівноправності громадян Європейського союзу, що передбачає, зокрема, що "кожен громадянин Союзу має право на вільне пересування і постійне проживання на території держав-членів , з урахуванням обмежень і умов, передбачених цим Договором, та у відповідності до положень, прийнятих в цілях його застосування "(п. 1 ст. 18), б) принцип" вільного руху осіб, послуг і капіталів ", що означає, зокрема, відносно "трудящих", за винятком "обмежень за мотивами публічного порядку, громадської безпеки та охорони здоров'я", їх право "приймати реально запропоновану роботу", вільно пересуватися "в цих цілях на території держав-членів", "перебувати в одній з держав- членів "при здійсненні трудової діяльності" відповідно до законів, підзаконних і адміністративних положень, що регулюють законність громадян даної держави ", а також" залишатися на території однієї з держав-членів після завершення трудової діяльності в цій державі на умовах, які будуть визначені правозастосовні регламентом , прийнятим Комісією "(п. 3 ст. 39), в) принцип вільного руху товарів, що передбачає" заборону імпортних і експортних мит і будь-яких рівнозначних зборів у торговельних відносинах між державами-членами, а також встановлення загального митного тарифу у відносинах з третіми країнами "(п. 1 ст. 23); г) принцип взаємних зобов'язань відповідальності держав-членів, відповідно до якого" держави-члени повинні вживати всі належні заходи загального і приватного характеру, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливають з цього Договору або з актів , прийнятих інститутами Співтовариства "(ст. 10); та ін
До другої групи загальних принципів Євросоюзу, а саме тих, які виробляються і формулюються Судом в процесі його повсякденної діяльності, відносяться такі, як принцип правової визначеності, що включає в себе в якості основної вимоги умова про неприпустимість зворотної сили будь-яких приписів, які погіршують правове становище юридичних або фізичних осіб * (646); принцип верховенства права Євросоюзу по відношенню до національного права держав, що є його членами; принцип єдності у ставленні до Спільного ринку; принцип прямої дії Установчих договорів та правових актів, що виходять від різних органів Європейського союзу; принцип солідарності держав-членів щодо до тих суб'єктів правових відносин, що виникають на основі норм права Євросоюзу, які не виконують своїх зобов'язань, та ін * (647)
3. Поряд з критерієм класифікації загальних, а разом з ними і всіх інших правових принципів Євросоюзу за способом їх виникнення в науковій літературі широко використовуються й інші критерії.
У їх числі, наприклад, крім способу виникнення (походження) в якості критеріїв класифікації "всієї сукупності принципів права Європейського союзу" використовується їх призначення та сфера дії * (648). Відповідно до цих критеріїв всі правові принципи Євросоюзу поділяються на загальні принципи права - "вихідні початку правового регулювання", які діють у всіх сферах ведення Союзу і "властиві також іншим демократичним системам"; загальновизнані принципи міжнародного права, що діють у правовій системі Євросоюзу; функціональні принципи права Європейського союзу (принцип прямої дії права Євросоюзу, принцип верховенства цього права тощо); принципи діяльності Євросоюзу, які спричиняють умови і порядок реалізації його компетенції (принцип законності, гласності, принцип пропорційності, принцип субсидіарності, принцип самоідентифікації Європейського союзу і принцип поваги національної індивідуальності держав - членів Євросоюзу); спеціальні принципи права Європейського союзу, що охоплюють собою не весь правовий масив Євросоюзу, а тільки окремі його складові частини у вигляді складаються галузей права, правових інститутів і ін
До спеціальних принципів Євросоюзу в даному випадку дослідники відносять передусім принципи, що визначають правовий режим внутрішнього ринку Європейського співтовариства: принципи свободи руху товарів, осіб, послуг і капіталів. До цього ж виду принципів автори відносять принципи "економічної системи та економічної політики Співтовариства" (принцип відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією, "стабільні ціни, здоровий стан публічних фінансів та валюти, стійкий платіжний баланс"); принцип просунутого співробітництва, що дає можливість у процесі європейської інтеграції поєднувати різний рівень розвитку держав - членів Євросоюзу, таких, наприклад, як найбільш розвинені західноєвропейські держави - представники "старої демократії", з одного боку, і менш розвинені східноєвропейські держави - носії "нової демократії", з іншого; принципи "інституційного права Союзу ", такі, зокрема, як принцип незалежності суддів, Європейської комісії та інших органів Євросоюзу, і" принципи правового становища людини і громадянина "," формують свою власну систему ", зміст якої складають принципи юридичної, соціального і політичного рівності, а також "рівність статей", принцип поваги прав людини та основних свобод і принцип гарантованості прав і свобод * (649).
Поділяючи в головному і по суті класифікацію принципів права Євросоюзу на основі комплексного критерію, відповідно до якого всі правові принципи даного наддержавного об'єднання поділяються на підгрупи залежно від їх походження, сфери дії та призначення, слід разом з тим звернути увагу на деякі досить спірні положення, що стосуються даної класифікації.
Мова при цьому йде не тільки про раніше висловлену сумніві щодо допустимості та обгрунтованості розгляду як самостійних принципів по суті правового статусу людини і громадянина. Маються на увазі також положення, що становлять зміст цих принципів, а саме положення, що стосуються принципів соціального, політичного та юридичного рівності, рівності статей, принципу поваги прав людини та основних свобод і принципу гарантованості прав і свобод.
У розглянутому науковому дослідженні С.Ю. Кашкина, з посиланням у ряді випадків на Договір про Європейський союз та Хартію Європейського Союзу про основні права 2000 р., ці принципи відносяться до розряду спеціальних принципів права Євросоюзу, що представляють собою "основні початку правового регулювання в окремих сферах суспільного життя" * (650) .
Однак при цьому цілком закономірно виникає питання щодо того, що якщо принципи рівності громадян Євросоюзу, так само як і принцип поваги прав і свобод людини разом з їх гарантіями, віднесені до спеціальних принципів і, отже, виступають в якості "основних засад правового регулювання лише в окремих сферах суспільного життя" Європейського союзу, то як бути з усіма іншими сферами?
  Чи можна допустити, виходячи, зокрема, з політичної та ідеологічної доцільності, щоб Європейський союз і всі вхідні в нього держави, постулюючи себе в якості чи не найбільш цивілізованих і демократичних інститутів в сучасному світі, декларували б разом з тим принципи рівності громадян Євросоюзу , поваги прав людини та основних свобод, так само як і їх гарантій, вельми вибірково, лише в окремих, а не у всіх сферах життя своїх спільнот і об'єднань? Очевидно, як підказує здоровий глузд і елементарна логіка, це неможливо. А якщо це так, то і питання про характер розглянутих принципів і належності їх до групи спеціальних чи інших принципів має вирішуватися зовсім інакше, а саме шляхом віднесення їх до числа загальних принципів Європейського союзу, які поширюються не на окремі, а на всі без винятку сфери суспільного життя даного об'єднання.
  Що ж до спеціальних принципів Євросоюзу, дійсно охоплюють окремі сфери його життєдіяльності, то в якості таких можуть виступати, наприклад, принципи Європейського союзу в сфері розподілу концесій; принципи, що діють у сфері відносин власності, та ін * (651)
  Крім сказаного певні сумніви виникають не тільки щодо характеру вищезгаданих принципів, а й щодо таких "керівних принципів", як "стабільні ціни, здоровий стан державних фінансів та валюти, стійкий платіжний баланс" * (652).
  В установчому Договорі про Європейське співтовариство, а слідом за ним і в коментарях до даних положенням, які мають місце в науковій літературі, останні з цілком зрозумілих причин, пов'язаних з наданням їм підвищеної значущості, представляються у вигляді "керівних принципів".
  Однак чи є вони такими насправді? Чи можна розглядати самі по собі "стабільні ціни", "стійкий платіжний баланс" або "здоровий стан державних фінансів і валюти", виходячи зі сформованого в зарубіжній і вітчизняній науковій літературі уявлення про принципи як про основоположні ідеях, вихідних засадах, провідних положеннях, " фундаментальних правилах поведінки "і т.п. * (653), в якості направляючих принципів-ідей, положень, почав або, нарешті," фундаментальних правил поведінки "?
  Аналіз теорії даних положень та практики їх застосування з усією очевидністю показує, що навряд чи це можливо. Досягнення сталого платіжного балансу, стабільних цін і здорового стану державних фінансів та валюти асоціюється швидше з цілями і завданнями Товариства у валютно-фінансовій сфері та в системі ціноутворення, ніж з "керівними принципами".
  4. Крім позначених критеріїв загальні, а разом з ними і всі інші правові принципи Євросоюзу класифікуються також і з інших підстав. Зокрема, робляться спроби підрозділи загальних принципів права в залежності від виконуваної ними конкретної ролі і їх функціонального призначення на напрямні правові принципи і коригувальні. Дана класифікація, на думку Жан-Луї Бержель, "не претендує на більшу близькість до ідеалу і при всій її невизначеності в ряді питань" досить чітко "висвічує роль загальних принципів в усьому юридичному пристрої і може ефективно доповнювати класифікацію принципів по сфері їх розповсюдження" * (654).
  Як приклад напрямних принципів права Євросоюзу можуть служити, зокрема, зафіксовані в установчих документах Союзу принципи рівності її громадян, принцип вільного руху товарів, принцип вільного руху осіб, послуг і капіталів, принцип відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією і ін * (655 )
  Дані та інші їм подібні принципи, що відображають суть і складові значну частину змісту установчих договорів, іменуються напрямними в силу того, як підказує логіка, що вони не тільки формують морально-політичний фундамент Євросоюзу та його правової системи, а й зумовлюють основні напрямки їх розвитку.
  Відповідно, як "коригувальних принципів Євросоюзу та його правової системи" необхідно розглядати, слідуючи тією ж логікою, такі принципи, які формуються Судом і які або підтверджують напрямні принципи, вносячи в них при цьому певні смислові зміни і доповнення, або створюють ("відкривають ") нові принципи в плані коригування системи існуючих, зафіксованих у договірних актах принципів.
  Одним з типових прикладів коригувальних принципів можуть служити неодноразові рішення Європейського суду справедливості, що стосуються, зокрема, економічних принципів - принципів вільного пересування товарів, вільної торгівлі, розглянутої у вигляді фундаментального права, вільної конкуренції та інших принципів, які, будучи за своєю природою напрямними, в силу додання їм Судом статусу "загальних і конституційних" придбали одночасно також характер коригуючих принципів.
  Слід мати на увазі, говорилося з цього приводу в одному із судових висновків, що "принципи вільного руху товарів та вільної конкуренції, так само як і принципи вільної торгівлі, які у вигляді фундаментального права, - всі вони є загальними принципами права Співтовариства, дотримання яких забезпечується Судом "* (656).
  У даному, так само як і в інших йому подібних випадках, як це неважко помітити, коректування напрямних принципів полягає в доданні їм і закріпленні за ними більш високого статусу - статусу не тільки загальних, але і конституційних за своєю юридичною силою і характером правових феноменів. Це свого роду позитивна коригування напрямних принципів-положень. Однак вона може носити і, умовно кажучи, негативний характер по відношенню до напрямних принципам. Це має місце у всіх тих випадках, коли коректування напрямних принципів проводиться не в плані посилення їх статусу і характеру, а в плані уточнення і конкретизації їх змісту з метою запобігання зловживань і відхилень від норм * (657).
  Крім того, за справедливим зауваженням Бержель, подібного роду коригування напрямних принципів і різних рішень, прийнятих від імені закону, здійснюється і тоді, коли вони "без відповідного виправлення можуть виявитися несправедливими або непристосованими для цілей суспільства" * (658).
  5. Класифікація загальних принципів права Євросоюзу залежно від їх конкретної ролі та функціонального призначення доповнюється іноді спробами їх підрозділи на групи залежно від їх юридичної сили і значимості.
  Перш за все слід визнати, розмірковував з цього приводу Бержель, що "у відносинах між різними загальними принципами права існує ієрархія значущості. Так, все, що стосується громадського порядку, вважається превалюючим над приватними інтересами". У силу цього "принципи, обмежені конкретними спеціальними питаннями, повинні застосовуватися переважно по відношенню до загальних, що має більш широку область розповсюдження" * (659).
  У перекладі з мови теорії на мову практики це означає, що принципи, що поширюються на меншу за обсягом область застосування, за своєю юридичною силою і значущості поступаються принципами, що поширюється на велику сферу суспільних відносин. З цього випливає, що загальні принципи правової системи Євросоюзу в цілому мають більшу юридичну силу і значимістю як по відношенню до принципів, функціонуючим в окремих сферах суспільних відносин і її окремих складових частинах, так і по відношенню до принципів, що діють у межах правових систем різних держав - членів Європейського союзу.
  Зрозуміло, мова при цьому йде не тільки про співвідношення загальних і приватних принципів права Євросоюзу, а й про ієрархію в системі самих загальних правових феноменів. Бо загальні принципи існують не тільки на рівні правової системи Європейського союзу в цілому, а й на рівні його окремих сфер, а також у межах окремо взятих національних правових систем і навіть інститутів.
  Наприклад, до загальних принципів, функціонуючим в економічній сфері суспільних відносин Євросоюзу, західні дослідники цілком обгрунтовано відносять принцип свободи ринку (market freedoms), який є "найважливішим пререквізітом процесу інтеграції в загальноєвропейську економіку національних економік" і одночасно служить основою для розвитку таких менш загальних принципів , як принцип "вільного здійснення професійної діяльності", та ін * (660)
  Що стосується загальних принципів, що існують на рівні окремих інститутів, то в якості одного з прикладів можуть служити принципи діяльності судових органів, а точніше - принципи правосуддя, діючі в сучасних правових системах світу, включаючи правову систему Євросоюзу. До їх числа відносяться такі принципи, як незалежність судової влади, вільний доступ до правосуддя, публічність судової діяльності, усність і безпосередність судочинства та ін * (661)
  Питання про юридичну силу загальних принципів права в залежності від "ієрархії їх значимості" вирішується, таким чином, відповідно до теорії та практиці їх застосування за наступною умовної схемою: загальні принципи права Євросоюзу в цілому - загальні принципи окремих його сфер та інститутів, а також загальні принципи національних правових систем держав-членів - приватні, менш загальні принципи, що виникають на базі спільних принципів.
  Дана схема, так само як і порядок розташування принципів права Євросоюзу в залежності від їх ієрархічної, а разом з тим і юридичної значимості, цілком зрозуміло, ніде в законодавчому або договірному порядку не фіксується. Всі питання, що стосуються поняття і змісту загальних і інших принципів права Євросоюзу, порядку їх розташування в залежності від їх формально-юридичної та фактичної значимості, характеру їх взаємозв'язку та взаємодії, а разом з тим і всі інші питання, що зачіпають принципи права Євросоюзу, вирішуються переважно , а в ряді випадків (наприклад, коли йдеться про права громадян Євросоюзу) - виключно тільки Судом.
  Це положення, закладене в Установчих договірних актах об'єднаної Європи і неодноразово відбивав в наступних документах, таких, наприклад, як Декларація принципів держав-членів Європейського співтовариства з питань європейської ідентифікації (1973 р.), в якій говорилося, що держави-члени згодні діяти спільно "для захисту принципів представницької демократії, панування права, соціальної справедливості" та інших принципів * (662), залишається незмінним і донині.
  Виходячи зі своїх власних, неодноразово декларували положень про те, що "Європейське економічне співтовариство - це спільнота, що діє на основі фундаментального принципу панування права" і що Установчі договори - це конституційні за своїм характером і значимості для об'єднаної Європи акти * (663), Суд і понині вирішує ("відкриває" принципи) питання про те, які ідеї, доктрини або концепції слід розглядати у вигляді правових принципів, а які не слід; чи мають вони фундаментальний (конституційний) характер, порівнянний за своєю значимістю з універсальними принципами, типу принципу панування права, або не мають, і т.д. * (664)
  Такого роду діяльність Європейського суду стосується рівною мірою усіх без винятку принципів Євросоюзу. Одні з них (зафіксовані в Установчих договірних актах) він разом з іншими положеннями, закріпленими в Договорах, тлумачить. Інші, що не знайшли свого прямого закріплення у договірних актах, він "виявляє і розкриває".
  При цьому, тлумачачи одні й відкриваючи інші принципи права Євросоюзу, Суд разом з тим створює у межах сфери своєї діяльності і повноважень всі необхідні умови не тільки для їх повсякденної реалізації, але й для підвищення їх ролі в правовій системі Співтовариства, посилення їх ефективності та соціальної значущості.
  6. Важливе значення в цьому процесі, стосовно до принципам права Євросоюзу, так само як і у ставленні до принципам будь іншої правової системи, завжди мали і мають їх по можливості суворе упорядкування, класифікація принципів по самим різним критеріям, встановлення їх ієрархічних зв'язків і систематизація. Підвищення ролі і значущості принципів права взагалі і принципів права Євросоюзу зокрема зумовлюється також їх соціально-політичної та ідеологічної природою і їх безпосереднім цільовим призначенням * (665).
  Загальновідомо, що в кожній правовій системі є, крім універсальних, свої власні принципи, що відображають її сутність, зміст, форми вираження і мають при цьому своє особливе цільове призначення.
  Так, якщо визнане призначення принципів права незалежно від того, в межах якої правової системи вони виникають і функціонують, зводиться по широкому визнанню до того, щоб визначати загальну спрямованість і тенденції розвитку правових систем та їх складових частин, служити основою об'єднання різних правових норм в єдину систему, сприяти закріпленню та впорядкування склалися в суспільстві правових відносин, прагнути задавати загальний алгоритм правотворчої, правозастосовчої і в цілому всьому юридичному процесу і т.д. * (666), то призначення принципів права Євросоюзу крім усього цього має також свої особливості.
  Мова при цьому йде не тільки і навіть не стільки про особливості цільового призначення окремих груп загальних принципів права, таких, скажімо, як фундаментальні принципи за класифікацією Бержель, "на яких грунтуються положення Конституції" та "інші загальні принципи" або "прості" загальні принципи , "які, володіючи лише допоміжним значенням, застосовуються тільки в разі, якщо немає перешкоди з боку законів і від яких можуть відступати регламенти", і загальні принципи, "які обов'язкові для виконання адміністративними органами, але від яких можуть відступати закони" * (667 ), - скільки про особливості цільового призначення всієї системи загальних принципів права Євросоюзу в цілому.
  Про які особливості призначення загальних принципів права Євросоюзу йдеться? У чому ці особливості виражаються?
  Відповідаючи на ці та інші їм подібні питання, слід звернути увагу насамперед на те, що, будучи складовою частиною интегрирующейся економічної, соціально-політичної та іншої системи, якою є Євросоюз, загальні принципи права мають своїм призначенням в кінцевому рахунку створення таких політико-правових умов, які б сприяли подальшому розвитку даного процесу.
  Такі умови створюються в економічній, соціальній, політичній і, природно, в правовій сфері, зокрема у сфері гармонізації правового масиву Євросоюзу, що поєднує в собі елементи романо-германської та англосаксонської правових сімей * (668).
  Важливе значення загальні принципи права Євросоюзу мають для розширення і поглиблення її правової системи; для його соціально-економічної, політичної та юридичної самоідентифікації, а також для уніфікації загальноєвропейського та національного права держав - членів Європейського союзу.
  Загальні принципи права Євросоюзу в повсякденному політико-правового життя Співтовариства виступають не тільки у вигляді стратегічно значимих регуляторів суспільних відносин, але і у вигляді дуже важливих джерел права.
  Загальні принципи широко використовуються Судом для вирішення питань за аналогією права. На їх основі вирішується питання про тлумачення чинного законодавства Євросоюзу про відповідність або невідповідність актів, що виходять від його різних органів, Установчим договорами * (669).
  Поряд з цим загальні принципи права Європейського союзу виконують і інші соціально-політичні та юридичні функції.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 5. Класифікація загальних принципів і їх роль в правовій системі Європейського союзу"
  1.  § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
      класифікаційні групи: небанківські кредитні організації та комерційні банки. [1] Закон «Про банки і банківську діяльність» від 2 грудня 1990 р. в ред. Феде-рального закону від 3 лютого 1996 р. № 17-ФЗ / / СЗ РФ 1996. № 6 Ст. 492. [2] Нефедов Д.В Основні напрямки вдосконалення банківської системи / / 10 років кафедрі комерційного права Актуальні проблеми науки та практики
  2.  § 1. Основні правові системи сучасності
      класифікацій правових сімей сучасності. Найбільшого поширення набула класифікація Рене Давида, що виділяв такі правові сім'ї: континентального права (романо-германська), загального права (англосаксонська), соціалістичного права, релігійну та традиційну. Похідним від поняття "правова сім'я" є поняття "цивільно-правова сім'я". Хоча цивільне право кожної країни
  3.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      класифікації - зауважив наступне: а) оскільки поділ прав засновників (учасників) на речові і зобов'язальні в п. 2 ст. 48 ЦК не засноване на єдиному критерії, можливі випадки одночасного їх поєднання; б) зобов'язальні права, про які йдеться в абз. 2 п. 2 ст. 48 ГК, суперечать поняттю зобов'язання (ст. 307 ЦК) і насправді являють собою права, засновані на
  4.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      класифікація договорів / / Відомості Верховної Ради. 1996, N 7; Бобков С.А. Комерційна концесія як інститут в російському цивільному праві / / Журнал російського права. 2002, N 10. * (895) СЗ РФ. 2005. N 30 (ч. II). Ст. 3126. * (896) Згідно зі ст. 3 Федерального закону "Про концесійні угоди" по концесійному угодою одна сторона (концесіонер) зобов'язується за свій рахунок створити та (або)
  5.  Висновок
      класифікації правових систем сучасності, насамперед класифікацію відомого французького компаративіста Р. Давида. Воно вимагає також вивчення нового, постсоціалістичного права в ракурсі порівняльного правознавства. Вивчення основних правових систем сучасності в XXI в. в умовах глобалізації економіки та права, зростання міжнародних економічних, політичних, гуманітарних та
  6.  § 2. Міжнародно-правова охорона промислової власності
      класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. Цією угодою затверджена класифікація товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків обслуговування, що складається з 34 класів для товарів і 8 класів для послуг, що включає алфавітний перелік товарів із зазначенням класів і підкласів, до яких ці товари відносяться. Класифікація сприяє упорядкуванню розбивки товарів і послуг
  7.  1. Загальні питання застосування методу прямого внутрінаціонального регулювання
      класифікації. Як зазначає О.М. Жильцов у своїй роботі, спеціально присвяченій порушеної нами проблеми, «оскільки жоден з розглянутих джерел не містить вичерпного переліку критеріїв, на підставі яких конкретна імперативна норма може бути віднесена до категорії сверхімператівних, автор робить висновок про те, що, за винятком тих випадків, коли
  8.  1. Правові основи інтеграції країн - учасниць Європейського союзу
      класифікації, відображає особливо наполегливе прагнення держав зберегти незмінними окремі групи матеріальних правових норм, в силу чого успішна уніфікація таких норм (наприклад, в області сімейного, спадкового, процесуального права) малоймовірна, хоча не виключається можливість уніфікації відповідних колізійних норм. Як зазначає У. Дробніг, все
  9.  § 3. Структурні та інші особливості правової системи Європейського союзу
      класифікація правових актів, а підстава для ієрархії їх відносин ". У такій ієрархії первинне право стоїть вище, ніж вторинне, а це означає, що акти первинного права мають пріоритетом," вищою юридичною силою в порівнянні з актами вторинного права "* (284). Нарешті, третя група авторів a priori виходить з того, що в правовій системі Євросоюзу та її джерел існує така ж
  10.  § 4. Поєднання в правовій системі Євросоюзу елементів романо-германського і англосаксонського права. Їх загальне і особливе
      класифікації національних правових систем і віднесення їх до тієї чи іншої правової сім'ї, зокрема до романо-германському або англосаксонському праву. Стосовно до розглянутої теми це означає, що в рамках правової системи Євросоюзу одні й ті ж її елементи можуть одночасно ставитися, хоча й різною мірою, і до романо-германському, і до англосаксонському праву. Це стосується, в